Прага, 18 лютого 2004 р.
Намагання США, щоб надати НАТО довготермінові завдання у розширеному Близькосхідному регіоні, тобто, від Афганістану до Марокко, викликало нову хвилю дискусій в середині самого північноатлантичного альянсу.
Останнім часом низка політичних діячів у Вашингтоні вказує на необхідність розширити роль НАТО. Чак Гаґел, впливовий американський сенатор, минулого місяця під час зустрічі з послами країн-членів НАТО сказав, що майбутнє альянсу залежатиме від готовності посприяти перетворенням у регіоні, який адміністрація Буша визначає як «великий близькосхідній регіон». Такий підхід однак неоднозначно сприймають навіть і численні представники країн-членів Північноатлантичного договору.
Майк Ґейпс - британський делегат до парламентської асамблеї НАТО в інтерв’ю радіо “Свобода” сказав: «На жаль, я не сприймаю визначення НАТО у спрощених термінах Великого близькосхідного регіону. На мою думку, в даний момент НАТО відіграє свою роль в Афганістані. Потенційність такої ролі існує й щодо Іраку. Однак, я вважаю, що НАТО - це єдина потужна міжнародна організація у справах безпеки».
На думку Ґейпса, є важливою присутність НАТО на Балканах. Крім того, альянс повинен зміцнити відносини з Росією, Україною та державами південного Середземномор’я. Буде доцільним говорити про якусь роль НАТО в Іраку лише після того, як в тій країні буде сформована легітимна влада. Скептицизм щодо нової американської ініціативи для НАТО виявляють також представники Туреччини та Німеччини. Голова німецької делегації Маркус Меккел зауважив, що Сполучені Штати є ключовим фактором гарантування європейської безпеки. Але, на його думку, суть справи не лише в завданнях на Близькому сході а й в трансатлантичних стосунках: «Я вважаю, що найбільшим викликом є не лише пошук спільних інтересів, а й спільної політичної волі США та Європейських країн, щоб визначити спільні інтереси та боротися за них».
Цікавим і несподіваним, як зазначають спостерігачі, є те, що до американської близькосхідної ініціативи найприхильніше поставився голова французької делегації П’єр Леллуш, який вказав передусім на проблему тероризму:
«Кожна країн повинна усвідомити існування проблеми. Багато з них схильні заявити, що після закінчення Холодної війни великі армії не потрібні, вони не відчувають негайної загрози. Вони готові вважати, що йдеться про виключно американську проблему чи пак британсько-французьку проблему. Отож ми потребуємо механізму, який у випадку необхідності дозволяв би Альянсові та європейцям діяти», - заявив голова французької делегації в Парламентській асамблеї НАТО.
Намагання США, щоб надати НАТО довготермінові завдання у розширеному Близькосхідному регіоні, тобто, від Афганістану до Марокко, викликало нову хвилю дискусій в середині самого північноатлантичного альянсу.
Останнім часом низка політичних діячів у Вашингтоні вказує на необхідність розширити роль НАТО. Чак Гаґел, впливовий американський сенатор, минулого місяця під час зустрічі з послами країн-членів НАТО сказав, що майбутнє альянсу залежатиме від готовності посприяти перетворенням у регіоні, який адміністрація Буша визначає як «великий близькосхідній регіон». Такий підхід однак неоднозначно сприймають навіть і численні представники країн-членів Північноатлантичного договору.
Майк Ґейпс - британський делегат до парламентської асамблеї НАТО в інтерв’ю радіо “Свобода” сказав: «На жаль, я не сприймаю визначення НАТО у спрощених термінах Великого близькосхідного регіону. На мою думку, в даний момент НАТО відіграє свою роль в Афганістані. Потенційність такої ролі існує й щодо Іраку. Однак, я вважаю, що НАТО - це єдина потужна міжнародна організація у справах безпеки».
На думку Ґейпса, є важливою присутність НАТО на Балканах. Крім того, альянс повинен зміцнити відносини з Росією, Україною та державами південного Середземномор’я. Буде доцільним говорити про якусь роль НАТО в Іраку лише після того, як в тій країні буде сформована легітимна влада. Скептицизм щодо нової американської ініціативи для НАТО виявляють також представники Туреччини та Німеччини. Голова німецької делегації Маркус Меккел зауважив, що Сполучені Штати є ключовим фактором гарантування європейської безпеки. Але, на його думку, суть справи не лише в завданнях на Близькому сході а й в трансатлантичних стосунках: «Я вважаю, що найбільшим викликом є не лише пошук спільних інтересів, а й спільної політичної волі США та Європейських країн, щоб визначити спільні інтереси та боротися за них».
Цікавим і несподіваним, як зазначають спостерігачі, є те, що до американської близькосхідної ініціативи найприхильніше поставився голова французької делегації П’єр Леллуш, який вказав передусім на проблему тероризму:
«Кожна країн повинна усвідомити існування проблеми. Багато з них схильні заявити, що після закінчення Холодної війни великі армії не потрібні, вони не відчувають негайної загрози. Вони готові вважати, що йдеться про виключно американську проблему чи пак британсько-французьку проблему. Отож ми потребуємо механізму, який у випадку необхідності дозволяв би Альянсові та європейцям діяти», - заявив голова французької делегації в Парламентській асамблеї НАТО.
