Прага, 12 січня 2004 – Після перемоги у президентських виборах у Грузії лідера опозиції Саакашвілі західні коментатори і далі повертаються до цієї теми і до нинішньої ситуації на Закавказзі, де російські впливи поступово витісняють Сполучені Штати.
У широкому коментарі на тему Закавказзя оглядач британської газети «Дейлі телеґраф» Юліус Страус аналізує нинішнє становище в регіоні, де найближчими роками намічаються серйозні політичні й економічні зміни. Своє правління в цьому регіоні Москва установила на початку 18-го століття, коли російські війська запропонували місцевим народам захист від Отоманської імперії і персів. Після революції 17-го року більшовицькі війська задушили спроби вивільнитися з-під впливів Москви і лише після недавнього розпаду Радянського союзу Грузія, Азербайджан і Вірменія здобули незалежність. Вперше за два з половиною століття, веде далі автор, Росія почала втрачати впливи на Південному Кавказі. Натомість щораз ширші симпатії тут здобувають Сполучені Штати, які нині ведуть підготовку грузинської армії і навіть, за словами коментатора, ширяться чутки про план збудувати військово-повітряну базу на території Азербайджану.
Москва сприймає цей факт, як образу, проте грузини й азербайджанці бачать своє майбутнє з Європою і Сполученими Штатами. Нинішнє молоде покоління у закавказьких республіках воліє вивчати англійську мову, а не російську. Лише Вірменія, за словами автора, як здається, радо погоджується на збереження російських військ на її території.
Тим часом коментатор газети «Лос-Анджелес таймс» Дейвід Голей пише, що настільки широка підтримка у президентських виборах у Грузії лідера опозиції Саакашвілі, тобто 96 % виборців, може водночас означати благословення і прокляття з огляду на надто високі очікування позитивних змін від нового президента. У країні, веде далі автор, де іноді емоції мають таку ж вагу, як і логіка, будуючи свій імідж, Саакашвілі виступив, як ризикант і хрестоносець проти корупції. Крім того новий президент пообіцяв загальмувати сепаратистські настрої в Абхазії і Південній Осетії. Більшість грузинів не сумніваються в чесності і відвазі Саакашвілі. Проте автор цитує Олександра Роделі із Грузинського фонду стратегічних і міжнародних студій, який каже, що 80-90 % політичних діячів, які починають, як народні герої, закінчують, як кримінальні злочинці. Отже, будемо сподіватися, пише на закінчення коментатор, що Саакашвілі опиниться серед тих десяти відсотків успішних політичних діячів.
У широкому коментарі на тему Закавказзя оглядач британської газети «Дейлі телеґраф» Юліус Страус аналізує нинішнє становище в регіоні, де найближчими роками намічаються серйозні політичні й економічні зміни. Своє правління в цьому регіоні Москва установила на початку 18-го століття, коли російські війська запропонували місцевим народам захист від Отоманської імперії і персів. Після революції 17-го року більшовицькі війська задушили спроби вивільнитися з-під впливів Москви і лише після недавнього розпаду Радянського союзу Грузія, Азербайджан і Вірменія здобули незалежність. Вперше за два з половиною століття, веде далі автор, Росія почала втрачати впливи на Південному Кавказі. Натомість щораз ширші симпатії тут здобувають Сполучені Штати, які нині ведуть підготовку грузинської армії і навіть, за словами коментатора, ширяться чутки про план збудувати військово-повітряну базу на території Азербайджану.
Москва сприймає цей факт, як образу, проте грузини й азербайджанці бачать своє майбутнє з Європою і Сполученими Штатами. Нинішнє молоде покоління у закавказьких республіках воліє вивчати англійську мову, а не російську. Лише Вірменія, за словами автора, як здається, радо погоджується на збереження російських військ на її території.
Тим часом коментатор газети «Лос-Анджелес таймс» Дейвід Голей пише, що настільки широка підтримка у президентських виборах у Грузії лідера опозиції Саакашвілі, тобто 96 % виборців, може водночас означати благословення і прокляття з огляду на надто високі очікування позитивних змін від нового президента. У країні, веде далі автор, де іноді емоції мають таку ж вагу, як і логіка, будуючи свій імідж, Саакашвілі виступив, як ризикант і хрестоносець проти корупції. Крім того новий президент пообіцяв загальмувати сепаратистські настрої в Абхазії і Південній Осетії. Більшість грузинів не сумніваються в чесності і відвазі Саакашвілі. Проте автор цитує Олександра Роделі із Грузинського фонду стратегічних і міжнародних студій, який каже, що 80-90 % політичних діячів, які починають, як народні герої, закінчують, як кримінальні злочинці. Отже, будемо сподіватися, пише на закінчення коментатор, що Саакашвілі опиниться серед тих десяти відсотків успішних політичних діячів.
