Доступність посилання

08 грудня 2016, Київ 10:23

“7 днів демократії”


Наталя Мусієнко “7 днів демократії”

Прага, 3 січня 2004 року.

Наталя Мусієнко

Вітаємо всіх, хто в цей час з “Радіо Свобода”. В ефірі “7 днів демократії”, підсумок тижня. У празькій студії Наталя Мусієнко.

Головною подією політичного життя минулого тижня стало оприлюднення КСУ рішення про те, що нинішній гарант Леонід Кучма може знову балотуватися на посаду президента країни. Про це Мар’яна Драч.

Мар’яна Драч

Конституційний Суд України у вівторок дав зелене світло для того, щоб Леонід Кучма знову балотувався на посаду Президента. Оскільки останню Конституцію України ухвалили у 1996-му році, то перший термін президентства Кучма почав у 1999-му році, пояснюють судді. Прокоментувати це рішення ми попросили відомого німецького політолога Александра Рара, який у Берліні очолює відділ Росія-СНД у Товаристві зовнішньої політики Німеччини.

"Гадаю, що Конституційний Суд України показав свою недемократичність і неспроможність. В інших країнах СНД на пострадянському просторі такі рішення ухвалювалися все-таки інакше, в дусі правової держави і демократії, з поглядом уперед, а не назад. Таке рішення свідчить про те, що Конститційний Суд в Україні повністю, як це виглядає, підкоряється Адміністрації Президента. На нього тисне президентський ресурс ".

Тут варто зазначити, що у багатьох колишніх радянських республіках владні верхівки знайшли шлях, як подовжити власні повноваження. У Казахстані, Таджикистані та Узбекистані для цього провели референдуми. А в тому ж Казахстані було зняте обмеження не лише на кількість президентських термінів, але й на граничний вік керівника держави. Але повернімося до розмови з німецьким політологом.

Леонід Кучма неодноразово заявляв, що не буде знову балотуватися на посаду Президента України. Чи можна цьому вірити?

Александр Рар

В Україні заварилася політична каша. Забагато інтриг, забагато боротьби за владу. Реформи призупинені. Як опозиція і влада зараз вийдуть із цієї каші, яку зробили за останні тижні, передбачити дуже важко.

Мар’яна Драч

Але Ви не відповіли на моє запитання. Чи вірити Ви особисто Кучмі, що він не піде на третій термін?

Александр Рар

Гадаю, що за певних обставин саме Кучма може піти на переобрання на наступні два роки. Але це буде неповний термін.

Мар’яна Драч

Можливо, справа тут не в Кучмі. І нинішнє рішення Конституційного Суду менш важливе, ніж політична реформа в Україні, ніж те, які повноваження матиме новий Президент?

Александр Рар

Добре, але все одно рішення Конституційного Суду має пряме відношення до нинішнього Президента, а не до наступних. Тут питання, на яку Конституцію орієнтуватися. Може, взагалі Конституційний Суд за 5 чи 6 років ухвалить зовсім інше рішення, що термін Президента починається уже з нової Конституції, уже третьої, яку буде ухвалювати Україна. Я не думаю, що це маневр, щоб відволікти виборця. Скоріше, групи, які протистоять одна одній в українській політиці, дедалі більше заходять у глухий кут, з якого виходу майже не видно. Я вже не знаю, як це зробити. Заплутали всіх аналітиків, політиків, і тепер, як я вже сказав, після рішення Конституційного Суду ситуація в Україні лише ускладнилась.

Мар’яна Драч

Зараз дуже важко передбачити, якою буде Україна за рік. Але, тим не менше, Ваш прогноз, бодай на найближчі місяці.

Александр Рар

Дійсно, багато що знову може змінитися. Але все-таки я виходжу з того, що влада доможеться того, що хоче, оскільки опозиція в Україні хитка, там насправді немає сильного лідера, хоча цю роль і приписують Віктору Ющенкові. Тому гадаю, що ті люди, які перебувають сьогодні в Україні при владі, переможуть, але це буде перемога за рахунок легітимності їхньої влади.

Мар’яна Драч

Так каже Александр Рар з Товариства зовнішньої політики Німеччини в Берліні. Критично ставиться до рішення КСУ і українська діаспора в Америці Ігор Гавдяк.

Ігор Гавдяк

Як американський горожанин мене цікавить найбільше україно-американські відносини, і я вважаю, що це є фатальне рішення. Бо ще перед цим рішенням суду сигнал Америки в Україну був дуже ясним, треба тільки послухати останні виступи американського посла в Україну пана Гербста.

Та ж він попередив, що в правдивих демократичних державах конституційні реформи вимагають довгого процесу, ніхто не пропонує їх 10 місяців перед виборами.

На мою думку, якщо ж влада в Україні все ж таки у такий насильний спосіб просуне, а це ясно, що це буде, просуне ці реформи і “пропхає” свого кандидата в президентських виборах правдоподібну основу Кучму. То це означатиме, що зовнішня політика України буде також без змін. А в таким випадку Америка втратить усю надію, що Україна може стати дійсно демократичною, прозахідною держава, яка би була найкращою альтернативою чимраз більш тоталітарної Росії.

Наталя Мусієнко

Рішення Конституційного Суду про те, що Леонід Кучма може втретє балотуватися на президентських виборах. Повідомляє Надія Кандиба.

Надія Кандиба

“Закон Кучми” – так назвала німецька газета “Франкфуртер альгемайне цайтунг” коментар, присвячений останнім подіям в Україні. “Якби Кучма був президентом, який може похвалитися безсмертними заслугами в справі перетворення України на зразкову демократію, то тоді продовження його повноважень можна було б сприйняти тільки з легким здивуванням”, - коментує газета рішення Конституційного Суду і додає: “Але Кучма не має відповідних заслуг”. Крім того, на думку коментатора, таке рішення “зовсім не сприяє збільшенню довіри громадян до державних установ, якщо вони тлумачать констиуційні положення так, як цього хочуть владоможці. Оцінюючи останні події минулого року, німецькі аналітики говорять про посилення позицій нинішнього українського президента. Принаймні такої думки дотримується берлінський політолог Александр Отт:

“Від слабкості, яка спостерігалася в Кучми ще три роки тому, практично нічого не залишилося. Йому не зашкодили ані вуличні протести, ані позапарламентська опозиція”, - нагадав Отт, звернувши увагу на те, що Україна так і не просунулася в напрямку справжньої демократії. Газета “Франкфуртер рундшау” навіть вважає, що такій Україні “нема чого робити в спільноті демократичних держав”. Політолог Александр Отт порівнює ситуацію в Україні з тим, що відбувається в сусідній Росії, де потужний державний апарат насаджує свою точку зору політичним партіям. На його думку, Україні важливо змінити політичну систему, аби президент, хто б ним не був, не міг домінувати над політичною елітою країни. Водночас німецький експерт звернув увагу на послаблення тиску на Київ з боку Заходу, що також сприяло посиленню позицій нинішнього українського президента. Александр Отт пояснив:

“З одного боку, Кучма вдався до дуже вдалої тактики, відрядивши українських солдатів до Іраку. Таким чином він частково нейтралізував тиск з боку Сполучених Штатів. З іншого , Європейський союз не має багато важелів, щоб впливати на Україну”. Крім того, вважає німецький експерт, західноєвропейські політики, вірогідно, побоюються, що в разі дуже сильного тиску Україна остаточно віддрейфує на Схід, в обійми Росії. Надія Кандиба для радіо “Свобода” з Німеччини.

Наталя Мусієнко

2003 рік розпочався для України початком роботи нового уряду на чолі з Віктором Януковичем, черговим туром дискусій стосовно політичної реформи та оприлюдненням наміру держави взяти участь у створенні нової міждержавної організації з дещо загадковою назвою – Єдиний економічний простір. Власне, закінчується рік під знаком цих же трьох чинників. Якими вони були впродовж року, - факти з цього питання узагальнює Сергій Грабовський.

Сергій Грабовський

Почнемо з уряду. По-перше, йому вдалося одержати від Верховної Ради схвалення програми своєї діяльності, що навіть теоретично унеможливило винесення вотуму недовіри урядові Віктора Януковича аж до весни 2004 року; по-друге, уряд, усупереч Бюджетному кодексу, бюджетній резолюції Верховної Ради та спротиву опозиції зумів-таки проштовхнути через парламент потрібний йому проект Державного бюджету, в якому, за словами Віктора Ющенка, приховані від двох до шести мільярдів гривень прибутку, що вони можуть бути використані для не зовсім законних витрат. По-третє, уряд наприкінці поточного року створив річ нечувану у світовій політичній практиці – коаліцію з більшістю парламенту. А якщо врахувати, що і уряд зветься коаліційним, то виходить якась коаліція в квадраті, яка, втім, обіцяє Кабінету Міністрів під проводом Віктора Януковича безпроблемне життя аж до часу початку виборчої президентської кампанії. Якщо, звісно, ця кампанія 2004 року відбудеться.

Адже президентські вибори як всезагальні можуть бути скасовані вже через кілька місяців, якщо будуть внесені потрібні зміни у законопроект щодо політичної або ж конституційної реформи у тому варіанті, який начебто одержав попереднє схвалення у Верховній Раді (хоча опозиція і незалежна преса вважають, що ніякого схвалення не було). За цим варіантом, або 2006-го, або (у разі ухвалення поправок) вже 2004-го року українські громадяни втрать право самим обирати главу держави, натомість це робитимуть парламентарії. І хоча, за даними соціологів, понад 80% громадян України проти таких нововведень, і тільки 5-6% “за”, чинна парламентська більшість і комуністи вважають, що тільки вибори президента у парламенті якнайкраще відповідають нормам демократії. На додачу, за висновками авторитетної Венеціанської комісії – вищого органу з конституційного права Ради Європи – у разі внесення пропонованих змін до Конституції України можуть утворитися нові суперечності у системі влади, оскільки функції президента і прем‘єра до певної міри дублюють одна одну. Але, попри все, і голова парламенту Володимир Литвин, і прем‘єр Віктор Янукович, і президент Леонід Кучма налаштовані 2004 року таки змінити владну систему в Україні. Хоча, на одностайну думку опозиційної преси, вся суть реформи – у тому, щоб змінити назви владних посад, але не дати змінити чинний політичний режим. А для цього режиму, на думку лідера Народного Руху України, досвідченого дипломата Бориса Тарасюка, самозбереження є важливішим за національні інтереси країни. Саме тому, вважає опозиція, впродовж 2003 року президент і його оточення постійно йшли на поступки Росії, починаючи зі створення газотранспортного консорціуму та ЄЕП і закінчуючи угодою про спільне використання каналу Керч-Єнікале та вельми ймовірним рішенням про реверсну експлуатацію нафтопроводу Одеса-Броди. Чи вигідним для України є створення ЄЕП? Навколо цього питання тривають запеклі дискусії, але ніхто не може заперечити, що навіть у разі успіху підприємств України на російському ринку самі ці підприємства ставатимуть все менш українськими за належністю, оскільки потужний російський капітал тотально домінуватиме на ринку ЄЕП, витісняючи звідти навіть західний капітал. У той же час, як підкреслює Борис Тарасюк, владу цілком влаштовують стосунки з Росією за схемою “патрон-васал”, оскільки це передбачає незмінність чинного в Україні режиму.

Що ж стосується діяльності опозиції у цій ситуації, то, попри заяви про єдність, вона виявлялася неодноразово розколотою. Йдеться не тільки про діяльність комуністів, котрі де-факто в останні місяці все більше підтримують владні політичні ініціативи, а і про середовище демократичних сил. Скажімо, під час двох стратегічно важливих для України голосувань у Верховній Раді – щодо відправки українських миротворців до Іраку і стосовно оцінки Волинських подій 1943 року – більшість блоку “Наша Україна” не схотіла підтримати принципову позицію свого лідера Віктора Ющенка. Щоправда, останнім часом наче активізувалися переговори між Блоком Юлії Тимошенко, “Нашою Україною” і Соцпартією щодо єдності дій демократичної опозиції, проте відсутність такої єдності 2003 року потягло за собою досить скептичне ставлення українських громадян до всіх чинних політиків і політики як такої. Чи зміниться ситуація в новому році? Перші ж його місяці, коли постане проблема завершення конституційної реформи, ратифікації угод щодо ЄЕП та перегляду бюджету, засвідчать дієву спроможність кожної з політичних сил і бажання громадських мас брати чи не брати безпосередню участь у боротьбі за владу. Сергій Грабовський для радіо “Свобода”.

Наталя Мусієнко

Напередодні нового року прийнято підбивати підсумки і робити прогнози чи будувати надії на наступний рік. Ми також не відійдемо від цієї традиції, тим більше що сьогодні, за новою традицією української влади, народ продовжує одержувати передноворічні сюрпризи, наприклад такі, як нинішнє рішення Конституційного Суду України про президентські вибори 2004 року.

Тарас Марусик

Я вирішив звернутися до двох відомих політологів, думки яких, як правило, розходяться кардинально. Не стали винятком і підсумки політичного року в їхніх оцінках.

Говорить голова Комітету Верховної Ради України з питань свободи слова та інформації Микола Томенко.

Микола Томенко

Я оцінюю цей рік, як рік соціальних конфліктів і політичних проблем, які не вдалося вирішити в цьому році. Практично ми маємо справу з незавершеним політичним роком, крапки над “і” якого будуть розставлені щонайменше в лютому-березні наступного року, оскільки ні влада, ні опозиція не може вважати, що вона вирішила свої стратегічні установки на цей рік.

Тарас Марусик

Микола Томенко вважає, що лише через кілька місяців вирішиться і ключове питання – відбудеться чи ні зміна Конституції України.

А ось думка директора Київського центру політичних досліджень та конфліктології Михайла Погребінського.

Михайло Погребінський

Загалом, можна говорити про спокійний розвиток подій протягом цього року. Позиції різних політичних гравців більш-менш врівноважені. Спроби опозиції переламати цю ситуацію, діючи за принципом “чим гірше, тим краще,” не дали того результату, якого вони очікували. Спроби безповоротної консолідації всіх провладних політичних сил також не завершилися очевидним чином.

Хоча основні задачі, які ставили перед собою, скажімо, прийняття бюджету, голосування в першому читанні проекту змін до Конституції, їм вдалося зробити. Тим не менше, єдиного кандидата вони на майбутні президентські вибори не висунули.

Загальні зростання економічні і досить непогані соціальні показники – все це працює сьогодні на помірковані політичні сили, які згруповані довкола парламентської більшості. Все це відбувалося в цьому році на тлі посилення позицій України як держави в світі.

Тарас Марусик

Микола Томенко – іншої думки, зокрема про бюджет.

Микола Томенко

Якщо говорити про соціальні речі, то, звичайно, це був один з найгірших років, оскільки при максимальному декларуванні уряду його соціальності, соціальності бюджету, ми, за результатами опитування, бачимо, що люди найбільше стурбовані підняттям цін на хліб, подорожчання взагалі продуктів харчування. Ми маємо один з найгірших бюджетів. І парадокс полягає в тому, що Президент вже відмовився від нього, вважаючи, що стандарти соціальні є в ньому абсолютно неприйнятні, починаючи з підняття цін на медикаменти, оподаткування нерухомості, книговидання і все інше.

Власне, навіть представники пропрезидентської більшості сьогодні, які голосували за бюджет, відмовляються від цього бюджету. Це вина і уряду, що вирішили одним голосуванням без обговорення прийняти бюджет, який однозначно є антисоціальним бюджетом.

Тарас Марусик

Я попросив також обох політологів дати прогноз щодо можливих сценаріїв політичного розвитку України наступного року.

Микола Томенко

Для мене наступний рік – це рік, коли соціальні проблеми будуть ще менше цікавити уряд і Президента, оскільки ключова проблема – це збереження при владі. Наступний рік повинен стати роком зміни або оновлення політичної еліти. Це може відбуватися в кілька способів.

Тарас Марусик

Микола Томенко переконаний, що спроби скасувати прямі вибори Президента в 2004 році не будуть реалізовані.

Микола Томенко продовжує.

Микола Томенко

І тут є кілька підваріантів, коли опозиція вдасться до народу, вулиці і за допомогою такого тиску не буде проголосовано 300 особами зміни до Конституції.

Є й інший варіант, коли сама більшість і комуністи зрозуміють, що це хибний шлях, що коли абсолютна більшість громадян проти цього варіанту Конституції. Це означає, що антинародний проект Конституції не повинен голосуватися і прийматися взагалі. Тоді за будь-яким (чи першим, чи другим) варіантом, про які я кажу, прямі вибори Президента відбуваються 31 жовтня, другий тур 14 листопада, бо вибори, очевидно, пройдуть два тури.

Залишається лише гадати, наскільки демократичними і чесними будуть ці вибори, тому що те, що вони будуть прямими, загальними, я абсолютно переконаний.

Тарас Марусик

Говорив голова Комітету Верховної Ради України з питань свободи слова та інформації Микола Томенко.

І знову – Михайло Погребінський .

Михайло Погребінський

Я розглядаю сценарій як такий основний трен, коли політична реформа буде реалізована. Я думаю, що є велика ймовірність цього. Є звичайний сценарій, за яким реформа не вдасться, тобто не буде зібрано 300 голосів. І є ще кілька різних сценаріїв стосовно реформи, пов’язаних з тим, що вона буде реалізована не в повному обсязі. Цей проект, який зараз отримав підтримку 276 депутатів, в повному обсязі не пройде, скажімо, за виключенням однієї, припустимо, статті, яка стосується виборів Президента в 2006-му році. Я не виключаю, що саме ця стаття може не пройти. Тоді можливий компроміс з “НУ”, яка теж теоретично може підтримати цей проект змін до Конституції.

Що стосується інших речей, то я дуже сподіваюся, що в наступному році буде більше бажання знаходити компроміс, ніж в минулому, будуть можливості укріпити позиції на міжнародній арені України, буде згода не тільки політичної еліти задля майбутнього України, але також згода і громадський мир в суспільстві.

Тарас Марусик

Це була думка директора Київського центру політичних досліджень та конфліктології Михайла Погребінського.

Коли цей матеріал готувався, стало відомо про рішення Конституційного Суду України, що Леонід Кучма може ще раз балотуватися на виборах 2004 року. Микола Томенко заявив, що це рішення “поставило хрест на Конституційному Суді як на авторитетному державному органі України”.

Мабуть, це рішення відповідає новим правилам української влади, за якими подібні сюрпризи приносять українському народові під Новий рік: і політичну реформу, і призначення виконувача обов’язків міського голови Мукачева при живому міському голові і, зрештою, можливість Леоніда Кучми балотуватися втретє на посаду Президента України. Тарас Марусик, радіо “Свобода”.

Наталя Мусієнко

Традиційно наприкінці року підбиваються підсумки, визначаються найважливіші події, оцінюються ті чи інші рішення. Ми також не будемо порушувати цю традицію, і у рубриці “Соціум” пропонуємо вам підсумки 2003 року очима громадських організацій. Матеріал підготувала Ірина Біла. Ірина Біла

Україна – це країна без подій і без “героїв” – про це засвідчили результати соціологічних опитувань, проведені наприкінці року кількома громадськими організаціями. Зокрема, жодної важливої події у житті країни не змогли назвати 55% респондентів в опитуванні, проведеному Центром ім. Разумкова. А в соціологічному дослідженні Центру “Соціальний моніторинг” та Українського інституту соціальних досліджень - 84% опитаних не змогли назвати жодної позитивної події в Україні. Єдиною подією, яка виявилася досить помітною для населення, був українсько-російський конфлікт навколо острова Коса Тузла – на нього вказали 12% опитуваних. Ще гірша ситуація з визнаними народом “героями”. В опитуванні, проведеному Центром соціальний моніторинг – 89% не змогли назвати жодної кандидатури на номінацію “Людина року”, лише по 2% вказали на братів Кличків та Андрія Шевченка. А ось громадські організації “Рівність можливостей” та Асоціація “Спільний простір” упродовж року проводили моніторинг українських ЗМІ. Про те, яким темам мас-медіа приділяли найбільше уваги, а яким – ні, розповідає Президент Комітету “Рівність можливостей” Олександр Чекмишев.

Олександр Чекмишев

Провідними темами, які висвітлювалися в українських медіа впродовж 2003 року, це була тема конституційної реформи, українські миротворці в Іраку, 13% єдиний податок, виступи опозиції, угода про ЄЕП, проблеми навколо острова Тузла, протистояння блоку “НУ” та СДПУ(О).

Менш активно в українських медіах висвітлювались такі проблеми, як справа Павла Лазаренка, ліквідація інституту держсекретарів, справа ЄЕСУ.

Ірина Біла

Під час досліджень важко було не помітити, що далеко не всі українські ЗМІ прагнуть об’єктивності та неупередженості. Про те, хто виявився найоб’єктивнішим у 2003 році – продовжує Олександр Чекмишев.

Олександр Чекмишев

За рівнем та збалансованістю інформації на першому місці у 2003 році були саме Інтернет-видання, а на другому газети і лише на третьому телеканали.

За рівнем достовірності інформації на першому місці були газети, на другому телеканали. Що стосується Інтернет-видань, вони попри достатньо високу збалансованість часом використовувалися для так званого відмивання інформації з метою подальшого посилання на цю інформацію поширену Інтернет-сайтами.

Також хотів би звернути увагу на той момент, що упродовж 2003 року значна частина українських медіа не стільки прагнула надати громадянам не заангажовану інформацію, скільки нав’язати заздалегідь сформульовані висновки.

Ірина Біла

А ось про те, як змінювалася динаміка симпатії українців упродовж року до своїх політичних лідерів та державних інституцій взявся з’ясовувати Фонд “Демократичні ініціативи”. Коротко з його висновками знайомить науковий керівник Фонду Ірина Бекешкіна.

Ірина Бекешкіна

Якщо говорити, як наше населення ставиться до вищих керманичів, до керівників держави, до державних інституцій, то ми побачимо, що динаміка негативу позитивна. Себто, негатив протягом усього року наростав і цей негатив дуже великий.

Якщо ми подивимося на динаміку рівня довіри до політичних лідерів, то теж побачимо, що негатив дуже великий і динаміка теж значна, причому це стосується, як політики від влади, так і політики від опозиції. Це означає, що люди менше і менше довіряють політикуму взагалі

Ірина Біла

Загалом, лідери багатьох громадських організацій наголошують, що вони без особливого жалю проводжають нинішній 2003 рік. І з особливою надією та сподіваннями очікують зустріч з 2004 роком. А українцям зичать, не зважаючи на те, що наступний рік за східним гороскопом вважається Роком Мавпи, все ж лишатися людьми. Ірина Біла для радіо “Свобода”.

Наталя Мусієнко

Тим часом український письменник Євген Сверстюк минулий рік побачив таким.

Євген Сверстюк

З Новим роком! Український спектакль-2003 закінчується так, наче в залі нема глядачів. Актори задоволені, що ввійшли в прописані ролі. Король хрипло пробує заучені голоси. Перша скрипка тягне за арією демона “Я тотчєй взор надєжду губіт, єдва ль надєжда расцвєтьот. Я тот, кого нікто не любіт”. Баритон тягне давню лагерну пісню про кохання пажа до королеви. А Вовка пригнічений підозрою, що в дитячі роки подавав снаряди не нашим теж старається і мугикає пісню під стіл.

Але глядачі є, вони похмуро поглядають на сцену і зауважують, “ти диви шельми, як вони зіспівалися?” “То називається зіспівалися”, хтось іронічно зауважує. Ну не зараз, звичайно, але що ж їх тримає разом.

У світовій какофонії цей квартет виглядає наче налагодженим. У світовій какофонії нема диригента, щоб викидати з оркестру фальшивих, бо тепер не до того. Мовляв, хай фальшивить аби не був проти.

Розвалена імперія ,з якої ми винесли стільки недуг, відновлює свої кулачні бої і вдає, що це може замінити оркестр, якщо принципово стати задом до Заходу.

Добрий, погожий рік закінчувався з різдвяною казкою. Важкий 2003 рік можна завершити “Молитвою” Тараса Шевченка, де кожний рядок адресований в сьогоднішній день. “Злоначинающих спини, у пута кутії не куй, склепи глибокі не муруй, а доброзич дущим рукам, і покажи, і поможи, святую сили зниспошли. А чистих серцем, коло їх поставе ангелів свої і чистоту їх соблюди. А всім нам в купі на Землі єдиномисліє подай і братолюбіє пошли”.

За цією молитвою, в усьому цьому, що ховається тепер за іменем президента дарується амністія. Тільки ж як спинити біснуватого над прірвою без чуда Господнього?

Тим живим народним силам, що прагнуть закона і правди. Поет просить Божої настанови і підтримки. Тим милосердним і безкорисливим, що відроджують віру і являють праведність захисту, бо на них вже і світ тримається.

А Україні в теперішньому змалілому світі поет просить силу любові до брата, до ближнього свого. І ще просить єдиномислія, що можливо, коли повернутися лицем до Бога, як до джерела світла і живлющої любові. Бо єдиномисліє можливо, коли всі моляться за Батьківщину і просять доброго ладу нашому кораблю без якого пропадем, як руді миші. Стеля тепер над нами так опустилася, що у багатьох опускаються руки і падає дух. Ще ніколи самочинні і не прозорі кроки Леоніда Кучми так не відгонили зрадою.

Ще ніколи закулісні підступи держадміністрації не були такими зухвалими. І ще ніколи в народу про владу не висловлювалися так одверто і негативно.

І водночас президент, якому не вірить народ організовує в парламенті змову з перспективою конституційного перевороту, який обіцяє здискредитованому ще один термін президентський.

Пекучий сором б’є ще й від того, що українців на Заході і на Сході зневажають за те, що вони вибрали собі такого президента, якого варті.

В українській драмі легалізувалися шекспірівські Яго з Макбетом і гоголівські Чічіков з Ноздрьовим, і комуністична балоболка з прихватизованим мільйоном.

Зневага до народу опускається до сталінської позначки. Маніпуляція свідомості замінила мажорну ідеологію.

Треба бути людиною великою віри, щоб радіти святу і розуміти – Бог ніколи не допускає вічної ночі, але особлива темрява перед світанком – це явище відоме.

Наша справа активно творити добро, чинити опір злу, гуртуватися навколо чесних і сміливих людей віри і закону. Тому так важливо сьогодні гуртуватися, солідаризуватися і доводити до свідомості кожного – тільки на дорозі закону і моралі наш вихід з кучмівської облуди.

З Новим роком до кращої долі. Для радіо “Свободи” Євген Сверстюк.

Наталя Мусієнко

Наразі все. У програмі “7 днів демократі” з вами прощається Наталя Мусієнко. Щасти вам.

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG