Прага, 3 лютого 2004 – Державний секретар США Колін Павел тепер уже не певен, чи підтримав би він вторгнення своєї країни до Іраку, якби наперед знав, що тодішній іракський керівник Саддам Хуссейн таки не мав забороненої зброї масового знищення. Про це Павел повідомив в інтерв’ю, що його сьогодні друкує щоденник «Вашинґтон Пост». А проте держсекретар і далі переконаний, що рішення йти на Ірак війною було правильне.
«Відсутність запасів змінює політичний розрахунок, вона змінює відповідь на питання», – так прокоментував Колін Павел той факт, що запасів зброї масового знищення в Іраку так і не знайдено. Тим часом, за його словами, саме ці запаси були останньою краплею, яка перетворювала ситуацію на правдиву й нагальну небезпеку й загрозу реґіонові й світові.
Оглядачі пригадують, як майже рівно рік тому, 5 лютого 2003 року, Павел заявляв Раді безпеки ООН: «Не може бути сумнівів у тому, що Саддам має біологічну зброю й можливість виробляти її далі…» По тому Павел перелічував запаси хімічної зброї, які, за його словами, точно мав Саддам, і так далі – й додав: «Кожне моє сьогоднішнє твердження ґрунтується на надійних джерелах. Це не просто твердження. Те, що ми вам подаємо, – це факти й висновки, які ґрунтуються на надійних розвідницьких даних».
Але й нині, коли з’ясувалося, що ті дані зовсім не надійні, Колін Павел не відступає від іншого: він не тільки написав у інтерв’ю, а й сам заявив сьогодні у Вашинґтоні, що історія врешті назве правильним рішення адміністрації президента США Джорджа Буша йти війною на Ірак: «Суть ось у чому: президент ухвалив правильне рішення – на підставі історії цього (тобто колишнього іракського) режиму, намірів, які мав його жорстокий, деспотичний провідник, і його різноманітних можливостей: системи доставки ж були, і ніхто не заперечує, що й інфраструктура була, технічні знання були. Єдине, що ми зараз обговорюємо, – це запаси (зброї масового знищення)».
Тим часом оглядачі звертають увагу, що останні події навколо іракської зброї масового знищення, наявність якої була головним виправданням для війни й якої в Іраку врешті не виявилося, ставлять під загрозу доктрину випередження. Таку політику проголосив Джордж Буш два роки тому, після терактів 11 вересня 2001-го: «Стримування неможливе, коли неврівноважені диктатори зі зброєю масового знищення можуть доставити цю зброю ракетами або таємно передати її своїм союзникам-терористам. Ми мусимо перенести битву на поле бою самого супротивника».
Та для такої політики потрібні надійні розвідницькі дані. Без них і вся доктрина опиняється під загрозою. «Усунення (Саддама) Хуссейна було благословенням для Іраку, для США й загалом для світу. Але через роздмухування справи навколо зброї масового знищення, навіть більше, ніж через повоєнні труднощі, іракська місія буде вочевидь першим і останнім прикладом доктрини випередження в дії», – вважає редактор-розпорядник американського політичного журналу «Форин Аферз» Ґідіон Роз.
Тим часом Філіс Беніс із американського Інституту політичних досліджень сказала в інтерв’ю агентству “Ройтерз”, що не бачить ознак, щоб президент змінив свою думку: «Рішення йти воювати з Іраком не має нічого спільного з розвідкою. Ми пішли воювати, бо ідеологи в адміністрації твердо вирішили йти воювати. А ці ідеологи й досі вірять у свою доктрину».
«Відсутність запасів змінює політичний розрахунок, вона змінює відповідь на питання», – так прокоментував Колін Павел той факт, що запасів зброї масового знищення в Іраку так і не знайдено. Тим часом, за його словами, саме ці запаси були останньою краплею, яка перетворювала ситуацію на правдиву й нагальну небезпеку й загрозу реґіонові й світові.
Оглядачі пригадують, як майже рівно рік тому, 5 лютого 2003 року, Павел заявляв Раді безпеки ООН: «Не може бути сумнівів у тому, що Саддам має біологічну зброю й можливість виробляти її далі…» По тому Павел перелічував запаси хімічної зброї, які, за його словами, точно мав Саддам, і так далі – й додав: «Кожне моє сьогоднішнє твердження ґрунтується на надійних джерелах. Це не просто твердження. Те, що ми вам подаємо, – це факти й висновки, які ґрунтуються на надійних розвідницьких даних».
Але й нині, коли з’ясувалося, що ті дані зовсім не надійні, Колін Павел не відступає від іншого: він не тільки написав у інтерв’ю, а й сам заявив сьогодні у Вашинґтоні, що історія врешті назве правильним рішення адміністрації президента США Джорджа Буша йти війною на Ірак: «Суть ось у чому: президент ухвалив правильне рішення – на підставі історії цього (тобто колишнього іракського) режиму, намірів, які мав його жорстокий, деспотичний провідник, і його різноманітних можливостей: системи доставки ж були, і ніхто не заперечує, що й інфраструктура була, технічні знання були. Єдине, що ми зараз обговорюємо, – це запаси (зброї масового знищення)».
Тим часом оглядачі звертають увагу, що останні події навколо іракської зброї масового знищення, наявність якої була головним виправданням для війни й якої в Іраку врешті не виявилося, ставлять під загрозу доктрину випередження. Таку політику проголосив Джордж Буш два роки тому, після терактів 11 вересня 2001-го: «Стримування неможливе, коли неврівноважені диктатори зі зброєю масового знищення можуть доставити цю зброю ракетами або таємно передати її своїм союзникам-терористам. Ми мусимо перенести битву на поле бою самого супротивника».
Та для такої політики потрібні надійні розвідницькі дані. Без них і вся доктрина опиняється під загрозою. «Усунення (Саддама) Хуссейна було благословенням для Іраку, для США й загалом для світу. Але через роздмухування справи навколо зброї масового знищення, навіть більше, ніж через повоєнні труднощі, іракська місія буде вочевидь першим і останнім прикладом доктрини випередження в дії», – вважає редактор-розпорядник американського політичного журналу «Форин Аферз» Ґідіон Роз.
Тим часом Філіс Беніс із американського Інституту політичних досліджень сказала в інтерв’ю агентству “Ройтерз”, що не бачить ознак, щоб президент змінив свою думку: «Рішення йти воювати з Іраком не має нічого спільного з розвідкою. Ми пішли воювати, бо ідеологи в адміністрації твердо вирішили йти воювати. А ці ідеологи й досі вірять у свою доктрину».
