Доступність посилання

logo-print
08 грудня 2016, Київ 02:23

“Споконвіку було Слово”


Василь Зілгалов “Споконвіку було Слово”

Київ-Прага, 7 лютого 2004 року.

Говорить радіо “Свобода”.

Василь Зілгалов

В ефірі щотижнева передача “Споконвіку було Слово”, присвячена проблемам релігії, духовності, культурної пам’яті. У празькій студії перед мікрофоном автор і укладач програми Василь Зілгалов, допомагає мені за режисерським пультом звукооператор Вашек Клоцберг.

Арабське слово “іслам” означає послух, покірність, відданість Аллахові. Прихильників ісламу в світі нараховують десь біля одного мільярда. В Україні самі мусульмани нараховують своїх прихильників в кількості понад 2 мільйони осіб.

Це досить значна група населення і помітна у 48-мільйонному масі всього українського громадянства. Сьогодні у нашій програмі йдеться лише про деякі сторони строкатої мозаїки життя мусульман України і їх взаємин з іншими конфесіями України, з атеїстами, політиками...

Мусульманська громада Львівщини порівняно невелика - близько 2 з половиною тисячі осіб. Однак вирізняється своєю єдністю та релігійністю, а ще вона існує самостійно, не підпорядковується київському духівникові.

За словами голови товариства мусульман Львівщини Набілла Іжбірдєєва це дозволяє їм не бути втягнутими у політичні інтриги і непорозуміння. Галина Терещук спілкувалася із керівником львівської громади мусульман.

Галина Терещук

Набілла Іжбірдєєв розповів про те, як львівські мусульмани днями відзначили одне із найбільших своїх релігійних свят – “курбан-байрам”, свято жертвопринесення, що святкується через 70 днів після посту урази на згадку про намір Авраама принести в жертву сина Ісаака.

Набілла Іжбірдєєв (переклад)

З самісінького ранку ми прокидались, робили омовіння Але оскільки у нас у Львові не має мечеті, то ми збирались у приміщенні Політехнічного університету, нас було близько 300 осіб. Ми зустрічаємось як брати, радісно і мирно, розмовляємо рідною мовою.

Коли прозвучав заклик до намазу, ми встали у ряди і слухали проповідь, розповідь про Коран, як мають себе поводити мусульмани - а саме робити лише добрі справи.

Обов’язково після намазу усі беруться за руки на знак прощення і братання. Після молитви було святкове частування.

Подають розсіл із локшиною, усі страви приготовлені із м’яса – тварини, котру зарізали згідно ритуалу - курбан.

Галина Терещук

До речі, м’ясо це не можна продавати: його роздають бідним і друзям. Набілла Іжбірдєєв наразі не зреалізував дві свої мрії у житті- не здійснив паломництво (хадж) до Мекки, а ще не молився у львівській мечеті, яку ще не збудували. Втім невдовзі планують розпочати будівництво. Однак, як зізнався, навряд чи здійснить першу мрію, обов’язково кожного мусульманина бодай раз у житті відвідати Мекку. Адже у нього немає ні сил, ні здоров’я.

Щоби потрапити у Мекку потрібно мати терпіння, силу, релігійні знання, енергію і обов’язково гроші. З останніми не вельми ведеться.

Я поцікавилась, як сприйняли львівські мусульмани трагедію в Мецці.

Набілла Іжбірдєєв (переклад)

Але це ради Аллаха, це він так зробив і значить так потрібно.

Галина Терещук

Львівські мусульмани ще не налагодили тісне спілкування із кримськими татарами, але різноманітні протистояння між мусульманами та православними на півострові називають політичними замовленнями напередодні виборів.

“Це суто політичні, а не міжнаціональні чи міжконфесійні непорозуміння, - вважає Іжбірдєєв, - йде боротьба за владу і для цього використовують питання національності.

Ми солідарні із кримськими татарами, вони мають жити на своїй землі і там мають дотримуватися їхні права.

Адже тут у Львові мусульмани не мають жодних конфліктів ні з православними, ні з католиками, - каже Набілла Іжбірдєєв, - тому що до них не втручаються політики”.

Цікаво, що у числі українських миротворців, а більшість з них православні, в Ірак відбув і один мусульманин у якості перекладача і жодних проблем у нього у спілкуванні з військовими не виникало.

Якщо він істинний мусульманин, він завжди знайде навіть у невідповідних умовах час для молитви і захищатиме в Іраку мирних мусульман, до того ж не лише перекладатиме з арабської на українську, а й допоможе українцям краще зрозуміти мусульман в Іраку.

Зазначив голова товариства мусульман Львівщини Набілла Іжбірдєєв.

Галина Терещук, радіо “Свобода”, Львів.

Василь Зілгалов

На початку минаючого тижня з першого по третє лютого мусульмани всього світу відзначили одне з найбільших в ісламі свят - Ід аль-Адха.

В Криму, де мешкає найбільша в Україні мусульманська громада, його називають Курбан-Байрам. Детальніше про це свято і проблеми кримських мусульман розповідає наш кримський кореспондент Володимир Притула.

Володимир Притула

Муеддин Симферопольської мечеті Кебір-Джамі скликає вірних на святкову молитву.

Десятки тисяч кримських мусульман на заклик муеддинів прийшли на щоденні намази з нагоди триденного святкування Курбан-Байраму – свята жертвопринесення. З 1 по 3 лютого усі з понад двох сотень кримських мечетей були переповнені.

Курбан-Байрам відзначається в пам’ять про жертвопринесення пророка Ібрагіма і настає 10-го числа місяця зуль-хіджа за хіджрою – мусульманським календарем. Цього року він припав на початок лютого.

Згідно з Кораном, пророк Ібрагім (у біблейській версії – Авраам) поклявся Всевишньому віддати йому в жертву свого сина, однак, коли намірився виконати обіцяне, йому явився янгол і наказав принести в жертву вівцю.

Тепер за традицією, кожен правовірний мусульманин має принести в жертву тварину, дві третини м’яса якої слід віддати бідним, а решта йде на святковий обід родини.

Розповідає Мустафа-ефенді, імам мечеті Кебір-Джамі.

Мустафа-ефенді (переклад)

Курбан-Байрам – перекладається як свято жертвопринесення. Причому, для кримських мусульман існує традиція приносити в жертву саме баранів, в інших місцях жертовна тварина – корова чи верблюд.

Це жертвоприношення для Аллаха. Він нам все дав, обдарував усіма милостями, а тепер ми маємо йому віддячити, мусимо чимось із свого майна йому пожертвувати і роздати цю пожертву бідним.

Володимир Притула

Розповів імам Мустафа-ефенді.

Святу Курбан-Байрам передує Хадж – паломництво до святих для мусульман міст – Мекки і Медіни. Згідно з канонами Ісламу, це є п’ятим “стовпом віри”, і кожен правовірний хоча б раз має здійснити таке паломництво.

Однак, як повідомили у Духовному управлінні мусульман Криму, цього року жоден кримчанин не зміг потрапити до Саудівської Аравії. Раніше щороку близько 100 кримських мусульман на запрошення і на кошти монаршої родини Саудів здійснювали Хадж.

Але цього року саудівські фонди коштів для кримчан не надали, крім того, у Духовному управлінні мусульман Криму заявили, що для повноцінного Хаджу мусульмани мусять використовувати власні гроші.

А тому кримські мусульмани у дні свята молилися й за те, щоб мати змогу здійснити паломництво власними силами.

У привітанні Верховної Ради і Ради міністрів Криму до кримських мусульман з нагоди Курбан-Байраму мовиться, що Іслам є однією з найвпливовіших у світі релігій і він зіграв важливу культурно-освітню роль в історії півострова.

Толерантність і добросусідство, взаємоповага культур і міжнаціональна злагода в республіці дозволяє говорити сьогодні про унікальну в своєму вигляді модель міжконфесійних стосунків у Криму, - мовиться в офіційному привітанні кримським мусульманам.

Володимир Притула, для радіо “Свобода”, Сімферополь.

Василь Зілгалов

Останнім часом у Криму загострилося протистояння між кримськими татарами та “слов’янським населенням”, як його називають там і влада, і заангажовані політики.

Як видно, маніпуляція починається одразу, адже відомо, що в жодному юридичному документі, якщо мова йде про сучасність, не існує такого поняття, як “слов’янське населення”.

З правового погляду воно таке ж “легітимне”, як вираз “особа кавказької національності”.

Своїми думками про сплеск конфлікту на території кримської автономії з нашим київським колегою Тарасом Марусиком поділився народний депутат України, заступник голови Меджлісу кримськотатарського народу, член фракції “Наша Україна” Рефат Чубаров.

Тарас Марусик

Днями після відомих подій у Судаку, внаслідок яких постраждали люди як з одного, так і з другого боку, на мітингу кримських татар була озвучена вимога надати їм національно-культурну автономію на території Криму.

Я поцікавився в Рефата Чубарова, чи Меджліс кримськотатарського народу прогнозував подібні акції. Народний депутат України вважає, що причини, через які виникло чергове напруження ситуації, з’явилися далеко не сьогодні:

Рефат Чубаров

Перша і найголовніша причина – це безмірне затягування з прийняттям законодавчого акту щодо відновлення прав кримсько-татарського народу, якого не просто було піддано 60 років тому тотальній депортації, але якого майже протягом 45 років примусово утримували в місцях заслання.

І коли нарешті, з кінця 80-х років минулого століття кримські татари отримали можливість повертатися на свої землі, то місцева влада тих часів і значна частина сьогоднішніх чиновників у Криму намагаються в максимальній мірі ускладнити процес облаштування репатріантів при їх поверненні.

Однією з таких перепон, які штучно створювалися владою, була так звана схема розселення кримських татар, яка була офіційно затверджена ще у вересні 90-го року тодішньою Кримською обласною радою (Крим тоді ще не був автономією).

Згідно з цією схемою в жодній адміністративно-територіальній одиниці Криму чисельність кримських татар не мала б перевищувати 20-25 % від чисельності всього населення конкретного району, або міста, або селища.

Але цього владі тоді було мало, влада свідомо викреслила з переліку регіонів, де мали б розселятися кримські татари, весь південний берег Криму.

Тоді вже, 15 років тому, ми закликали не робити цього, оскільки подавляючи кількість репатріантів намагалася повернутися саме в ті регіони чи місця, звідки вони були самі або їх батьки депортовані.

Тарас Марусик

Рефат Чубаров каже, що в кримських татар – велика прив’язаність до рідної землі, до кладовищ, де поховані їхні предки. Ухвалена схема розселення практично позбавляла їх цього.

Вже тоді представники депортованого народу говорили владі, що все одне люди намагатимуться ближче до тих місць, де вони мешкали раніше.

Рефат Чубаров

Так що, якщо ми сьогодні говоримо про те, що кримські татари вимагають землі на південному берегу, і хтось хоче показати, що вони нібито ближче хочуть до моря, чи до курортів, то, можливо, для когось це курорти, а для нас це міста, де ми раніше проживали.

І останнє, щодо південного берегу, до землі на півдні Криму, хочу сказати, що до депортації подавляюча більшість населених регіонів була кримськотатарською.

Майже 70 % тієї кримськотатарської спільноти додепартаційної проживали на південному березі Криму. Зрозуміло, що ми про це говорили, і ми передбачали ускладнення питань, пов’язаних з подальшим розселенням кримських татар.

Тарас Марусик

Другим кроком після схеми розселення кримських татар, який сильно вплинув на ситуацію, було створення Автономної Республіки Крим.

Тодішній Президент України Леонід Кравчук мав два варіанти –створити або національно-культурну автономію кримськотатарського народу, або ж ту адміністративну одиницю, яка існує тепер.

Леонід Кравчук зупинився на останньому. Але дискусії щодо правового статусу Криму в Україні точаться досі.

Рефат Чубаров вважає, що і проведення референдуму в Криму в останній рік існування СРСР, і, власне, створення Автономної Республіки Крим мали одну мету – випередити вирішення статусу Криму.

Тодішня влада зрозуміла, що не зможе зупинити масове повернення кримських татар, тому й провела таке рішення, яке б, по суті, не змінювало статус-кво керівництва півострова.

Рефат Чубаров

Я хочу сказати, що для нас, кримських татар, не є самоціллю сама назва, чи це буде кримськотатарська автономія, чи якась інша назва.

Для нас найголовніше – які будуть закладені в законах України правові інструменти, щодо вирішування всіх питань, пов’язаних із існуванням кримського, в тому числі і кримськотатарського, як складової того кримського суспільства.

Коли деякі кримські татари кажуть про відновлення автономії, це треба розуміти, про відновлення таких механізмів правових, які нарешті дали б повні гарантії щодо подальшого розвитку кримськотатарського етносу в Україні.

А в нього немає іншої Батьківщини за межами української землі, за межами Криму. І ми говоримо про створення саме таких правових механізмів. От, як я б розумів ті вигуки, які сьогодні лунають в середовищі кримських татар.

Тарас Марусик

Я запитав Рефата Чубарова, чи не думає він, що сплеск протистояння пов’язаний з наступними виборами.

Рефат Чубаров

Сьогодні я вже бачу з деяких повідомлень аналітичних центрів Криму намагання зв’язати це напруження чергове саме з тим, що, мовляв, подавляючи більшість кримських татар підтримують Ющенка, блок “НУ”.

І тому таке напруження ситуації може бути повернуте як проти кримських татар, в першу чергу, так і проти блоку Віктора Ющенка.

Я не виключаю спроби, замість вирішення тих проблем, які дійсно існують і привели до напруженої ситуації, спроби їх плавного переведення на політичні сьогоднішні наші процеси в Україні в цілому.

Тарас Марусик

Дехто з політиків, коментуючи останні події в Криму, ведуть мову про конфлікт між мусульманами і християнами чи кримськими татарами і “слов’янським населенням”.

Рефат Чубаров

Шкода. Буквально, два дні тому я був в Криму, де вивчав всю цю ситуацію, мав розмову з паном Куніциним, головою Ради Міністрів автономій.

Я просто його закликав до того, щоб влада не використовувала такі поняття, як кримські татари, слов’яни, оскільки, якщо кримські татари, якщо вони майже прибігають до таких екстремальних форм свого протесту, вони ніколи свої протести не направляли проти будь-якої спільноти за етнічною ознакою або проти конкретних людей, які живуть в Криму.

Це виключно конфлікт між владою і кримськими татарами, які не задоволені такою повільною поведінкою влади щодо вирішення тих проблем, які існують.

Тарас Марусик

А ось що сказав Рефат Чубаров з приводу можливого педалювання на різному світосприйнятті мусульманам і християнам, з метою загострення протистояння.

Рефат Чубаров

Ви знаєте, якщо говорити про владу в цілому, українську владу в цілому, я хочу виключити такі спроби, оскільки все-таки є розуміння, це неодноразово підкреслювали на різних рівнях і діючого президента, і правоцентриські політичні сили, які неодноразово підтверджувати послідовну лінію України як держави, щодо вирішення кримськотатарської проблеми.

Якщо не дай Боже, комусь прийде в голову в умовах, пов’язаних із загальнополітичною ситуацією в Україні напередодні виборів, таким чином використати фактор або протиставлення кримських татар до інших, або, не дай Боже, мусульманського і християнського світів, то це вже буде далеко виходити за межі тих процедур, які ми називаємо політичною боротьбою.

Я не думаю, що можуть бути такі чинні українські політики, які можуть допуститися до цього. Але я не виключаю активізації зовнішніх сил, які спробують більш в своїх інтересах використати такі конфліктні моменти, які сьогодні є в Криму.

Я бачу сьогодні, що ми знову зайшли в глухий кут у переговорах щодо розподілу кордонів в Керченсько-Азовській акваторії.

Я бачу, що сьогодні деякі російські громадські організації, кримські (це я підкреслюю, кримські) роблять заяви про те, що не треба б вам настільки наполягати на вирішенні своїх проблем.

Це я цитую, не повторювати помилки, як вони кажуть, своїх батьків, щоб вас знову не депортували з Криму. Так що, втручання зовнішнє я допускаю, спекулювання українськими політиками я хотів би виключити.

Тарас Марусик

Говорив народний депутат України, заступник голови Меджлісу кримськотатарського народу, член фракції “Наша Україна” Рефат Чубаров.

Тарас Марусик, радіо “Свобода”, Київ.

Василь Зілгалов

Україна віддавна була так званою контактною зоною, місцем зустрічі культур і цивілізацій, зокрема християнської та мусульманської. Історія їхніх стосунків знала і протистояння, і взаємозбагачення, і взаємодопомогу.

У нашій програмі про історію та сучасний стан відносин православних і мусульман України ведуть розмову завідувач кафедри історії Києво-Могилянської академії, професор, доктор історичних наук, протоієрей УПЦ КП Юрій Мицик та мій колега Віталій Пономарьов.

Віталій Пономарьов

Отче Юрію, Україна вважається місцем зустрічі християнської і мусульманської цивілізацій. Історично які були стосунки: нейтральні чи ворожі?

Юрій Мицик

Включно всі автори вказують на особливість геополітичного становища України. Вона, дійсно, з часів неоліту лежить на Великому кордоні. Це кордон між тюрками і слов’янами, скажімо, кордон між осілим населенням і кочовим.

А от від VII століття до нашої ери до цього кордону додався ще один елемент – це кордон між християнською і мусульманською цивілізаціями.

Кордон є кордон. Тут не тільки були війни, хоча війн було забагато. Але це не означає, що була тільки ворожнеча, була і торгівля. Ті ж самі кримські татари і ногайці виступали разом із повстанцями українськими Богдана Хмельницького.

Певні традиції зберігалися і пізніше. І коли вже не стало ані незалежної України козацької, не стало Кримського ханства, то “благоденствували” обидва народи, які були під Російською імперією.

Були моделі певного мирного співіснування, я не беру навіть Крим. У Катеринославі (нинішньому Дніпропетровську) стояла мечеть. Ми не знаємо, чи були якісь серйозні конфлікти у ХІХ – на початку ХХ століття.

Це дає певну надію на те, що і далі можуть співжити народи України, представники як християнської цивілізації, конкретно православ’я, так і мусульманської.

Тим паче, що є кримські татари, вони усвідомлюють, що їхнє майбуття з Україною. От якби в Криму, скажімо, були вирішені всі економічні, соціальні проблеми кримських татар, і врешті-решт, автономія кримська була автономією законною кримських татар, то я вважаю, що на такому ґрунті цілком можливо розвивати дружні відносини між православними і мусульманами.

Крім кримських татар, на території України проживають і азербайджанці, казанські татари, деякі інші мусульмани – представники пострадянського простору.

З цими людьми нам якось легше – ми мали певну спільну історію. З цими людьми нам легше знайти спільну мову. А от нова хвиля йде – Бангладеш, Афганістан, Пакистан, країни Африки – в цьому вже є небезпека.

Тому що може бути так, що ми станемо мусульманською країною, що було б дуже небажано. Ми можемо дістати через таку політику еміґраційну неконтрольовану нове Косово.

Віталій Пономарьов

В точки зору засад православ’я і ісламу, чи є якісь підстави для ворожості?

Юрій Мицик

Взагалі-то християни і мусульмани визнають єдиного Бога. Більше того, ми йдемо від так званої Аврамічної традиції. З Авраама, Ісака, Якова, тобто з іудеями, мусульманами, християнами ми разом стоїмо. І мусульмани зі свого боку теж до християн мають ставитися з повагою.

На жаль буває – я не скажу фундаменталізм, це слово часом неправильно вживається, а скажу – радикалізм крайній деяких мусульманських кіл, які використовують релігійні гасла для освячення своїх політичних амбіцій.

Це говорить про те, що закладені, мені здається, ідеологією мусульманства певні потенційні конфліктні моменти саме з християнством.

Віталій Пономарьов

А стосовно тих конфліктів у Криму?

Юрій Мицик

Конфлікти в Криму мають підґрунтя не релігійне, а насамперед соціально-економічне і політичне. Ці люди були незаконно депортовані з Криму в жахливий спосіб. Вони повертаються, а будинки їхні зайняті, землі їхні зайняті.

Віталій Пономарьов

А це протистояння між Українською Православною Церквою в єдності з Московським патріархатом у Криму і мусульманською громадою з приводу встановлення хрестів і таке інше?

Юрій Мицик

Я б розмежував. Якщо говорити про церкву Московського патріархату і її філію в Україні – УПЦ на чолі з митрополитом Сабоданом Володимиром, то це одна справа.

Київський патріархат в Криму слабо представлений в силу дискримінації з боку владних структур. Там всього, може, тільки біля 2-х десятків громад.

Я щось не думаю, щоб Київський патріархат підтримував ці шовіністичні ідеї влади. Ми служимо Господові Богу, Московський патріархат, на жаль, все більше служить кесареві.

З цього боку випливає, що він якимось чином несе відповідальність за напругу в Криму, тому що парафіян можна по-різному вчити, як поставитися до наших сусідів мусульман.

Віталій Пономарьов

Дякую за розмову. Це був завідувач кафедри історії Національного університету Києво-Могилянська академія, професор, доктор історичних наук, протоієрей УПЦ КП Юрій Мицик. Вів розмову Віталій Пономарьов.

Василь Зілгалов

Початок ХХІ століття неспростовно довів, що відносини між християнською й ісламською цивілізаціями дуже ще довго визначатимуть драматургію цілих глав майбутньої історії людства.

Спіраль цієї драматургії розкручується загрожуючи стрімко, з жахливою часом невідворотністю, яка в друзки розносить і принцип політичної коректності, й багато які інші наші “правильні”, але вчорашні уявлення.

Зрозуміло, що стосунки тієї частини світу, чиє культурне обличчя сформувалося під впливом християнської традиції з мільярдною мусульманською спільнотою не покращити одними лише солодкозвучними колисковими стосовно того, що треба, мовляв, жити дружно.

Християнам й мусульманам доводиться визнавати, що вони дуже різні, що вони повинні зрозуміти один одного такими, якими вони є і випрацювати норми співіснування у світі, який стає дедалі щільнішим. Віктор Єленський продовжує тему.

Віктор Єленський

Варто ще й ще раз наголосити: відмінності між християнською та ісламською цивілізаціями в сучасному глобальному селі зменшилися набагато меншою мірою, ніж це можна було б виснувати, спираючись на чисто зовнішні індикатори, як-от сприйняття ісламськими країнами західних технологій, моделей одягу тощо.

На деяких ділянках лінії безпосередньої зустрічі цих цивілізацій вона відбувається у тотально ворожій атмосфері.

Прикметне, що навіть премудрі ісламознавці, які, здавалося б, все знають про різноманітні богословські школи, про тарікати і суфійські ордени, далеко не завжди виявлялися здатними передбачити могутніх повстань ісламу проти модерності.

Революція в Ірані, в столиці якого жінки за шахського режиму зодягалися у міні, - найяскравіший, але далеко-далеко не єдиний тому приклад.

Оглядачі, які вже багато років втокмачують нібито у підґрунті всіх ісламо-християнських конфліктів винятково економічні розрахунки, які лише прикриваються релігією, жорстоко помиляються. Про нафту домовитися незмірно легше, ніж про святощі.

Ісламський світ з враженого христоцентризмом погляду видається недорозвинутим, невиправдано жорстоким, антиліберальним і замкненим. Ісламська цивілізація в кінцевому підсумку не визнає права людини вірити в те, у що вона прагне вірити, змінювати свої релігійні переконання, вільно поширювати власні релігійні погляди.

Адвокати ж мусульманських цінностей говорять, що культури слід оцінювати не лише по вершинах їхніх здобутків, але й по глибинах падіння: ісламські країни, кажуть вони, все ж таки не знали ані фашизму італійського зразка, ані нацизму німецького зразка, ані комунізму радянської, камбоджійської, північнокорейської чи китайської моделей.

На Заході говорять про те, що в мусульманських суспільствах вибухи агресії і насильства трапляються частіше, ніж у багатьох інших. Мало яка з 22 держав, що входять до арабської ліги і з 57 держав-членів Ісламської Конференції була в останні 20 років позбавленою від таких вибухів.

Причому дуже поширена думка, нібито терор і агресія спричиняються виключно злиднями, дослідженнями, що здійснювалися соціологами та економістами після подій 11 вересня 2001 року, спростовані рішуче й аргументовано.

Коли приміряєш цю ситуацію на Україну, то найбільше, що дивує – це майже повна відсутність скільки-небудь широкого обговорення цієї проблеми громадськістю в самій Україні.

І це при тому, що православно-мусульманське протистояння в Криму, гранично тривожним контрпунктом якого став так званий хрестоповал, не залагоджується.

І це при тому, що російські медіа буквально виповнені апокаліптичними сценаріями, оповідями про міфічні диверсійні табори на кримських курортах, а часом – і відвертими провокаціями.

Іншими словами, потреба християнсько-мусульманського діалогу для України давно вже перейшла з богословської царини у площину самої актуальної політики.

Якщо цей діалог не почнеться сьогодні, то завтрашні спроби скористатися з його відсутності можуть бути дуже успішними для тих, хто прагне підірвати громадянський мир в країні.

Віктор Єленський для радіо “Свобода”, Київ.

Василь Зілгалов

Чи готові сьогодні українці і християни, іудеї і мусульмани, буддисти і атеїсти до діалогу, до мирної розмови, щоб нащадки їх в Україні мирно жили, щоб самопожертвою своєю сьогодні відвернути біду у майбутньому, як пише український поет Микола Руденко у своїй поезії “Содом”?

Останній барель нафти — і тоді Відкриється нікчемність, а не сила. Реклами, бари, металеві крила Помруть, мов іскра в крижаній воді.

Позаростають траси між долин, І спорожніють мертві хмарочоси. Поем та Біблій непотрібні стоси Палатимуть у свисті хуртовин.

Можливо б, кара обминула ця, Коли б не наша нерозумна пиха. І кожен в думці прикидає стиха: А скільки ж залишилось до Кінця?

Чи вистачить на карнавальні дні Вина і затишку в містах Європи? Хай після мене голод чи потопи — Про те вже дбати іншим, не мені.

І часом заздриш звичаям бджоли, Лисиця стане вісницею неба: Вони ідуть на смерть, якщо це треба, Аби нащадки на землі жили!

На цьому ми завершуємо програму “Споконвіку було Слово” на хвилях української редакції радіо “Свобода”. Нагадаю, що її автор і укладач – Василь Зілгалов. Допомагав мені за режисерським пультом звукооператор Вашек Клоцберг.

На все добре! До нових зустрічей в ефірі! Говорить радіо “Свобода”!

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG