Доступність посилання

08 грудня 2016, Київ 12:29

“Права людини”. 1. У Ялті 15 місцевих мешканців оголосили голодування на знак протесту проти дій місцевої влади; 2. Корупція у Державтоінспекції: дослідження Луганського правозахисного комітету; 3. Що вимагають учасники акції “SOS – на захист конституційних прав людини”? 4. Репортаж з концтабору “Майданек”. Рубрика “Минуле”.


Надія Шерстюк “Права людини”. 1. У Ялті 15 місцевих мешканців оголосили голодування на знак протесту проти дій місцевої влади; 2. Корупція у Державтоінспекції: дослідження Луганського правозахисного комітету; 3. Що вимагають учасники акції “SOS – на захист конституційних прав людини”? 4. Репортаж з концтабору “Майданек”. Рубрика “Минуле”.

Київ, 19 лютого 2004 року.

Надія Шерстюк

Говорить радіо “Свобода”!

В ефірі програма “Права людини: українська реальність”. Перед мікрофоном у київській студії Надія Шерстюк. Звукооператор Наталія Антоненко.

Шановні слухачі, ми вітаємо вас на коротких хвилях і пропонуємо такі теми у сьогоднішній програмі:

- У Ялті 15 місцевих мешканців оголосили голодування на знак протесту проти дій місцевої влади;

- Корупція у Державтоінспекції: дослідження Луганського правозахисного комітету;

- Що вимагають учасники акції “SOS – на захист конституційних прав людини”?

- Репортаж з концтабору “Майданек”. Рубрика “Минуле”.

У понеділок 16-го лютого 15 членів трудового колективу "Ялтинське бюро подорожей та екскурсій" розпочали безстрокове голодування протесту.

Першу ніч учасники безпрецедентної для Криму акції провели на робочих місцях. Вони звинувачують місцеву владу у спробах знищити підприємство, де працює півсотні ялтинців.

Детальніше про це розповідає наш кримський кореспондент Володимир Притула.

Володимир Притула

Рішення про початок голодування було одноголосно підтримане на загальних зборах 3-го лютого, на якому були присутні 35 співробітників-співзасновників підприємства.

Суть конфлікту між "Ялтинським бюро подорожей та екскурсій" та ялтинською владою полягає в тому, що міськвиконком через суд намагається відібрати у трудового колективу підприємства будинок, приватизований у 1991-му році.

10-го лютого в Севастопольському апеляційному суді розпочалося судове засідання з розгляду рішення Ялтинського міськвиконкому про скасування права власності на будинок колективного підприємства профспілок "Ялтинське бюро подорожей та екскурсій", розташованого в центрі Ялти.

Торік у серпні постановою Ялтинської міськради було ухвалене рішення про вилучення цього будинку у колективного підприємства, яке викупив його на свої кошти у 1991-му році.

За кілька місяців Господарський суд АРК скасував це рішення сесії, але місцеві чиновники наполягають на своєму. Формальна причина: власник не виконав одну з умов приватизації - не створив музей кримського композитора Спендіарова.

2-го лютого працівники "Ялтинського бюро подорожей та екскурсій" надіслали телеграми Президенту, прем''єр-міністру, голові Верховного Суду і Генеральному прокурору України з проханням "захистити від сваволі” чиновників і суддів, „які відбирають власність трудового колективу профспілкового підприємства”. Відповіді з Києва поки що немає.

За словами представниці учасників голодування, Олени Родригес, люди готові до переговорів і контактів з міською владою Ялти. Однак поки що представники виконкому лише вислухали вимоги учасників акції протесту.

А ті, зокрема, вимагають: „скасування рішення ялтинської влади про припинення права власності на будинок підприємства, недопущення ліквідації 41-го робочого місця, а також першої вітчизняної туристично-екскурсійної організації в Україні, яка цього року відзначає 110-літній ювілей”.

Першою реакцією на оголошення голодування стало повідомлення про наміри Міністерства курортів і туризму Криму надіслати до Ялти спеціальну комісію, яка має вивчити ситуацію на місці.

Втім, голодувальники свою акцію припиняти поки що не збираються.

Надія Шерстюк

Активісти Луганського правозахисного комітету стверджують, що до них надходить велика кількість скарг від батьків та родичів тих людей, які загинули чи зазнали тяжких травм внаслідок дорожньо-транспортних пригод.

Люди заявляють, що звернутись до правозахисників їх змусила корупція у правоохоронних органах. За їхніми словами, прокуратура або відмовляється порушувати кримінальні справи, або не розслідує їх належним чином.

Подробиці від нашого луганського кореспондента Василя Соколенка.

Василь Соколенко

Голова Луганського правозахисного комітету Микола Козирєв зазначив, що потік скарг набув системного характеру. До того ж, в кожному окремому випадку спостерігається дивна закономірність: складається враження, що всі постанови слідчих про припинення карних справ написані під копірку, а тому місяцями, а то й роками родичі потерпілих намагаються домогтися об’єктивного розслідування ДТП.

Так луганчанин Юрій Чекін вже чотири роки вимушений звертатися і до прокуратури, і до інших вищих інстанцій з вимогою, щоб працівники ДАІ належним чином розслідували аварію, внаслідок якої його дружина стала інвалідом I-ї групи, а двох дітей він лікував півроку.

За рік після цієї ДТП, яка трапилася безпосередньо на пішохідному переході, слідчий постановив припинити карну справу.

Андрій Лисенко, який брав участь в прес-конференції, заявив, що він вже півроку намагається переконати слідчого, що його брат загинув на дорозі з вини водія.

Андрій Лисенко

За даною справою при її аналізові адвокатом було виявлено 12 порушень, які свідчать і кричать про те, що є всі ознаки і факти корупції у слідчих органах, і які виводять винних з-під заслуженої кари.

Василь Соколенко

А на думку голови Луганського правозахисного комітету, слідчі органи працюють неефективно.

Микола Козирєв

Слідчі органи при розслідувані ДТП працюють дуже неефективно з точки зору з’ясування винуватості водіїв. У них виходить так, що у всьому винні пішоходи. Вони, можливо, і винні. Але все ж таки повинна бути повнота розслідування обставин справи, з яких може слідувати, що винний і водій. Але водії ніколи не винні в цих випадках, а повноти розслідування немає. Про що й говорили ці громадяни. Тому тут, можливо, є ознаки корупційних дій в слідчих органах.

Ми будемо ставити це питання перед Президентом. Він недавно оголосив, що необхідно суворо проводити державну політику у боротьбі з корупцією. Ми дамо йому матеріали і попросимо розслідувати спеціально всі обставини щодо цих прав.

Василь Соколенко

Учасники прес-конференції скаржилися й на те, що адвокатів сімей потерпілих не допускають до участі в слідчих діях і не дозволяють знайомитися з матеріалами справи, а це є порушенням законодавства.

Надія Шерстюк

Ось уже два роки щочетверга на київському Майдані Незалежності збираються учасники акції “SOS – на захист конституційних прав людини”.

Що змушує немолодих уже жінок і чоловіків за будь-якої погоди виходити на центральну площу української столиці? Розповідає Богдана Костюк.

Богдана Костюк

Мешканка Києва Тамара Тимощук намагається досягти справедливості у справі її доньки, Яни Михайловської.

Тамара Тимощук

Нас просто знищують наші правоохоронні органи та судова влада, нас та мою дочку, яка була засуджена на 8,5 років ув’язнення тому, що її звинуватили у вмисному вбивстві. Але я переконана – вона не є вбивцею, тому що в мене на руках є незаперечні докази її невинності, але їх ніхто не бере.

Як взяти мою справу, то там одразу ж буде видно, що коїться: як цього свідка підроблена вся справа. Там вся справа складається тільки з сфальсифікованих документів.

Я ще раз стверджую, що жоден доказ в судді не розбирався, тільки щось говорили, говорили і... вирок на 8,5 років. Потім було апеляційне засідання, яке тривало 10 хвилин, не більше, під час якого нас не захотів ніхто слухати. І ухвала Апеляційного Суду ще й досі, вже третій рік, не вручена засудженому.

Богдана Костюк

Справа, що вивела на Майдан Незалежності Катерину Хребтову, подібна.

Катерина Хребтова

Мій син, Хребтов Сергій, засуджений вироком Київського міського суду до 15-ти років позбавлення волі за вчинення злочину, до якого він не має жодного відношення.

Мій син насправді скоїв злочин, який полягає в тому, що скоїв розбійний напад на працівника аптеки в місті Києві, де й був затриманий працівниками міліції.

Він розкаявся, допомагав слідству. Але все свавілля розпочалося з того моменту, коли він був поміщений до ізолятору тимчасового утримання.

Протягом 40-ка днів працівник карного розшуку приходив до мого сина і намагався отримати від нього показання про вчинення вбивства, до якого син не має відношення: про вбивство продавця магазину “Рута”.

5 разів протягом 4-х годин цей працівник карного розшуку спочатку вмовляв сина, потім пропонував наркотики, горілку, залякував розправою з матір’ю, тобто зі мною, а потім почав бити. Проте син витримав всі ці тортури і показань не дав.

Київський міський суд на підставі сфальсифікованих слідчим документів виніс сину повторний вирок.

При чому, цікаве, що звертає на себе увагу, що, не маючи доказів вини, не добувши доказів під час двох додаткових розслідувань, міський суд виносить вирок на підставі матеріалів попереднього слідства, які були Верховним Судом, а потім пленумом Верховного Суду визнані такими, що не мають доказів вини. У мене є на це документальне підтвердження.

Неодноразові звернення до Верховного Суду з клопотаннями про перегляд судових рішень суддями залишені без розгляду.

Богдана Костюк

І, за словами пані Хребтової, учасники акції SOS мають намір звертатися до міжнародного суду з прав людини у пошуках справедливості.

Надія Шерстюк

“Майданек”, “Освенцім”, “Бухенвальд”, “Тартур”. Концентраційні табори смерті в роки Другої Світової війни, у яких були спалені або повмирали від виснаження мільйони людей різних національностей.

Найстрашнішим пеклом був концтабір “Майданек”. Там загинули близько 200 тисяч в’язнів: чехи, українці, євреї, поляки.

На місці спалення сотень тисяч людей 18-го лютого відбулось вшанування жертв, котрі були позбавлені права на життя.

З Любліна повернулась наша колега Галина Терещук.

Галина Терещук

“Майданек” розташований на околиці Любліна. Навіть сьогодні, коли минуло 60 років від часу масових вбивств у концтаборі, “Майданек” жахає. Подвійне обгородження з колючого дроту, поміж ним був у 1943-му і електричний, величезна територія немов завмерла від людських страждань.

Таке враження, що й птахи там не літають. Дерев’яні бараки, сторожові вежі. У центрі мавзолей, місце де був розташований крематорій, і земля увібрала у себе людський прах.

900 осіб служили на гітлерівців і пильнували, а точніше, виконували волю офіцерів: катували і вбивали людей.

В’язні жили, якщо це так можна назвати, а точніше, спали у дерев’яних бараках, у яких гуляв вітер, на дерев’яних нарах. Лазня вважалась місцем, де відбирали у людей гідність і право на життя. Їх роздягали, заганяли в одну камеру і впускали туди газ.

Сильніші з в’язнів вимушені були важко працювати.

“Щасливцями” називали себе ті, хто працював у пральні або у верстатному цеху, або ж знав німецьку мову.

Наприкінці 1941-го початку 1942-го у “Майданек” везли поляків, котрі годували в’язнів або ж вели атингітлерівську пропаганду. А в 1943-му році у концтабір звозили й політичних в’язнів з країн колишнього Радянського Союзу, найбільше з України.

Під номером 2399, вибитим на бляшці, 15 місяців тут провів в’язень, котрий вірно виконував свій священичий обов’язок до кінця своїх днів, 25-го березня 1944-го року, отець УГКЦ, блаженний Омелян Ковч. Щодня він проводив Богослужіння, хрестив, молитвою полегшував людині дорогу у вічне життя.

Разом на колінах в бараках молилися люди різних національностей і віросповідань. Омелян Ковч був єдиним парохом –в’язнем концтабору “Майданек”.

Віце-міністр закордонних справ Польщі професор Адам Ротфельд, життя якому у час гітлерівської окупації врятували монахи–студити УГКЦ в Унівському монастирі, під час відкриття виставки, присвяченій постаті отця Омеляна Ковча, у музеї “Майданека” зазначив:

Адам Ротфельд

Сьогодні є така нагода, щоб я чітко і зрозуміло заявив: отець Омелян Ковч не був поодиноким випадком в греко-католицькій церкві, котрий рятував життя євреям чи їм допомагав.

Дві великі постаті УГЦ митрополит: Андрей Шептицький і його брат, блаженний Климентій, котрий загинув в ув’язненні в Сибіру, врятували дуже багато людей і ховали їх в Унівському монастирі. Вони не звертали увагу ні на національність, ні на віросповідання, а лише рятували дітей, жінок, чоловіків. Вони інформували увесь світ, Папу Римського про масові вбивства, котрі діялися в Україні.

Галина Терещук

Екуменічну молитву на місці поховання близько 200 тисяч людей, у тому числі, й отця Омеляна Ковча відправили отці католицької та греко-католицької церков. А над територією концтабору майоріли прапори України, Польщі та Ізраїлю.

Надія Шерстюк

Шановні слухачі, це була програма української служби радіо “Свобода” “Права людини: українська реальність”.

Я, Надія Шерстюк, укладач та ведуча програми, і звукооператор Наталія Антоненко прощаємося з вами до вівторка. Гарної вам чутності на коротких хвилях.

Говорить радіо “Свобода”!

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG