Доступність посилання

ТОП новини

“Моніторинг тижня”


Марина Пирожук “Моніторинг тижня”

Прага, 7 лютого 2004 року.

Марина Пирожук

Вітаю всіх, чиї приймачі налаштовані на хвилі радіо “Свобода”. В ефірі “Моніторинг тижня”, програма про найважливіші події в Україні та світі очима наших кореспондентів. З празької студії вас вітає Марина Пирожук.

Почнемо з огляду міжнародних подій тижня, який підготував мій колега Василь Дарчук.

Василь Дарчук

Почнемо наш короткий огляд від найтрагічнішої події тижня – терористичного акту у московському метро, який здійснено о 9 годині ранку у п’ятницю. Після вівторкового теракту у Владикавказі, унаслідок якого загинуло 2 особі і понад 10 курсантів міліцейського училища були поранені, терористичний акт у Москві став таким чином другим цього тижня.

Хоча наші слухачі вже добре поінформовані про цю трагедію з інших джерел, ми однак нагадаємо, що згідно з попередніми даними, теракт здійснив терорист-смертник. Згідно з першими повідомленнями, загинуло приблизно 40 осіб і понад 100 було поранено. Попри той факт, що російські компетентні органи поки що нікого не звинуватили в організації терористичного акту, численні іноземні журналісти в Москві коментують трагедію у контексті триваючої війни в Чечні і попередніх терористичних актів, організованих і здійснених чеченцями.

Тому, як підкреслюють журналісти, Москва таким чином розплачується за пацифікацію чеченського цивільного населення і свої криваві рейди в Чечні, а також за небажання вести переговори із чеченським непідконтрольним Москві керівництвом. Журналісти наводять слова Путіна після терористичного акту про те, що Росія не вестиме переговорів із терористами. Він висловив переконання, що теракт має безпосереднє пов’язання із сепаратистським рухом Масхадова.

Оглядачі вважають, що нинішні теракти, спрямовані проти невинного цивільного населення і здійснені перед президентськими виборами в Росії, серйозно зашкодять чеченському рухові опору не лише в самій Росії. Замість співчуття і солідарності вони викличуть обурення і осуд.

Наша наступна тема – Ірак, де минулий тиждень минув порівняно спокійно, хоча напруження і періодичні сутички там продовжуються. Протягом тижня надійшли повідомлення лише про мінометний обстріл американського військового об’єкта неподалік від багдадського аеропорту, внаслідок якого загинув 1 військовослужбовець. На початку тижня надійшли також повідомлення із міста Наджаф про замах на життя верховного лідера іракських шиїтів Аятолли Ас-Систані, який не постраждав.

Проте, минулого тижня тривали дальші переговори адміністрації США з ООН у справі надіслання до Багдада групи експертів, які мали би провести із шиїтськими лідерами переговори про відкладення загальних виборів до передання влади іракському тимчасовому керівництву, тобто до кінця червня. Негайних виборів вимагають шиїтські лідери, сподіваючись на перехоплення ініціативи і пізніше домінування у новому керівництві.

Керівник тимчасової коаліційної адміністрації Пол Бремер днями підтвердив попередні заяви адміністрації США про твердий намір передати тимчасовому іракському керівництву владу в цій країні до 1 липня. Бремер заявив про готовність співпрацювати і надавати необхідну підтримку групі експертів ООН, які найближчим часом прибудуть до Багдада.

Протягом тижня тривали також розмови у справі розширення ролі союзу НАТО в Іраку, хоча слід відразу ж сказати, що європейські союзники США не підтримали цю ідею. Зокрема, міністр закордонних справ Німеччини Йошка Фішер після зустрічі з новим секретарем НАТО Скефером скептично відгукнувся про таку можливість. Тим часом більшість країн НАТО задекларували свою готовність прийти з гуманітарною допомогою іракському населенню.

Тут слід додати, що протягом тижня (і можна очікувати – протягом наступних тижнів) у США і Великобританії тривали дискусії навколо хибних даних розвідувальних служб обох країн про зброю масового знищення у розпорядженні колишнього режиму Саддама Гусейна. Твердження про наявність такої зброї послужили головною причиною воєнного удару по Іраку, однак дотеперішні пошуки такої зброї не принесли жодного результату. В обох країнах розпочато слідство у цій справі.

Міністр оборони США Рамсфельт заявив, що нині робити висновки з цього приводу надто передчасно: країна велика, а пошуки поки що тривають. Крім того, іракці систематично знищували документи і комп’ютерні матеріали про розробку такої зброї. Приміром, за словами Буша, багдадський режим мав фахівців, технології та інфраструктуру для виробництва такої зброї. Виступаючи в Південній Кароліні, Буш знову став на захист воєнної акції в Іраку, заявивши, що нині, знаючи наслідки цієї акції, він все рівно повторив би її.

Тим часом, у зв’язку з рішенням провести розслідування помилкової інформації ЦРУ про іракську зброю, директор ЦРУ Джордж Теннет заперечив закиди, ніби-то його агентство неправильно оцінило загрозу з боку багдадського режиму. За його словами, ЦРУ ніколи не твердило, що Ірак представляє неминучу загрозу для США.

Протягом минулого тижня тривало також передвиборче напруження в Ірані. Парламентські вибори там відбудуться 20 лютого. На знак протесту проти рішення Ради стражів ісламської революції, яка є в руках консервативних ісламістів, не допустити до виборів близько 3 тисяч реформістів, у тому числі 80 теперішніх членів парламенту, понад 120 депутатів склали свої мандати і закликали бойкотувати вибори або відкласти їх на пізніше, перед тим переглянувши заборону кандидувати в них реформістам. Проте цього тижня верховний лідер іранських шиїтів Аятолла Хаменеї категорично виступив проти відкладення виборів на пізніше. Виступаючи в четвер на телебаченні, Хаменеї заявив, що спроби відкласти проведення виборів незаконні і вони під забороною ісламу. Оглядачі поки що стримуються від прогнозів у справі бойкоту виборів. Проте ясно, що найбільша реформістська партія, яку очолює брат президента Ірану Хатамі, заявила, що не братиме участі у виборах.

Врешті, іще коротко нагадаємо про ситуацію на Близькому Сході. Хоча протягом тижня ізраїльські підрозділи продовжували пошукові операції на західному березі Йордану і в секторі Газа, унаслідок яких затримали 30 палестинців, у тому числі членів екстремістської організації “Хамас”, терористичних актів або кривавих сутичок тут не сталося. Натомість, західна преса нині коментує нові кроки ізраїльського уряду, які могли би призвести до поліпшення ситуації або навіть відновлення мирних переговорів.

Так, заступник прем’єр-міністра Ізраїлю Олмерт у четвер заявив у Вашингтоні під час переговорів із державним секретарем США Пауеллом, що Ізраїль має намір розпочати демонтаж єврейських поселень у секторі Газа ще до кінця цього року. Буде усунено зокрема 17 поселень, де живуть близько 8 тисяч осіб. США привітали це рішення. Генеральний секретар ООН Кофі Аннан теж виступив із заявою, у якій привітав намір ізраїльського уряду, закликавши водночас розміркувати аналогічний план у справі усунення єврейських поселень із західного берега Йордану.

Марина Пирожук

Попри те, що Радянський Союз зник понад дванадцять років тому, радянські традиції та символи не тільки продовжують жити, а й відновлюються у багатьох країнах пострадянського простору, причому на державному рівні. Не оминула ця тенденція й Україну. Перед мікрофоном мій київський колега Сергій Грабовський.

Сергій Грабовський

Відновлення радянських традицій на пострадянському просторі почала Білорусь президента Лукашенка. У середині 1990-х років вона знову впровадила ледь змінені державні символи радянських часів, замістивши ними давню національну символіку. Підхопила почин єльцинська Росія, відновивши святкування 23 лютого, тільки назвавши цей день не “Днем Червоної Армії”, як за Троцького, а “Днем захисника Вітчизни”. Наприкінці 1990-х років відзначити 23 лютого, згідно з Указом Президента Л.Кучми, знову почала і Україна. При цьому, голова держави у своєму указі не пояснив, яку вітчизну він мав на увазі.

Далі – більше. Новий президент Росії Владімір Путін майже одразу відновив у правах старий гімн, який, перш ніж стати 1944 року гімном СРСР, устиг побути розстрільного 1938 року гімном партії більшовиків. Але сталінсько-єжовські асоціації, схоже, не заважають вірнопідданим російським священникам виконувати цей новий старий гімн на церковних дзвонах.

В Україні ідея зробити новим старим гімном держави гімн УРСР із новими словами не здобула підтримки парламенту. Натомість самі депутати, як вважають незалежні київські експерти, відновлюють практику роботи радянських часів, коли Верховна Рада оперативно та механічно голосувала удень кілька десятків законів, підготовлених у “великому сірому домі” на вулиці Банковій. Тоді там містився ЦК КПУ, тепер – Адміністрація Президента України. Народні депутати, котрі належать і до проурядової більшості, і до опозиції, змушені визнавати цей факт. Ось що говорить член фракції СДПУ(О) Геннадій Руденко.

Геннадій Руденко

Інколи ми взагалі не працюємо у ВР, а інколи ми як, вибачте, скажені працюємо. В багатьох випадках ми окремі законопроекти проглядаємо, ми в них не вчитуємось. Потрібно це визнати.

Сергій Грабовський

З ним згоден і “нашоукраїнець” Микола Жулинський.

Микола Жулинський

Ми тих законів не читаємо. Є профільний комітети.

Сергій Грабовський

Унаслідок відновлення традицій, коли депутати не знають, за що голосують. При голосуванні державного бюджету на 2004 рік, за словами Віктора Ющенка, до тексту документу потрапила низка положень, виконання яких зупинило б українську економіку за кілька місяців. Зараз уряд терміново подає до ВР низку поправок до держбюджету, але чи знайомляться з ними депутати?

Варто додати, що у столиці України кількасот метрів відділяють монумент Незалежності від пам’ятника Леніну. До круглих дат свого народження політики знову, як і за Брєжнева, одержують чергові ордени, а в армії України відновлено звертання “товариш”.

Марина Пирожук У п’ятницю виповнилася 15 річниця з дня виведення радянських військ із Афганістану. У цій країні, за 10 років її окупації брєжнєвським режимом, полягло чимало українців. Про те, як сьогодні ставляться колишні учасники війни в Афганістані до тих подій, розповідає наш київський кореспондент Сергій Кисельов.

Сергій Кисельов

Українські учасники афганської кампанії й досі називають себе воїнами-інтернаціоналістами. Хоча, здається, роблять це більше за звичкою, не вкладаючи первинний радянський смисл у дане словосполучення.

Колишній полковник-афганець Валерій Аблазов нині працює заступником голови Державного Комітету України у справах ветеранів. В інтерв’ю для радіо "Свобода" він навів такі статистичні данні щодо участі українців в афганській війні: "В Афганістан з України було направлено більш ніж 160 тисяч чоловік. Не повернулося з війни 3 360. На сьогоднішній день в Україні живе близько 150 тисяч учасників війни в Афганістані. Померло від ран та захворювань уже більше учасників афганської війни, ніж загинуло тоді за часи війни".

Ось така сумна статистика. Я спитав свого співрозмовника, які почуття його охопили, коли 15 років тому прийшла звістка, що останній радянський солдат вийшов з Афганістану. Колишній полковник-афганець відповів: “У 1989 році, коли наші співвітчизники вийшли з Афганістану, крім подиху радісного, інших почуттів не було. Але одночасно з''явилось і занепокоєння про наших соратників, про наших союзників, з ким ми поруч працювали в Афганістані. І ці наші помічники, пізніше з''явились частково тут в Україні як біженці".

Війна, що її упродовж 9 років вів Радянський Союз в Афганістані, тепер значною мірою призабулася. Більшість колишніх воїнів-афганців пристосувалися до мирного життя. І дрібні чиновники уже давно не промовляють сакраментальне речення, яким свого часу прикривалися від вимог тих, хто повернувся з війни у складі так званого "обмеженого контингенту", мовляв, я вас до Афганістану не посилав. Більше того, за словами Валерія Аблазова, “в Україні справа з ветеранським рухом, ставлення держави до ветеранів афганської війни розглядається як приклад для інших країн СНД. Ми іноді незадоволені станом і соціального забезпечення, і вирішенням інших питань. Але порівняно з іншими країнами СНД у нас справи йдуть краще", – додав заступник голови Державного Комітету України у справах ветеранів Валерій Аблазов.

На останку, загалом через війну в Афганістані пройшли понад 600 тисяч радянських військовослужбовців. Майже 14 з половиною тисяч із них повернулися до СРСР у цинкових домовинах під кодовою позначкою "вантаж-200".

Марина Пирожук

Держави Європейського Союзу висловлюють щораз більше занепокоєння з приводу ймовірного еміграційного напливу із десяти країн, які з 1-го травня вступлять до ЄС.

Наразі лише Ірландія планує дотриматись попередніх домовленостей й гарантувати рівні права для працевлаштування та соціального забезпечення робітникам-емігрантам із десяти посткомуністичних країн. Інші держави ЄС натомість вважають за необхідне з першого травня запровадити деякі обмеження. Тему продовжує Михайло Мигалисько.

Михайло Мигалисько

З 1 травня до ЄС вступлять 10 посткомуністичних держав. В результаті цього найбільшого розширення в історії ЄС, він матиме понад 70 мільйонів нових громадян. 14 із 15 членів теперішнього Союзу уже повідомили, що запровадять обмеження на еміграцію із нових економічно бідніших держав-кандидатів.

Слід зазначити, що положення стосовно можливості регламентування еміграційних потоків були внесені вже в переговорному процесі про приєднання. Однак низка урядів не планувала їх застосовувати. Німеччина першою повідомила, що запроваджує перехідний 7-річний контроль еміграції і зокрема він стосуватиметься сфери використального забезпечення.

Серед останніх держав, які почали відступати від своїх попередніх заяв, стали Швеція та Великобританія. Шведський прем’єр-міністр Горан Персон минулого тижня заявив, що Швеція опиниться перед складними проблемами у випадку, якщо не буде захищати себе від безконтрольного напливу емігрантів із новоприєднаних держав.

Андрес Мюнсен, коментатор стокгольмського часопису “Свенска дагбладет”, в інтерв’ю радіо “Свобода” про цю різку зміну позиції соціал-демократичного уряду, традиційно прихильного іноземним працівникам, сказав: “Сталося ось що: зоглянувшись, що більшість держав ЄС дали чітко зрозуміти, що застосовуватимуть обмеження, шведський уряд дійшов висновку, що Швеція не може залишитися спільно з Великобританією та Ірландією тими країнами, які дозволятимуть вільну еміграцію.”

Згідно з експертами, проблема не стільки в працевлаштуванні східноєвропейців, а більше в можливості недожиття соціальним забезпеченням, адже у Швеції вистачає попрацювати 10 годин на тиждень, щоб домогтися отримання соціальної допомоги.

Аналогічно і Великобританія побоюється можливості зловживання британською системою соціального забезпечення. Власне, питання регламентування цієї сфери буде переглянуто, як пообіцяв в середу прем’єр-міністр Тоні Блер.

Ірландія залишається досі єдиною країною старого ЄС, яка не вноситиме обмежень на еміграцію із посткомуністичних країн – нових членів ЄС. Торік Ірландія видала 50 тисяч дозволів на працю, 40% з яких стосувалися східноєвропейських громадян. Речник ірландського уряду висловив впевненість, що вільний рух робочої сили не призведе до зривів на ірландському ринку праці. Однак він додав, що в протилежному випадку Ірландія залишає за собою право навести коректури в цій ділянці.

Реагуючи на ці повідомлення, міністр закордонних справ Польщі Влодзімєж Цімошевич сказав журналістам з розчаруванням: “Ми беремо до уваги ці випадки, коли уряди займали раніше одну позицію, а тепер – іншу.”

Марина Пирожук

Щойно запропонований Білим Домом проект державного бюджету Сполучених Штатів на наступний фінансовий рік передбачає певне скорочення допомоги закордонним країнам. Наш нью-йоркський кореспондент Юрій Дулерайн повідомляє.

Юрій Дулерайн

Після закінчення холодної війни й розвалу Радянської імперії, американська закордонна допомога була насамперед розрахована на те, щоб полегшити новим незалежним країнам перехід до демократичного розвитку й вільного ринку. Але нині Сполучені Штати знаходяться у стані війни з міжнародним тероризмом, включно з надзвичайно коштовними операціями в Іраку та Афганістані. У проекті бюджету на новий фінансовий рік, який почнеться першого жовтня поточного року, передбачається рекордний дефіцит платіжного балансу, понад 500 мільярдів доларів. Все це, плюс видатки на посилення національної безпеки, примушують Вашингтон скорочувати обсяги традиційної закордонної допомоги.

Ось як пояснює нову реальність президент Джордж Буш: “Враховуючи триваючу терористичну загрозу американському народові, мій бюджет збільшує майже втричі у порівнянні з 2001-м роком видатки на національну безпеку до 30 мільярдів 500 мільйонів доларів. Ці кошти допоможуть посилити безпеку на наших кордонах, в аеропортах і морських портах і вдосконалять захист від біологічної атаки. Я пропоную на 357 мільйонів доларів збільшити видатки на протитерористичні заходи. Америка не зменшить пильності у війні з терором,” – підкреслив Буш.

Отож, за винятком оборонного бюджету, мало не всі інші видатки скорочуються, включно з закордонною допомогою, обсяг якої має зменшитись на 13%. Але варто зауважити, що тут йдеться лише про традиційну допомогу цивільному секторові, бо ж військова допомога, навпаки, зростає, враховуючи те, що багато країн надіслали свої контингенти до Іраку. Поки що не розбито по пунктах – якою мірою зменшиться допомога країнам Східної Європи та колишнього Радянського Союзу.

Пропонується, наприклад, виділити 345 мільйонів доларів на програми освітнього та культурного обміну, але не уточнюється – для якої країни скільки. 80 мільйонів доларів буде надано для грантів Національної фундації сприяння демократії. 2 мільярди 500 мільйонів доларів виділяється для фінансового заохочення країн, що здійснюють економічні, соціальні та політичні реформи. Майже 3 мільярди доларів передбачено для боротьби з хворобою СНІД. Марина Пирожук

Намагання британського уряду нарешті залишити позаду суперечку з приводу відсутності в Іраку зброї масового враження зазнало чергового удару. Це сталося, коли колишній розвідувальний аналітик публічно спростував обґрунтування урядом війни проти Іраку. Повідомляє Олекса Семенченко, з Лондона.

Олекса Семенченко

Відразу потому, як на цьому тижні британський прем’єр-міністр оголосив розстеження щодо недосконалості дій розвідки напередодні війни в Іраку, фахівець зі зброї Брайан Джоунс заявив у пресі, що уряд знехтував даними розвідувальних аналітиків. Усупереч їхнім рекомендаціям, уряд презентував британцям дос’є щодо іракських озброєнь, яке вводило в оману.

Коментарі Джоунса, що був фахівцем міністерства оборони з хімічної і біологічної зброї, підлили олії до вогню політичних дебатів навколо проблеми Іраку. “Як на мене, – сказав Джоунс газеті “Independent”, – думкою фахових аналітиків розвідувальних даних з розвідувального персоналу міністерства оборони було знехтувано у процесі підготовки іракського дос’є у вересні 2002 року. Це вилилося у презентацію, що вводила в оману щодо можливостей Іраку.”

Критики Тоні Блера твердять, що зауваги Джоунса збільшують сумніви щодо обґрунтування війни, яке подав уряд. Нагадаємо, що Блер мотивував війну потребою роззброїти режим Саддама зі зброї масового враження. Заява Джоунса також збільшила сумніви щодо висновків розстеження лорда Гаттона, який на минулому тижні очистив британський уряд від обвинувачень у перебільшенні іракської загрози. Тоні Блера було цілковито оббілено розстеженням щодо смерті урядового фахівця з іракської зброї Девіда Келлі, якого було ототожнено як джерело інформації для повідомлення “Бі-Бі-Сі”, в якому уряд було звинувачено у прикрашанні даних розвідки щодо іракської зброї. Блер сподівався, що після висновків Гаттона і призначення розстеження щодо розвідувальних даних, його критики нарешті заспокояться.

Натомість значна більшість мас-медіа і громадськості окреслила звіт Гаттона як спробу оббілити уряд. Опоненти Блера кажуть, що нове розстеження щодо даних розвідки є занадто обмеженим, бо його умови не дозволяють розслідувати спосіб подачі урядом розвідувальних даних на розсуд публіки. Джоунс дав критикам додаткові аргументи. Фахівець публічно закликав Тоні Блера оприлюднити розвідувальні дані щодо твердження уряду в іракському дос’є, що Багдад міг бути готовий до атаки з застосуванням зброї масового враження протягом 45 хвилин по наказі. Джоунс каже, що ці сумнівні розвідувальні дані було показано лише вузькому колові офіційних осіб.

Марина Пирожук

На цьому все. Прoграма “Моніторинг тижня” добігла кінця. З вами була Марина Пирожук. Тримайтеся.

ВИБІР ЧИТАЧІВ

ФОТО ТА ВІДЕО

XS
SM
MD
LG