Доступність посилання

ТОП новини

“Альтернатива”


Андрій Охрімович “Альтернатива”

Київ, 29 січня 2004 року.

Андрій Охрімович

“Шістдесяті роки стали свідками молодіжної революції, революції не соціальної, а революції способу мислення. Почала її молодь, а потім її підтримало і наступне покоління. “Бітлз” були невід’ємною частиною цієї революції, яка по суті є еволюцією і триває дотепер. В шістдесяті ми всі пливли на кораблі цієї еволюції. Курс – новий світ. А “Бітлз” були на носі цього корабля. Ми змінювались, а вголос казали: “Насувається дощ,” або “Прямо по курсу земля,” або “Сонце там,” або “Бачимо чайку”. Ми просто повідомляли світові про те, що відбувалося з нами.”

(Джон Леннон. З інтерв’ю).

Ганна Стеців

Шановні слухачі, вітаю вас. В ефірі “Альтернатива”, експеримент в мистецтві, науці, політиці, і просто у житті...

“Пам’ятаю, одної ночі я лежав у ліжку і вже починав засинати, і у цьому напівсні до мене в голову раптом прийшла химерна думка про жовтий підводний човен: “Ми живемо у жовтому підводному човні..” Мені подобається все, що пов’язане з дітьми: те, як діти думають або фантазують. Тому мені ніяк не видалася химерною ідея цієї сюрреалістичної та водночас абсолютно дитячої пісні.”

Так розповідав Пол Маккартні про народження “Єллоу субмарін”.

Нині прогресивне людство відзначає сорокаріччя бітломанії. У нинішній “Альтернативі” про феномен цей розмовляють Віктор Недоступ та запеклий меломан, популярний ведучий музичних радіопрограм, джазмен Олексій Коган. Модерує Ганна Стеців. Автор програми Андрій Охрімович.

Віктор Недоступ

40 років тому відбулася подія, яку вважають офіційним початком світової бітломанії. В чому полягає цей феномен?

Олексій Коган

Перший приїзд “Бітлз” в Америку і виступ 4 лютого 1964-го року в телевізійному шоу Еда Салівана - це було початком бітломанії, не дивлячись на те, що “Бітлз” були суто європейським феноменом.

Мені здається, що для того, щоб здобути світову славу, вони повинні були здобути її й в Америці.

“Ви збираєтеся голитися?” “Я поголився вчора”. “Вам подобається Бетховен?” “Так, звичайно, особливо його вірші”. “Що ви скажете з приводу того, що зорганізовано таку партію: “За знищення “Бітлз”?” “Окей. Дуже гарна партія. Завтра ми створимо партію “За знищення Детройта”. (Це місце, де така партія з’явилася). Все це були чутки. Потім страшна заява Ленона, що “Бітлз” сьогодні популярніший, ніж Ісус...

Згадуючи сьогодні все це, випливає (як сказала тоді міністр економіки Великобританії): “Хто б міг собі уявити, що в 65-му році “Бітлз” врятують виробництво рубчастого вельвету на Британських островах?” Все це було.

А феномен полягає в тому, що Елвіс Преслі не був кумиром підлітків і тінейджерів, його слухали переважно дядьки вже за 30-40. “Бітлз” розвинули найкращі традиції Елвіса. Згадуючи Б.Кінга, пригадуються його слова: “Вони вкрали в нас імпровізацію, а ми в них підсилюючу апаратуру”. На мою думку, “Бітлз” почали нормальною людською мовою говорити про речі, які були доступні і зрозумілі молоді. Вся молодь не тільки в Америці, а й в Британії почала тягнутися до цих пісень, тому що вони були дуже мелодійні. Коли сьогодні в репертуарі симфонічних, естрадних, джазових оркестрів є 30-40% пісень “Бітлз” в інструментальних версіях - це свідчить про те, що музика лишається.

Ганна Стеців

Пол Макартні: “Одного разу на концерті в мене влучили запальничкою. Вона вдарила мені прямо в око, і око запливло. У Чикаго на сцену жбурнули якусь жовту іграшку, червоний гумовий м’яч та скакалку. Мені довелося відбити пачку сигарет “Вінстон”, що летіла в мене.”

Джон Ленон: “Ти відчуваєш удар по голові, озираєшся і бачиш чобіт. І тоді всі вирішують: “Ага, он що привертає їхню увагу – чоботи! Якщо жбурнути в голову чоботом він обов’язково подивиться у мій бік.” Я завжди оглядав сцену і просив про це імпресаріо. Після концерту він оглядав сцену і збирав усі кинуті чоботи, поки не налетіли прибиральники та усілякі любителя тягти все, що може знадобитись.”

(З інтерв’ю).

Олексій Коган

Не може бути й мови про якусь реанімації “Ліверпульської четвірки”, бо двох вже немає. Можливо, Джордж Харісон був правий, коли сказав: “Навіщо вам треба ця реанімація? Залишися записи, залишилися фільми. Слухайте! Дивіться!”

А згадуючи бітломанію в Україні... Мені це нагадує перші дотики молоді до джазової музики, тому що вони були дійсно символом і правилом індивідуалістичної епохи. Я пам’ятаю за 5-10 рублів фотографії, які ми купували, заощаджуючи на сніданках шкільних, щоб купити справжню фотографію “Бітлз”, яка насправді виявлялася 49-ю копією з 18-го оригіналу... Ці магнітофони в радіовузлах в школах, коли хтось ставив замість піонерських пісень на перервах в школі “Бітлз”. Ці страшні вчителі, які намагалися вимкнути цей магнітофон, вирвати всі дроти і знищити цю плівку... Це був дух свободи, а свободу тоді не любили.

Ганна Стеців

“Люди доторкалися до нас, коли ми проходили близько, і всяке таке інше, і де б ми не з’явилися б, до нас ставилися як до ненормальних. Нам доводилося вислуховувати усяку маячню від лорд-мерів та їхніх дружин, нас лапали, як у “Вечорі після важкого дня”, тільки у мільйон разів частіше. У британській амбасаді у Вашингтоні якась сволота відрізала в Рінго пук волосся. Після цього я пішов геть, лаючись.”

(Джон Леннон. З інтерв’ю).

Олекса Коган

Все це було: і ці диски, і касети, і офіційні диски начебто фірми “Мелодія”, які сьогодні є у всіх енциклопедіях, присвячених “Бітлам”, де є ансамбль “Мелодія”, і написано: “Вокально-інтрумєнтальний ансамбль”...

Віктор Недоступ

Можна сказати так: “Бітлз” були провісниками любові, водночас індивідуалізму. Що можна пригадати з тих часів, як вони вміло боролися?

Олекса Коган

Це було б смішно сьогодні. Я не хочу бути голослівним, але маю вирізку з “Вечірнього Києва” якогось “Іоанна Златоуста” (по інакшому назвати не можна цього автора, і, можливо, йому соромно за те, що він писав): “Хтось гукнув із залу, на сцену вибігли четверо патлатих мавп і почали шалено волати...”

Мені здається, що якби Україна не була б тоді тоталітарною державою, то не існувало б такої зацікавленості до “Бітлз”. Їх просто слухали б на інтелігентно-інтелектуальному рівні. Хоча ми знаємо й інші приклади.

Тремтячи я читаю статтю-спогади продюсера Джорджа Мартіна про перше прослуховування художньою радою звукозаписної компанії “Клубу самотніх сердець сержанта Пеппера”. Він написав, що по закінченні ознайомлення з піснями на новому диску всі плакали... Тоді “Бітлз” перші використали естрадну групу, надали цій музиці якогось академічного, класичного звучання, вони запровадили багатоканальний запис, і все це лягло на цей диск.

Нині “Океан Ельзи” працює у супроводі симфонічного оркестру. Можливо, це “Бітлз”... Люди знають модне слово “аншлаг”, акустичне звучання. Це теж було у них, тобто чарівність мелодії, мелодії, які легко запам’ятати, проспівати і дуже прості тексти.

Андрій Охрімович

“Страх невідомого. Люди бояться невідомого. Страх заставляє їх смикатись у пошуках мрії, ілюзії, воєн, миру, любові, ненависті. Все це ілюзії. Але не варто боятися невідомого. Треба визнати, що вони існують і сміливо плисти вперед. Ось в чому справа, чи не так?”

(Джон Ленон. З інтерв’ю журналу “Плейбой”.)







Олекса Коган

Боротися з красотою дуже важко, в якій країні ти не жив би. У нас все мало збочений характер, як має і зараз. Мені здається, що в тих заборонах було щось таке, що дозволяло ближче підійти до справжньої музики.

Нині поважні симфонічні оркестри грають цілі сюїти, присвячені “Бітлз”. Тобто, вони ще живуть. Люди, які роблять на цьому гроші, дуже сильно підсилюють інтерес до цієї групи, як альбом, який з’явився буквально місяць тому і має назву “Оголені Бітлз”.

Я думав, що коли мені виповниться 45-ть, “Бітлз” будуть пам’ятати лише люди мого віку, але це не так. Я знаю клуби фанів групи “Бітлз” в Україні. Там 17-20-річні хлопці і дівчата.

Віктор Недоступ

Це зараз, а тоді, крім кумедної боротьби з живим, що неможливо зрештою, існували ще якісь інтерпретації наші: вуличні, дворові, сільські...

Олексій Коган

Є бітломан Володимир Ширяєв. Він знаменита альтернатива Колі Васіну з Санки-Петербургу, який колись написав до Джона Ленона і на це отримав відповідь з дисками. І, замовивши на заводі залізний ящик, ховаючись від міліції, виїхав в ліс під Ленінградом, закопав це все, бо боявся, що в нього можуть забрати найдорожче.

Мій командир роти в армії, котрий служив в Угорщині, тричі надсилав мені альтом “Two virgins” Джона Ленона і Йоко Она, котрі були зображені на обкладинці оголеними. І я тричі отримував на митниці ці диски без конвертів. Причому, цвяхом робилися написи на вінілі, як треба ненавидіти людей, котрі це відсилають і котрі це отримують.

Є один колекціонер в Києві, котрий збирав диски “Бітлз” таким чином: в нього були диски, які він слухав і які навіть не відкривалися і стояли закриті в плівці (це як якийсь пожежний варіант).

Ганна Стеців

“У Джона була свого роду алергія на калік. Це було одразу помітно. Думаю, він чогось боявся. Ми лише грали рок-н-рол, а їх привозили у інвалідних візках, іноді у кисневих палатках. Думаю, людям, які опікувались каліками, кортіло подивитися концерт самим, а так потрапити на нього було простіше. Ми виходили зі своєї кімнати, та, прямуючи до сцени, буквально продиралися через цілий натовп цих нещасних. Джону це не подобалось. Згодом ми почали називати каліками навіть нормальних людей, тому що більшість людей так чи інакше каліки. Яка різниця, що скалічено: розум чи ноги?”

(Джордж Харрисон. З інтерв’ю).

Олексій Коган

Скуповувалися всі газети, де можна було б знайти якусь маленьку фотографію “Бітлз”.

Як не дивно, дуже багато матеріал про “Бітлз” друкувалося в газетах комуністів різних країн. Це коштувало дуже дорого, але було. Потім з’явилася стаття з польського журналу “Шпільки”, де говорилося, що Пол Макартні загинув, замість нього в новому альбомі “Сержант Пеппер” грає зовсім інша людина. І якщо прослухати останню річ з заду наперед, то можна почути фразу, що Пол мертвий.

Продивляючись альбом “Сержант Пепер”, ніби з’являлася містика, а це завжди згадуєш з величезною теплотою. А переклади пісень! Я пам’ятаю як я, не знаючи англійської мови, бігав за старшими людьми, які знали, щоб зробили мені переклад– я дуже хотів знати, про що вони співають.

Віктор Недоступ

Повернемося до феномену “Бітлз”. Чи можливий такий феномен на пострадянському просторі?

Олексій Коган

На українському тлі задатки такі були у “Братів Гадюкіних”. У них було звучання, яке прийнято називати “біг бітом”. Мені здається, вони могли б зробити таку ж революцію у свідомості українців. Росія – “Машина врємєні”. В Україні – “ВВ”.

Віктор Недоступ

Тобто, необов’язкові такі стильові співпадіння, це мусить бути якийсь...

Олексій Коган

Імпульс. Є країни, де принципово слухають “ВВ”: Франція, Бельгія, може, трошки Німеччина. У “Бітлз” була присутня краса мелодій. І якщо комп’ютеру поставити запитання, назвати 5-ть видатних мелодістів 20 століття, одне прізвище на 100% буде Пол Макартні. У них був і мотивчик, і прагнення свободи, і прикол: “Щастя – це ще теплий пістолет або революція № 9, або свині...”

Андрій Охрімович

Одна справа люди, інша справа – ідеї, які вони подають. Це все одно, що вчитися плавати. Плавати чудово, але забудьте про вчителів. Так само з “Бітлз”. У них головне, їх записи, а не самі вони, як особистості. Щоб зрозуміти ідею не потрібен весь комплект. Люди мають уявлення про мене, як про ворога Христа і релігії. Але я не такий, я дуже релігійний. Я дістав християнське виховання і тільки тепер починаю розуміти смисл євангельського вчення. Люди хапаються за вчителя і забувають про ідеї.

(Джон Ленон. З інтерв’ю журналу “Плейбой”.)

Ганна Стеців

Передача добігає кінця. “Бітлз”, без сумнівів, знайшли своє місце у тій непевній категорії людських уявлень, яка має назву “Вічність”.

Ті що, заздрять, можуть лише копіювати, переробляти, відкидати або ж заспокоїтись. Все це буде, як кажуть музиканти, мимо каси.

Пошуки магічних секретів успіху – мабуть хибний шлях. Краще спокійно послухати музику. Джон Леннон казав: “Мене питають, яку музику я слухаю. Я слухаю шум машин, спів птахів, дихання людей і звуки пожежних машин. Я завжди слухав шум води у трубах вночі, коли світло гасне, а вони починають грати свої мелодії...”

Над нинішнім випуском “Альтернативи” працювали журналіст Віктор Недоступ, музикознавець, джазмен та запеклий меломан Олексій Коган. Модерувала Ганна Стеців. Автор програми Андрій Охрімович.

Всього вам доброго. Зустрінемось через тиждень. Говорить радіо “Свобода”.

ВИБІР ЧИТАЧІВ

XS
SM
MD
LG