Доступність посилання

ТОП новини

Голова Всеукраїнського єврейського конгресу Вадим Рабинович про життя єврейської громади etc.


Богдана Костюк Голова Всеукраїнського єврейського конгресу Вадим Рабинович про життя єврейської громади etc.

Київ, 16 лютого 2004 року.

Здавна на теренах сучасної України разом жили українці та євреї, поляки і росіяни. Досі в українській глибинці, у маленьких містечках з давньою історією поруч стоять церкви і синагоги, і місцеве населення не ділить одне одного на “хохлів” чи “жидів”. Таким антигуманним розподілом займаються серйозні люди у великих містах, спотворюючи міжетнічну пастораль антисемітськими гаслами і публікаціями. І, як стверджує Голова Всеукраїнського єврейського конгресу Вадим Рабинович, у цьому винний не український народ, а політика подвійних стандартів, яку використовує українська влада.

Україна не є антисемітською державою, стверджує Вадим Рабинович, і додає, що закриття газети “Сільські вісті” – це результат не належності видання до опозиції, а результат антисемітських публікацій у газеті.

Вадим Рабинович: “Елементарні знання історії доводять, що коли люди заплющують очі на протиправні дії у такій тонкій сфері як міжетнічні стосунки, це призводить до того, що ініціатори нагнітання пристрастей нахабніють ще більше. Я не можу вірити тим політикам, які виступають за міжетнічний мир і тут же критикують рішення суду закрити “Сільські вісті” за антисемітські публікації, які розпалюють міжетнічну ворожнечу. Я не вірю політикам, які критикують антисемітизм і при цьому співпрацюють з такою організацією, як Міжнародна академія управління персоналом: це при тому, що у виданні МАУП ( журналі “Персонал” ) публікуються такі речі, що просто жах. Ну, скажіть, хіба можна писати, що колись євреї прийшли в Україну ґвалтувати жінок і вбивати чоловіків?! Це ж нонсенс!

Україна завжди існувала як багатонаціональна держава, тут жили різні народи, і ніякі подібні теми не піднімались”
,- каже Вадим Рабинович і додає: “Ми відновлюємо синагогу – це справа єврейської громади. Але ми живемо в Україні, і ми дали гроші для позолочення храму Святого Михайла у Києві, і тепер я їду повз нього і радію: красиво. Мені приємно, що ми якийсь внесок у відродження українських святинь зробили. Звернувся до мене Лесь Танюк з проханням допомогти українським студентам, щоб вони навчались за кордоном. Ми знайшли потрібні кошти. І це правильно, оскільки ми, з одного боку, єврейська громада, а з другого – українська єврейська громада”.

ВИБІР ЧИТАЧІВ

XS
SM
MD
LG