Доступність посилання

04 грудня 2016, Київ 12:49

“Економічний журнал”


Василь Зілгалов “Економічний журнал”

Прага, 4 січня 2004 року.

Василь Зілгалов

Говорить радіо “Свобода”. В ефірі “Економічний журнал” з підсумками року минулого і з економічним та соціальним прогнозами на новий 2004 рік. З Новим роком вас вітають в цій програмі автор і укладач Василь Зілгалов, допомагає мені звукорежисер Міхал Плахі.

У першій частині нашого економічного огляду ви почуєте: чому український Президент вибрав для новорічного відпочинку німецький курорт Баден-Баден; оптимістичний і реалістичний прогнози економічного розвитку України з уст академіка Анатолія Чухна.

Одним із реальних показників економічного благополуччя країни є процвітання національних курортів, санаторіїв і туристичних центрів, особливо коли їх обирають для відпочинку власні державні мужі. Німецький курорт Баден-Баден, який у цей час є процвітаючим і економічно успішним, обрав для новорічного відпочинку український Президент Л.Кучма.

Детальніше про цей курорт з Німеччини Надія Кандиба.

Надія Кандиба

У прес-службі німецького міста Баден-Баден, відомого передусім своїми термальними комплексами та казино, навіть не знали, що до них завітав український Президент. Як сказав один із співробітників міської прес-служби, закордонні державні лідери часто приїздять сюди на відпочинок інкогніто. До речі, останнім часом тут самітно побільшало закордонних гостей з колишніх радянських республік, у тому числі і з України.

Після падіння “залізної завіси” курорт Баден-Баден, де свого часу бували такі російські письменники, як Толстой, Достоєвський та Тургенєв, відкрили для себе “нові” росіяни, “нові” українці, “нові” грузини. Гості з країн СНД, які вирізняються своєю купівельною спроможністю, не зважаючи на загальну бідність в їхніх країнах, вже встигли перетворитися на серйозний економічний фактор для цього міста.

Якщо 1994 року Баден-Баден відвідало дещо більше 1 тисячі туристів з Росії, України та інших країн СНД, то нині їхнє число сягнуло вже 25 тисяч. Як повідомляють інформаційні агентства, частка російськомовних гостей в найдорожчих готелях Баден-Бадена становить 30 %. “Після Берліна, ми найвідоміше німецьке місто в СНД”, - стверджує міський прес-секретар Ролан Зайтер.

В Баден-Бадені радо зустрічають кожного, хто за кілька днів у одному з готелів, включно з медичним обстеженням готовий заплатити 5 тисяч євро. Недивно, що рекламні брошури косметичних салонів друкуються в цьому місті 3 мовами, в тому числі і російською.

Фешенебельні магазини підшуковують собі російськомовних продавців, а один з найдорожчих міських готелів “Бренерпарк готель” має власний офіс у Москві. Клієнтам з СНД раді також і місцеві торговці з нерухомості. За їхніми словами, як правило, ці клієнти погоджуються на найвищі ціни.

Нагадаємо, що після грузинської “оксамитової революції” подейкували, що начебто Едуард Шеварднадзе придбав собі віллу в Баден-Бадені, яка коштує 11 мільйонів євро. Щоправда, згодом колишній грузинський президент спростував такі повідомлення. Тим часом стало відомо, що в одній з віл в Баден-Бадені живе не тільки відома російська піаністка Олена Кушнірова, але також колишній прес-секретар останнього радянського президента Михайла Горбачова Володимир Ломейко.

З огляду на досконалу систему туристичного сервісу, в Баден-Бадені українському президентові швидше за все нудьгувати не доведеться. Що ж стосується офіційних зустрічей з німецькими політиками, то вони мають відбутися на початку наступного року в Берліні в рамках чергових міжурядових німецько-українських консультацій на найвищому рівні. Надія Кандиба з Німеччини для радіо “Свобода”.

Василь Зілгалов

Новий рік дає нам чимало астрологічних, політичних, економічних прогнозів. Цього разу ми поведемо мову про українську економіку на порозі нового року, що її чекає. Ви почуєте авторитетну думку академіка Національної Академії Наук України, професора Київського Національного університету ім. Тараса Шевченка Анатолія Чухна.

Кілька тижнів тому на економічному факультеті університету відбулася презентація його нової книжки “Постіндустріальна економіка: теорія, практика та їхнє значення для технологічного укладу України”.

Академік Чухно вважає, що за видимим інвестиційним зростанням ховається чимало пасток, оскільки українська економіка повинна переходити на інноваційний тип розвитку, що означає впровадження нової техніки і технологій, забезпечення високої економії праці, підвищення продуктивності, збільшення прибутку, а значить джерел фінансування української економіки.

Тему продовжує наш київський колега Тарас Марусик.

Тарас Марусик

При оцінках економічної ситуації в Україні, з якими можна було ознайомитися під кінець 2003 року на шпальтах різних видань, існують різні погляди, які можна було б звести до двох – оптимістичного і реалістичного.

Одні автори, спираючись на те, що українська економіка зростає високими темпами, вважають, що є підстави для оптимізму. Інші економісти висловлюють занепокоєння тим, що високі темпи зростання можуть себе швидко вичерпати. До останніх належить й Анатолій Чухно.

Анатолій Чухно

Дуже показово, що представники оптимістичного підходу пишуть свою статтю “Зростаємо?” із знаком запитання. Не оклик, не крапка, а знак запитання. Значить, навіть прибічники цього підходу якоюсь мірою залишають місце для сумніву.

Коли ж ми поглянемо, скажімо, на обговорення і прийняття державного бюджету на майбутній рік, особливо показовим є те, що уряд, за пропозицією якого ВР прийняла закон про введення мінімальної заробітної плати 237 гривень, змушений врешті-решт відмовитися від цього, запропонувати і затвердити 205 гривень. Це уже свідчить про певні складнощі, які існують.

Тарас Марусик

А ось яку думку висловив академік Анатолій Чухно з приводу побудови оптимістичного прогнозу на підставі великого зростання інвестицій в економіку.

Анатолій Чухно

Дійсно, воно чимале зростання, але мова йде про те, куди спрямовуються ці інвестиції. І ось цифри показують, що третій технологічний уклад, до якого відносяться чорна металургія, деревообробна, металообробна промисловість, целюлозно-паперова, підприємства цього укладу виробляють 58 % продукції.

А їхня питома вага у інвестиціях – 75 %. В той же час, 4-ий технологічний уклад більш високий, виробляє 38 %, але його питома вага у інвестиціях – 20 %. На мій погляд, існує диспропорція між структурою інвестицій і потребами технологічного удосконалення виробництва.

Тарас Марусик

До четвертого технологічного укладу належать найвищі галузі індустріальної економіки, такі як машинобудування. Наступний, п’ятий технологічний уклад – це аерокосмічна галузь і зв’язок, тобто ті галузі, які визначають майбутній технологічний уклад. Анатолій Чухно продовжує.

Анатолій Чухно

З того, що ми зараз з Вами говорили, випливає величезне завдання з боку держави – регулювати інвестиції. Звичайно, забезпечуючи відтворення 3-го технологічного укладу, все-таки дотримуватися економічній політиці спрямованості на пріоритетний розвиток вищих технологічних укладів.

Піднесення технічного і технологічного рівня економіки якраз і повинно дати вищу ефективність, а значить, і розширити джерела фінансування економіки і джерела взагалі підвищення умов життя в країні.

Тарас Марусик

Анатолій Чухно звернув увагу на ще одну обставину.

Анатолій Чухно

Коли подивишся на статистичні дані. Рентабельність підприємств знижується. Якщо у 1999 році вона становила 9,1, то у 2002 році тільки 2,6. Це підтверджує ту думку, яку я вже казав, що, дійсно, темпи високі, ми виробляємо прибуток, але його питома вага знижується і по відношенню до затрат, і по відношенню до ВВП. А це і означає, що зменшуються джерела фінансування економіки.

Тарас Марусик

Це був академік Національної Академії Наук України, професор Київського Національного університету ім. Тараса Шевченка Анатолій Чухно. З ним спілкувався Тарас Марусик, Київ.

Василь Зілгалов

На хвилях української програми радіо “Свобода” ви слухаєте перший новорічний випуск “Економічного журналу”. Передачу веде Василь Зілгалов. У другій частині нашого економічного огляду ви почуєте: “Українські підприємці в історії” – наша традиційна рубрика, новорічні іграшки – також бізнес, а також нашу рубрику “Власна справа”, де Ірина Біла розповість про пригоди української ляльки.

У минулих передачах ми вже розповідали про київських підприємців німецького походження, як-от Карл Бульйон, Георгій Шлейфер чи Густав Ейсман. Але перше місце серед засновників німецької лютеранської громади Києва належить аптекареві Георгу Бунге. Про родину київських аптекарів, підприємців, фінансистів і вчених Бунге розповідає ведучий рубрики “Українські підприємці в історії” Віталій Пономарьов.

Віталій Пономарьов

1750 року у Києві оселився тридцятирічний фармацевт, німець Георг Бунге. Невдовзі він одружився з донькою власника першої у місті приватної аптеки Йоганна Гейтера, а 1751 року, після смерті тестя, успадкував його справу. У невеликому одноповерховому будинку, що стояв біля муру Флорівського монастиря на Подолі, розміщувалися і житлові приміщення родини Бунге, і аптека, і склад напівфабрикатів та готової продукції.

Підприємець сам виготовляв ліки, виробляв на продаж барометри та термометри, робив на замовлення відбитки з медалей. До кінця свого життя Георг Бунге не мав у Києві конкурентів, відтак, отримував непогані прибутки.

1765 року Георг запросив для виховання своїх дванадцяти дітей саксонського філософа Христофора Грааля, який став першим лютеранським пастором Києва. Перше богослужіння за лютеранським обрядом відбулося 5 серпня 1767 року у будинку Бунге, а через 4 роки за 2 квартали від його аптеки на пожертви громади була збудована дерев’яна кірха. Після смерті Георга Бунге аптеку успадкував його син Андрій. Інший син – Іван, – заснував на Подолі ще одну аптеку. Третій син – Христофор, – став ветеринаром, академіком, згодом очолив боротьбу із спалахом чуми великої рогатої худоби на Полтавщині та Чернігівщині, першим виявив і описав сибірку.

Онук Георга Микола Бунге став професором і ректором Київського університету, академіком, керуючим Київською конторою Держбанку, міністром фінансів та головою комітету міністрів Російської імперії. Засновник Київської економічної школи класичного лібералізму, він у своїх працях пропаґував вільну конкуренцію та необмежену ініціативу підприємців.

Микола Бунге розробляв теорію грошового обігу, кредиту і банківської справи, досліджував історію розвитку залізорудної промисловості на Київщині. Він ініціював створення у Києві біржі та ринку цінних паперів, був засновником і першим головою київського Товариства взаємного кредиту.

Правнук Георга Бунге, теж Микола, так само був професором Київського університету, а згодом став співзасновником Київського Політехнічного інституту. Він досліджував електроліз спиртів, удосконалював технологію цукроваріння та виноробства, організував школи з підготовки технічного персоналу для виробництва цукру.

1918 року більшовики конфіскували обидві садиби родини Бунге на Київських Липках, а згодом зруйнували родинний склеп Бунге на Байковому цвинтарі.

Віталій Пономарьов, радіо “Свобода”, Київ.

Василь Зілгалов

Передноворічні дні, мов той різнобарвний серпантин. Несподівані зустрічі і подарунки, осяяні вогні святкової ялинки і безліч різнобарвних кульок, що прикрашають лісову красуню – картина майже феєрична. Новий рік наступає.

І багато з цих прикрас, котрі райдужно виграють на ялинках в Німеччині чи Англії виготовлено у невеличкому містечку. Де б ви думали? Під Києвом, в Клавдієвому, на місцевій фабриці ялинкових прикрас. Звідти репортаж нашого колеги Володимира Ляшка.

Володимир Ляшко

Невелика фабрика переживає сьогодні 2-е народження, у неї потужний інвестор, і незабаром тут працюватиме вдвічі більше робітників, ніж сьогодні. Трудяться тут здебільшого жінки, і очолює фабрику Людмила Главацька, яка пам’ятає часи, коли тут працювало аж 700 осіб: художників, склодувів, технологів. Виробництво цікаве, для нової людини зовсім несподіване.

Справжня краса твориться на ваших очах. Розмовляю з Людмилою Главацькою. У Вас у фабрики традиції давні. Взагалі скільки їй років?

Людмила Главацька

Нашої фабрика ще з 1937 року. Як такої фабрики не було. Було лаборскло. Виробляли лабораторне скло, потім почали виготовляти скляні ялинкові прикраси. У нас було працюючих більше 700, і відправляли в усі куточки колишнього Радянського Союзу. Вся іграшка майже йде на експорт.

Володимир Ляшко

Такі замовлення, які йдуть в Німеччину, Англію, теж шари користуються попитом?

Людмила Главацька

В основному кулі, йдуть ще підвіски такі, еліпси.

Володимир Ляшко

Я бачу у вас гама кольорова дуже найрізноманітніша.

Людмила Главацька

Зараз популярні в основному матові шари.

Володимир Ляшко

Це великі за обсягом замовлення?

Людмила Главацька

Це були великі замовлення. Для Німеччини ми працювали 3 місяці над цим замовленням.

Володимир Ляшко

Так що, ви до католицького Різдва Ви відправили вже повністю замовлення їм.

Людмила Главацька

Всі замовлення відправили до листопада місяця, а вже з листопада місяця ми працювали на внутрішній ринок.

Володимир Ляшко

Інна Колесник зайнята розмальовкою різнокольорових кульок. Вони тут різних розмірів, від 5 до 15 сантиметрів у діаметрі, і створюють неперевершене відчуття свята. Свої кулі Ви б змогли на ринку впізнати, що це саме Ваш виріб?

Інна Колесник

Звичайно.

Володимир Ляшко

А по чому?

Інна Колесник

Кожен знає своє. Наприклад, якщо я його малювала, то я його одразу можу впізнати.

Володимир Ляшко

А у вас малюнки чим робляться? Пензликами Ви їх робите?

Інна Колесник

Так, пензликами. Білочка, поні, таке.

Володимир Ляшко

М’якеньки. У цеху повсюди кулі: червоні, жовті, апельсинові, сині, темно-бордові. А ось у руках Тетяни Комарової зовсім незвичайна з сріблясто-морозяним переливом. Ця кулька у Вас надзвичайно біла, з такими перламутровими...

Тетяна Комарова

Ця фарба називається “морозко”.

Володимир Ляшко

А потім проглядається там якраз дзеркальна поверхня.

Тетяна Комарова

А це вже лаком покривається, це малюнок в нас такий був, це в нас такий подарунок.

Володимир Ляшко

А які ще кольори будуть?

Тетяна Комарова

Буде ще присипка срібляста.

Володимир Ляшко

Так що ця кулька буде чисто сріблястою. Так що Вас одразу в Клав діво впізнають, у Вас всі обличчя присипані таким...

Тетяна Комарова

Група “Блестящие”.

Володимир Ляшко

Жіночі руки і душа можуть все, навіть подарувати велике новорічне свято, не зважаючи на відстані і кордони. Володимир Ляшко, Київщина.

Василь Зілгалов

У минулому лялька була не тільки іграшкою. Без неї не обходилося майже жодне свято. Скажімо, на Різдво саме за допомогою ляльок розігрувалися різдвяні вистави. Лялька була також гарним подарунком і передавалася як оберіг від матері до доньки. Вона була своєрідним оберегом дитини.

Часто перед тим, як покласти у ліжечко немовля, туди клали ляльку, котра ніби-то “зігрівала” це місце і перебирала на себе негативну енергію. Дехто й досі продовжує дотримуватися цієї традиції, а тому заздалегідь дбає, аби у колиску була покладена лялька, виготовлена спеціально для їхньої дитини. Для майстрині Людмили Тесленко-Пономаренко такі замовлення не рідкість.

Людмила Тесленко-Пономаренко

У знайомих моїх народилася дівчинка. Я принесла ляльку, щоб лялька була своєрідним оберегом цієї дитини, щоб вона її оберігала. Це було абсолютно органічно. А зараз в мене вже замовлення, коли дитина народжується, то мене просять зробити ляльку спеціальну, яку повезуть і подарують, яка буде з дівчинкою рости, буде її оберігати.

Ірина Біла

Найулюбленішим матеріалом, з якого майстриня виготовляє ляльки є тканина, зокрема, льон. Музей народної архітектури та побуту України викупив у художниці цілу колекцію її робіт, котрі зроблені за давніми українськими архаїчними традиціями.

ЇЇ твори можна також побачити на постійних виставка-продажах в художніх галереях, де Людмила Тесленко-Пономаренко із задоволенням знайомить відвідувачів з історією виникнення української ляльки-мотанки.

Людмила Тесленко-Пономаренко

Цікаво, коли розмовляють з автором, який виробив цю ляльку, тому що я вже все підібрала. У мене вже для ляльки є історія, в мене вже написаний есе. Роман Швед для ляльки в 2001 році створив чудове есе. І він побачив її і каже: “Людо, лялька повинна промовляти до людини, вона не повинна мовчати”. Він ляльку озвучив, тобто він вклав всю щирість в цей текст, він дуже короткий. Він дуже теплий.

Ірина Біла

Ось цей текст: “Маленькі дівчатка в Україні бавляться такими ляльками, як я, понад 5 тисяч років, відколи українці вирощують льон. Чи не диво, що ще залишилися такі народні митці, які володіють майстерністю, збереженою в пам’яті багатьох поколінь, і роблять такі забавки?

Мене виготовлено з природного волокна, тому я цілком екологічно безпечна. Як бачите, я звичайна лялька, з якою легко гратися. Якщо ви колекціонер унікальних іграшок, я впевнена, що не розчарую вас, а, навпаки, буду окрасою вашої колекції.” Ось так, дещо скорочено, виглядає цей текст. Поступово виготовлення ляльок у Людмили Тесленко-Пономаренко переросло із звичайного захоплення у справу життя. На сьогодні, за словами майстрині, “лялька вже сама на себе заробляє.” Відтак, художниці не потрібно шукати якісь інші способи підробітку. І весь вільний час майстриня може присвячувати справі, котра приносить справжню насолоду їй, і радість тим, для кого її твори призначені.

Василь Зілгалов

Шановні слухачі, на цьому ми завершуємо наш “Економічний журнал”. Нагадаю вам, що вів і укладав його сьогодні Василь Зілгалов. Допомагав мені за режисерським пультом в празькій студії Міхал Плахе.

І прощаючись з вами до нових зустрічей в ефірі, вітаємо вас з Новим роком, Різдвом Христовим, бажаємо вам всього найкращого, щоб Бог вам дав не лише міцного здоров’я, щастя, а й економічного процвітання. Говорить радіо “Свобода”.

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG