Доступність посилання

06 грудня 2016, Київ 12:50

“Інтернет-майдан”


Андрій Охрімович “Інтернет-майдан”

Київ, 19 січня 2004 року.

Андрій Охрімович

Шановні слухачі, вітаю вас. В ефірі “Інтернет-майдан”. Перед мікрофоном автор та ведучий програми Андрій Охрімович.

Дбаючи про день теперішній, хочеш - не хочеш, а таки озирнешся назад за підказкою або ж роз’ясненням: звідки з усім його смородом та цвіточками день теперішній взявся. Певно, що з дня учорашнього. Може, з мазепинської доби, а може, ще відкись ягідки ці проростають.

Хоч, знову ж таки, сказати щось об’єктивного про ту чи іншу епоху навіть для найтоншого знавця є непомірним завданням. Для цього треба бути Богом. Мазепинська доба вимагає, як мінімум, Бога Отця.

Не претендуючи на жодну з цих ролей, обмежусь тим, що лежить на поверхні, та кишеньковою чуттєвістю. А на поверхні, окрім барокових, ні що не схожих красот, маємо неміряну, схожу на Вавилонську вежу, купу доносів: полковників на гетьмана, гетьмана на полковників і так по всій ієрархії, по всій номінальній та стратегічно куцій еліті.

На жаль, повальне “доносительство” і визначило стиль життя тієї доби. Загальна, порівняно з Росією, грамотність, вилізла нашому братові боком. Гнилий епістолярій, як на мене, сумнівне досягнення.

Не знаю, як воно трансполювалось на одяг або ж архітектуру, але застільні здравиці того часу можу собі уявити. Щось подібного довелось спостерігати в Інституті літератури після захисту дисертації одного приятеля. Постарілий в аспірантській шкурі дядечко на присутність за столом високого начальства відгукнувся негайно і виголосив спіч з легким нашаруванням смутку на спраглій мармизі. “Іване Івановичу, - казав він, піднявши келиха, - не знаю, що тому виною: освітлення, блік од свічечки урочистої чи, може, щось інакше, але ви мені видались таким гарним, таким гарним…, що, на правду, будь на те Божа воля, я тут же змінив би стать”.

В мазепинську добу подібних спічмейкерів було до біса “з кєпкою” і були серед них справжні гіганти. Чи не на цей час припадає максимальний розвиток такого жанру, як ода. Колишній спудей Києво-Могилянки Миша Ломоносов настругав подібної поезії вагон з причепом. Полтавська поразка у цих контекстах не видається чимось випадковим і жодним чином не випадає зі стильової канви часу з густим домішком підлої крові.

День теперішній, тим часом, минає під “скучний” шелест щоденних “комсомолок” та дикий клац клавіатури на “компі” Надії Шерстюк у пошуках преси віртуальної.

Надія Шерстюк

“Четверта сесія Верховної Ради була закрита достроково. Представники опозиції блокували трибуну і президію парламенту. Протягом останнього пленарного тижня сесії, депутати так і не змогли досягти компромісу з питань політичної реформи і розблокувати роботу парламенту,” - повідомляє сайт “Кореспонденту”.

“За четверту сесію, - веде далі видання, - ВР встигла ухвалити бюджет на 2004 рік, ухвалити за основу проект Трудового кодексу, а у другому читанні – проект Цивільно-процесуального кодексу”.

“У п’яту сесію, - про це вже читаємо на віртуальних сторінках “Форуму”, - парламент входить з одним-єдиним схваленим у першому читанні законопроектом конституційної реформи, який у ВР вже встигли охрестити “Симончуком”. “Навколо нього, - прогнозує “Форум”, - і розгорнеться основна боротьба”.

У цьому ж самому електронному виданні знаходимо результати опитування громадської думки, проведеного фондом “Демократичні ініціативи”. За результатами дослідження, рейтинги лідерів опозиційної трійки за останній місяць істотно покращилися. “Соціологам важко відповісти, чи викликане таке покращення рейтингу опозиційних лідерів подіями у ВР, чи “синдромом празників”, тобто доброзичливим настроєм людей у святкові дні: на час Нового року і Різдва.

“Пара політичної кризи останнього місяця видулась у свисток опозиції,” - пише “Українська правда”. Так ні про що не домовившись, кучмісти і антикучмісти на два тижні розійшлися у різні кути рингу. Попереду - вирішальна бійка за владу”.

Після усього цього, на думку видання, у Кучми залишилося не менше двох сценаріїв активного самозбереження і один – пасивного. За першим, Кучма може на смерть стати за політреформу у варіанті законопроекту “Медведчука-Симоненка”, за другим сценарієм, Кучма зупиняє політреформу, бо вирішує залишитися Президентом із нинішніми повноваженнями. “Пасивний варіант – активний шукає “наступника”, - вважає “Українська правда”.



Андрій Охрімович

Поки “Українська правда” і Надія Шерстюк длубають кавову гущу на предмет поточної політики, ми з вами трохи пофантазуємо на тему барокової фігури гетьмана Мазепи, у самому прізвищі якого вчувається брязкіт золотих червінців. Український володар був казково багатою людиною. Теперішні “новоукраінци” на його тлі виглядають карликами. Звідси - купа припущень про незнайдені скарби гетьмана. Кажуть, що після Полтавської катастрофи Мазепа встиг прихопити значну суму. Навіть на вигнанні він позичив Карлові ХII 240 тисяч талярів. Після смерті гетьмана у його скарбниці залишилось 160 тисяч золотих червінців.

Кажуть, що Мазепа не помер 18 березня 1710 року у Бендерах, а таємно перебрався до Києва у Лавру і став монахом. Теперішні кобзарі-характерники співають про те, що він досі живий і веде перемовини з новими полковниками.

Ну, а про те, який “базар труть” віртуальні бійці на форумах “Павутини” розкаже нам незмінний санітар рубрики “Палата № 6” Віктор Недоступ.

Віктор Недоступ

На форумі сайту телеканалу “1+1” такий собі Сайдвіндер знайшов нові глибини парадоксу у передноворічному рішенні Конституційного Суду: “Виявляється, Кучма Президентом начебто й не був. Тоді рішення тим більш незрозуміле: коли двічі обирали президентом, а він чомусь ним не став, треба автоматично продовжити президентські повноваження на два терміни. А то виходить – народ даремно голосував.”

На форумі “Української правди” такий собі Андерсен висунув інший парадоксальний нюанс української політики. На його думку 23-го та 24-го січня Путін приїде до України на з’їзд... УНА-УНСО. “Які будуть пропозиції що до зустрічі?” – запитує Андерсен. “Танець з віником,” – туманно порадив дописувач на ім’я Орест Джміль.

Тим часом на форумах вібрує тема Переяславської Ради. На форумі сайту української служби BBC дописувач поцікавився: “Хто-небудь бачив ті документи, отой договір? А то розмов багато, а як він виглядав хоча б візуально, мало хто уявляє.”

На форумі сайту “Майдан.Орг” персонаж на ім’я Нострадамус зазначає: “Так цей договір до держави Україна, як до такої, в цілому немає ніякого відношення. Взагалі цей договір – трюк масковских ідеологів орди-імперії.”

Знесилені таким політичним контекстом дописувачі форуму “Кореспондент-нет” започаткували нову тему: “Чи прийде край ідіотофілії?”

А на форумі інтернет-видання “Форум” замислились про своє: кого і за що нагороджують в Україні. Такий собі Практик пише: “Нещодавно бачив по Першому національному процедуру роздачі орденів та медалей. Під роздачу потрапили в основному скромні працівники налогового відомства та менти. Роздачу робив батюшка в рясі. Дивне рішення для світської держави. Серед інших роздавали орден “За патріотизм”, і що особливо вразило – 2-го ступеню. Може, хто скаже, як ото вони тую ступінь патріотизму вимірюють?”

Андрій Охрімович

Цікаво, який ступінь патріотизму наміряє держава вкраїнська гетьману Мазепі після святкування Переяславської Ради?

Залишивши питання відкритим, перекинемось у польський період життя гетьмана. Тоді він виховувався при дворі короля Яна Казимира. Дістав чудову освіту, знав кілька мов, багато мандрував. Згодом до того ж таки короля пішов на службу. Але через гаряче серце та буйний темперамент кар’єра майбутнього гетьмана луснула по швах. Кажуть, що якийсь польський шляхтич застукав його на любощах зі своєю дружиною. Ревнивий чоловік прив’язав молодого Мазепу до спини дикого коня і погнав у степ. Так і загинув би юний коханець, якби його не підібрали козаки Дорошенка...

Історію цю під не надто добрим кутом зору люблять переповідати російські шовіністи. Як уявлять Мазепу голим та ще й прив’язаним до коня, то аж умлівають з радості.

З іншого боку, тим таки шовіністам спокою не дають американці. Тільки-но Буш оприлюднив грандіозну програму відновлення польотів на Місяць та завоювання Марсу до 2030 року, як російські конструктори та урядовці заявили, що Росія теж хоче летіти на Марс і зробить це раніше од Америки.

Україна, завмерши між Сцілою та Харібдою, абсолютно переконана, що у цій марсіанській гонитві без неї аж ніяк не обійдеться. Далі - Сергій Грабовський.

Сергій Грабовський

Нагадаю, за повідомленнями Інтернет-агенцій, Сполучені Штати Америки планують створення нового покоління багаторазових космічних пілотованих “човників”, постійно діючих місячних станцій, де перебуватимуть астронавти-дослідники, а далі, після 2020 року, підготовку і здійснення пілотованого польоту до Марсу із висадкою на “червоній планеті”. І хоча президент Буш запропонував усім країнам кооперацію в дослідженні Місяця та Марсу, у Росії негайно запропонували альтернативну програму.

Звучить бій курантів

Сергій Грабовський

Що пропонують російські конструктори? Дуже просто: вони беруться досягнути Марса на десять років раніше за американців і за вдесятеро меншу суму, тобто за 15-20 мільярдів доларів. 70-тонний корабель заплановано зібрати на навколоземній орбіті, звідки екіпаж з чотирьох космонавтів поведе його до Марсу. Експедиція має тривати півтора роки і на перший раз космонавти на “червону планету” не висаджуватимуться, обмежившись автоматичними марсоходами. Висадка росіянами буде здійснена під час другого польоту, який може відбутися 2017 року. Ясна річ, на честь якого ювілею.

Звучить пісня

И на Марсе будут яблони цвести...


Сергій Грабовський

Можливо, й справді Путін вирішить прийняти виклик і спробувати перемогти американців у космосі, як це спробував було Хрущов. А грубі гроші в ім‘я ствердження Великої Росії у цій країні завжди знаходилися. От тільки тим, хто планує завоювання Марсу, варто було б згадати статистику запусків автоматичних станцій до цієї планети в СРСР і Росії.

З 1960 по 1970 рік –10 спроб, із них тільки один автомат долетів до Марса, але зв‘язок із ним на той час урвався. В 70-ті роки до “червоної планети” рушила ціла ескадра автоматичних станцій - аж шість, чотири з яких мали здійснити м‘яку посаду на цю планету, але це вдалося тільки одній, і то за хвилину зв‘язок із нею був утрачений.

У наступні роки було ще три невдалих спроби досягти Марсу. В той час як американці успішно саджали на Марс свої “Вікінги”, ганяли по планеті марсоходи, фотографували її з орбіти і мали вдесятеро менше невдач, аніж росіяни.

Звучить пісня

И на Марсе будут яблони цвести...


Сергій Грабовський

То ж до кого пристати у цій ситуації Україні, котра, як відомо, має власну космічну техніку і непоганих фахівців у космічній галузі? Питання, видається, суто риторичне.

Звучить пісня

Не пора, не пора, не пора Москалям біля хати служить...


Андрій Охрімович

Час поволеньки перевалює до весни, а в голові за інерцією продовжують лунати колядки, щедрівки та рожеві з морозу щоки.

Життя, однак, не хоче обмежуватись тільки цим іскристим рядом, хоча й на будні перейшла печать святкова та казкова з легким присмаком абсурду. Наприклад, останні події в українському парламенті дехто з дотепників встиг охрестити “шизофренічним вертепом”. А про майбутні вибори Гаранта Конституції жартують, що, мовляв, прийде Коляда і благатиме Президента залишитись на третій термін.

Про те, що з того всього може вийти, розмірковує Павло Вольвач. Рубрика “Екстрема в “Павутині”.

Павло Вольвач

Протистояння по лінії “влада-опозиція” у новому році нікуди не поділося. І якщо влада поки що переграє опозицію, то це, на думку деяких політологів, має налаштовувати опозиціонерів діяти на кшталт грузинів.

Проте розвиток подій може мати і не лише кавказький акцент. Як вважає Кость Бондаренко на сторінках “Української правди”, в разі, якщо чинний Президент піде на вибори, Україну може очікувати навіть не грузинський, а румунський варіант.

До речі, про Грузію. Не встиг глава тамтешнього МВС заявити про запланований терористами замах на нового президента, як журналісти знайшли таємничого снайпера-боївкаря. За повідомленням “РІА “Новості”, ним виявився 11- річний хлопчик, який разом з однолітками спорудив на дереві “тайник” для гри у “війнушку”. Весела країна! Вах!

На відміну від неї, Росія – країна “шикарна”. Приблизно так висловився її президент Путін, відвідавши Суздальський музей-заповідник, що й стало приводом для викривального есею на сайті “Завтра.Ру”. Записний патріот “господін” Проханов відхльостав пана Путіна за неоковирний вислів, доводячи, що в нинішній РФ шикарно почуваються хіба чекісти, та ще, може, гумористи.

“Сутужно ведеться і студентам Віденського університету, які, на знак протесту проти обмеження студентського самоуправління, підняли бунт,” - повідомляє “Кореспондент.Нет”.

Що ж Австрія - це не Україна, де, за кількома винятками, ніяких екстрем. Так, дрібний кримінал, ДТП, інша банальщина.

Ну, вилучили недавно на Київщині партію наркотиків вагою під тонну сімсот, ну то й що? Депутат Жовтяк навіть заявив, що до “соломки” причетний обласний губернатор пан Засуха, але хто ж цьому повірить? Нащо поважним людям таке хобі, як кримінал? Розумні люди знімаються в рекламних роликах та пишуть книжки. А також успішно прикуповують нерухомість у центрі столиці за рекордно низькими цінами, як брати Клички. Що ж, люблять брати рідне місто.

Андрій Охрімович

І на завершення анекдот.

“Я категорично наполягаю на розлученні,” – заявив у суді позивач, –вона продовжує тримати у спальні козу, і я вже не можу витримать цього запаху”. “Вам можна поспівчувати, - погодився суддя, – але чи не можна просто відкрити вікно?” “Що, - вигукнув чоловік, - і випустити на волю всіх моїх голубів?”.

На цьому все. Всього вам доброго. Зустрінемось через тиждень. Андрій Охрімович. Радіо “Свобода”. Київ.

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG