Угорщина, 22 січня 2004 – Угорські регіональні видання активно популяризують продовольчі тури до України. Причому йдеться не про пряму рекламу, а про звичайні журналістські кореспонденції угорських авторів. Звичайно, в місцевій пресі можна знайти й офіційну хроніку, в якій у цифрах наводять динаміку зростання торгівлі й туризму між Угорщиною та Україною. Однак інформація з перших рук, та ще й подана простою мовою, сприймається пересічним читачем набагато краще, ніж офіційна статистика. Отож і враження в угорців про Україну є безпосереднішими, теплішими.
Цікаво, що на периферії, особливо в прикордонні, угорські, а разом з ними й українські мешканці знають про реальні торговельні стосунки між двома народами набагато більше, ніж у центрі. І це зрозуміло, адже торгівля тут часто-густо є основним заняттям населення. Наприклад, у східних областях Угорщини і на Закарпатті досить високим є рівень безробіття. Тому люди якось повинні викручуватись, аби стулити кінці докупи.
До початку введення візового режиму між Угорщиною та Україною ситуація була сприятливою для дрібної торгівлі. Українці закуповували в сусідів провізії багато й про запас. Після 1 листопада 2003 року ситуація змінилася, пише регіональне угорське інтернет-видання “Келет-індекс”. Зараз уже угорці, яким не потрібно звертатися за українськими візами, шикуються в автомобільні черги на контрольно-пропускних пунктах, щоб придбати в Україні дешеві та якісні товари. Особливо багато таких шоп-туристів можна побачити в прикордонних райцентрах Закарпаття наприкінці тижня.
Поява гостей із сусідньої угорської області Саболч-Сатмар, скажімо, в місті Берегові чи Мукачеві або Ужгороді, пояснюється дуже просто. На початку року в Угорщині зросли ціни на продукти, і ще невідомо, скільки вони ростимуть після входження цієї країни до Євросоюзу у травні цього року. А в Україні угорські покупці платять за товар наполовину менше грошей, ніж удома. Полюбляють вони купувати не лише на базарі, а й у приватній комерційній мережі крамниць. Українські продавці люб’язно обслужать їх, ще й організують обмін угорської валюти.
Журналістка “Келет-індекса” зазначає, що угорці мають можливість придбати різноманітні й добротні товари. За пристойну ціну вони залюбки беруть різні види риб і навіть омарів. В Угорщині за подібні делікатеси треба платити утридорога. Припали їм до смаку українські напої, смачна мінеральна вода, пиво і якісна українська горілка. Як колись українці рахували десятки різновидів ковбас за кордоном, так і журналістка нарахувала для себе не менше від 20 нових і вже відомих марок української горілки. Звісно, хто побував тут уперше, той повернеться ще не один раз. Деякі угорці спеціально приїздять купувати українське весільне вбрання для дочок, або ж щоб здавати плаття знайомим у прокат. “Ніколи б не подумала, що в Україні зараз такий багатий вибір дешевих товарів”, – робить висновок авторка угорського регіонального інтернет-видання.
Цікаво, що на периферії, особливо в прикордонні, угорські, а разом з ними й українські мешканці знають про реальні торговельні стосунки між двома народами набагато більше, ніж у центрі. І це зрозуміло, адже торгівля тут часто-густо є основним заняттям населення. Наприклад, у східних областях Угорщини і на Закарпатті досить високим є рівень безробіття. Тому люди якось повинні викручуватись, аби стулити кінці докупи.
До початку введення візового режиму між Угорщиною та Україною ситуація була сприятливою для дрібної торгівлі. Українці закуповували в сусідів провізії багато й про запас. Після 1 листопада 2003 року ситуація змінилася, пише регіональне угорське інтернет-видання “Келет-індекс”. Зараз уже угорці, яким не потрібно звертатися за українськими візами, шикуються в автомобільні черги на контрольно-пропускних пунктах, щоб придбати в Україні дешеві та якісні товари. Особливо багато таких шоп-туристів можна побачити в прикордонних райцентрах Закарпаття наприкінці тижня.
Поява гостей із сусідньої угорської області Саболч-Сатмар, скажімо, в місті Берегові чи Мукачеві або Ужгороді, пояснюється дуже просто. На початку року в Угорщині зросли ціни на продукти, і ще невідомо, скільки вони ростимуть після входження цієї країни до Євросоюзу у травні цього року. А в Україні угорські покупці платять за товар наполовину менше грошей, ніж удома. Полюбляють вони купувати не лише на базарі, а й у приватній комерційній мережі крамниць. Українські продавці люб’язно обслужать їх, ще й організують обмін угорської валюти.
Журналістка “Келет-індекса” зазначає, що угорці мають можливість придбати різноманітні й добротні товари. За пристойну ціну вони залюбки беруть різні види риб і навіть омарів. В Угорщині за подібні делікатеси треба платити утридорога. Припали їм до смаку українські напої, смачна мінеральна вода, пиво і якісна українська горілка. Як колись українці рахували десятки різновидів ковбас за кордоном, так і журналістка нарахувала для себе не менше від 20 нових і вже відомих марок української горілки. Звісно, хто побував тут уперше, той повернеться ще не один раз. Деякі угорці спеціально приїздять купувати українське весільне вбрання для дочок, або ж щоб здавати плаття знайомим у прокат. “Ніколи б не подумала, що в Україні зараз такий багатий вибір дешевих товарів”, – робить висновок авторка угорського регіонального інтернет-видання.
