Прага, 25 лютого 2004 року - «Спрага президентів до безстрокової влади тріумфує на просторах колишнього СРСР», - зауважує відомий російський правозахисник, редактор інформаційного агентства «Пріма» Олександр Подрабінек
В оприлюдненій в Інтернеті статті «Путін – це надовго», Олександр Подрабінек подає інформацію про більшість політичних лідерів пострадянського простору, не оминаючи і президента України Леоніда Кучму.
Найбільших успіхів досягнув туркменський диктатор Сапармурат Ніязов, він став пожиттєвим президентом. Таке рішення ухвалила у грудні 1999 року Народна Рада Туркменистану.
Нехтує конституційними нормами і президент Білорусі Олександр Лукашенко, який у 1996 році розігнав парламент, провів щось на взірець референдуму та змінив конституцію. Це дало йому можливість незаконно обіймати посаду президента до 2001 року. Після цього він знову, так би мовити, «обрався» президентом і вже думає про третій термін, зазначає відомий правозахисник, колишній радянський політв’язень Олександр Подрабінек і продовжує:
“Президент Казахстану Нурсултан Назарбаєв перебуває на своїй посаді з 1991 року. Його термін повноважень завершується у 2006 році. Конституцією Казахстану було передбачено не більше двох президентських семирічних термінів поспіль. Але пара референдумів у 1995 році, поправки до конституції – і ось уже нинішній президентський термін Назарбаєва оголошений лише першим. У 2006 році він знову збирається балотуватися і заявляє, що переконаний у своїй перемозі. Таким чином Назарбаєв має намір зберегти за собою посаду глави держави щонайменше до 2013 року.
Президент Таджикистану Емомалі Рахмонов, який перебуває при владі від 1992 року, в результаті минулорічного референдуму отримав можливість продовжити свої повноваження до 2020 року. Конституція Таджикистану дозволяє перебувати на посаді президента одній особі тричі по сім років. Нинішній термін президентства Рахмонова також оголошений першим.
Президент Узбекистану Іслам Каримов перебуває при владі з 1991 року. Конституцією було передбачено лише два терміни по 5 років. Але два референдуми, зміни до конституції тепер дозволяють Каримову залишатися президентом до 2019 року.
Далі російський правозахисник Олександр Подрабінек у своїй статті звертає увагу на Україну, зауважуючи, що Конституційний суд України ухвалив постанову, якою дозволив Леонідові Кучмі балотуватися втретє. Попри те, що Леонід Кучма вперше став президентом у 1994 році, суд вирішив, що нинішній його термін президентства є першим.
У політиків, котрі отримали освіту і були виховані в СРСР, своя арифметика. Вони легко проводять керовані референдуми, ще легше змінюють конституції, і, напевне, єдине, про що жалкують, так це про те, що, ну ніяким чином не можна ухвалити такий закон, який би продовжував діючим президентам життя. Але і в цій ситуації вони знайшли вихід, передаючи президентські повноваження у спадок, як це зробив минулого року в Азербайджані президент Гейдар Алієв.
А щодо Росії, то правозахисник Олександр Подрабінек вважає, що після президентських виборів наступного місяця продовження президентських повноважень Володимира Путіна понад конституційну норму – справа, фактично, вирішена. Показова сором”язливість та несміливі заперечення Путіна проти зміни Конституції – не більше, ніж лукава кремлівська гра у східному стилі.
Державна Дума вже розглядала пропозицію законодавців із Іваново про продовження президентських повноважень із 4 до 7 років. І не важливо, що Державна Дума відхилила цю пропозицію. Сам факт такого обговорення у парламенті говорить про те, що така зміна можлива, а відтак і неминуча. Уявити собі, що законопроект про продовження президентських повноважень до 7 років - лише ініціатива законодавців з Іваново, може лише людина цілком далека від російських політичних реалій. Нині в Росії політичні проекти такого рівня не обговорюються без відома і згоди Кремля, наголошує відомий правозахисник Олександр Подрабінек у статті «Путін – це надовго».
В оприлюдненій в Інтернеті статті «Путін – це надовго», Олександр Подрабінек подає інформацію про більшість політичних лідерів пострадянського простору, не оминаючи і президента України Леоніда Кучму.
Найбільших успіхів досягнув туркменський диктатор Сапармурат Ніязов, він став пожиттєвим президентом. Таке рішення ухвалила у грудні 1999 року Народна Рада Туркменистану.
Нехтує конституційними нормами і президент Білорусі Олександр Лукашенко, який у 1996 році розігнав парламент, провів щось на взірець референдуму та змінив конституцію. Це дало йому можливість незаконно обіймати посаду президента до 2001 року. Після цього він знову, так би мовити, «обрався» президентом і вже думає про третій термін, зазначає відомий правозахисник, колишній радянський політв’язень Олександр Подрабінек і продовжує:
“Президент Казахстану Нурсултан Назарбаєв перебуває на своїй посаді з 1991 року. Його термін повноважень завершується у 2006 році. Конституцією Казахстану було передбачено не більше двох президентських семирічних термінів поспіль. Але пара референдумів у 1995 році, поправки до конституції – і ось уже нинішній президентський термін Назарбаєва оголошений лише першим. У 2006 році він знову збирається балотуватися і заявляє, що переконаний у своїй перемозі. Таким чином Назарбаєв має намір зберегти за собою посаду глави держави щонайменше до 2013 року.
Президент Таджикистану Емомалі Рахмонов, який перебуває при владі від 1992 року, в результаті минулорічного референдуму отримав можливість продовжити свої повноваження до 2020 року. Конституція Таджикистану дозволяє перебувати на посаді президента одній особі тричі по сім років. Нинішній термін президентства Рахмонова також оголошений першим.
Президент Узбекистану Іслам Каримов перебуває при владі з 1991 року. Конституцією було передбачено лише два терміни по 5 років. Але два референдуми, зміни до конституції тепер дозволяють Каримову залишатися президентом до 2019 року.
Далі російський правозахисник Олександр Подрабінек у своїй статті звертає увагу на Україну, зауважуючи, що Конституційний суд України ухвалив постанову, якою дозволив Леонідові Кучмі балотуватися втретє. Попри те, що Леонід Кучма вперше став президентом у 1994 році, суд вирішив, що нинішній його термін президентства є першим.
У політиків, котрі отримали освіту і були виховані в СРСР, своя арифметика. Вони легко проводять керовані референдуми, ще легше змінюють конституції, і, напевне, єдине, про що жалкують, так це про те, що, ну ніяким чином не можна ухвалити такий закон, який би продовжував діючим президентам життя. Але і в цій ситуації вони знайшли вихід, передаючи президентські повноваження у спадок, як це зробив минулого року в Азербайджані президент Гейдар Алієв.
А щодо Росії, то правозахисник Олександр Подрабінек вважає, що після президентських виборів наступного місяця продовження президентських повноважень Володимира Путіна понад конституційну норму – справа, фактично, вирішена. Показова сором”язливість та несміливі заперечення Путіна проти зміни Конституції – не більше, ніж лукава кремлівська гра у східному стилі.
Державна Дума вже розглядала пропозицію законодавців із Іваново про продовження президентських повноважень із 4 до 7 років. І не важливо, що Державна Дума відхилила цю пропозицію. Сам факт такого обговорення у парламенті говорить про те, що така зміна можлива, а відтак і неминуча. Уявити собі, що законопроект про продовження президентських повноважень до 7 років - лише ініціатива законодавців з Іваново, може лише людина цілком далека від російських політичних реалій. Нині в Росії політичні проекти такого рівня не обговорюються без відома і згоди Кремля, наголошує відомий правозахисник Олександр Подрабінек у статті «Путін – це надовго».
