Прага, 31 січня 2004 року.
Марина Пирожук
Вітаю всіх, чиї приймачі налаштовані на хвилі радіо “Свобода”. В ефірі – “Моніторинг тижня”, програма про найважливіші події в Україні та світі очима наших кореспондентів. З празької студії вас вітає Марина Пирожук.
Головною подією тижня стало ухвалення ПАРЄ резолюції, якою визнано наявність політичної кризи в Україні. ПАРЄ не підтримала запропоноване народним депутатом України Борисом Олійником формулювання про наявність в Україні парламентської кризи. За ухвалення резолюції щодо політичної кризи в Україні проголосувало 46 членів ПАРЄ і лише 13 виступили проти. Загалом до тексту резолюції було внесено 30 поправок. У тексті, ухваленому Асамблеєю, зокрема зазначено, що голосування 24 грудня по внесенню змін до Конституції порушує зобов’язання України перед Радою Європи. Якщо буде зроблено подальші спроби проштовхування політичної реформи, змінюючи Конституцію у спосіб, не передбачений законодавством, або якщо Україна не зможе гарантувати своїм громадянам вільних і чесних виборів президента 31 жовтня 2004 року, ПАРЄ може поставити під сумнів мандат української делегації та може прийняти рішення скерувати до комітету міністрів запит щодо призупинення членства України в Раді Європи. Про те, як відреагували на рішення ПАРЄ у Києві, в матеріалі Віктора Міняйло.
Віктор Міняйло
Ще до ухвалення резолюції ПАРЄ представники української влади, члени парламентської більшості і комуністи, які до них долучилися, розцінили роботу делегатів моніторингового комітету та їхні висновки як втручання у внутрішні справи України.
Так, комуніст Валерій Мішура переконаний, що до Ради Європи Україна не мала вступати без публічного обговорення цього питання, а резолюцію ПАРЄ він вважає необґрунтованою. А от дипломат, заступник голови УНП, Антон Бутейко заявляє, що не можна розцінювати дії європарламентаріїв як втручання у внутрішні справи України. Це є свідченням, наскільки серйозними є порушення у політичному і правовому житті України.
А ось що повідомив із Страсбургу лідер УНП Юрій Костенко.
Юрій Костенко
Головний аспект цієї резолюції стосується того, що ПАРЄ не визнає рішення, які було ухвалено 24 грудня, і пропонує повернутися до нормальної процедури їх розгляду та голосування у ВР.
Віктор Міняйло
Іншої думки – представник більшості, також делегат українського парламенту в ПАРЄ Орест Климпуш. Він вважає рішення ПАРЄ упередженим, і переконаний, що воно жодних економічних і політичних наслідків для України не матиме.
Не мають єдиного погляду на цю резолюцію і українські політологи. Говорить директор Київського центру політичних досліджень і конфліктології Михайло Погребінський.
Михайло Погребінський
Ну що це, як не просто “плече” для тих політичних сил, які не хочуть цієї реформи і хочуть залишити авторитарну систему влади, але вже для себе. Як на мене, все дуже й дуже просто і зрозуміло. Я там багато разів бував. 90% людей абсолютно “по барабану”, що тут, як тут...
Віктор Міняйло
А от президент Центру ім. Разумкова Анатолій Гриценко називає резолюцію ПАРЄ цілком адекватною подіям в Україні. Україна взяла на себе досить серйозні зобов’язання, коли вступала до Ради Європи і вона зобов’язана їх виконувати не для Ради Європи, а виходячи з інтересів українських громадян.
Так само вважає і шеф-редактор журналу “Політична думка” Володимир Полохало. Він переконаний, що українська влада повинна враховувати зауваження ПАРЄ, якщо мета політичної реформи – утвердження демократії.
Марина Пирожук
Боротьба за владу і за важелі впливу на пострадянському просторі загострюється. Свідчення цього – хвиля інформаційних повідомлень про контакти української опозиції з новим президентом Грузії. За розвитком подій стежила моя колега Мар’яна Драч.
Мар’яна Драч
Коли на інавгурації в Тбілісі на початку тижня велика делегація "Нашої України" вітала з перемогою президента Грузії, російський телеканал НТВ запустив в ефір фрагмент розмови, в якій Міхаіл Саакашвілі нібито зневажливо висловлюється про свого українського партнера Віктора Ющенка. Цю розмову немовби записали українські спецслужби в одному з київських ресторанів, коли Саакашвілі побував в українській столиці у грудні. Знаменно, що роздруківка тексту з‘явилася в Інтернеті ще місяць тому, на сайтах, які пов‘язують з українськими соціал-демократами об‘єднаними. Можна розмову і послухати.
Саакашвілі нібито каже співрозмовнику, що приїхав до Києва на прохання американських друзів, які просять допомогти "цьому ідіоту" Ющенку на виборах президента. Далі грузинський лідер ніби-то каже, що Ющенко нагадує йому ганчірку, дужу інтелігенту і дуже невпевнену у собі людину.
У ресторанній відвертості нібито грузинського лідера лунає і важлива геополітична заява: Америка готова піти на обмін з Росією, відмовитися від агресивної політики проникнення у Середню Азію, у вимогу на те, щоб росіяни дали змогу американцям зміцнити свої позиції в Грузії та Україні.
Ця розмова, яку Cаакашвілі заперечує, зацікавила і грузинську пресу. Її передрукувала газета "Georgian Times." Автор публікації Іраклій Кордзая пояснив виданню "Українська правда," що його мета – не вкусити Ющенка, а показати справжнє обличчя грузинського президента. Мовляв, на публіці Саакашвілі обіймається з Ющенком, а за очі поливає його брудом.
Тим часом наші колеги з грузинської редакції радіо “Свобода” не сумніваються, що йдеться про фальсифікацію. Говорить Давид Какабадзе: “Гадаю, що це досить груба підробка, бо Саакашвілі, навіть якщо у нього є акцент, то він не такий типовий, як у більшості грузин. Він говорить значно швидше, ніж на плівці, яку ми з Вами слухали.” Подібний компромат (сфальсифікований, чи ні ) – популярна політтехнологія на пострадянських теренах, особливо напередодні виборів. Зауважує київський журналіст Олексій Степура:
"Зараз дуже часто з‘являються викиди аудіокомпромату. Це характерно і для України, і для Росії. Там перед виборами з‘явився компромат на лідерів компартії Росії, на Зюганова. Це досить вдалий, досить ефективний метод політичної боротьби. І структури, які обслуговують інтереси певних політичних сил, це піар-структури, вони залюбки використовують такі прийоми."
На думку Олексія Степури, сьогодні мало хто дбає про морально-етичні наслідки оприлюднення чужих розмов, а тим більше їхніх підробок. А політикам він радить засвоїти урок: бути завжди обережними, навіть у приватних розмовах.
Шеф-редатор журналу "Політична думка" Володимир Полохало тим часом припускає, що автори сенсації – російські політтехнологи.
Володимир Полохало
Це не просто слід, це безперечно, я думаю, та “домашня заготовка” і той прийом, який, скоріше всього, був розроблений російськими політтехнологами і здійснений тут, в Україні. В мас-медіа, близьких до Кучми, сьогодні США і Європа отримують образ ворога. Я думаю, в цю кампанію по створенню образу ворога вписується розмова Саакашвілі, всі ці висловлювання.
Мар’яна Драч
На думку Володимира Полохала, влада у Києві та Москві не хоче допустити, щоб в Україні повторився грузинський сценарій. А про нього ще раз нагадав у середу з трибуни парламенту Ради Європи президент Грузії Міхаіл Саакашвілі: "Я вірю у те, що грузинська революція може бути зразком і сигналом всьому регіону – це конкретний приклад, як народи колишнього Радянського Союзу можуть домогтися мирних і демократичних змін."
Але пострадянські держави навряд чи зможуть прямо використати грузинський досвід, зауважує американська газета "Wall Street Journal." В Тбілісі до “трояндової революції” незалежний телевізійний канал постійно давав ефір опозиції, а Шеварднадзе мало що робив, щоб закрити рота критикам. В інших пострадянських державах телебачення ретельно контролює влада.
Марина Пирожук
США і Польща зобов’язалися сприяти демократичним реформам та розвитку вільного ринку в Україні. Про це йшлося у спільній заяві президента США Джорджа Буша та президента Польщі Александра Кваснєвського, оприлюдненій після їхньої зустрічі у Білому Домі. У тексті заяви також зазначається, що саме Україна разом із Грузією прагнуть зміцнювати інтеграцію з Євроатлантичним співтовариством. Водночас, як стверджує в інтерв’ю для радіо “Свобода” професор історії Йельського університету Тімоті Снайдер, Україна стане цікавою для Європи лише тоді, коли зміниться система її управління. З подробицями – Сергій Куделя.
Сергій Куделя
Професор Тімоті Снайдер вважає, що упереджене ставлення багатьох європейських держав щодо України пов’язане із історичною спадщиною часів Холодної війни:
“Кінець Другої світової війни створив Західну і Східну Європу. Такий розподіл ніколи не був важливим раніше. Однак зараз західні європейці вважають, що справжньою Європою є лише Західна Європа, а статус Східної Європи відкритий для обговорення. Однак все це, безумовно, може змінитися”.
Снайдер вважає, що головною умовою зміни ставлення європейців до України є покращення системи державного управління. Тоді, як вважає американський науковець, будуть реальні підстави говорити про інтеграцію України до європейського простору. Однак, на його думку, в Україні традиційно звертають увагу чомусь на інші, менш важливі для європейців, фактори:
“Основа Європейського Союзу – це система управління. Однак, коли українці говорять про ЄС, вони зазвичай говорять про історію, вони нагадують, що Україна завжди була європейською державою. Це не має жодного значення з точки зору європейської інтеграції. Окрім того, українці також часто нагадують, що їхня держава займає важливе геостратегічне положення. Тобто, якщо Україна знаходиться у центрі Європи, то ЄС повинен включити її до своїх лав. Однак, це, на жаль, також не відповідає дійсності. Для ЄС територія не відіграє великого значення. А українці продовжують говорити про свою територію та її геостратегічне значення. Це може бути важливим аргументом для НАТО, але не може зацікавити ЄС. Україна викличе зацікавлення ЄС лише тоді, коли вона стане державою із ефективною системою управління”.
Водночас Снайдер застеріг українців від розчарування в Європі через жорсткі вимоги європейців до України:
“Українці повинні остерігатися думок про те, що якщо ЄС зараз не приймає нас, то нам потрібна інша демократія, відмінна від європейської. Це насправді обґрунтування узурпації влади однією особою чи кланом. Інший аргумент, що, мовляв, якщо Європа нас не приймає, то єдиним союзником залишається Росія. Це також помилкове уявлення, адже немає підстав вважати, що Москва буде проводити сприятливу для України політику. Москва завжди переслідуватиме лише власні інтереси. Тому для України не повинно бути іншої реакції на розширення ЄС, окрім посилення спроб вступити до цієї організації”.
Як історик, професор Снайдер переконаний, що минуле держави не стає вироком її майбутньому. Держави, як і люди, щодня роблять вибір, який впливає на їхній подальший шлях. Тому Тімоті Снайдер вважає, що якщо українці сьогодні зроблять правильний вибір, то за двадцять років Європу можна буде вже не впізнати.
Марина Пирожук
Висновки розслідування лорда Гаттона на цьому тижні різною мірою позначилися на обох головних учасниках конфлікту довкола смерті урядового фахівця з біологічної зброї Девіда Келлі. Наслідки для “Бі-Бі-Сі”, що зазнала жорсткої критики Гаттона, були дуже серйозними і непокоять журналістів. Але й для уряду проблеми не скінчилися. Повідомляє наш кореспондент Олекса Семенченко.
Олекса Семенченко
У своїй доповіді лорд Гаттон відразу зазначив, що вирішив: питання правильності розвідувальних даних щодо Іраку і їх оцінки не стосувалося меж його компетенції. Саме це твердження, незважаючи на те, що Гаттон виправдав Блера і його уряд за всіма звинуваченнями у межах справи Келлі, дало підставу для нового розстеження, яке чекає на прем’єр-міністра уже на наступному тижні. Комітет зв’язку між головами парламентських комітетів допитає Блера щодо розвідувальних даних про так звану іракську зброю масового знищення. Це станеться у вівторок наступного тижня. Голова парламентського комітету у закордонних справах Доналд Андерсон повідомив про це у п’ятницю.
Колишній міністр закордонних справ Великої Британії Робін Кук, який зрезигнував з кабінету Блера напередодні війни проти Іраку, закликав прем’єр-міністра визнати, що розвідувальні дані, які було надано парламентові щодо іракської зброї, були невірними. Новий тиск на прем’єра поклало визнання радника з національної безпеки США Кондолізи Райс, що розвідувальні дані могли бути недостовірними. У перебігу слухань на парламентському комітеті у Блера мають спитати, чи він тепер залишився останнім, хто вірить у правильність розвідувальної оцінки.
Окрім Блера парламентський комітет планує викликати шефа зовнішньої розвідки “МІ-6” сера Річарда Діелава. “МІ-6” була відповідальною за більшість інформації у сумнозвісному іракському досьє, що дало обґрунтування для війни Великої Британії проти Іраку.
Наслідки звіту Гаттона для “Бі-Бі-Сі” є тим не менш більш тяжкими, ніж для уряду. Після критики голова “Бі-Бі-Сі” Гарвін Дейвіс і генеральний директор Грег Дайк зрезигнували. Дайк зробив це з особливою гіркотою, заявивши, що доповідь Гаттона була спробою оббілити уряд. Він пішов, незважаючи на демонстрацію журналістів “Бі-Бі-Сі” на його підтримку. Новий виконувач обов’язків голови корпорації лорд Райдер приніс урядові застережні вибачення. Наслідком для журналістів буде дальше обмеження їхнього права працювати на інші агенції, зокрема пресу, а також посилення редакційного контролю за їхньою роботою.
Тоні Блер привітав вибачення і сказав: “Я хочу виразно дати зрозуміти, що я цілковито поважаю незалежність “Бі-Бі-Сі”. Не маю сумніву, що “Бі-Бі-Сі” і далі буде контролювати і перевіряти роботу уряду відповідним чином. Це дозволяє нам підвести риску і йти далі.”
Марина Пирожук
Міжнародна правозахисна організація закликає владу Азербайджану вжити заходів для негайного припинення кампанії політичних репресій, що набрала великого розмаху після президентських виборів. Детальніше про це – у матеріалі Петра Кагуя.
Петро Кагуй
“Азербайджан перебуває у найсерйознішій кризі з правами людини за останні 10 років,”– зауважує Рейчел Денбер, виконуючий обов’язки виконавчого директора відділення “Human rights watch”. За його словами, уряд Азербайджану повинен негайно вжити заходів для припинення репресій. У доповіді “Human rights watch” задокументовано численні грубі порушення прав людини напередодні, під час і після президентських виборів. Основою доповіді стали сотні інтерв’ю з потерпілими та свідками у 13 містах Азербайджану.
Міжнародні правозахисники встановили, що уряд перешкоджав опозиційним кандидатам проводити повноцінну передвиборчу кампанію. Прихильників опозиції і усе суспільство залякували свавільними арештами та жорстокістю поліції. А в день голосування влада здійснила по всій країні організовані підтасовки, щоб забезпечити перемогу Ільхаму Алієву. Насилля розпочалося відразу після голосування. Поліція, використовуючи надмірну силу, розігнала демонстрантів. В результаті одна особа загинула, і щонайменше 300 отримали важкі травми.
І досі влада Азербайджану відмовляється проводити розслідування цих подій і притягнути до відповідальності представників силових відомств. Після виборів спалахи насилля стали приводом для розгортання масових репресій проти опозиції. Було заарештовано близько 100 осіб. Серед них – лідери опозиції, члени місцевих організацій опозиційних партій, громадські активісти, журналісти, а також працівники виборчих комісій та спостерігачі, які заявляли про підтасовку результатів голосування.
У доповіді міжнародних правозахисників задокументовано численні випадки тортур з боку поліції, особливо в управлінні МВС із боротьби з організованою злочинністю. Це і жорстокі побиття, використання електрошоку, погрози лідерам опозиції, що їх зґвалтують. І хоча більшу частину затриманих згодом звільнили, все ж досі в ув’язненні перебуває понад сто осіб, котрим може загрожувати до 12 років позбавлення волі. Окрім цього правоохоронні органи далі викликають до себе представників опозиції, змушуючи їх зрікатися своїх партій. “Human rights watch” задокументувала понад 100 випадків, коли прихильників опозиції чи їхніх родичів звільнили з роботи.
Однією з головних причин порушення прав людини в Азербайджані “Human rights watch” вважає повне домінування президентської влади. Багато задокументованих порушень були здійснені після прямої вказівки місцевих виконавчих органів, які призначаються президентською адміністрацією, і котрі підпорядковуються лише їй. У своїй доповіді “Human rights watch” подає низку рекомендацій владі Азербайджану та міжнародній спільноті. Зокрема, правозахисник пропонують створити незалежні комісії з вагомою міжнародною присутністю для розслідування підтасовок під час президентських виборів та розслідування усіх випадків насильства і тортур з боку азербайджанських правоохоронних органів.
Марина Пирожук
В котрий раз кидаючи виклик комуністам, прем’єр-міністр Італії Сільвіо Берлусконі не гребує ленінською тактикою. Той захоплював найперше пошту і телеграф, італійський магнат – найперше телебачення. З Риму доповідає Леонід Олексійчук.
Леонід Олексійчук
Прем’єр Італії Берлусконі є єдиною зіркою сьогоднішнього телеекрану в країні. Ці дні в нього ювілейні. Рівно 10 років тому телемагнат з купою процесів на руках і в розпалі антикорупційного процесу “Чисті руки”, коли голови хабарників і хабародавців котилися в кошик (ясна річ – фігурально), набрав як на роботу нову партію. І от вона практично володіє парламентом.
Ювілейне засідання дуже нагадувало з’їзди радянських комуністів. Особливо коли лідер вигукував їм вічну анатему, палкіше за молодого Фіделя Кастро закликав боротися за свободу, порівнював прокурорів слідства “Чисті руки” з фашистами і казав, що слідчі гірше. Словом, здавалося, що він з’явився не після місячного відпочинку і ліфтингу мішків під очима, а щойно вирвався з комуністичної катівки.
Історичну промову у 102 хвилини було перервано одностайними оплесками 83 рази – майже по овації на кожну хвилину. Такому і Сталін би позаздрив. В часи свого політичного дебюту Берлусконі без тіні гумору назвав себе “божим помазаником”. 10 років згодом політизований священник Джанні Баджет Боццо у своїй статті назвав його місію “великою духовною подією, що її надихнув сам Святий Дух”. Ювіляр процитував ці рядки дослівно на початку промови. Присмаку кремлівських збіговиськ зборам партії підприємства надавали і виступи номенклатурі. Ось лиш один зразок: “Ми є ідеєю, що втілилася!” Бачите, який безсоромний парафраз євангельського “слова, що стало плоттю”. “Ви, президенте, повернули нам надію. Ваша кришталево чиста історія підприємця є зразком для тих, хто хотів би до нас приєднатись.” І наприкінці панегірика, як водиться при обожнюванні, пророцтво: “Ви будете керувати ще добрих 30 років.”
Щодо натхненності Святим Духом, пророка-мільярдера відразу м’яко застерегла єпископальна конференція Ватикану словами її генерального секретаря кардинала Беторі. “Різницю, – каже він, – між теологією і політикою треба завжди тримати на увазі. Мова Святого Письма, пристосована до політики, створює двозначність, і контроль над тим помішанням мусить бути постійним, так само, як і сам контроль.” Не називаючи прізвищ, але недвозначно. Не записуйте, мовляв, Святий Дух до політичної партії.
Обурена порівнянням магістратури з фашизмом на користь фашизму, відгукнулася протестом і підготовкою до страйку прокуратура Італії і верховна рада. Цікаво, що одному з тих “фашистів” 10 років тому, національному герою Антоніо Ді П’єтро, прем’єр-дебютант пропонував посаду міністра юстиції. Тепер він фашист. Ліпшому другу кагебиста Путіна можна було б і пом’якше з прокльонами комуністам, практично зниклим з італійської політичної арени. Та й фашизм не надто лаяти, бо друга партія його коаліції є оцивільнена онука фашистської партії. Однак хто буде ловити на слові чи на фактах проводиря до сяючих вершин зовсім переможного капіталізму?
Все засідання, на славу лідера, було цілком передане одним з його каналів, а всі інші, включно з державними, давали великі фрагменти з захопленими коментарями. Через однобічність висвітлення подій на першому держтелеканалі щойно зрезигнувала з посади його віце-директорка, підтримана майже півсотнею журналістів. Однак рада директорів підтримала політику головного редактора і політична приватизація державного телеефіру продовжує свій переможний поступ.
Марина Пирожук
На цьому досить. Програма “Моніторинг тижня” добігла кінця. З вами була Марина Пирожук. Тримайтеся!
Марина Пирожук
Вітаю всіх, чиї приймачі налаштовані на хвилі радіо “Свобода”. В ефірі – “Моніторинг тижня”, програма про найважливіші події в Україні та світі очима наших кореспондентів. З празької студії вас вітає Марина Пирожук.
Головною подією тижня стало ухвалення ПАРЄ резолюції, якою визнано наявність політичної кризи в Україні. ПАРЄ не підтримала запропоноване народним депутатом України Борисом Олійником формулювання про наявність в Україні парламентської кризи. За ухвалення резолюції щодо політичної кризи в Україні проголосувало 46 членів ПАРЄ і лише 13 виступили проти. Загалом до тексту резолюції було внесено 30 поправок. У тексті, ухваленому Асамблеєю, зокрема зазначено, що голосування 24 грудня по внесенню змін до Конституції порушує зобов’язання України перед Радою Європи. Якщо буде зроблено подальші спроби проштовхування політичної реформи, змінюючи Конституцію у спосіб, не передбачений законодавством, або якщо Україна не зможе гарантувати своїм громадянам вільних і чесних виборів президента 31 жовтня 2004 року, ПАРЄ може поставити під сумнів мандат української делегації та може прийняти рішення скерувати до комітету міністрів запит щодо призупинення членства України в Раді Європи. Про те, як відреагували на рішення ПАРЄ у Києві, в матеріалі Віктора Міняйло.
Віктор Міняйло
Ще до ухвалення резолюції ПАРЄ представники української влади, члени парламентської більшості і комуністи, які до них долучилися, розцінили роботу делегатів моніторингового комітету та їхні висновки як втручання у внутрішні справи України.
Так, комуніст Валерій Мішура переконаний, що до Ради Європи Україна не мала вступати без публічного обговорення цього питання, а резолюцію ПАРЄ він вважає необґрунтованою. А от дипломат, заступник голови УНП, Антон Бутейко заявляє, що не можна розцінювати дії європарламентаріїв як втручання у внутрішні справи України. Це є свідченням, наскільки серйозними є порушення у політичному і правовому житті України.
А ось що повідомив із Страсбургу лідер УНП Юрій Костенко.
Юрій Костенко
Головний аспект цієї резолюції стосується того, що ПАРЄ не визнає рішення, які було ухвалено 24 грудня, і пропонує повернутися до нормальної процедури їх розгляду та голосування у ВР.
Віктор Міняйло
Іншої думки – представник більшості, також делегат українського парламенту в ПАРЄ Орест Климпуш. Він вважає рішення ПАРЄ упередженим, і переконаний, що воно жодних економічних і політичних наслідків для України не матиме.
Не мають єдиного погляду на цю резолюцію і українські політологи. Говорить директор Київського центру політичних досліджень і конфліктології Михайло Погребінський.
Михайло Погребінський
Ну що це, як не просто “плече” для тих політичних сил, які не хочуть цієї реформи і хочуть залишити авторитарну систему влади, але вже для себе. Як на мене, все дуже й дуже просто і зрозуміло. Я там багато разів бував. 90% людей абсолютно “по барабану”, що тут, як тут...
Віктор Міняйло
А от президент Центру ім. Разумкова Анатолій Гриценко називає резолюцію ПАРЄ цілком адекватною подіям в Україні. Україна взяла на себе досить серйозні зобов’язання, коли вступала до Ради Європи і вона зобов’язана їх виконувати не для Ради Європи, а виходячи з інтересів українських громадян.
Так само вважає і шеф-редактор журналу “Політична думка” Володимир Полохало. Він переконаний, що українська влада повинна враховувати зауваження ПАРЄ, якщо мета політичної реформи – утвердження демократії.
Марина Пирожук
Боротьба за владу і за важелі впливу на пострадянському просторі загострюється. Свідчення цього – хвиля інформаційних повідомлень про контакти української опозиції з новим президентом Грузії. За розвитком подій стежила моя колега Мар’яна Драч.
Мар’яна Драч
Коли на інавгурації в Тбілісі на початку тижня велика делегація "Нашої України" вітала з перемогою президента Грузії, російський телеканал НТВ запустив в ефір фрагмент розмови, в якій Міхаіл Саакашвілі нібито зневажливо висловлюється про свого українського партнера Віктора Ющенка. Цю розмову немовби записали українські спецслужби в одному з київських ресторанів, коли Саакашвілі побував в українській столиці у грудні. Знаменно, що роздруківка тексту з‘явилася в Інтернеті ще місяць тому, на сайтах, які пов‘язують з українськими соціал-демократами об‘єднаними. Можна розмову і послухати.
Саакашвілі нібито каже співрозмовнику, що приїхав до Києва на прохання американських друзів, які просять допомогти "цьому ідіоту" Ющенку на виборах президента. Далі грузинський лідер ніби-то каже, що Ющенко нагадує йому ганчірку, дужу інтелігенту і дуже невпевнену у собі людину.
У ресторанній відвертості нібито грузинського лідера лунає і важлива геополітична заява: Америка готова піти на обмін з Росією, відмовитися від агресивної політики проникнення у Середню Азію, у вимогу на те, щоб росіяни дали змогу американцям зміцнити свої позиції в Грузії та Україні.
Ця розмова, яку Cаакашвілі заперечує, зацікавила і грузинську пресу. Її передрукувала газета "Georgian Times." Автор публікації Іраклій Кордзая пояснив виданню "Українська правда," що його мета – не вкусити Ющенка, а показати справжнє обличчя грузинського президента. Мовляв, на публіці Саакашвілі обіймається з Ющенком, а за очі поливає його брудом.
Тим часом наші колеги з грузинської редакції радіо “Свобода” не сумніваються, що йдеться про фальсифікацію. Говорить Давид Какабадзе: “Гадаю, що це досить груба підробка, бо Саакашвілі, навіть якщо у нього є акцент, то він не такий типовий, як у більшості грузин. Він говорить значно швидше, ніж на плівці, яку ми з Вами слухали.” Подібний компромат (сфальсифікований, чи ні ) – популярна політтехнологія на пострадянських теренах, особливо напередодні виборів. Зауважує київський журналіст Олексій Степура:
"Зараз дуже часто з‘являються викиди аудіокомпромату. Це характерно і для України, і для Росії. Там перед виборами з‘явився компромат на лідерів компартії Росії, на Зюганова. Це досить вдалий, досить ефективний метод політичної боротьби. І структури, які обслуговують інтереси певних політичних сил, це піар-структури, вони залюбки використовують такі прийоми."
На думку Олексія Степури, сьогодні мало хто дбає про морально-етичні наслідки оприлюднення чужих розмов, а тим більше їхніх підробок. А політикам він радить засвоїти урок: бути завжди обережними, навіть у приватних розмовах.
Шеф-редатор журналу "Політична думка" Володимир Полохало тим часом припускає, що автори сенсації – російські політтехнологи.
Володимир Полохало
Це не просто слід, це безперечно, я думаю, та “домашня заготовка” і той прийом, який, скоріше всього, був розроблений російськими політтехнологами і здійснений тут, в Україні. В мас-медіа, близьких до Кучми, сьогодні США і Європа отримують образ ворога. Я думаю, в цю кампанію по створенню образу ворога вписується розмова Саакашвілі, всі ці висловлювання.
Мар’яна Драч
На думку Володимира Полохала, влада у Києві та Москві не хоче допустити, щоб в Україні повторився грузинський сценарій. А про нього ще раз нагадав у середу з трибуни парламенту Ради Європи президент Грузії Міхаіл Саакашвілі: "Я вірю у те, що грузинська революція може бути зразком і сигналом всьому регіону – це конкретний приклад, як народи колишнього Радянського Союзу можуть домогтися мирних і демократичних змін."
Але пострадянські держави навряд чи зможуть прямо використати грузинський досвід, зауважує американська газета "Wall Street Journal." В Тбілісі до “трояндової революції” незалежний телевізійний канал постійно давав ефір опозиції, а Шеварднадзе мало що робив, щоб закрити рота критикам. В інших пострадянських державах телебачення ретельно контролює влада.
Марина Пирожук
США і Польща зобов’язалися сприяти демократичним реформам та розвитку вільного ринку в Україні. Про це йшлося у спільній заяві президента США Джорджа Буша та президента Польщі Александра Кваснєвського, оприлюдненій після їхньої зустрічі у Білому Домі. У тексті заяви також зазначається, що саме Україна разом із Грузією прагнуть зміцнювати інтеграцію з Євроатлантичним співтовариством. Водночас, як стверджує в інтерв’ю для радіо “Свобода” професор історії Йельського університету Тімоті Снайдер, Україна стане цікавою для Європи лише тоді, коли зміниться система її управління. З подробицями – Сергій Куделя.
Сергій Куделя
Професор Тімоті Снайдер вважає, що упереджене ставлення багатьох європейських держав щодо України пов’язане із історичною спадщиною часів Холодної війни:
“Кінець Другої світової війни створив Західну і Східну Європу. Такий розподіл ніколи не був важливим раніше. Однак зараз західні європейці вважають, що справжньою Європою є лише Західна Європа, а статус Східної Європи відкритий для обговорення. Однак все це, безумовно, може змінитися”.
Снайдер вважає, що головною умовою зміни ставлення європейців до України є покращення системи державного управління. Тоді, як вважає американський науковець, будуть реальні підстави говорити про інтеграцію України до європейського простору. Однак, на його думку, в Україні традиційно звертають увагу чомусь на інші, менш важливі для європейців, фактори:
“Основа Європейського Союзу – це система управління. Однак, коли українці говорять про ЄС, вони зазвичай говорять про історію, вони нагадують, що Україна завжди була європейською державою. Це не має жодного значення з точки зору європейської інтеграції. Окрім того, українці також часто нагадують, що їхня держава займає важливе геостратегічне положення. Тобто, якщо Україна знаходиться у центрі Європи, то ЄС повинен включити її до своїх лав. Однак, це, на жаль, також не відповідає дійсності. Для ЄС територія не відіграє великого значення. А українці продовжують говорити про свою територію та її геостратегічне значення. Це може бути важливим аргументом для НАТО, але не може зацікавити ЄС. Україна викличе зацікавлення ЄС лише тоді, коли вона стане державою із ефективною системою управління”.
Водночас Снайдер застеріг українців від розчарування в Європі через жорсткі вимоги європейців до України:
“Українці повинні остерігатися думок про те, що якщо ЄС зараз не приймає нас, то нам потрібна інша демократія, відмінна від європейської. Це насправді обґрунтування узурпації влади однією особою чи кланом. Інший аргумент, що, мовляв, якщо Європа нас не приймає, то єдиним союзником залишається Росія. Це також помилкове уявлення, адже немає підстав вважати, що Москва буде проводити сприятливу для України політику. Москва завжди переслідуватиме лише власні інтереси. Тому для України не повинно бути іншої реакції на розширення ЄС, окрім посилення спроб вступити до цієї організації”.
Як історик, професор Снайдер переконаний, що минуле держави не стає вироком її майбутньому. Держави, як і люди, щодня роблять вибір, який впливає на їхній подальший шлях. Тому Тімоті Снайдер вважає, що якщо українці сьогодні зроблять правильний вибір, то за двадцять років Європу можна буде вже не впізнати.
Марина Пирожук
Висновки розслідування лорда Гаттона на цьому тижні різною мірою позначилися на обох головних учасниках конфлікту довкола смерті урядового фахівця з біологічної зброї Девіда Келлі. Наслідки для “Бі-Бі-Сі”, що зазнала жорсткої критики Гаттона, були дуже серйозними і непокоять журналістів. Але й для уряду проблеми не скінчилися. Повідомляє наш кореспондент Олекса Семенченко.
Олекса Семенченко
У своїй доповіді лорд Гаттон відразу зазначив, що вирішив: питання правильності розвідувальних даних щодо Іраку і їх оцінки не стосувалося меж його компетенції. Саме це твердження, незважаючи на те, що Гаттон виправдав Блера і його уряд за всіма звинуваченнями у межах справи Келлі, дало підставу для нового розстеження, яке чекає на прем’єр-міністра уже на наступному тижні. Комітет зв’язку між головами парламентських комітетів допитає Блера щодо розвідувальних даних про так звану іракську зброю масового знищення. Це станеться у вівторок наступного тижня. Голова парламентського комітету у закордонних справах Доналд Андерсон повідомив про це у п’ятницю.
Колишній міністр закордонних справ Великої Британії Робін Кук, який зрезигнував з кабінету Блера напередодні війни проти Іраку, закликав прем’єр-міністра визнати, що розвідувальні дані, які було надано парламентові щодо іракської зброї, були невірними. Новий тиск на прем’єра поклало визнання радника з національної безпеки США Кондолізи Райс, що розвідувальні дані могли бути недостовірними. У перебігу слухань на парламентському комітеті у Блера мають спитати, чи він тепер залишився останнім, хто вірить у правильність розвідувальної оцінки.
Окрім Блера парламентський комітет планує викликати шефа зовнішньої розвідки “МІ-6” сера Річарда Діелава. “МІ-6” була відповідальною за більшість інформації у сумнозвісному іракському досьє, що дало обґрунтування для війни Великої Британії проти Іраку.
Наслідки звіту Гаттона для “Бі-Бі-Сі” є тим не менш більш тяжкими, ніж для уряду. Після критики голова “Бі-Бі-Сі” Гарвін Дейвіс і генеральний директор Грег Дайк зрезигнували. Дайк зробив це з особливою гіркотою, заявивши, що доповідь Гаттона була спробою оббілити уряд. Він пішов, незважаючи на демонстрацію журналістів “Бі-Бі-Сі” на його підтримку. Новий виконувач обов’язків голови корпорації лорд Райдер приніс урядові застережні вибачення. Наслідком для журналістів буде дальше обмеження їхнього права працювати на інші агенції, зокрема пресу, а також посилення редакційного контролю за їхньою роботою.
Тоні Блер привітав вибачення і сказав: “Я хочу виразно дати зрозуміти, що я цілковито поважаю незалежність “Бі-Бі-Сі”. Не маю сумніву, що “Бі-Бі-Сі” і далі буде контролювати і перевіряти роботу уряду відповідним чином. Це дозволяє нам підвести риску і йти далі.”
Марина Пирожук
Міжнародна правозахисна організація закликає владу Азербайджану вжити заходів для негайного припинення кампанії політичних репресій, що набрала великого розмаху після президентських виборів. Детальніше про це – у матеріалі Петра Кагуя.
Петро Кагуй
“Азербайджан перебуває у найсерйознішій кризі з правами людини за останні 10 років,”– зауважує Рейчел Денбер, виконуючий обов’язки виконавчого директора відділення “Human rights watch”. За його словами, уряд Азербайджану повинен негайно вжити заходів для припинення репресій. У доповіді “Human rights watch” задокументовано численні грубі порушення прав людини напередодні, під час і після президентських виборів. Основою доповіді стали сотні інтерв’ю з потерпілими та свідками у 13 містах Азербайджану.
Міжнародні правозахисники встановили, що уряд перешкоджав опозиційним кандидатам проводити повноцінну передвиборчу кампанію. Прихильників опозиції і усе суспільство залякували свавільними арештами та жорстокістю поліції. А в день голосування влада здійснила по всій країні організовані підтасовки, щоб забезпечити перемогу Ільхаму Алієву. Насилля розпочалося відразу після голосування. Поліція, використовуючи надмірну силу, розігнала демонстрантів. В результаті одна особа загинула, і щонайменше 300 отримали важкі травми.
І досі влада Азербайджану відмовляється проводити розслідування цих подій і притягнути до відповідальності представників силових відомств. Після виборів спалахи насилля стали приводом для розгортання масових репресій проти опозиції. Було заарештовано близько 100 осіб. Серед них – лідери опозиції, члени місцевих організацій опозиційних партій, громадські активісти, журналісти, а також працівники виборчих комісій та спостерігачі, які заявляли про підтасовку результатів голосування.
У доповіді міжнародних правозахисників задокументовано численні випадки тортур з боку поліції, особливо в управлінні МВС із боротьби з організованою злочинністю. Це і жорстокі побиття, використання електрошоку, погрози лідерам опозиції, що їх зґвалтують. І хоча більшу частину затриманих згодом звільнили, все ж досі в ув’язненні перебуває понад сто осіб, котрим може загрожувати до 12 років позбавлення волі. Окрім цього правоохоронні органи далі викликають до себе представників опозиції, змушуючи їх зрікатися своїх партій. “Human rights watch” задокументувала понад 100 випадків, коли прихильників опозиції чи їхніх родичів звільнили з роботи.
Однією з головних причин порушення прав людини в Азербайджані “Human rights watch” вважає повне домінування президентської влади. Багато задокументованих порушень були здійснені після прямої вказівки місцевих виконавчих органів, які призначаються президентською адміністрацією, і котрі підпорядковуються лише їй. У своїй доповіді “Human rights watch” подає низку рекомендацій владі Азербайджану та міжнародній спільноті. Зокрема, правозахисник пропонують створити незалежні комісії з вагомою міжнародною присутністю для розслідування підтасовок під час президентських виборів та розслідування усіх випадків насильства і тортур з боку азербайджанських правоохоронних органів.
Марина Пирожук
В котрий раз кидаючи виклик комуністам, прем’єр-міністр Італії Сільвіо Берлусконі не гребує ленінською тактикою. Той захоплював найперше пошту і телеграф, італійський магнат – найперше телебачення. З Риму доповідає Леонід Олексійчук.
Леонід Олексійчук
Прем’єр Італії Берлусконі є єдиною зіркою сьогоднішнього телеекрану в країні. Ці дні в нього ювілейні. Рівно 10 років тому телемагнат з купою процесів на руках і в розпалі антикорупційного процесу “Чисті руки”, коли голови хабарників і хабародавців котилися в кошик (ясна річ – фігурально), набрав як на роботу нову партію. І от вона практично володіє парламентом.
Ювілейне засідання дуже нагадувало з’їзди радянських комуністів. Особливо коли лідер вигукував їм вічну анатему, палкіше за молодого Фіделя Кастро закликав боротися за свободу, порівнював прокурорів слідства “Чисті руки” з фашистами і казав, що слідчі гірше. Словом, здавалося, що він з’явився не після місячного відпочинку і ліфтингу мішків під очима, а щойно вирвався з комуністичної катівки.
Історичну промову у 102 хвилини було перервано одностайними оплесками 83 рази – майже по овації на кожну хвилину. Такому і Сталін би позаздрив. В часи свого політичного дебюту Берлусконі без тіні гумору назвав себе “божим помазаником”. 10 років згодом політизований священник Джанні Баджет Боццо у своїй статті назвав його місію “великою духовною подією, що її надихнув сам Святий Дух”. Ювіляр процитував ці рядки дослівно на початку промови. Присмаку кремлівських збіговиськ зборам партії підприємства надавали і виступи номенклатурі. Ось лиш один зразок: “Ми є ідеєю, що втілилася!” Бачите, який безсоромний парафраз євангельського “слова, що стало плоттю”. “Ви, президенте, повернули нам надію. Ваша кришталево чиста історія підприємця є зразком для тих, хто хотів би до нас приєднатись.” І наприкінці панегірика, як водиться при обожнюванні, пророцтво: “Ви будете керувати ще добрих 30 років.”
Щодо натхненності Святим Духом, пророка-мільярдера відразу м’яко застерегла єпископальна конференція Ватикану словами її генерального секретаря кардинала Беторі. “Різницю, – каже він, – між теологією і політикою треба завжди тримати на увазі. Мова Святого Письма, пристосована до політики, створює двозначність, і контроль над тим помішанням мусить бути постійним, так само, як і сам контроль.” Не називаючи прізвищ, але недвозначно. Не записуйте, мовляв, Святий Дух до політичної партії.
Обурена порівнянням магістратури з фашизмом на користь фашизму, відгукнулася протестом і підготовкою до страйку прокуратура Італії і верховна рада. Цікаво, що одному з тих “фашистів” 10 років тому, національному герою Антоніо Ді П’єтро, прем’єр-дебютант пропонував посаду міністра юстиції. Тепер він фашист. Ліпшому другу кагебиста Путіна можна було б і пом’якше з прокльонами комуністам, практично зниклим з італійської політичної арени. Та й фашизм не надто лаяти, бо друга партія його коаліції є оцивільнена онука фашистської партії. Однак хто буде ловити на слові чи на фактах проводиря до сяючих вершин зовсім переможного капіталізму?
Все засідання, на славу лідера, було цілком передане одним з його каналів, а всі інші, включно з державними, давали великі фрагменти з захопленими коментарями. Через однобічність висвітлення подій на першому держтелеканалі щойно зрезигнувала з посади його віце-директорка, підтримана майже півсотнею журналістів. Однак рада директорів підтримала політику головного редактора і політична приватизація державного телеефіру продовжує свій переможний поступ.
Марина Пирожук
На цьому досить. Програма “Моніторинг тижня” добігла кінця. З вами була Марина Пирожук. Тримайтеся!
