Прага, 23 лютого 2004 – Велика Британія офіційно оголосила сьогодні, як саме вона обмежуватиме приплив робочої сили з нових членів Європейського союзу, який у травні розшириться на десять країн, переважно Середньої й Східної Європи. Ще донедавна Британія була, разом із Ірландією, винятком серед старих членів ЄС, бо не планувала гальмувати іміґрацію. Зміну настрою, як вважають, могли спричинити роздмухані ксенофобські настрої, економічних причин-бо для цього Британія не має.
Приїжджі на роботу до Великої Британії з країн, що вступлять до Євросоюзу, вже не потребуватимуть дозволу, як нині, але муситимуть відбути спеціяльну реєстрацію. Іще протягом двох років такі трудові іміґранти не матимуть права претендувати на значну частину соціяльної допомоги: від них вимагатиметься, щоб вони змогли утримати себе самі.
«Якщо ж вони не зможуть, вони втратять право на мешкання й їм доведеться повернутися на батьківщину», – заявив сьогодні в британському парламенті міністр внутрішніх справ Дейвид Бланкетт, представляючи нові заходи. Крім того, Британія залишає собі право піти й на нові обмеження, якщо це видасться за потрібне.
Проте Бланкетт при цьому наголосив: Британія радо вітатиме працівників-іміґрантів – «від слюсарів до педіятрів, від сміттярів до зубних лікарів». Дійсно, ця країна, де безробіття відносно мале й сотні тисяч вакантних робочих місць не заповнені, просто волає по кваліфікованих іміґрантах, зазначають оглядачі.
Але тема прибульців зі Сходу набула в країні останнім часом великого розголосу. В першу чергу бульварна преса лякає обивателя: «Мільйони міґрантів ідуть навалою, й ми нічого не можемо вдіяти, щоб їх зупинити, визнається в офіційному звіті» – це заголовок із минулотижневої «Дейлі Миррор» Стаття ж про звіт ЄС, де мовиться лише те, що міґрацію зі Східної Європи не можна буде обмежувати довічно.
Прем’єр-міністр Тоні Блер, який навіть виступив сьогодні вранці на телебаченні на тему трудової іміґрації, заперечував, що причиною зміни ставлення його уряду до цього став тиск із боку преси. «Надмірна бульварщина» таки допомогла розбурхати антиіміґрантські настрої, каже викладачка культурології британського Університету Ворик Рут Терринґтон. Але, на її думку, загалом засоби інформації відіграли позитивну роль, вони привернули увагу уряду до ситуації, вважає дослідниця: «Певною мірою британські засоби інформації спрямували громадську думку в цій справі. З одного боку, можна вважати, що засоби інформації нашкодили, бо роздмухали справу. Але, звичайно, з іншого боку, вони допомогли тим, що дали знати політикам і громадськості, яке насправді становище в певних місцевостях, у певних частинах країни».
Приїжджі на роботу до Великої Британії з країн, що вступлять до Євросоюзу, вже не потребуватимуть дозволу, як нині, але муситимуть відбути спеціяльну реєстрацію. Іще протягом двох років такі трудові іміґранти не матимуть права претендувати на значну частину соціяльної допомоги: від них вимагатиметься, щоб вони змогли утримати себе самі.
«Якщо ж вони не зможуть, вони втратять право на мешкання й їм доведеться повернутися на батьківщину», – заявив сьогодні в британському парламенті міністр внутрішніх справ Дейвид Бланкетт, представляючи нові заходи. Крім того, Британія залишає собі право піти й на нові обмеження, якщо це видасться за потрібне.
Проте Бланкетт при цьому наголосив: Британія радо вітатиме працівників-іміґрантів – «від слюсарів до педіятрів, від сміттярів до зубних лікарів». Дійсно, ця країна, де безробіття відносно мале й сотні тисяч вакантних робочих місць не заповнені, просто волає по кваліфікованих іміґрантах, зазначають оглядачі.
Але тема прибульців зі Сходу набула в країні останнім часом великого розголосу. В першу чергу бульварна преса лякає обивателя: «Мільйони міґрантів ідуть навалою, й ми нічого не можемо вдіяти, щоб їх зупинити, визнається в офіційному звіті» – це заголовок із минулотижневої «Дейлі Миррор» Стаття ж про звіт ЄС, де мовиться лише те, що міґрацію зі Східної Європи не можна буде обмежувати довічно.
Прем’єр-міністр Тоні Блер, який навіть виступив сьогодні вранці на телебаченні на тему трудової іміґрації, заперечував, що причиною зміни ставлення його уряду до цього став тиск із боку преси. «Надмірна бульварщина» таки допомогла розбурхати антиіміґрантські настрої, каже викладачка культурології британського Університету Ворик Рут Терринґтон. Але, на її думку, загалом засоби інформації відіграли позитивну роль, вони привернули увагу уряду до ситуації, вважає дослідниця: «Певною мірою британські засоби інформації спрямували громадську думку в цій справі. З одного боку, можна вважати, що засоби інформації нашкодили, бо роздмухали справу. Але, звичайно, з іншого боку, вони допомогли тим, що дали знати політикам і громадськості, яке насправді становище в певних місцевостях, у певних частинах країни».
