Доступність посилання

logo-print
05 грудня 2016, Київ 02:54

“7 днів демократії”


Марина Пирожук “7 днів демократії”

Прага, 24 січня 2004 року.

Марина Пирожук

Вітаю всіх, хто зараз з нами. В ефірі підсумкова програма “7 днів демократії” З празької студії вас вітає Марина Пирожук.

Зміни до української конституції, що розглядаються Верховною Радою, розроблені з метою збереження при владі чинних корумпованих можновладців. Про це заявив у перший день роботи Конгресу США американський сенатор від штату Колорадо Найтгорс Кемпбел. Він є спів-головою Гельсинської Комісії та автором резолюції, яка визнає голодомор 1933 року в Україні за акт геноциду. У своїй заяві американський законодавець висловлює стурбованість, що у випадку затвердження змін до української конституції строк перебування президента, обраного у 2004 році, буде скорочений до двох років. Він також переконаний , що організовані українською владою конституційні зміни мають на меті нейтралізацію лідера найбільшої демократичної фракції у парламенті Віктора Ющенка, який користується найвищою популярністю у суспільстві.

З подробицями на цю тему наш кореспондент у Вашингтоні Сергій Куделя.

Сергій Куделя

У своїй заяві американський законодавець висловив занепокоєння, що в разі затвердження змін до української конституції термін перебування на посаді президента, обраного у 2004 році, буде скорочений до двох років, водночас наступний президент уже буде обиратися не всенародно, а депутатами Верховної Ради. Сенатор Кампбел відзначив, що затвердження таких змін відбувається без урахування думки українських громадян, більшість яких підтримує збереження прямих президентських виборів. На його думку, конституційні зміни мають на меті нейтралізувати лідера найбільшої демократичної фракції в парламенті Віктора Ющенка, який користується найвищою популярністю в суспільстві. Він також уважає, що в Україні тривають утиски та переслідування тих засобів масової інформації, що критикують чинну владу. Сенатор Кампбел звернув увагу і на скасування президентом результатів виборів мера Мукачевого, а також застосування адміністративного ресурсу для створення перешкод у проведенні форуму “Нашої України” в Донецьку.

Свою заяву Кампбелл зробив як співголова Гельсинської комісії США. Про її завдання розповідає радник комісії Орест Дейчаківський: “Наш мандат передбачає моніторинґ виконання державами – членами ОБСЄ зобов’язань, що їх вони взяли на себе як члени цієї організації. Україна вільно взяла на себе ці зобов’язання, серед яких є вимога проводити вільні і чесні вибори”.

Дейчаківський уважає, що заява сенатора Кампбелла має на меті привернути увагу американських політиків до недемократичних дій української влади. Водночас він сумнівається, що США зможуть якось кардинально змінити політичну ситуацію в Україні: “Наш вплив є обмеженим, оскільки ми маємо справу з людьми, готовими утримувати владу будь-якою ціною і вдаватися до будь-яких, навіть найгірших, дій”.

Однак навіть заяви на кшталт тієї, що її зробив сенатор Кампбелл, є, на думку Дейчаківського, корисними: “Коли ви звертаєте увагу на щось, то навіть якщо ви не робите все, що ви можете зробити, це набагато краще, ніж узагалі мовчати. Якби ми мовчали, ситуація була б набагато гіршою”.

Дейчаківський також застеріг від сприйняття заяви сенатора зі штату Ореґон як втручання у внутрішні справи України. Адже в ній не висуваються до України жодні вимоги, а лише відслідковується виконання нею міжнародних зобов’язань.

Марина Пирожук

Тим часом лідер фракції “Наша Україна” Віктор Ющенко , про якого згадував американський законодавець ,зустрічався 21 січня з Президентом України Леонідом Кучмою. На зустрічі президент пообіцяв Ющенкові, що прямі всенародні вибори Президента відбудуться у жовтні 2004 року. Інші деталі зустрічі сторони домовилися не оприлюднювати. Але Віктор Ющенко поспілкувався з журналістами перед тим, як навідатися до президентської адміністрації.

З подробицями наш київський кореспондент Віктор Міняйло.

Віктор Міняйло

“Політична реформа потрібна владі виключно, як механізм збереження влади, як механізм працевлаштування кількох осіб”, - заявив на прес-конференції Віктор Ющенко.

Віктор Ющенко

Україна прийшла до таких обставин, до такої системи влади, коли ми маємо одного імператора. Той імператор є паралельно Генеральним прокурором, верховним суддею, прем’єр-міністром. Тут важливий момент його оточення. Тут важлива ознака колосальної концентрації влади і відсутності відповідальності. Всі ми розуміємо, що вихід знаходиться тільки в одній площині політичної реформи.

Але, шановні друзі, коли називається політичною реформою політичний сценарій, де крадеться право пррямого обрання президента. Коли президента пропонують обирати на два роки. Коли пропонують сумістити парламентсько-президентські вибори тим більше для того, щоб комусь добавити два роки.

То ми Вам говорим, друзі, мова не йде про політичну реформу. Мова дійсно іде про варіант, як зберегти владу.

Віктор Міняйло

“НУ” постійно погрожує, що кола влада не зупиниться у своєму бажанні проштовхувати політичну реформу, то заговорить вулиця. Ось як Віктор Ющенко відповів на запитання, чи готовий його блок до силових дій?

Віктор Ющенко

Без публічних протестів, без протестів людей, ділових кіл, громад, очевидно, ця влада не здатна зробити відповідні політичні ревізії, політичні аналізи. І вона буде намагатися неконституційним чином провести свою так звану політичну реформу.

Не є великою таємницею, що ми створили координаційні робочі групи у рамках 3 політичних сил, які відпрацьовують сценарій адекватної поведінки до роботи влади, в тому числі, в контексті політичної реформи.

Віктор Міняйло

Журналісти також цікавились питанням про масові звернення громадськості до Леоніда Кучми з наполегливим проханням в ім’я миру і стабільності знову балотуватися в президенти України. Віктор Ющенко коментує.

Віктор Ющенко

Перед Леонідом Даниловичем є вибір. Він може увійти в історію, або вляпатись в історію. Оце залежить від того, як він відповість особисто на цей виклик. Тримати інтригу півтора роки про вибори, будуть чи не будуть, які, хто в них буде кандидатом, паралельно рухаючи або дозволяючи рухатись іншим сценаріям. Звичайно, воно визиває в суспільстві відповідні догади, відповідні реакції.

На мій погляд, як кращий сценарій гарантувати Україні демократію, гарантувати чесні, публічні, прозорі, прямі вибори президента у жовтні 2004 року без Леоніда Даниловича Кучми.

Віктор Міняйло

Заявив Віктор Ющенко за годину до зустрічі з Леонідом Даниловичем Кучмою. Віктор Міняйло для радіо “Свобода”, Київ.

Марина Пирожук

Тим часом колеги Віктора Ющенка по опозиції не схвально відреагували на візит лідера “НУ” до президента.

Народний депутат член БЮТ Степан Хмара, зокрема, критикує Віктора Ющенка за замовчування змісту його перемовин з президентом. Він заявив, що Ющенко зробив величезну помилку пішовши на зустріч до глави держави не порадившись з колегами по опозиції. Степан Хмара висловив переконання, що з Кучмою не варто вести будь-які переговори.

Дісталося на горіхи і українській владі від доповідачок ПАРЄ Х.Северинсен та Р.Вольвенд, які приїжджали до України подивитися на процес обговорення конституційної реформи.

Європейські гості наголосили, що конституційні зміни мають вноситися лише конституційним шляхом.

“4 роки тому ми вже обговорювали внесення змін до Конституції України. Якщо це не відбувається конституційним шляхом, то РЄ буде ставитися до цього серйозно”, - сказала доповідачка РЄ Ханне Северинсен.

Вона також відзначила некоректність та несправедливість внесення змін до Конституції перед виборами президента. За її словами Конституцію не можна змінювати так часто, як сорочку.

Упродовж лютого-березня відбудеться ротація українських миротворців в Іраку. Їх замінять півтори тисячі нових військовослужбовців, які щонайменше півроку служитимуть у складі багатонаціональної дивізії коаліційних сил. наразі підрозділ управління 6 окремої механізованої бригади, особливий склад якого теж буде відправлений до Іраку, завершує бойову підготовку на Яворівському військовому полігоні, що на Львівщині. Там побувала наша львівська кореспондентка Галина Терещук.

Галина Терещук

Наразі ці постріли на полігоні не загрожують нічийому життю. Але в Іраку кожен крок буде сповнений небезпек. Українські військові там охоронятимуть блокпости, супроводжуватимуть конвої, а підрозділи військової поліції підтримуватимуть порядок у населених пунктах, дбатимуть про безпеку мирного населення.

Половина особового складу бригади, що невдовзі відбуде до Іраку – вихідці із західних регіонів України. Майже 150 вояків уже брали участь у миротворчих операціях та бойових діях, більшість з них неодружені, більше 300 осіб мають вищу освіту. Цікавий факт. Понад 60 відсотків вояків цього підрозділу не мають власного даху над головою. Відтак відразу стає зрозумілим їх бажання опинитися в Іраку. Переважна більшість вояків матеріальну зацікавленість назвали основною метою своєї служби там. Адже українські офіцери зможуть отримувати щомісяця зарплату у розмірі понад тисячу доларів США, рядові - 600-650.

Рядовий Олександр Власюк з Рівненщини не знає, як буде звикати до кліматичних умов в Іраку, особливо після дошкульних українських морозів. Цікавлюсь як батьки поставилися до його рішення відбути в Ірак.

Олександр Власюк

Як поставились? Поставились то не дуже, що поробиш

Галина Терещук

Втім Олександр хоче щось заробити на життя.

Старший лейтенант Олег Бойничишин каже: “Я відчуваю далеко від дому тугу за рідними за дітьми.

Галина Терещук

Скільки у Вас дітей?

Олег Бойничишин

Один. Одному скоро місяць, другому рік.

Галина Терещук

У той же час половина рядових вояків із числа тих, кому пропонували за контрактом служити в Іраку, відмовилися туди їхати, пояснюючи своє рішення тим, що проти цього були їхні батьки.

Вперше у складі українського батальйону служитимуть 8 жінок з медичної роти. Вони чомусь уникали говорити про те, що їдуть, аби просто заробити гроші. А тим часом чимало українських офіцерів, у тому числі й генерали, досі мешкають у гуртожитках.

Цього разу українських миротворців забезпечили новою військовою формою, що більше надається для служби в умовах спекотного клімату. Виготовили її в Україні.

Вояків наділили більш якісними сонцезахисними окулярами, надійнішими бронежелетами. Правда, останні важать 11 з половиною кілограмів. Український бронежелет - найважчий у військах коаліції.

Але навіть американські вояки в Іраку позичають українські бронежилети. Як зауважив генерал-майор Сергій Островський, командир 6 бригади, який нещодавно побував в Іраку і уже 4 лютого відбуде туди на службу, висока якість військового обмундирування дуже важлива на службі, особливо, коли на вулиці 35 градусів вище нуля.

Цікаво, що до Іраку у складі миротворчої бригади відбудуть і два священики Української Православної церкви Московського патріархату. Хоча, як мені вдалось з’ясувати, більшість вояків бригади належать до Київського патріархату. Але у Міністерстві оборони України цей факт воліють, очевидно, ігнорувати.

Марина Пирожук

Історія українського народу не раз засвідчувала критичність його державницької ситуації. Україна вже двічі втрачала свою незалежність із-за двох основних причин: внутрішнього розбрату, звичайно ж - стимульованого зовнішніми ворогами, і не визначеної та нерозбірливої зовнішньої політики, яка полягала в короткозорості та невмінні завчасно вибирати союзниками держави, які могли б надійно підтримати суверенітет українського народу.

Сьогоднішній буферний стан зовнішньополітичної стратегії Києва і “дружнє”в понад дві тисячі кілометрів безкордоння з Росією, з стратегічними поступками на Азові, і стратегічна, сировинна залежність від грізної сусідки, яка двічі душила незалежність України, свідчить що історія мало чому навчила цю націю.

Хоча нинішня влада ідеологічно почуває себе досить незатишно і про це свідчить її намагання використати, донедавна паплюжену або ігноровану багатьма владними або близькими до влади політичними силами, ідею соборності.

Чи думали сьогодні, у день 85-річчя злуки, про кращу долю України державні мужі її , йдучи під лапатим січневим снігом вслід за яскравим вінком, до пам’ятника Тарасові Шевченкові? Слово моєму колезі Василю Зілгалову.

Василь Зілгалов

22 січня 1918 року Українська Центральна Рада Четвертим універсалом проголосила Українську Народну Республіку самостійною, ні від кого не залежною державою. Тільки у Четвертому універсалі український уряд декларує повну самостійність. Прийняття такого документа Центральною Радою було знову ж таки вимушеним. Бо ідея федералізму у складі Росії, якої раніше дотримувалися керівники України, була використана більшовиками для насильницького захоплення української території. Знову ж таки, безвихідь змусила Центральну Раду проголосити повну незалежність і апелювати до власного народу тоді, коли цей народ був дезорієнтований боязкістю і пасивністю українських політиків, а чимало боєздатних сил з числа українців були вміло заагітовані більшовиками.

Західні історики, зокрема американець Річард Пайпс, вражаються безпомічністю Центральної Ради, що “загубила”до початку 1918 року 300 тисяч бійців, які були присягли влітку 1917 року українському урядові, а потім просто розбрелися, бо не знали де їм себе подіти. А в січні 1918 року незалежність України захищали лише нещасні гімназисти та студенти, якщо не рахувати кількох петлюрівських загонів, які не могли протистояти великим російським силам під командуванням Муравйова.

Навесні 1918 року Центральна Рада скрахувала і її на вісім місяців замінив гетьманський уряд. Але останній мав обмежений вплив на ситуацію в державі в умовах окупації України німецькими військами. Більше того - гетьман Павло Скоропадський, потрапивши, знову ж таки, в скруту - 14 листопада 1918 року проголосив Акт федерації, який зобов’язував Україну об’єднатися з майбутньою не більшовицькою Росією. Українська опозиція на чолі з двома давніми суперниками - Симоном Петлюрою і Володимиром Винниченком створила новий уряд - Директорію, яка замінила гетьманщину. І в третьому українському уряді йшла руйнівна політична гризня, яка підривала його сили.

В останні, сповнені відчаю дні, що лишилися до падіння Києва, Директорія провела кілька символічних демонстрацій суверенності. 22 січня 1919 року вона відсвяткувала злуку Української Народної Республіки з новоутвореною в Галичині Західноукраїнською Народною Республікою та Карпатською Україною, представники якої за день до цього на Хустських народних зборах проголосували за об`єднання з Соборною Україною. Цей акт Соборності носив більше символічне значення, бо за кілька днів Київ захопили більшовики.

А в - третє повну незалежність України було проголошено лише у серпні 1991 року. Правда, лише проголошено, як вважають чимало самих українців. Бо політичні декларації стають дійсністю тільки після наповнення їх реальним змістом. Хіба може вважати себе повністю незалежною держава, яка після дванадцяти років свого існування немає й половини нормальних кордонів. Для Росії, яка прагне сьогодні відновлення імперського статус-кво, заяви устами її провідних політиків про економічне політичне поглинання України і так зване “з’єднання” є цілком зрозумілими. Історія пам’ятає наслідки вже не одного такого російсько-українського “всенародного братання”. Коса Тузла і антиукраїнська кампанія всередині самої України щодо Переяслава нагадують, якщо у Києві забувають, звідки впродовж трьохсот п’ятдесяти останніх років приходила сила, яка душила українську незалежність.

Сьогодні у заяві української опозиції, членів блоку “Наша Україна”, підкреслюється, що влада у Києві закриває очі на намагання “розколоти український народ, нацькувати одну його частину на іншу”. Може ще не всі українці забули січневі уроки понад восьмидесятирічної давності, котрі вчать народ і владу, ціною гіркого історичного досвіду, бути послідовними та вчасно вдаватися до необхідних політичних, соціальних, економічних реформ, а не лише до політичних гасел, як прояву крайнього владного безсилля, на кшталт безпорадності Центральної ради, Директорії та короткотривалої політичної коньюктури , котру можна також розгледіти, читаючи сьогоднішні висловлювання багатьох представників українського політикуму з приводу державного відзначення Дня Соборності України.

Як підкреслив лідер опозиції Віктор Ющенко у своєму зверненні до співвітчизниківсьогодні, що “ досі не перевелися сили, що хочуть оновити старі межі”. Чи може дозволити дбайливий господар своєї землі щоб хтось безкарно порушував її суверенітет та розкрадав земельні багатства народу?

Марина Пирожук

Сьогодні на світанку за українським часом президент Сполучених Штатів Джордж Буш виступив у американському Конгресі. Доповідь про становище країни є водночас і найбільш важливим зверненням президента до нації, яке він робить щороку. Вагомості цьому виступу додає ще й те, що незабаром в США відбудуться президентські вибори і американці мають вирішити, чи Джордж Буш керуватиме країною наступні чотири роки.

Мирослава Гонгадзе

(Вітання і оплески)

Так американський Конгрес вітав президента Сполучнних Штатів. У третьому за свого правління зверненні до нації про стан справ в державі Джордж Буш велику частину своєї промови присвятив зовнішній політиці США та боротьбі проти тероризму: “Відколи ми останній раз зустрічались, військові сили Сполучених Штатів, Великої Британії, Австралії, Польщі і інших країн виконали вимоги Об’єднаних Націй, покінчили з правлінням Саддама Хусейна і тепер люди Іраку вільні”.

Буш з гордістю заявив, що іракці звільнені від тиранії, а Саддам Хусейн, який був загрозою для світу, тепер в американській тюрмі.

За словами президента Буша, американські війська, які розташовані у багатьох точках світу, допомагають і дають надію пригнобленим націям і цим самим зміцнюють безпеку в самій Америці. Він нагадав, що разом зі США боротьбу проти тероризму підтримали багато держав і Америка не забуде їхню відданість. Серед десятка таких країн, він згадав і Україну.

Та, незважаючи на успіхи у війні проти тероризму, Буш переконаний, що боротьбу необхідно продовжувати:

“Двадцять вісім місяців минуло від 11 вересня 2001 року, більше двох років ми живемо без атак на американську землю. Це дає надію вірити, що небезпека позаду. Ця надія є зрозумілою, але вона примарна”.

Другу частину своєї доповіді Джордж Буш присвятив ситуації всередині держави. Не зважаючи на різку критику з боку демократів, президент переконаний, що після тривалого застою економіка США стає на ноги. Він наголосив, що скорочення податків, які були впроваджені цього року, вже працюють на американську економіку. Джордж Буш запропонував зробити постійними податкові пільги для людей з низькими прибутками. Він пообіцяв сприяти створенню нових робочих місць, що мало б зменшити існуючий високий рівень безробіття.

Окремо американський президент зупинився на питаннях освіти та охорони здоров’я. Говорячи про медицину, яка в Америці є страховою, Буш запропонував звільнити від оподаткування заощадження, які люди самостійно могли б відкладати на власні медичні потреби. Він також пообіцяв значні додаткові фінансові вливання в освіту.

Джордж Буш у доповіді повторив свою останню ініціативу про запровадження трирічних віз для іноземних громадян, які виявлять бажання працювати у США. Він заявив, що відмовився від повної амністії для нелегальних емігрантів, оскільки вона лише сприяє їх притоку до США. Форма ж трирічних робочих віз дозволить ефективно вирішити проблему з нелегалами у США. Мирослава Гонгадзе для радіо “Свобода”, Вашингтон.

Марина Пирожук

Спілка колишніх в’язнів у концтаборах Хорватії звернулися до державних органів тієї країни з вимогою вжити заходів щодо популярного співака Марка Перковича Томпсона, який, на думку жертв нацизму, розбурхує міжетнічну ненависть. Деталі почуємо від Михайла Рамача.

Михайло Рамач

В країнах колишньої Югославї у воєнні роки одним із сильних пропагандистських засобів стала популярна музика. У Сербії співали, цитую: “Слободане, посилай салати, буде м’ясо, будемо різати хорватів”.

А з Хорватії відповідали, цитую: “Ми хорвати не п’ємо вина, ми п’ємо сербську кров”. Була і така пісенька, цитую знов: “Слободане, вождю комуністів, ми тебе любимо, як Ісуса Христа”. Тут іде мова про Слободана Мілошевича, колишнього президента Сербії і Югославії.

Після війни такі примітивні тони щезли з державних каналів. Їх можна почути лише в корчмах, ексклюзивних клубах, де збираються так звані патріоти та на хвилях провінційних радіостанцій.

І в Сербії і в Хорватії є закони, які забороняють дії, які розбурхують ненависть на національній, релігійній чи расовій основі. Хорватський парламент ухвалив і закон щодо заборони вжиття нацистських символів.

Проте, ані в Сербії, ані в Хорватії досі нікого не судили на підставі таких законів. Свого роду винятком залишився хорватський співак Марко Теркович, котрий себе назвав Томпсоном. Томпсон – це тип рушниці.

В його репертуарі переважно пісні присвячені колишнім і тогочасним хорватським героям. Ось одна з них.

Звучить пісня

Ясинова і Стара Градіжка – це місця масових різників. У згаданих містах під час Другої світової війни були нацистські концтабори в яких замордували десятки тисяч сербів, євреїв, ромів та хорватів антифашистів.

Максло Буріч про якого співак співає, називаючи його різником, був командувачем таборів.

На концертах Томпсона збираються підлітки та юнаки в чорних формах.

Дамір Каїн, депутат у парламенті Хорватії каже, що такі концерти можливо влаштувати лише у Хорватії. Зрештою, наприкінці грудня в Нідерландах заборонили концерти Томпсона саме через те, що зали були оздоблені нацистськими символами.

Професор Загребського університету Мір’яна Крижанич з цього приводу каже: “Такі пісні дуже конкретні. Тут не йдеться про натяки. Їх розуміють усі. Це неприпустиме. Тут не вистачає заборони. Необхідна ширша акція. Я боюся, що це наслідок наших поганих підручників і нашого неповного висвітлення подій під час Другої світової війни, коли частина хорватів підтримувала так звану незалежну державу Хорватію створену гітлерівським ІІІ Рейхом”.

Прокурори мовчать, мовчить католицька ієрархія, мовчить уряд, який виступає за демократичну і європейську Хорватію. Петицію з вимогою вжити законних заходів щодо Томпсона досі підписало лише 600 осіб. Співак продовжує величати темні постаті минулого і вбивати молодь отруйною ідеологією.

А в провінційних містечках Хорватії і Сербії є тисячі таких Томпсонів. Більшість вдає, що їх не бачить. Михайло Рамач для радіо “Свобода”, Бєлград.

Марина Пирожук

Нещодавно суд італійського міста Турін виправдав іноземних громадян, причетних до нелегального продажу зброї з України та Білорусі до колишньої Югославії 94-го року попри санкції ООН. Туринський суд дійшов висновку, що російський нафтовий магнат Олександер Жуков, грецький бізнесмен Дефермос Костянтин та 5 інших обвинувачених “не скоїли злочину на території Італії”. Але експерти кажуть, що ця справа свідчить про неузгодженість міжнародного законодавства з боротьби з нелегальною торгівлею озброєннями й вважають, що оскільки йшлося про українські та білоруські арсенали, то цими справами повинні зайнятися в Києві та Мінську. Перед мікрофоном Михайло Мигалисько.

Михайло Мигалисько

Массімо Алберіцці був консультантом ООН у справі боротьби з нелегальними поставками зброї в африканські країни. Він є спеціальним кореспондентом власне з цієї тематики у впливовому італійському часопису Корр’єре делла Сера. Італійський експерт з приводу рішення туринського суду сказав в інтерв’ю радіо Свобода, що такий вирок не є новиною:

“Злочин скоєно, однак немає злочину. Встановлено, що Жуков, як також Мінін, Сан-Жіван Рупра це три нелегальні торговці зброєю, імена яких є й у звітах ООН. Однак, оскільки вони не скоїли злочину в Італії, тобто не купували та не продавали зброї в Італії, й це попри факт, що корабель з нелегальним вантажем було затримано в італійському порту, італійські судді дійшли висновку, що цей злочин не підлягає італійському правосуддю.”

Італійський експерт зазначив також, що рішення ООН про заборону продажі зброї воюючим сторонам на Балканах не набрало юридичної чинності в Італії. Массімо Алберіцці застерігає однак, що нелегальна торгівля зброєю, торгівля жінками й дітьми, наркобізнес врешті-решт пов’язанні із тероризмом. Тому коли не буде вироблено глобального підходу до усіх інших незаконних дій міжнародної злочинності неуспішною буде й боротьба з міжнародним тероризмом. З тим погоджується дослідник Радіо Свобода у справах організованої злочинності й тероризму Роман Купчинський.

Роман Купчинський

Треба зрозуміти, що всякі міжнародні ембарго, якщо вони не мають юридичну підтвердженість в країнах, які запроваджують ці ембарго, тобто якщо нема кулака за тим ембарго, щоб покарати людей, які порушують цей міжнародний закон, тло нема потреби ухвалювати такі ембарго. Це вже не перший раз, що зловили людей, які порушують ембарго з дозволу чи без дозволу своїх країн, де вони купують зброю. Часами купують зброю нелегально, часами купують з тихою згодою своїх держав чи своїх військових частин. Це створює хаос на міжнародній арені. Важко сказати, що дальше може бути. Якщо італійська сторона немала юрисдикції над людьми яких обвинувачували в продажі цієї зброї. Тоді консеквентно повинна українська влада, українська, білоруська й російська прокуратури подивитися на це питання й самі розбиратися в цьому чи йшлося про нелегальну торгівлю зброєю чи порушували міжнародні закони. Якщо так чи вони підлягають покаранню з української сторони.

Італійський експерт Массімо Алберіцці однак висловив сумнів щодо можливості проведення судового процесу в Україні, Росії чи Білорусі, адже йдеться про велику кількість зброї, до продажу та вивезення якої були ймовірно причетні й чільні військові та владні представники, й таким чином не виключено, що ця справа залишиться у звітах ООН без наслідків для торговців, які порушили ухвалене ООН ембарго.

Марина Пирожук

Ось і все не сьогодні. Це була програма “7 днів демократії”, яку підготувала і провела Марина Пирожук. Залишайтеся з нами.

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG