Доступність посилання

10 грудня 2016, Київ 03:42

Розгляд резонансної справи щодо викрадення зброї в одній із військових частин Мелітополя.


Леся Кленович Розгляд резонансної справи щодо викрадення зброї в одній із військових частин Мелітополя.

Запоріжжя, 6 лютого 2004 - У військовому суді Запорізького гарнізону завершився розгляд резонансної справи щодо викрадення зброї в одній із військових частин Мелітополя.

Розгляд справи за звинуваченням старшого сержанта контрактної служби в/ч 3840 Олександра Дорохова у крадіжці зброї завершився таким вироком: “Враховуючи складні матеріальні обставини підсудного, стан здоров”я його батьків та провокаційні дії з боку правоохоронних органів, суд вирішив позбавити волі Дорохова терміном на три роки”. Його подільнику, засудженому до двох років, пом”якшили вирок, замінивши ув”язнення умовним терміном з підпискою про невиїзд за межі України впродовж одного року.

Яким чином двадцятичотирирічний старший сержант та його колишній однополчанин опинились на лаві підсудних?

Голова військового суду Запорізького гарнізону Дмитро Преда повідомив, що минулого року Дорохов потрапив у ДТП на авті своїх родичів. За це сплатив їм 200 доларів, які взяв у знайомих під заставу.

Товариша взявся “виручити” колишній співслужбовець Дорохова , звільнений у запас Дмитро Канаров. Він повідомив Олександрові, що, мовляв, є людина, котра прагне орендувати на 5-6 годин 2 автомати Калашникова і купити бойові набої. Пропозиція друга зацікавила Дорохова, адже зарплата контрактника, яка наразі становить 380-400 гривень, не дозволила старшому сержанту вчасно розрахуватися з кредиторами.

У жовтні 2003-го року Канаров “зводить” Дорохова з нав”язливим “клієнтом”. За словами військового судді Білоконєва, який вів справу, “покупець” (за легендою) , насправді ж агент Мелітопольського районного відділу з боротьби з організованою злочинністю , представився Канарову як комерсант Самсонов, що дуже мріє “постріляти по консервних банках” з товаришами-бізнесменами.

Обопільної домовленості сторони досягли швидко , залишилось здійснити задум. Далі коментар голови військового суду Дмитра Преди: “Коли він заступав черговим по підрозділу, (а черговий по підрозділу, згідно із Статутом Збройних Сил України, є посадовою особою, а відтак несе відповідальність за все, що відбувається) у два прийоми викрадає один автомат, а потім другий автомат і понад півтори тисячі бойових набоїв”.

Виносити зброю за межі частини Дорохову довелося також не гамузом. Тим більше, що агент УБОЗу, ретельно “затягуючи зашморг”, теж віддає сержантові заставу порціями: 800 долларів, потім 1000 євро. За “калашами” псевдо-комерсанти приїхали на старенькій “Таврії” прямо у військову частину. Дорохов передав провокаторам автомати, загорнуті у ковдру.

Епілог: скористатися грішми Олександру Дорохову вже не вдасться. Принаймні, у найближчі три роки.

УБОЗівці Мелітополя на часі пишаються тим, що у даному випадку вони не просто розкрили серйозний злочин, а й викрили канал, через який міг би відбуватися витік зброї та боєприпасів.

На думку судді Білоконєва, під час затримання підозрюваних були порушені їхні громадянські права. По-перше, звинувачених допитували до четвертої години ранку без відпочинку. По-друге, протокол допиту затриманих наприкінці жовтня був складений лише 5-го листопада. Порушені й права підсудних на захист та об”єктивне закидання їм вини. На суддівський запит щодо цього УБОЗівці нічого більш-менш прийнятного не відповіли.

З рештою, після затримання обох сержантів, з лав Збройних Сил звільнили у запас без житла та пенсійного забезпечення 15-ох військових керівників: від старшини та командира підрозділу, в якому служив Дорохов, до начальника Штабу ВПС України Миколи Казакова. Спеціальна комісія, що прибула до Мелітополя на вивчення справи, навіть не запитала пояснень у командирів частини.

За словами голови військового суду Запорізького гарнізону Дмитра Преди, справи, подібні до цієї, в армії трапляються швидше як виняток. Приміром, понад 5 років тому в Запорізькому гарнізоні були зареєстровані поодинокі випадки викрадення 2-3-х бойових патронів. Каже Дмитро Преда: “Цей склад (злочину), пов”язаний з розхищенням зброї, нехарактерний. Принаймні, можу сказати й по Південному оперативному командуванню, що таких злочинів, практично, одиниці, буквально на пальцях можна перелічити. А щоб було повально – такого немає і бути не може”.

Суддя В”ячеслав Білоконєв, котрий вів справу, вважає, що цей злочин “породили” самі правоохоронці. Адже саме вони спровокували сержантів здійснити крадіжку, заробити на цьому гроші, вкрай потрібні Дорохову. Таким чином, каже Білоконєв, УБОЗівці самі породили і самі закрили “канал” витоку військової зброї. А щодо покарання самих провокаторів, суддя не має права навіть звернутися до прокурора з таким питанням, не кажучи вже про порушення проти них кримінальної справи.

Проте В’ячеслав Білоконєв вважає, що від потерпілих у справі командирів ще надійдуть судові позови на дії працівників Мелітопольського УБОЗу та безпідставне звільнення їх без засобів до існування й житла.

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG