Доступність посилання

03 грудня 2016, Київ 08:58

“7 днів демократії”


Марина Пирожук “7 днів демократії”

Прага, 21 лютого 2004 року.

Марина Пирожук

Вітаю всіх, хто зараз з нами. В ефірі підсумкова програма “7 днів демократії” З празької студії вас вітає Марина Пирожук.

Радiо "Свобода" шукає нових партнерiв в Українi для мовлення в FM-дiапазонi пiсля припинення спiвробiтництва з радiо "Довiра".Про це в п''ятницю у Києві на прес-конференцiї повiдомив президент корпорацiї "Вiльна Європа/Радiо "Свобода" Томас Дайн, який наразі перебуває у Києві.

Пан Дайн зазначив, що припинення трансляцiї програм радiо "Свобода" в ефiрi "Довiри" "продиктоване полiтичними мотивами. Вiн також висловив жаль у зв''язку з тим, що на радiо "Довiра" помiнялося керiвництво, яке, за його словами, викинуло з ефiру “Свободу” швидко, рiзко і грубо. Томас Дайн представив журналістам данi про рейтинг радiо "Свобода" в Українi, який становив у 2003 році 8,4% , зазначивши при цьому , що порівняно з попереднім роком рейтинг “Свободи” зрiс на 30% .

Нагадаю, що програми Радіо “Свобода” не виходять на FM-хвилях з 17 лютого. 11 лютого керівництво української редакції Радіо “Свобода отримало листа від телерадіорганізації “Довіра” про виключення програм “Свободи” із мережі мовлення з 17 лютого. Таке рішення “Довіра” мотивувала тим, що інформаційна продукція “Свободи” не вписується в її концепцію.

Виключення програм “Свободи” з “Довіри” викликало широкий резонанс як в Україні , так і поза її межами. З цього приводу висловилися політичні партії, міжнародні організації, відомі політики та громадські діячі.

20 лютого голова Ради директорів Національного демократичного інституту міжнародних відносин США Мадлен Олбрайт під час зустрічі з головою верховної ради назвала великою помилкою вигнання "Свободи" з “Довіри” , оскільки свобода преси, за її словами, відіграє дуже важливу роль в зміцненні всіх елементів демократії. Вона також нагадала українському спікеру про важливість демократії, зазначивши, що розвиток демократії в Україні є ключовим моментом для розвитку взаємовідносин України з Європою і західним світом загалом.

"Наш уряд завжди вважав, що демократія в Україні є ключовим моментом в оцінці цієї країни світовою спільнотою. Це основна віха для розвитку відносин України і Європи, а також із західним світом загалом ", - сказала Олбрайт у Києві.

У свою чергу Голова Верховної Ради України Володимир Литвин під час зустрічі з президентом корпорацiї "Вiльна Європа/Радiо "Свобода" Томасом Дайном запропонував створити робочу групу та організувати круглий стіл щодо врегулювання ситуації, яка склалась із радіо "Свобода".

Він назвав абсурдом припинення трансляції радіо "Свобода". Водночас Литвин підкреслив, що владні структури не ухвалювали рішення про припинення мовлення радіо "Свобода" на хвилях радіо "Довіра".

Чергові міжурядові українсько-німецькі консультації на найвищому рівні, мабуть, так і залишилися б без належної уваги з боку німецьких засобів інформації, якби не скандал, який розгорівся навколо генерала СБУ Валерія Кравченка. Нагадаємо, що безпосередньо перед приїздом Кучми до столиці Німеччини цей офіцер, який обіймав посаду радника посольства України в Берліні, виступив із закидами на адресу українського керівництва. Він заявив, що Київ віддавав розпорядження українському диппредставництву слідкувати за представниками опозиції. За перебігом візиту офіційного візиту президента Леоніда Кучми стежила Надія Кандиба.

Надія Кандиба

З огляду на скандал навколо генерала Валерія Кравченка українському державному лідерові передусім довелося спростовувати чергові закиди на свою адресу та адресу керівництва СБУ.

“Те, що сьогодні Кравченко зробив якусь відповідну заяву, що він хоче тут залишитись, - це його право. Але я думаю, що ви добре знаєте, що сьогодні в Україні відбувається процес декагебізації країни. Ми хочемо відкинути всі рудименти минулого Радянського Союзу, коли всюди було око КДБ”, - сказав Кучма і додав: “Для чого Україні займатись цим у Німеччині? Якщо приїздять сюди наші опозиціонери, то вони роблять заяви, про що можна прочитати в любій газеті. А потім цей офіцер-генерал – він один тут. Завдання його полягало в зв”язку з такими ж службами в Німеччині. Він відзивався для того, щоб залишити цю працю. Ви також добре знаєте, що президент України заявив, що жодного генерала не повинно працювати за кордоном у наших структурах. Хай працюють капітани, майори”.

У Берліні Леонід Кучма запевнив, що Україна й надалі просуватиметься шляхом реформ. Канцлер Німеччини Герхард Шредер, у свою чергу, пообіцяв подальшу допомогу в питанні втілення демократичних та економічних перетворень в Україні.

“Ми чітко дали зрозуміти, що зацікавлені в стабільній та демократичній Україні”, - сказав Шредер. У центрі нинішніх міжурядових консультацій перебували передусім економічні питання. Шредер назвав Україну “надзвичайно важливим ринком” для німецьких підприємств і наголосив, що Німеччина готова підтримати Україну в процесі її приєднання до Світової організації торгівлі. Крім того, глава німецького уряду висловив впевненість у тому, що Європейський союз незабаром надасть Україні статус держави з ринковою економікою. Під час консультацій було підписано низку двосторонніх угод. До речі, до Берліна Леонід Кучма приїхав не з порожніми руками. Він передав Шредеру естампи 17-го сторіччя, які під час Другої світової війни були вивезені на територію Радянського Союзу з Дрезденської картинної галереї.

Німецькі оглядачі, однак, сумніваються, що такий жест зможе зробити відносини між Берліном та Києвом теплішими. Як зауважив журнал “Шпігель”, “цього тижня Герхард Шредер мав приємніших візитерів з Раммали, Праги, Лондона та Парижа. Сьогодні йому довелося тиснути руку досить делікатному гостю”. А інформаційне агентство dpa, коментуючи скандал навколо генерала Кравченка, написало: “Складається враження, що в Україні досі точиться холодна війна. Ворогами президента, однак, є не “західні елементи”, а домашні опозиціонери”.

Марина Пирожук

Україна залишається серед світових лідерів щодо поширення вірусу СНІДу, і це стане серйозною перешкодою на шляху її економічного розвитку. Про це попереджає новий звіт ООН, в якому йдеться про небезпеку від епідемії для країн східної Європи та держав колишнього Радянського Союзу. Тему продовжує Марія Щур.

Марія Щур

Згідно з результатами дослідження програми ООН з боротьби зі СНІДом, з 28 країн реґіону найгірші перспективи чекають Україну, Молдову, Білорусь, Росію та Естонію. Вже зараз “один зі ста дорослих людей, що проходить вулицями східноєвропейських міст, є носієм вірусу імунодефіциту людини, що спричиняє СНІД”, - мовиться у звіті. На думку фахівців ООН, від епідемії постраждають економічні перспективи реґіону. А і без того зубожіла система охорони здоров’я не витримає додаткового навантаження. Експерти ООН підраховували, що епідемія зменшить валовий внутрішній продукт цих країн на один відсоток, що є “величезними втратами для будь-якої держави”.

Директор програми ООН в європейському та пострадянському реґіоні Кальман Мізей говорить, що якщо негайні заходи не вжити в таких країнах, як Україна та Росія, криза стане очевидною уже через три-шість років: “У країнах, де кількість ВІЛ-інфікованих досягла одного відсотка, якщо не діяти негайно, ми зустрінемося із повномасштабною кризою. Велика кількість смертей від СНІДу в Україні та Росії стане реальністю вже за три роки. Це буде дуже жорстоке пробудження для суспільств цих країн. Також поширення епідемії продовжуватиметься, і те, як швидко вона поширюватиметься, залежить від суспільств та урядів цих держав”.

Досі в Україні вірус поширювався у середовищі наркоманів, що вживали наркотики внутрішньосудинно, але тепер, за словами фахівців, є ознаки того, що вірус вийшов за межі цієї групи і поширюється серед основного населення: “Статеві звички у цьому суспільстві досить відкриті і шлях передачі переходить від ін’єкцій до статевих шляхів”.

На перешкоді успішній боротьбі з вірусом в Україні, на думку фахівців ООН, стає те, що різні урядові ланки не співпрацюють між собою. Крім того, в суспільстві досі існує таврування сексуальних меншин, людей, що заробляють комерційним сексом на життя, а також замочування проблем, які існують в армії та тюрмах. Тут на допомогу державі могли б прийти неурядові організації, але їхній розвиток гальмує нерозвинуте громадянське суспільство.

Тим часом в Україні триває суперечка між неурядовими міжнародними організаціями та урядом з приводу відкликання ґранту на 25 мільйонів доларів, які Україна отримала на боротьбу зі СНІДом. Програма Розвитку ООН, яка була одним з партнерів у цьому ґранті, заявила, що звинувачення щодо того, що ООН не закупила ліки для лікування хворих на СНІД, є безпідставними, бо це не входило до компетенції Програми ООН. На ґрант Ґлобального Фонду з боротьби зі СНІДом Програма Розвитку ООН мала проводити освітню роботу серед наркоманів, проституток та в’язнів.

Марина Пирожук

Генеральне Консульство України у Варшаві отримало інформацію про те, що у дорожньо-транспортному випадку загинув громадянин України. Саме це повідомлення не було б нічим надзвичайним, якби не факт, що надійшло вони через більш, ніж три місяці після фактичної дати смерті українця. Цей випадок не лише став кричущим порушенням відповідних міжнародних домовленостей, але й в черговий раз привернув увагу до часто замовчуваних проблем, які виникають в момент гибелі чи смерті громадян України на території Польщі. З Варшави повідомляє наш власний кореспондент Володимир Павлів.

Володимир Павлів

Згідно тільки з офіційними даними щороку на території Польщі гине та помирає всередньому півтори сотні громадян України. Переважна більшість з них є жертвами дорожньо-транспортних пригод, приблизно кожний четвертий втрачає життя внаслідок нещасних випадків на робочому місці або помирає від загострення хвороб, інші – гинуть від рук злочинців чи своїх колег під час п”яних бійок. Кожна з цих смертей, окрім сімейного горя, викликає ще й низку організаційних проблем, пов’язаних з перевезенням тіла, та іморно з наданими послугами польськими медичними установами чи моргами. Оскільки більшість з цих людей приїздять до Польщі на заробітки, то й їхні сім’є не є достатньо заможніми, щоб покрити всі ці затрати. Тому часто трагедію суспроводжують ще й неприємні моменти організаційно-фінансового характеру.

У багатьох випадках цих проблем можна уникнути завдяки виплаті страхувань на життя, або жертви, або винуватня смерті українського громадянина. Однак, у багатьох випадках польські страхові кампанії зволікають з виплатою відшкодувань, а суди затягують розгляд справ, віддаючи перевагу справам що стосуються польських громадян. Тоді, як говорить працівник українського консульства у Варшаві Діана Іванова, доводиться просити допомоги навіть у польських адвокатів:

Діана Іванова

Доводиться звертатись до адвокатів польських з тим, щоб отримати відшкодування. Не завжди це є процедурою безболісною, як для родичів – громадян України, так і для працівників консульської служби, оскільки треба боротися за відшкодування, належне відшкодування протягом 2-3 років. Польська сторона, навіть, якщо є рішення суду не завжди виплачує відшкодування вчасно. Ми маємо непоодинокі випадки, коли навіть протягом 3-4 або то і 7 років відшкодування родина померлого не може.

Володимир Павлів

Однак, бюрократична тяганина – це лише частина проблеми. Є випадки, котрі щоправда неможливо удокументувати, котрі можуть свідчити про легковажне ставлення деяких польських державних чи приватних установ до трагічних доль українських заробітчан. Адже випадок, коли українське дипломатичне представництво дізналося про смерть українця із запізненням у три місяці, був не єдиним за останній рік. Трапляється, що до Полольства чи Консульств України доходить запізнена інформація про смерть українських громадян тільки тоді, коли працівники лікарень чи моргів телефонують, щоб дізнатися, хто заплатить їм за послуги, надані мертвому вже українському громадянинові. У поліцейських протоколах з місця випадку часто трапляються записи, що українська журтва була під впливом алкоголю, а польський винуватець був цілком тверезим – однак, якщо таке повідомлення надходить із кількатижневим запізненням, то перевірити цієї інформації вже практично неможливо.

Багато з цих проблем вмотивовані поширеним у Польщі ставленням до українських громадян як до нелегалів. Генеральний консул України у Варшаві Анатолій Гамалій вважає, що змінити таку ситуацію на краще могла б легалізація сезонних робітників з України. Подібну пропозицію відповідним польським державним органам українська сторона подала вже досить давно, але рішення у цій справі відкладається з місяця на місяць. Була надія, що до вирішення цього питання може спричинитися візит до Польщі спочатку українського міністра закордонних справ, а потім і президента Кучми, однак обидва ці візити не принесли жодних зрушень у цій важливій для пересічного українського заробітчанина справі.

Марина Пирожук

Білоруський президент Олександр Лукашенко назвав припинення постачання газу з Росії “актом тероризму на найвищому рівні”. Він наказав уряду Білорусі провести інвентаризацію договорів з Росією, щоб потім викласти Москві точні білоруські претензії. Мінські спостерігачі кажуть, що розбудова Союзної держави Білорусі та Росії остаточно закінчилася. Сам президент Лукашенко назвав цей день історичним моментом.

Юрій Свірко

Такого безпрецедентного кроку, як відключення людям газу взимку при майже 20-ти градусному морозі ще не було з часів ВВВ, голосила заява білоруської Ради Міністрів.

Проте уряд не пояснив, які газогони таким відключалися у 40-их роках минулого століття. Перший віце-прем’єр білоруського уряду Володимир Семашко заявив, що припинення постачання газу Мінськ розцінює, як порушення російською стороною угоди про створення рівних умов у галузі цінової політики від 12 квітня 2002 року.

Варто ж додати, що того ж дня уряди Росії і Білорусії підписали угоду про створення спільного підприємства на базі “Бєлтрансгазу” то 1 липня 2003 року.

Після цієї дати минуло вже 8 місяців, але спільного підприємства досі немає. Президент Білорусії Олександр Лукашенко вимагає від Росії заплатити 2,5 млрд. доларів. А “Газпром” цього робити не хоче, заявляючи, що міжнародні оцінки цього трансгазу не було.

Скликавши надзвичайну нараду з урядом Олександр Лукашенко заявив, що Росія не погодилася з жодною з тих держав, які впродовж трьох років крали газ та не платили за нього. Хоча минулого року Білорусь платила за газ 100%.

Білоруський президент сказав, що відключення газу – це бездумний і безвідповідальний крок стосовно не лише білоруського народу, але і тих країн, які отримують газ транзитом, а також мільйонного населення Калінінградської області самої Росії.

Олександр Лукашенко нагадав, що тепер дуже модно змагатися з тероризмом і додав: (переклад)“Я вважаю, що це акт тероризму на найвищому рівні, коли у 20-ти градусний мороз країну, народ, а не чужий народ, а населення в половини якого тече російська кров позбавляють природного газу”.

Цими своїми діями Росія, за словами Олександра Лукашенка, пішла на знищення тих домовленостей, які було досягнуто останнім часом. ”Договори та угоди – це святе. Керівництво Росії цей закон порушило. Сьогодні справді момент історичний з таким гидким газовим смаком,” – заявив білоруський лідер.

Він наказав своїй адміністрації провести інвентаризацію всіх договорів з Росією, щоб висловити російському керівництву точні білоруські претензії.

Окрім звинувачень у тероризмі, Мінськ інкримінує Москві руйнування союзної держави Білорусії і Росії. Раніше білоруси купували газ за внутрішньо російськими цінами. Тепер росіяни вимагають сплатити за тарифом для України.

Олександр Лукашенко: “Переживемо, напевно, ми цю проблему газову, але якщо там дехто думає за стінами в Москві, що білоруський народ похилить голову та скаже “рубайте”, цього не буде”.

Відповідаючи на моє запитання, як Міністерство закордонних справ Білорусії оцінює рішення “Газпрому” припинити постачання газу, речник МЗС Андрій Савіних звинуватив Росію також у порушенні Віденської конвенції 1969 року “Про право міжнародних договорів”, оскільки односторонні дії ця конвенція не дозволяє.

Припиняючи постачання газу до Білорусії чи оголошуючи контракт на це недійсним, “Газпром” за власною ініціативою створює правовий вакуум у регулюванні всього комплексу відносин у газовій сфері, сказав представник білоруського МЗС.

Мінські спостерігачі зазначають, що на договір про створення союзної держави Білорусії і Росії офіційний Мінськ вже не посилається, справедливо вважаючи Віденську конвенцію важливішим документом.

Це значить, що майбутнє союзної держави, якої не було створено робиться все більше фантастикою, говорить білоруська опозиція. Один із її лідерів Вячорка, голова фракції Білоруського народного фронту закликав президента Лукашенко негайно піти у відставку, оскільки його багаторічна політика інтеграції з Росією мала фіналом повний крах.

Марина Пирожук

Москва поставила на Олександрові Лукашенко жирний хрест, переконують російські спостерігачі у коментарях до “газової війни”, яка відбувається між двома частинами союзної держави Росії і Білорусі. Однак, чи означає цей хрест для Лукашенка той факт, що російсько-білоруськи взаємини колись поліпшаться, чи навпаки – це може свідчити про те, що оптимальним розвитком взаємин з Росією є варіант не білоруський, а скоріш український, чи казахстанський?

Віталій Портников

Ситуація із тимчасовим припиненням постачання газу до республіки Білорусь відразу ж навела мене на певні спогади. На спогади щодо ситуації із будівництвом так званого альтернативного газопроводу через територію Білорусі і Польщі.

Нагадаю, що це був один з найбільш серйозних політичних конфліктів між Росією і Україною, і хоча навіть тоді пропозиції будівництва альтернативного газопроводу виглядають скоріш пропагандистськими, ніж такими, які будуть втілені в життя практично.

Росіяни впевнено могли дати відповідь тільки на одне питання: Чому ви впевнені, що Білорусь не буде займатися несанкціонованим відбором газу, у якому ви звинувачуєте українську сторону, задля боротьби з яким і будуєте альтернативний газопровід? “Це не є можливо”, - підкреслювали представники Росії.

Білорусь, яка є частиною союзної держави і будує з Росією зовсім інші взаємини, ніж Україна, не буде несанкціоновано відбирати російський газ. До того ж, це маленька країна, і її відбори не є такими значними, як відбори України.

Однак тепер стає зрозумілим, що такі сподівання були ілюзорними. Принаймні саме Білорусія, а не Україна стала державою, в яку повністю було припинено постачання російського газу. І це саме тому, що політичні взаємини Росії і України ніколи не були таким складними, як політичні взаємини Росії і Білорусі.

В Москві досі не можуть оговтатися від розуміння того факту, що Олександр Лукашенко не збирається віддавати російським монополіям білоруську економіку, а зберігає її під державним, тобто своїм, контролем.

Однак у цій ситуації є ще й інший бік. Бік пов’язаний з тим, що білоруські телеглядачі сьогодні бачать на своїх екранах президента, який захищає їх від Росії, що намагається виморозити братнє білоруське населення.

З цієї точки зору, російську операцію, навіть по тимчасовому припиненню постачання газу до сусідньої країни, можна назвати з ментальної точки зору “білоруською Тузлою”. Білоруси переконуються, що сусідня держава вважає їх не власними громадянами і навіть не братами, а звичайнісінькими іноземцями, які мають сплачувати за російські енергоносії. А якщо не сплатять, то можуть замерзати в своїх квартирах і забути про роботу на своїх підприємствах. Це звичайний економічний підхід.

Однак досі не він був превалюючим в російсько-білоруських взаєминах, і для населення республіки Білорусь це важливий урок. Урок, який може призвести до остаточного краху, навіть ілюзорної союзної держави Росії і Білорусі, і позбавити Росію і решти її впливів на пострадянському просторі.

Марина Пирожук

В життя Поліни Беноні Ґулаґ залишиться назавжди. Поліна Беноні народилась у невеликому селі Капустинці на Тернопільщині. Нині їй 80 і доля закинула її до Чехії. Незважаючи на вік, Павліна Беноні належить до найактивніших членів української громади в Празі. А зовсім недавно на її кошти вийшла книжечка ’’Така наша гірка правда’’, з якої більшість сучасників вперше довідалась про її Гулаг, не про день, а про 3680 днів з життя Павліни Беноні в таборах, на які її засудив режим. У Празі з Павліною Беноні розмовляла Оксана Пеленська.

Оксана Пеленська

Розпочну з книжечки. У свій вирішальний день Павліна Беноні згадує: “16 лютого 1945 року мене арештували. Раненько прийшли солдати додому, зробили обшук, забрали, що їм було до вподоби. В сільраді влаштували допит. Били праником по ключицях, колінах, ліктях. Ночувала в сусідньому селі, де також “щедро всипали”. Повезли в Чортків і там організували допит з допомогою залізної труби”. Пані Беноні, за що вас арештували?

Поліна Беноні

В сільраді сказали, що я є членом бандитів, членом ОУН і мене за то забирають. Коли привели вже в підвал, я сиділа в підвалі в дуже страшнім, дуже душнім майже три місяці. А потім, коли привів мене на слідство, спочатку набив добре, а потім другий прийшов і сказав: “Ти який план виповнив вже? – “Я вже маю 22”.

А Данілов, то був самий такий жорстокий слідчий в тій чортківській тюрмі, котрий вже має 28, він получить хорошу премію на першого травня.

Коли він вийшов, вернувся знову, почав щось писати, а потім відповідає: “Ти чула, що мій товариш сказав, так слухай осторожно, я напишу, а ти маєш то підписати. Коли я через тебе не дістану премію, то я тебе тут згною”.

І тоді він написав, що прийшли вночі які то вооруженні люди попросили їсти. Я дала яйця і дві булочки хліба і молока. І під тим підписалася, поставив мені два свідки, яких я ніколи в очі не бачила і не чула про них. Там уже були підписи готові, я дописалася і на то мене засудили на то мені дали дві статті: ст. 54,1а, то як зрада Батьківщині і 54,11, то як групова організаційна.

Оксана Пеленська

Далі пішла Павліна Беноні, як сотні тисяч її земляків, по етапу: через Дніпропетровськ до Комі, а там далі до міста Чіти. Потім були ще табори строгого режиму для політичних у Казахстані. По дорозі у вагонах били. “Коли поїзд стояв, завжди заходило четверо і так, для забави, нас переганяли з однієї половини вагону в іншу і били довбеньками. Коли перших двоє втомлювались, їх заміняло двоє інших”, - пише в книжечці Поліна Беноні. А умови життя в Ґулазі.

Поліна Беноні

По-перше, був страшний голод. Коли на початках нам давали хліб, котрий, як змолотили зерно, так з половою його змололи з соломою, туда добавили піску і трачиння. Як була кропива літом, така стара кропива. Там вже було таке знущення систематичне, постійне. Постійно голодні, холод. Обув, яку давали, то страшно було дивитися. Вийшло мені 10 літ, місяць і 5 днів.

Оксана Пеленська

Отой 1 місяць Поліні Беноні накинули за те, що пролежала хвора з обмороженими до гангрени руками. Ïй відміряли термін з аптечною точністю. Але про повернення додому не було і мови. На поселення потрапила до Грузії, в Абхазію. Але це потім. Життя в ґулаґах звело Поліну Беноні з сотнями шляхетних і працьовитих людей різних національностей – росіянами, білорусами, фінами, поляками. Вона бачила збожеволілу від мук молоду дівчину, в якої на допитах на спині вирізали тризуб, пошматовану собаками жінку, сотні інших принижених, але, як і вона, не зломлених людей.

Марина Пирожук

Це була Оксана Пеленська. А я лише нагадаю, що це була програма “7 днів демократії”, яку підготувала і провела Марина Пирожук. Залишайтеся з нами.

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG