Прага, 2 лютого 2004 – Кількість роздушених і затоптаних насмерть під час учорашньої релігійної церемонії «каменування диявола» в перебігу цьогорічної мусульманської прощі, хаджу, сягнула 251 особи; майже стільки ж було поранено в давці, що виникла в майже двомільйонній юрбі. Загибель людей під час хаджу, священного обов’язку кожного мусульманина, стає вже майже звичкою. Влада Саудівської Аравії, де розташовані святі місця, обіцяє виправити становище.
Це вже вп’яте за останні вісім років,що у колотнечі хаджу гинуть люди. Найбільша трагедія останнього часу сталася 1990 року: тоді було до смерті розтовчено понад 1 тисячу 400 прочан.
Напередодні нинішнього хаджу, щорічного п’ятиденного ритуалу, в якому кожен правовірний мусульманин мусить узяти участь хоч раз у житті, всі побоювалися тероризму. Міністр внутрішніх справ Саудівської Аравії принц Наїф бін Абд аль-Азіз заявляв, що його підлеглі придушать будь-яку спробу зірвати паломництво: «Іслам далекий від тероризму й цілковито відкидає тероризм. Саудівська ж Аравія керується ісламом, і народ Саудівської Аравії – мусульмани. Тому Саудівська Аравія відкидає можливість стати осередком чи коридором для терористів. Наша дійсність це цілковито відкидає».
Учора ж сталася зовсім інша біда на тому місці, де, за традицією, пророк Ібрагім (ми його краще знаємо як біблійного праотця Авраама) разом із родиною відбивався камінням від Сатани, що прийшов його спокусити. Тепер кидати камінці в камінні стовпи – незмінна частина, а власне, вершина старовинного священного ритуалу хаджу, в якому цього року взяло участь трохи менше від 2 мільйонів осіб. Досить було комусь спіткнутися – й пішла «ланцюгова реакція»… Протягом майже півгодини тривала тіснява, а охорона й санітари не могли пробитися до поранених і розчавлених.
Сьогодні саудівський уряд оголосив нові плани: священні міста Мекку й Медіну, де відбувається більша частина хаджу, має бути перебудовано, щоб посилити безпеку і полегшити тяжку працю організаторам, які щороку мусять вправлятися приблизно з мільйонами відвідувачів одночасно на дуже обмеженому просторі. Із іншого боку ,саудівська влада вже давно запровадила тверді обмеження: кожна країна має право щороку організовано надіслати на хадж не більш як одну соту відсотка свого мусульманського населення. Але завжди залишається проблема неорганізованих, стихійних прочан…
Та й сама кількість учасників робить трагічні події неминучими, вважає директор Центру досліджень ісламу Університету Ґлазґо в Шотландії Мона Сиддикі: «…Якщо вони дійсно не накладуть якісь щорічні обмеження на кількість учасників хаджу, то таке затоптування не припиниться». Але небезпека завжди є невід’ємною частиною релігійного паломництва, нагадує вона; мусульмани ж мають більше турбуватися про релігійний обов’язок, ніж про фізичну безпеку: «Хадж – це те, що обов’язково треба спробувати й зробити хоч раз у житті…»
А тим часом і без таких трагедій, як учора, хадж сам є частина життя – і смерті. Як повідомляла ще минулого тижня саудівська англомовна газета «Сауді Ґазет», від початку цьогорічної прощі там без усіляких трагічних обставин померли 113 прочан.
Це вже вп’яте за останні вісім років,що у колотнечі хаджу гинуть люди. Найбільша трагедія останнього часу сталася 1990 року: тоді було до смерті розтовчено понад 1 тисячу 400 прочан.
Напередодні нинішнього хаджу, щорічного п’ятиденного ритуалу, в якому кожен правовірний мусульманин мусить узяти участь хоч раз у житті, всі побоювалися тероризму. Міністр внутрішніх справ Саудівської Аравії принц Наїф бін Абд аль-Азіз заявляв, що його підлеглі придушать будь-яку спробу зірвати паломництво: «Іслам далекий від тероризму й цілковито відкидає тероризм. Саудівська ж Аравія керується ісламом, і народ Саудівської Аравії – мусульмани. Тому Саудівська Аравія відкидає можливість стати осередком чи коридором для терористів. Наша дійсність це цілковито відкидає».
Учора ж сталася зовсім інша біда на тому місці, де, за традицією, пророк Ібрагім (ми його краще знаємо як біблійного праотця Авраама) разом із родиною відбивався камінням від Сатани, що прийшов його спокусити. Тепер кидати камінці в камінні стовпи – незмінна частина, а власне, вершина старовинного священного ритуалу хаджу, в якому цього року взяло участь трохи менше від 2 мільйонів осіб. Досить було комусь спіткнутися – й пішла «ланцюгова реакція»… Протягом майже півгодини тривала тіснява, а охорона й санітари не могли пробитися до поранених і розчавлених.
Сьогодні саудівський уряд оголосив нові плани: священні міста Мекку й Медіну, де відбувається більша частина хаджу, має бути перебудовано, щоб посилити безпеку і полегшити тяжку працю організаторам, які щороку мусять вправлятися приблизно з мільйонами відвідувачів одночасно на дуже обмеженому просторі. Із іншого боку ,саудівська влада вже давно запровадила тверді обмеження: кожна країна має право щороку організовано надіслати на хадж не більш як одну соту відсотка свого мусульманського населення. Але завжди залишається проблема неорганізованих, стихійних прочан…
Та й сама кількість учасників робить трагічні події неминучими, вважає директор Центру досліджень ісламу Університету Ґлазґо в Шотландії Мона Сиддикі: «…Якщо вони дійсно не накладуть якісь щорічні обмеження на кількість учасників хаджу, то таке затоптування не припиниться». Але небезпека завжди є невід’ємною частиною релігійного паломництва, нагадує вона; мусульмани ж мають більше турбуватися про релігійний обов’язок, ніж про фізичну безпеку: «Хадж – це те, що обов’язково треба спробувати й зробити хоч раз у житті…»
А тим часом і без таких трагедій, як учора, хадж сам є частина життя – і смерті. Як повідомляла ще минулого тижня саудівська англомовна газета «Сауді Ґазет», від початку цьогорічної прощі там без усіляких трагічних обставин померли 113 прочан.
