Доступність посилання

logo-print
08 грудня 2016, Київ 20:29

“Інтернет-майдан”


Андрій Охрімович “Інтернет-майдан”

Київ, 9 лютого 2004 року.

Андрій Охрімович

Шановні слухачі, вітаю вас. В ефірі “Інтернет-майдан”. Перед мікрофоном автор та ведучий програми Андрій Охрімович.

На початку двадцятого століття, коли все вимагало перегляду, поети переглянули поетику і прийшли до висновку, що світом править випадок.

Такий логічний посил надиктував метод штрикання пальцем в небо. Бралась газета і вищеозначений палець тицяв у будь-який заголовок. Сума заголовків творила текст. Часто-густо багатозначний, філософічний і часом щось таке на грані відкриття. Поети тішились, як діти, бо, часом, виходило справді непогано. Особливо після ретельного редагування та підтасовування під власне, часто ілюзорне, бачення світу.

У нашому інтернет-варіанті ми з вами тицяємо не стільки пальцем, скільки мишею. Результат, тим не менше, подібний. Себто маємо суму віршів на заголовному матеріалі “Української правди”.

“Головний суперник Кличка пішов на пенсію”. “Сергій Головатий: пара Мороз-Медведчук виявилась пліднішою і сильнішою, ніж пара Ющенко-Кучма.” “Судді суддів у тенетах СДПУ(О).” “Донецькі зачаровують поляків”. “Один необережний крок - і ти батько “Кучми-3”...

Але найбільше мені сподобався вірш “Варшава-Київ-Марс”, який потребує дещо недбалої розшифровки тієї ж таки “Української правди”. “Ставлення нашої владної еліти до Років сусідніх держав в Україні привносить певну чіткість у лукаве поняття “стратегічний партнер”. Відтепер ми підозрюємо, що є “польські друзі” і “російські брати”, – вважає видання.

На форумах, тим часом “труть базар” про рейтинг. “Рейтинг впав,” – рикають своєї полемісти.

“Впав – віджався, впав – віджався... Головне наприкінці віджатися,” – обдарував перманентною мудрістю інший дописувач. Тобто, якщо впав, то головне, щоб в кінці піднявся. На те він і рейтинг, щоб падати та підніматись.

“Стоп, – розгубився третій дописувач, – упав у кого?”

Залишки смислу розвіяв останній респондент: “А з якого приводу я це казав 15-го жовтня 2003-го року? Не пам’ятаю. Клятий склероз! Нічого, пальці в двері, і воно попустить!”

А все через те, що у просторі невіртуальному політичні події б’ють у ніздрі гострим запахом крові. Деяких віртуалів це бадьорить. Трагедія надихає на хоробрі імперські заяви. Воістину павутина збирає мухи. Віктор Недоступ. Рубрика “Палата номер шість”.

Віктор Недоступ

Вибух у московському метро кардинально змінив тематику форумів. На російському сайті “Глобал.рус” форумні оцінки обережні. Такий собі Юрій запитується: “Хто за цим стоїть?”

Зрозуміло, що ті, кому потрібна війна. А вона потрібна бойовикам, крадійкуватим генералам, бізнесменам, що наживаються на поставках та безкінечній відбудові Чечні, і чиновникам, які отримують від всього цього відкат.

Відвідувач на ім’я Андрій Подкідишев відзначає: “Підозріло забагато підказок, що виводять на чеченський слід. Відчувається робота професіоналів, які звичайних людей вважають ідіотами.”

Такий собі Баг доливає підозри: “Чому не вибухають бензовози у Чечні? Чиїм провидінням їх оминає подібна доля? Ким вони заговорені? Куди їдуть?”

На українському сайті “Майдан.Орг” дописувач за підписом БТР-60 відзначив: “І знов перед виборами Путіна. Нічого не хочу коментувати, але підозріла виходить статистика...”

Відвідувач Боровик пише: “Рівно чотири роки тому, 5-го лютого 2000-го року, напередодні перших виборів Путіна, у чеченському селищі Нові Алди відбулася масова страта мирних людей силами федеральних військовослужбовців. Протягом кількох годин 55 чоловік (переважно старі люди) було вбито у варварський спосіб, і ця різня стала найжахливішою сторінкою другої чеченської війни. А далі не відбулося нічого. Вбивці на свободі. Сім’ї загиблих залякані й подавлені. Громадське суспільство мовчить”.

Андрій Охрімович

І в продовження форумних балачок.

На український сайт “Фор-Ю-Ей” до модераторів форуму надійшла звістка від російських спец-відвідувачів: “Чи готові ви за це платити?”. Далі йдуть фотографії жертв теракту у московському метро.

Такий собі Русс, постійний антиукраїнський гість, пише: “Коли Росія відновить свій контроль над Малоросією, Новоросією, Слобожанщиною, Кримом, Подолією та іншими регіонами, питання про вашу долю буде вирішено. Антиросійські настрої не залишаться без уваги. Поїдете до Сибіру сніг розгрібати, якщо переслали чеченцям хоч гривню – кулю в лоба, сім’я – на Колиму.” Як то кажуть “пояснення зайві”.

Коментар, однак, не забарився: “У всіх ваших бідах, - твердить дописувач, - винна ваша дохлятинка-імперія, яка, не зважаючи на старечий маразм, систематично нищить своїх нещасних підданих.”

Сергій Грабовський тим часом шукає подібності між групою “Брати Гадюкіни” та Президентом Кучмою. Виявляється, усі вони говорять за проблеми сучасної України. Тільки трохи по-різному. Висновок, як результат співставлення текстів недавніх промов Леоніда Кучми із записами пісень “Братів Гадюкіних.”

Сергій Грабовський

Офіційне Інтернет-представництво президента України помістило тексти двох виступів глави держави на всеукраїнській нараді з проблем боротьби з організованою злочинністю і корупцією. Леонід Кучма розповів учасникам цієї наради, якою страшною є в Україні корупція, і яких масштабів вона набула за останні десять років.

“Сформувався певний прошарок, - сказав Леонід Кучма, - що вже не уявляє своєї діяльності поза корупційними схемами, які є чудовим способом конкурентної боротьби і в результаті - встановлення привілейованого становища. Корупція в соціально-економічному житті неминуче викликає корупцію душі, моралі, породжує дворушництво і лицемірство”.

“Брати Гадюкіни” (співають)

Наркомани на городі, Наркомани на городі, Наркомани на городі Ріжуть маковиння...

Сергій Грабовський

Що стосується масштабів корупції в Україні, то Леонід Кучма наголосив: це явище “вразило всі сфери життя. Особливо такі галузі економічних відносин, як енергетика, агропромисловий комплекс, зовнішньоекономічна діяльність, банківська система, приватизація, бюджетна сфера, підприємництво. Дедалі більше доводиться говорити про корупцію у правоохоронних органах та судовій системі”.

“Брати Гадюкіни” (співають)

Тюрма, тюрма, дай мені кличку. Стаття 117-та. Путьовий!...

Сергій Грабовський

Виявляється, краде й уряд. На його адресу Президент України зауважив: якщо торік темпи позитивних макроекономічних змін перевищені удвічі, “чому немає адекватного збільшення надходжень до бюджету? Куди ділася значна частина доходів від зростання економіки? Відповідь очевидна: у тінь. А це мільярди гривень!” – наголосив глава Української держави.

І додав, що чиновництво України стало складовою злочинного світу. Так само, які і міліція. Президент наголосив: “За оцінками експертів, на утримання правоохоронних "дахів" використовується близько 60% доходів від контрабанди. Це ще один парадокс, який підносить тіньова економіка: контрабандисти одержують 40 %, а ті, хто їм дає червоне світло і покриває - у 1,5 рази більше”.

“Брати Гадюкіни” (співають)

А участковий Розумєйко Робив собi новий свисток. А на Українi лад i спокiй А на Українi лад i спокiй...

Сергій Грабовський

Отже, рік Росії в Україні змінився роком боротьби з корупцією. І сам Леонід Кучма очолює похід проти цієї суспільно-економічної гідри. Якщо вірити державним ЗМІ, народ плеще у долоні і гукає: “Слава!”

Попри все це, такі недобиті скептики, як знаний журналіст Леонід Капелюшний, єхидно посміхаються: мовляв, ситуація дуже комічна: критикує корупціонерів той, за перебування при владі котрого, це явище в Україні сягнуло небачених розмірів; той, хто оточує себе завзятими корупціонерами; той, чиє ім‘я, згідно із записами майора Мельниченка, сам є флагманом вітчизняної корупції.

“Брати Гадюкіни” (співають)

Чуваки, всьо чотко Чуваки, гей дана-дана...

Андрій Охрімович

Україна, як випливає з реалій, не є аж такою “гарячою точкою”, де щодень гримлять вибухи і вільно почуваються персонажі в чорних “пасамонтанах” та “калашами” в руках.

Тут, Богу дякувати, сумний перед ведуть інші. Але радіти, звісно, не доводиться, тим більше, що ті “інші” часто-густо знаходяться під боком в України. Та й в самій Україні щораз виникають дедалі цікавіші історії. Вони й додають адреналіну.

Але про все це детальніше і по порядку. Павло Вольвач. Рубрика “Екстрема в “Павутині”.

Павло Вольвач

Натискаємо “Страна.Ру” і потрапляємо наче у прифронтову смугу. “Теракт в столичному метро”, “Список потерпілих”, “Хроніка терору”. Такі ось заголовки із сайту. Ну і, звісно ж, “міліція розшукує мужчину в чорному пальто і в чорній кепці.” Кавказької, зрозуміло, зовнішності.

Хоча, можливо, це лише звичний жупел, яким лякають російського обивателя. Принаймні, на сайті “Ред.ньюс.ру” колишній полковник ФСБ Литвиненко, котрий нині мешкає в Лондоні, прямо звинувачує в організації вибуху в метро свою колишню фірму. І не тільки цього вибуху, а й усієї хвилі терору, що останнім часом захльоснула Росію. “Я впевнений, – заявляє екс-полковник, – якщо завтра зачинити Луб’янку, то в Росії більше не буде жодного терористичного акту”.

Як би там не було, а сьогодні в Москві оголошено день жалоби. Сьогодні ж відбулися й похорони жертв нелюдської акції в московському метро, внаслідок чого загинуло 39 осіб. Про це повідомляє “ІТАР-ТАСС”. На додачу, в Росії ще й почали зникати кандидати в Президенти, як той таки Іван Рибкін.

Хто не пригадує, нагадаю: колишній спікер Держдуми, людина з обличчям позитивних героїв радянських кінофільмів, який останнім часом почав критикувати чинного російського президента і навіть виступив проти війни в Чечні.

Україні можна було б перехреститися чи сплюнути через ліве плече, але... Свої халепи тут теж виникають перманентно. Не встигли затихнути скандальні розмови про “Кольчуги” в Іраку, як “Ньюсрі.ком”, з посиланням на арабську “Аль Гаят”, повідомляє цікаву новину. Буцімто “Аль-Каїда” володіє тактичною ядерною зброєю, а продав її не хто інший, як Україна.

Якщо до цього додати наміри Дмитра Корчинського створити власний “Талібан”, про що повідомляє “Ліга.нет”, то зрозуміло, що невдовзі від України шугатиметься півсвіту.

Втім, уже шугається, щоправда не світ, а лише Леннокс Льюїс, чемпіон світу з боксу, котрий, як свідчить “Українська правда”, відмовився від матчу-реваншу з Віталієм Кличком і оголосив про завершення професійної кар’єри. Так воно безпечніше буде.

Андрій Охрімович

“Павутиною” блукають герої трилогії “Володар кілець”: хоббіти, ельфи, орки, десятки інших істот, створених фантазією письменника Толкієна та режисера Джексона.

Природна річ, що тут же виникла маса наслідувачів та фанів, явища під загальною вивіскою “толкієністи”. Спілкуючись з бадьорою публікою на сайтах інформаційних корпорацій CNN.com та kinomania.ru, автор “штучки” заявив: “Володар кілець” звів докупи акторську майстерність та анімацію і дав світові нову технологію, за якою робитимуть фільми режисери майбутнього”.

З Пітером Джексоном погоджуються інші фахівці. Один з них - аніматор компанії “Abyss Lights” Олександр Жуков. З ним перебалакала моя колега Богдана Костюк.

Богдана Костюк

Сучасна кінематографія дає розкішні зразки використання і поєднання живих людей і комп’ютерних технологій. Яка доля, на Вашу думку, чекає анімацію в цьому контексті?

Олександр Жуков

Зараз ми як професіонали стоїмо на такій межі, як і кінець 19-го-початок 20 століть. Тому що, коли з’явилося кіно, з боку театральних діячів існували такі ж самі відносини, як і зараз відносини між старими майстрами анімації і новими. Зараз розвиток технологій дійшов до такої межі, що анімацією може займатися хто-завгодно.

Не кожен анімато є насправді аніматором. Анімувати букви – це ще не анімація. Є ще багато людей, які мають деякий талант в анімуванні. Але якщо цим займатися в класичному типі, то вони, може, і не змогли цим займатися, тому що це складний процес займатися покадровою зйомкою і тому подібне.

Комп’ютер дав можливість цим людям якось себе реалізувати як в музиці, як в анімації, як в кіно.

Богдана Костюк

Сучасна українська анімація на якій стадії технічного розвитку перебуває?

Олександр Жуков

Зараз українська анімація теж поділяється на три типи. Перший – це класичний підхід, який використовувався в 20-му столітті. Це покадрова зйомка, старі майстри чи майстри, які теж притримуються цієї технології.

Другий – це телебачення. Дуже мало студій, які займаються анімацією для телебачення в професійному стилі.

Третє – це ігрова індустрія, яка в нас в Україні по анімації професіональна, тому що там йде анімація, де йде технологія, якою більше ніхто ніде не займається.

Ігрових студій по Києву десь більш, ніж 20.

Андрій Охрімович

І на завершення невеличка репліка від Василя Симоненка.

“Навіщо бундючитися пихато, Гріться в похвалах? Слава не ртуть: Мало великим себе уявляти, треба великим буть.”

На цьому все. В київській студії радіо “Свобода” разом зі мною працював Артем Мостовий.

Всього вам доброго Зустрінемось через тиждень.

Андрій Охрімович. Радіо “Свобода”. Київ.

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG