Нью-Йорк, 23 січня 2004 - На початку наступного тижня у штаті Нью-Гемпшир відбудуться первинні вибори Демократичної партії. Вони стануть важливим кроком на шляху до визначення президентського кандидата від демократів. Цей кандидат у листопаді місяці на президентських виборах протистоятиме кандидатові республіканців Джорджеві Бушу, який прагне переобрання на наступний чотирирічний термін у Білому домі. Поки Буш набирає очки у турнірі популярності й водночас десятки мільйонів доларів на передвиборчу рекламу, демократи ведуть виснажливу й запеклу міжусобну боротьбу. Це справді цікаве й подекуди просто захоплююче видовище, бо все відбувається не в кулуарах престижних клубів, не на закулісних нарадах сильних світу цього у хмарах сигарного диму, а цілком відкрито, публічно, перед мікрофонами й об’єктивами телекамер. Це змагання ідей, переконань, темпераментів, характерів, особистостей вважають квінтесенцією американського демократичного процесу.
“Ми не здамося ані тепер, ані в майбутньому! Ми прагнемо повернути нашу країну середнім американцям!” – переможно вигукнув Говард Дін, колишній губернатор штату Вермонт, так, ніби святкував успіх на попередніх виборах у штаті Айова. Енергійно пробиваючи повітря міцними кулаками у закатаних по лікті рукавах сорочки, він навіть порадував прихильників переможним ковбойським зойком. Але для святкування не було жодних підстав. Дін програв це перше випробування сил, отримавши заледве 18 % голосів. До того ж, не просто програв, а й відкотився на третє місце цей вчорашній улюбленець ліберальної лівиці Демократичної партії. Фаворитом став сенатор Джон Керрі, представник поміркованого крила своєї партії. Перед первинними виборами в Нью-Гемпширі зажив позитивних відгуків і Веслі Кларк, відставний генерал, колишній командувач військ НАТО в Європі. До речі, коли Кларкові нагадали, що Керрі, новий лідер серед претендентів, теж воював у В’єтнамі, генерал пожартував, мовляв, їх не можна порівнювати, бо він, Кларк, генерал, а Керрі був лише лейтенантом. З другого боку, Говард Дін сподівається відвоювати втрачені позиції, хоча багато хто з оглядачів вважає його учорашнім днем. Не втрачають надій також інші п’ятеро претендентів, здебільшого це законодавці, сенатори й конгресмени. Кандидати різні, ліберали, консервавтори, помірковані, але всіх їх єднає критична настанова щодо президента, котрого вони сподіваються виселити з Білого дому. У телевізійних публічних дебатах і в газетних виступах претендентів визначатиметься пакет пропозицій, якими опозиційна партія розраховує привабити виборців. Попереду довгий шлях до національного з’їзду Демократичної партії. Спочатку по штатах мають пройти первинні вибори і пропорційно кількості отриманих голосів переможець на кожних виборах може розраховувати на відповідну кількість делегатів національного з’їзду, які там голосуватимуть за нього. Хто набере найбільшу кількість таких делегатів, того й висунуть кандидатом від партії.
Отож на дворі ще зима, але в президентських перегонах температура підвищується, насамперед повітрям, нагрітим палкими промовами.
“Ми не здамося ані тепер, ані в майбутньому! Ми прагнемо повернути нашу країну середнім американцям!” – переможно вигукнув Говард Дін, колишній губернатор штату Вермонт, так, ніби святкував успіх на попередніх виборах у штаті Айова. Енергійно пробиваючи повітря міцними кулаками у закатаних по лікті рукавах сорочки, він навіть порадував прихильників переможним ковбойським зойком. Але для святкування не було жодних підстав. Дін програв це перше випробування сил, отримавши заледве 18 % голосів. До того ж, не просто програв, а й відкотився на третє місце цей вчорашній улюбленець ліберальної лівиці Демократичної партії. Фаворитом став сенатор Джон Керрі, представник поміркованого крила своєї партії. Перед первинними виборами в Нью-Гемпширі зажив позитивних відгуків і Веслі Кларк, відставний генерал, колишній командувач військ НАТО в Європі. До речі, коли Кларкові нагадали, що Керрі, новий лідер серед претендентів, теж воював у В’єтнамі, генерал пожартував, мовляв, їх не можна порівнювати, бо він, Кларк, генерал, а Керрі був лише лейтенантом. З другого боку, Говард Дін сподівається відвоювати втрачені позиції, хоча багато хто з оглядачів вважає його учорашнім днем. Не втрачають надій також інші п’ятеро претендентів, здебільшого це законодавці, сенатори й конгресмени. Кандидати різні, ліберали, консервавтори, помірковані, але всіх їх єднає критична настанова щодо президента, котрого вони сподіваються виселити з Білого дому. У телевізійних публічних дебатах і в газетних виступах претендентів визначатиметься пакет пропозицій, якими опозиційна партія розраховує привабити виборців. Попереду довгий шлях до національного з’їзду Демократичної партії. Спочатку по штатах мають пройти первинні вибори і пропорційно кількості отриманих голосів переможець на кожних виборах може розраховувати на відповідну кількість делегатів національного з’їзду, які там голосуватимуть за нього. Хто набере найбільшу кількість таких делегатів, того й висунуть кандидатом від партії.
Отож на дворі ще зима, але в президентських перегонах температура підвищується, насамперед повітрям, нагрітим палкими промовами.
