Доступність посилання

logo-print
06 грудня 2016, Київ 20:41

Розгляд українського питання на засіданні Парламентської Асамблеї Ради Європи.


Ірина Халупа Павло Рудяков - доктор філологічних наук, Інститут світової економіки та міжнародних відносин, завідувач відділу євроатлантичної інтеграції; Ростислав Павленко - директор школи економічної аналітики Києво-Могилянської академії.

Київ-Прага, 29 січня 2004 року.

Ірина Халупа

Добрий вечір, Україно! Говорить радіо “Свобода”.

Сьогодні четвер, 29 січня, 20-та година. З вами передача “Вечірня Свобода”. Вітаємо всіх, хто нас слухає. Перед мікрофоном Ірина Халупа.

Тема передачі: “Розгляд українського питання на засіданні Парламентської Асамблеї Ради Європи (далі ПАРЄ) ”.

Наші гості сьогодні - два аналітики-політологи: Павло Рудяков, доктор філологічних наук, Інститут світової економіки та міжнародних відносин, завідувач відділу євроатлантичної інтеграції; Ростислав Павленко, директор школи економічної аналітики Києво-Могилянської академії.

Вітаємо вас, шановні гості, і дякуємо за участь у сьогоднішній “Вечірній Свободі”.

Саме в цей час, в час виходу “Вечірньої Свободи” в ефір, в Страсбурзі завершується засідання ПАРЄ. Одне із питань на порядку денному, яке розглядається в “терміновому режимі”, є питання української парламентської кризи. У зв’язку з цим в Україні перебували члени Моніторингового комітету Ради Європи (далі РЄ) Ганне Северинсен i Ренате Вольвенд. Вони підготували відповідний меморандум.

Моніторинговий комітет слідкує за дотриманням умов членства. Його члени бувають не лише в Україні, а їздять також до всіх країн-членів Ради Європи, розглядаючи, чи діють члени згідно з правилами організації.

На засідання ПАРЄ поїхала українська делегація. Її очолює перший заступник голови Верховної Ради Адам Мартинюк. До делегації входить також міністр закордонних справ Костянтин Грищенко і низка народних депутатів.

Я слухала по Інтернеті пряме включення дискусії і записала кілька таких спостережень.

Російський доповідач заявив сьогодні, що існує ідея, що опозиція завжди має рацію, а ПАРЄ – це священна корова і арбітр.

Британський парламентарій сказав, що ПАРЄ не може бути замінником відкритої парламентської дискусії в Україні.

Доповідач сусідньої Словаччини наголосив, що після відокремлення Словаччини словацького президента обирав парламент. Але словаки перейшли до всенародного обрання свого лідера, і це зробило їхню демократію сильнішою.

Українські доповідачі, народні депутати Сергій Головатий та Юрій Костенко закликали підтримати резолюцію Моніторингового комітету. А Борис Олійник зауважив, що це погано, коли спостереження перетворюється на наглядацтво.

Представник європейської лівиці закликав українців відновити роботу в парламенті, сказав, що моніторинг треба продовжувати, але не можна його використовувати.

Інший народний депутат України, пан Рибак закликав не підтримувати резолюцію і попросив призначити нових доповідачів для України.

Віце-спікер Держдуми Дмитро Рогозін сказав: “Українці, шукайте правди у свого народу, а не в народу Страсбурга”.

Останнім виступав народний депутат Роман Зварич, який чітко розповів про ті наслідки, які зустрінуть Україну та українців, якщо конституційна реформа більшовиків буде втілена в життя.

“Як Ви чуєте з мого акценту, я народився в США, отже, я трішки знаю про демократію. Я не погоджуюся зі своїм міністром, Україна не є демократією. Підтримайте цю резолюцію, не кидайте нас вовкам,” - сказав Роман Зварич.

ПАРЄ може позбавити акредитації делегацію Верховної Ради (далі ВР) в ПАРЄ, а також поставити питання про припинення членства України в РЄ у випадку, якщо політична реформа в країні буде здійснюватися на порушенні законодавства i неконституційними методами. Про це говориться у проекті резолюції ПАРЄ про політичну кризу в Україні, який розглянутий сьогодні в рамках зимової сесії ПАРЄ.

Шановні гості, пробачте за такий, може, довгий вступ, але я хотіла, щоб наші слухачі були в курсі і розуміли, що зараз відбувається у Страсбурзі.

Отже, шановні гості, винесення цього питання на рівень ПАРЄ, чи це пішло Україні на користь? Чи виграла на цьому опозиція, чи програла? Чи це розширення демократичного обговорення і аналізу, чи дитяче бігання до батьків чи старших, щоб вони вирішили затяжну проблему? Чи обговорення цієї української проблеми на рівні Страсбурга може допомогти у вирішенні цього протистояння, яке ми бачимо сьогодні між опозицією і більшістю? Пане Рудяков, як Ви думаєте? | Павло Рудяков

Я думаю, що багато з того, що Ви сказали, наголошуючи на нашому спілкуванні, є позитивним поштовхом до розмови. Мені хотілося б зараз трохи зняти персоніфікацію, зокрема, щодо Романа Зварича, якого чекає Івано-Франківське аутодафе щодо всіх інших справ. По-перше, розгляд українського питання на ПАРЄ є позитивним процесом. По-друге, будь-які підсумки розгляду цього питання є позитивними для української демократії і українського політичного процесу. По-третє, ми в Україні чекаємо на те, що ПАРЄ знайде позитивні механізми для втілення в життя своїх позитивних рішень в нашу дійсність. Цими позитивними механізмами є діалог між політичною опозицію і владою в Україні під патронатом ПАРЄ.

Я вірю, що це відбудеться. Я вірю, що це може відбутися. Я вірю, що це відбудеться після рішення, яке буде прийняте сьогодні ввечері чи завтра вранці.

Ірина Халупа

Здається, воно мусить бути прийнятим лише сьогодні, пане Рудяков.

Пане Павленко, як Ви можете відповісти на це запитання? Чи це добре, чи це погано? Це допоможе в цьому ударі двох протилежних поглядів більшовиків і опозиціонерів?

Ростислав Павленко

По-перше, коли Україна приєднувалася до РЄ, вона брала на себе цілу низку зобов’язань. Саме в контексті цих зобов’язань можна розглядати моніторинг, який проводиться щодо країни. Сьогоднішній розгляд питання України РЄ ще раз підкреслює це важливе значення, яке має Україна і для європейських країн, і для розуміння того, якою буде Європа через декілька років. Багато в чому відповідь на це питання залежатиме від того, який шлях обере Україна, якими будуть вибори, наскільки вони будуть чесними і прозорими, наскільки свідомим і вільним буде вибір українських громадян. Тому я погоджуюся з колегою в тому, що це позитивний процес, цей розгляд в Страсбурзі.

Закладені тези, скажімо, досить чітко і тверезо, якщо можна так сказати, застерігають основні проблеми, які мала політична реформа чи, як каже опозиція, “так звана політична реформа”. Застерігаються проблеми щодо легітимності голосування, але є проблеми щодо того, що опозиція блокувала трибуну 23-24 грудня. Документ в цілому збалансований, він не передбачає санкцію, а лише йдеться мова, що ці санкції можуть бути запроваджені у разі, якщо вибори не будуть вільними, і якщо конституційна реформа не буде проведена відповідно до букви і духу української Конституції. І тут треба застерегти ще одну річ. Конституція передбачає створення спеціального інституту спеціального представника в Україні, мандат якого дозволятиме слідкувати за розвитком політичних подій і бути спостерігачем на виборах (не наглядачем, а саме спостерігачем), спостерігаючи за тим, що вибори відбуваються достатньо вільно і що українські громадяни зможуть зробити свій вибір.

Ірина Халупа

Я слухала ті дискусії, шановні. Багато хто, виступаючи у рамках дискусії, звернув увагу на одне: на їхню думку, вони вважали, що пані Северинсен і пані Вольвенд перевищили дещо свої повноваження. Навіть деякі німецькі, бельгійські і британські доповідачі говорили, що все, що відбувається в Україні, - це нормальні політичні процеси. Я сказала на початку, що Борис Олійник повідомив, що спостереження ніколи не повинне перетворюватися на наглядацтво.

Отже, якщо ми хочемо, українці хочуть, опозиція хоче, щоб ПАРЄ призначила б якогось арбітра чи спостерігача Україні, що це каже про саму Україну і ті політичні процеси, які всередині цієї держави, якщо ми мусимо просити знову якогось іноземця, щоб приїжджав в Україну і дивився, і спостерігав за цими процесами, і тоді ставив якусь оцінку? Чи це не повторення гірких історичних уроків, пане Рудяков?

Павло Рудяков

Я запрошений в цю чарівну студію як прихильник позитивного погляду на те, що відбувається. Але разом з тим я підтримую Бориса Олійника в тому, що ми зобов’язані запрошувати 8 разів на тиждень пані Северинсен для того, щоб вона дивилася на нас своїм жіночим інтегрованим амбівалентним поглядом і нам вказувала на якісь речі, до яких ми звикли, на які ми не звертаємо увагу і які є нашою перешкодою на шляху до (я не скажу “цивілізованого”) нормального якогось спілкування.

Ця країна, яку я представляю, яку я готовий представляти в цій студії, вона хвора на чоловічий національний, на будь-який інший шовінізм. Нам заважає на шляху до Європи політична чоловіча національна амбівалентність.

Ірина Халупа

Чоловіча чи людська, пане Рудяков? Щось Ви трошки звужуєте питання.

Павло Рудяков

Ні, я не звужую. Це не є звуження питання. Розумієте як? У нас в Україні оці всі тексти жінок, які приїжджають до нас від імені дуже шановних організацій, одразу всіх нас налаштовують на якесь таке трохи мінорне і звужене сприйняття. Це не є правильно. Ми – національність, народ, етнос. Як хочете це все розумійте. Ми є народ, який є спрямований на європейські цінності і на досягнення якихось європейських контактів.

Ірина Халупа

Ви тут заторкнули таке питання, як чоловічі національні почуття. Деякі висновки і пропозиції, що містяться в проекті резолюції, досить жорсткі. “Асамблея вважає, що недавнє порушення процедури голосування у ВР є недотриманням обов”язків України, передбачених статтею 3 Статуту Ради Європи. Якщо якісь подальші спроби будуть зроблені для просування змін до Конституції не передбаченим законом способом і неконституційними засобами, або якщо Україна не зможе забезпечити вільних і чесних виборів 31 жовтня 2004 року, Асамблея може оспорити повноваження української делегації згідно зі статтею 9 Правил процедури Асамблеї і після цього може звернутися до Кабміну з проханням призупинити членство України в Раді Європи згідно з статтею 8 Статуту Ради Європи,” — такий останній пункт проекту резолюції ПАРЄ.

Крім цього проект передбачає привернути увагу до неврахування рекомендацій Венеціанської комісії та до того, що реформа проводиться незадовго до президентських виборів, висловити стурбованість подіями в Мукачевому. Це серйозні речі.

Ви, пане Рудяков, говорили про чоловіче і жіноче. Ось вчора ПАРЄ позбавила делегації Мальти та Ірландії права голосу за те, що в їхніх делегаціях немає жінок. В українській делегації, до речі, також немає жінок. Так що якщо Україні обійдеться легко сьогодні, може, скоріше чи пізніше до неї можуть “причепитися”, власне, з цього приводу. Пане Павленко, яка користь може виринути власне з ухвалення цієї резолюції, яку пропонують пані Северинсен і її колеги, яку пропонує цей моніторинговий комітет?

Ростислав Павленко

Знаєте, в політичній науці є таке поняття, як “консолідована демократія”, тобто демократія, яка чітко відповідає всім критеріям, які визначені, які людство напрацювало, які зафіксовані в міжнародних документах, статуті ООН і так далі. Одним із показників переходу країни саме до такого виду демократії є цивілізована передача влади від однієї політичної сили до іншої. Україна першою в СНД зробила це в 1994 році. Але багато хто з дослідників говорить, що в принципі там йшлося про передачу влади від однієї групи номенклатури, як раніше казали, до іншої.

Тепер виникла ситуація, коли існує реальний шанс дійсно зміни влади між політичними силами, коли одна сила, яка довший час перебувала при владі, відійде в опозицію, інша посяде її місце. Якраз стурбованість, яка читається і безпосередньо в документі, і між його рядків, з того, що це проводиться у переддень президентських виборів, якраз спрямована на те, що багато в чому цю політичну реформу можна розглядати не як зміну Конституції заради покращення її якості, а як такий технологічний інструмент в політичній грі.

Політична гра може бути визнана демократичною, коли всі її сторони мають хоча б приблизно рівні шанси. Коли ж медіа-ресурси розподілені нерівномірно, коли влада має надзвичайну перевагу в адмінресурсі і таке інше, виникає питання того, чим це можна компенсувати. Якраз те, що світова спільнота і зокрема європейська спільнота приділяє таку увагу Україні, показує, що по-перше, ті процеси, які є в Україні, не будуть залишені напризволяще і, на щастя, навряд чи тут можна буде говорити про якісь жорсткі авторитарні сценарії, як в Центральній Азії наприклад. З іншого боку, всередині України, я думаю, це також матиме певний резонанс.

Сьогодні, до речі, потрапила на очі мені досить цікава цитата. Леонід Кравчук, лідер фракції СДПУ(О), сьогодні сказав не більше не менш те, що “Не треба поспішати з проведенням політичної реформи. Треба спочатку з’ясувати, чи готова до неї еліта. Політична реформа не може проводитися під щось чи під когось”.

Ірина Халупа

Це дуже цікаво.

Ростислав Павленко

От власне. Мені це теж було дуже цікаво побачити цю цитату. Це Інтернет-видання “Форум” розмістило. Тому, як бачите, це має і зовнішнє, і внутрішнє значення. І тому, знов-таки, як тут уже говорилося, те, що відбувається в Страсбурзі, сподіваємось, буде на користь Україні.

Ірина Халупа

Українська делегація сьогодні запропонувала ПАРЄ привітати проведення політреформи в Україні. А міністр закордонних справ України Костянтин Грищенко заявив, що в Україні існує демократія. Як це можна розцінювати, пане Рудяков? Це констатування фактів чи це брехня?

Павло Рудяков

Я б обрав третій, компілятивний, варіант. Те, що каже пан Грищенко...

Ірина Халупа

Ви дипломат, пане Рудяков.

Павло Рудяков

Ні-ні, я не дипломат. Я збираюсь тільки бути дипломатом. Пан Грищенко є нашою дипломатичною надією для всієї країни. Він наш, так би мовити, представник європейсько-американського типу. Те, що каже пан Грищенко, мені здається, це месидж для Європи. Я вірю, що Європа сприймає цей месидж, бо це каже пан Грищенко. Ті якісь об”єктивні речі, на які, можливо, він трохи наголошує, час покаже, наскільки вони є позитивними для світу, для України і для нього особисто.

Ірина Халупа

Пане Павленко, Ви трошки там хіхікали. Що Ви скажете з цього приводу?

Ростислав Павленко

Річ у тім, що дуже довго намагалися визначити, що таке демократія і придумали цю низку таких проміжних...

Ірина Халупа

Ви знаєте, не треба видумувати... Ми всі прекрасно знаємо, що це таке.

Ростислав Павленко

Точно так. Є ціла низка таких, знаєте, перехідних типів: часткова демократія, виборча демократія і так далі. Так от, стан демократії в Україні якраз відповідає тому типу, що на жаль, існує потреба і в моніторинговому комітеті ПАРЄ щодо нас, і в прийнятті таких заяв, і у створенні спеціального інституту, який допомагав би тримати світову спільноту обізнаною з тим, як саме відбуваються вибори. Так що от така виходить ситуація.

Ірина Халупа

Я хочу нагадати нашим слухачам, що в ефірі “Вечірня Свобода”. Наша тема сьогодні: “Розгляд українського питання на засіданні ПАРЄ”. Наші гості сьогодні: Павло Рудяков, Інститут світової економіки та міжнародних відносин, пан Рудяков є завідувачем відділу Євроатлантичної інтеграції; наш другий гість – директор школи економічної аналітики Києво-Могилянської академії Ростислав Павленко.

Шановні гості, шановні слухачі, хочу зачитати вам коротеньку цитату. “Ми даємо собі звіт у тому, що Україна потрібна Раді Європи не менше, ніж нам – Рада Європи. Це робить недоречними ультиматуми. В Україні не відбувається нічого такого, що представляє особливу загрозу демократії. В країні царює внутрішній мир. Спроби опозиції порушити його знаходяться під контролем“. Це з газети “Ізвєстія“ з посиланням на спеціальне інтерв’ю пана Кучми “Інтерфаксу“.

Деякі виступи сьогодні в Раді Європи звучали приблизно так само, як ці слова Президента Кучми. Мовляв, все нормально – ніде не заборонено голосувати підняттям рук. Може, це справді так? Може, це українці перечулені своїми власними справами і проблемами, і це все, що відбувається, це, так би мовити, “пологи” демократичні. Пане Рудяков, що Ви скажете? Павло Рудяков

Мені здається, що ми зачіпаємо якесь третє питання. Ми зачіпаємо питання загальної демократії, яке є дуже конструктивним і позитивним. В Україні демократії бракує. В Росії демократії ніколи не було і не буде. Це моя особиста думка. Але, скажімо, в якихось інших країнах про демократію годі говорити, але вони процвітають.

Україні зараз бракує позитивної національної ідеї, яка би вивела цю країну (на рівні її економічного розвитку) з кризи, яка існує. Мені здається, що це була би відповідь на Ваше запитання.

Ірина Халупа

Дякую, пане Рудяков. Пане Павленко, прошу.

Ростислав Павленко

Тут уже говорили, щоб не повторюватись, але ще коротко. Якби політичні сили, основні гравці мали дійсно реальні шанси щодо політичної боротьби, можна було б дійсно говорити, що ми тут, знаєте, перебільшуємо загрози, що зайвим є залучення зовнішніх гравців і таке інше.

Оскільки такого немає, оскільки в сучасному світі досить важко замикатися в своїх кордонах, особливо такій країні, як Україна, але якщо нам доводиться звертатися до зовнішніх спостерігачів за тим, щоб забезпечити дотримання правил гри, то це означає, що, дійсно, не все гаразд поки з рівнем демократії в цій країні.

Дуже хотілося вірити, що українські політичні гравці вже дозріли до того рівня, що принаймні з таким наглядом, ще з дуже щільним наглядом з боку ОБСЄ за самим процесом виборів, ще з активним дорученням громадських організацій українських за контролем, за політичним процесом і за виборами, ми нарешті складемо той іспит на демократію і на європейський вибір, про який дуже багато говорять, але, як Ви говорили на початку передачі про домашнє завдання, але поки виходить, що недовиконується домашнє завдання.

Якраз цей рік, рік 2004 багато в чому і дасть відповідь на питання, чи ми нарешті склали свої іспити, чи знову будемо залишені на другий рік.

Ірина Халупа

Я хочу вам ще одну цитату прочитати, просто нагадати один момент. Стенограма ранкового засідання ПАРЄ за 4 квітня, рік 2000. Головує віце-президент асамблеї, француженка Жозетт Дюр’є.

Другим питанням стоїть “Інституційні реформи в Україні”. Якщо хто забув, то це з приводу тодішнього “всеукраїнського референдуму за народною ініціативою”.Диспозиція дзеркально протилежна. Офіційні українські особи закидали ПАРЄ у втручанні у внутрішні справи та подвійних стандартах.

Нинішній лідер Руху (Б.Тарасюк) прибув тоді до Страсбурга, щоб особисто переконати членів ПАРЄ у палкому бажанні українського народу змінити Конституцію шляхом референдуму.

Один з нинішніх лідерів НРУ, тепер опозиціонер Роман Зварич був на тому засіданні головним захисником ідеї референдуму й активніше від усіх намагався не допустити ухвалення рекомендації, де йшлося б про гіпотетичну можливість призупинення членства України в організації.

Тоді, у квітні 2000-го, запевнення Бориса Тарасюка і Романа Зварича про безпідставність побоювань щодо імплементації результатів референдуму неконституційним шляхом жодним чином на ПАРЄ не вплинули...

В залі тоді знайшовся дише один, та й то досить обережний союзник тих, хто представляв позицію офіційного Києва. Це був... Михайло Саакашвілі – сьогоднішній президент Грузії. Це інформація “Голосу України”. Пане Павленко?

Ростислав Павленко

Знаєте, тоді був ще один цікавий фактор, який називався рішення КСУ, в якому було фактично знешкоджено ті ризики, які закладалися щодо української демократії, де було чітко сказано, що референдумом не можна змінювати Конституцію, що референдум не може проводитися за довіру чи недовіру до ВР, що будь-які зміни мусять бути запроваджені виключно через конституційний шлях, тобто через парламент.

І я думаю, що було розуміння і у основних політичних сил, що ніякої імплементації не буде. Власне, були навіть такі “чорні” жарти про те, що після рішення КСУ самі натхненники референдуму розчарувалися в ньому, і 30 мільйонів бюджетних коштів було просто витрачено ні на що.

Тепер є доволі інша ситуація, в тому плані, що зараз і виконавча влада, і судова влада, і навіть КСУ долучився до такого широкого процесу зміни Конституції. Зараз чомусь всі перехоплені цією ідеєю.

Ірина Халупа

Причому той самий, здається, склад КСУ, майже той самий був.

Ростислав Павленко

Майже той самий. Там декілька суддів пішли у відставку за досягненням пенсійного віку, але то, дійсно, майже той самий КСУ. Тому ситуація є трішечки іншою, ніж в 2000 році. А потім і пан Тарасюк тоді, і пан Грищенко зараз є посадовими особами і мусять говорити те, що є офіційною позицією українського уряду. Я б так це прокоментував.

Ірина Халупа

Дякую. А що Ви скажете, пане Рудяков?

Павло Рудяков

Я скажу, що Україна давно і дуже криваво потерпає від особистостей, які її представляють на міжнародному рівні. Але ж Жулинський і Зварич є, будуть, але вони підуть, а Україна є вічною, Україна є європейською країною.

Ірина Халупа

Вже?

Павло Рудяков

Так, вже.

Ірина Халупа

Я хотіла б вам зачитати ще один момент, тільки я тут трошки зашпорталася в паперах, пробачте мені.

Павло Рудяков

Це в нас буває, це нас і віддаляє від Європи.

Ірина Халупа

Хто?

Павло Рудяков

Оці папери, які весь час невчасно не туди потрапляють.

Ростислав Павленко

Я думаю, що в Єврокомісії так само. Така сама проблема.

Павло Рудяков

Це в нас паперова біда.

Ірина Халупа

До речі, цікаво, я б всім, хто має доступ до Інтернету, порадила б, коли будуть якісь питання розглядатися на ПАРЄ, подивитися, в якому режимі ті люди працюють.

Це не так, як скажімо, дивитися на цифрове телебачення, але все-одно можна зрозуміти, відчути певну атмосферу, пульс тих подій, як вони розвиваються.

Павло Рудяков

Це, безумовно.

Ірина Халупа

Шановні гості, ще одна така цитата. “Кієвскіє вєдомості” в статті “Автократизм по-ПАСЕвропейски“ (це ПАРЄ російською) Ніколая Закрєвського на 5-ій сторінці подають позицію спостерігачів від ПАРЄ як втручання у внутрішні справи України.

ПАРЄ, зазначається у проекті, жалкує, що влада України, включаючи Президента i Міністерство закордонних справ, розглядають діяльність Ради Європи, зокрема, цей процес монiторингу, (процес, який ви, шановні гості, Ви, пане Павленко, і Ви, пане Рудяков сказали, що потрібний і треба його продовжувати)...

Комітет жалує, що українська сторона це вважає "втручанням у внутрiшнi справи України". Тому ПАРЄ розглядає таку позицiю української влади як "безпiдставну i невиправдану".

Я вже кілька разів намагалася констатувати в запитаннях до різних наших гостей: від політиків до політологів, до аналітиків, дипломатів і так далі. Чи це так, як бути трішки вагітним чи як? Що можна вважати моніторингом, і коли це втручанням у внутрішні справи України?

Це також прозвучало від кількох доповідачів на сесії Асамблеї. Отже, Ви сказали, пане Павленко, і Ви, пане Рудяков, що це потрібно, що треба слідкувати за країнами-членами, щоб вони дотримувалися своїх зобов’язань і т.д. і т.п. Що тоді є втручанням у внутрішні справи?

Якщо людина чи дипломат між іншим прокоментує ту чи іншу ситуацію, викладе свою думку з цього чи іншого приводу, чому багато хто так швидко це розцінює як втручання у внутрішні справи?

Ось я, наприклад, дуже часто говорю, що мені не подобається політика президента Буша стосовно чи Сполучених Штатів чи Іраку, взагалі світова політика США і тому подібне, але ж я не втручаюся у внутрішні справи Америки. Пане Рудяков, що Ви скажете?

Павло Рудяков

Мені здається, що ПАРЄ має абсолютне право розглядати будь-які питання в будь-якому формулюванні, пов’язані з Україною. І це є абсолютною істиною для мене, як для людини, яка живе в цій країні.

Разом з тим, коли ПАРЄ розглядає це питання, вона має вислухати всі думки, які існують на цих теренах. В цій країні зараз відбувається (ми всі: і радіо “Свобода”, яке є критерієм для багатьох з нас, в тому числі присутніх, і для мене особисто і для пана Павленка, який є моїм нібито опонентом, і для Вас в Празі, і для нас в Києві, яке є критерієм) боротьба за владу.

ПАРЄ має два варіанти: або втрутитися на боці однієї зі сторін в боротьбу за владу в Україні, або висловити свою власну об’єктивну опінію щодо подій, які тут відбуваються. Я вітаю ПАРЄ, незалежно від того, що вона має на увазі, а вона має на увазі певні речі. Всі ми люди і всі ми розуміємо, що відбувається.

Але давайте ми звідси з Києва будемо шанувати одне одного і будемо розуміти речі, які є очевидними в Україні.

Ірина Халупа

Пане Рудяков, я, на жаль, мушу Вас перебити, залишається хвилина, я б хотіла цю хвилину подарувати панові Павленку.

Павло Рудяков

Це буде мудро.

Ростислав Павленко

Дуже дякую. Дуже коротка відповідь, що насправді тут не треба довго говорити. Міжнародне право говорить чітко, що якщо країна вільно погоджується на якісь умови, то ці умови для неї обов’язкові і чинні.

Україна вільно погодилася на умови статуту РЄ, вільно підписала всі угоди і договори і тепер так само мусить отримувати всі наслідки, які з того випливали. Тому зараз говорити про втручання у внутрішні справи – це так, знаєте, політичні емоційні висловлювання, які не мають з міжнародним правом нічого спільного.

Ірина Халупа

Дякую вам, шановні гості. На жаль, в нас немає більше часу, ми змушені завершувати.

Українські проблеми, які сьогодні обговорювалися на сесії ПАРЄ в нашій студії, в студії радіо “Свобода” аналізували два політологи: Павло Рудяков, Інститут Світової Економіки та міжнародних відносин, завідувач Відділу Євроатлантичної інтеграції, доктор філологічних наук та Ростислав Павленко, директор Школи економічної аналітики Києво-Могилянської академії.

Дякую вам, шановні гості, дякую вам, шановні слухачі за увагу. Шануймося!

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG