Доступність посилання

ТОП новини

“Альтернатива”


Андрій Охрімович “Альтернатива”

Київ, 26 лютого 2004 року.

Ганна Стеців

Шановні слухачі, вітаю вас. В ефірі “Альтернатива”. Експеримент в мистецтві, науці, політиці, і просто у житті...



Андрій Охрімович

“Хто спить не з нами – той проти нас”! Маніфест “Партії любителів поспати”.

В інтересах кожної людини приєднатись до нашої партії. Адже половину свого життя ми проводимо уві сні. Поки ви спите, захист ваших інтересів бере на себе Партія Любителів Поспати!

Сон єднає ідеології. Адже під час виступу будь-яких ідеологів завжди хочеться спати. Ленін спав, Гітлер спав, Сталін, Рузвельт і Черчілль спали. Вони теж були любителі поспати!

Коли ми прийдемо у Верховну Раду, більшість депутатів приєднається до Партії Любителів Поспати. Вони ж бо не соромляться посапувати і порохкувати перед телекамерами!

НАША ПРОГРАМА

1. Кожен громадянин України має право на сон!

2. Кожному громадянину – персональне ліжко!

Ми форсуємо державну програму меблебудування. Ми доб’ємося державних субсидій малозабезпеченим сім’ям для закупки колективних ліжок і диванів.

3. Ліжка в народ!

Влада має спати в одному ліжку з народом. Ми поставимо ліжка та дивани у приймальнях посадовців. Ми влаштуємо роздачу подушок особам без певного місця проживання. У громадському транспорті теж будуть зручні ліжка. Ми модернізуємо жорсткі дивани у метро за допомогою м’яких французьких пуфиків.

Перед сном не забудьте проголосувати за партію Любителів Поспати!

(Сайт “Самвидав нет”. Автор Юрій Шеляженко.)

Ганна Стеців

Судячи з інтонацій преамбули, яку начитав Андрій Охрімович, мова в нинішній “Альтернативі” йтиме про інтернетні форми самвидаву.

В “есересері” феномен цей виник як альтернатива офіційній літературі, яка переконувала, що у нас все добре, а керівники краще знають, у який спосіб мислити.

Видавництва були державними та гістерично слугували “партії і правітєльству”, а дубовий офіціоз не передбачав нічого, окрім вульгарного матеріалізму, розрахованого на собаку Павлова з її рефлекторним слиновиділенням.

Тим не менше, думка про “главноє” (а це смачна ковбаска за рубель двадцять) у нинішніх умовах перетворила совок на мало привабливу пострадянську мішанину.

В ідеологічних спецустановах за сірими парканами чудово знали небезпеку од читання заборонених, віддрукованих на ксероксі книжок.

Коли з’явилися перші комп’ютери, установи ці в них одразу побачили загрозу режимові. Це ж скільки можна надрукувати усякого! Відповідно народ почне мислити по-своєму. Хто ж його тоді вконтролює?

Але час плине своїм ходом та поволеньки міняє офіційні погляди на речі. Тим не менше, сучасний український самвидав існує як варіант свободи або ж, за Леніним, усвідомленої необхідності.

Про аспекти сучасного самвидаву з одним із засновників відомого сайту “Самвидав. нет”, поетом, викладачем та тертим діячем “незручної літератури” Андрієм Підпалим розмовляє Віктор Недоступ. Модерує Ганна Стеців. Звуком маніпулює Артем Мостовий. Автор програми Андрій Охрімович.

Віктор Недоступ

Як я розумію, самвидав вже існував до заснування сайту. Розкажи, як все починалося?

Андрій Підпалий

Переважно – це соціально-літературне явище. Зрештою, все починалося раніше, ніж з 1994-го року, практично після незалежності.

Кілька чоловік в цьому місті захоплювалися літературою модернізму і крайніми його виявами. Тим більше, що в період з 1988-го по 1991-й рік з’явилася величезна кількість таких текстів. І захоплення ліберталіанськими ідеями давало якусь енергію, але виявилося, що істеблішмент, який зароджувався, дуже негативно ставився до будь-яких вільних стилістик, форм.

Віктор Недоступ

Що їх лякало? Що їх напружувало?

Андрій Підпалий

Почала виникати система грантів, а система грантів передбачає звітність, а звіти найкраще проходять, коли все просто, легко і не треба багато думати, не треба ризикувати, головне, щоб товар був прийнятний. Тому вони працювали з цими речами і боялися будь-якої конкуренції.

А також їх не влаштовувала ситуація будь-якої альтернативи. Здавалося б, ці хлопці, які робили самвидав, тобто я, А.Лісовий, К.Коверзнєв, маючи на той час публікації і стосунки з всіма фондами, організаціями, спілками, зрозуміли, що у тому форматі, який вони пропонують нам наше буття літературне, абсолютно нас не влаштовує, тому що модернізм передбачає повну свободу. І в новому технологічному форматі ми зрозуміли, що можна видавати тиражі завдяки ксерокс 50-100 примірників. Це дуже багато.

Олекса Боярко

Наче дзвони, чисту білизну За мотузки мороз погойдує. Я б тебе, як тарілку, вилизав, Але ж ти все одно будеш хвойдою.

Я б тебе, як тарілку вилизав – Усі квіточки – як у дитинстві. А в вікно наполохано билися Від морозу не дзвони, а джинси.

(Лабіринт українського самвидаву. Незареєстрований користувач.)

Віктор Недоступ

А з якого кола повстали всі ті автори, вся та тусовка, яка влилася в самвидав?

Андрій Підпалий

Всі ми вчилися в університеті імені Шевченка на факультеті філології, як правило. І там між філологами і журналістами завжди існувала тусовка.

Але коли в 1991-му році розвели ці два факультети, то, напевне, переслідували ідею розвести цей динаміт, а не боротися за ці приміщення. І філологи лишися самі.

Тусовки завжди відбувалися в їдальнях і в кафе університету. І от таке невеличке коло існувало до 1997-го-1998-го року.

Тусовка закінчилася, бо перестали вчитися люди, які поступали до університету за знаннями, а не влаштуватися в житті. Тобто це якесь соціологічне явище. Більше привалювало поняття кар’єри, тобто пасіонарії практично перестали вчитися в університеті.

Віктор Недоступ

Тим не менше, по матеріалах самвидаву я бачу, що пасіонарні нахили присутні.

Андрій Підпалий

Присутні, але це нахили, а не пасіонарії.

Віктор Недоступ

Які ментальні зв’язки у сайту “Самвидав.нету” з ринком, з такими офіційними структурами, як Спілка?

Андрій Підпалий

Вони їх абсолютно ігнорують, не зважаючи на те, що сайт “Самвидав.нет” має серед літературних сайтів, мабуть, на день найбільше відвідування - десь біля тисячі. Тобто ці сайти, в кращому випадку, мають до сотні.

Віктор Недоступ

Я підозрюю, що вони все ж таки читають, а потім роблять вигляд, що ігнорують.

Андрій Підпалий

Але це їхні проблеми.

Після розвалу тусовки в університеті виникла нова специфічна тусовка з соціологами в Києво-Могилянській академії, де виходив журнал “Підземний перехід” і “Робот”. Саме на цій основі виник сайт “Самвидав.нет”.

Можливо, проблема в тому, що публіка, яка пов’язана з офіційними структурами, - це публіка, яка працює з грошима, їх не цікавить продукт творчий, а цікавить боротьба за власність, за гранти, за гроші.

Нас цікавила виключно свобода творчості і свобода спілкування з творчістю. Я міг взяти самвидавну книжку свою, зустріти будь-кого, віддати книжку свою, а потім здзвонитися з ним і поговорити, що так, а що ні, або навпаки.

Олекса Боярко

Горить корабель – тікають щурі. Так з нас вигризають скурвлені вірші І між обгорілих щогл і дарів Борсаються. Хтось кличе Всевишнього. Хвилі біснуються, хвилі киплять, Хвилі – вони споконвічні і юні, А все, що залишиться від корабля – Сім пацюків і тіло юнги.

Андрій Підпалий

А ця публіка працює не з мистецтвом апріорі. Поетові не потрібно членство в якійсь організації, якась посада. Це просто безглуздя і дурість.

Тому вони й ігнорують, тому що це є альтернатива, яка набагато потужніша за соціологічними, соціальними впливами, ніж їхні тексти, ніж їхня ситуація.

І найяскравіше це виявилося, тому що ми були найактивнішими учасниками акції “Україна без Кучми”. І сайт “Самвидав.нет” почався об 11-й годині 15-го грудня. Акція ж розпочалася о 12-й годині. Хоча це абсолютно випадкові речі.

В принципі, це був один з найпотужніших сайтів опору в той час.

Віктор Недоступ

Я сприймаю цей сайт зараз, як опір, інший формат, інше явище, тому що дурнів завжди буде вистачати, навіть при чудовій Україні.

Скажи, чи цікавилось Міністерство культури такими явищами взагалі?

Андрій Підпалий

Ніколи.

Віктор Недоступ

А чому?

Андрій Підпалий

З тих же самих причин. Це ж соціально-прагматичне явище. Яку вони можуть мати з нас користь?

Віктор Недоступ

Повернемося до совка...

Андрій Підпалий

Це була ідеологія. Зараз цікавляться більше. Зараз цікавляться певні спецслужби, тому що вони просікають, що це якісь соціальні впливи.

Особливо несподіваним було для спецслужб те, що ця тусовка була мотором акції “Україна без Кучми”, тобто більшість її адептів, скажемо так, були віртуальними бойовиками тієї війни чи громадянського повстання 2000-го року.

Віктор Недоступ

Тоді в сенсі уваги спецслужб. Були спроби хакнути сайт?

Андрій Підпалий

Звичайно. Там були певні проблеми, але виявилися ми краще озброєними, ніж вони.

Віктор Недоступ

Фахово?

Андрій Підпалий

І фахово, і взагалі, тому що десь за кілька місяців до початку акції “Україна без Кучми” було видано наказ відключити всі комп’ютери в СБУ від Інтернету, щоб ніхто не заліз. І офіцер повинен був йти в інтернет-клуб і сидіти працювати там.

Віктор Недоступ

І тосуватися з нормальними людьми.

Андрій Підпалий

По-перше, тосуватися, а по-друге, йому ж видавалися гроші. А куди ж він піде, якщо є гроші на клуб?

Сайт задумувався як вільна тусовка, вільне середовище і сайт, який має певну політику, не зважаючи на те, що він вільний.

Чому політику? Тому що це вільне середовище. Взагалі українськість – це є спроба визволення, тому що Україна, як ідея, як самоназва – це алюзія до козацької свободи і до всіх козацьких чи бароково-химерних і романтичних доктрин.

Українськійсть – це є свобода і визволення. Саме в цьому, мабуть, і задумувався як паперовий формат, так і віртуальний формат. Тобто бути українцями в розумінні первісному, а не територіальному. Свобода, визволення, свобода людини – це найважливіше.

Завдяки україномовному поетичному паперовому варіанту виникла білінгвальна тусовка самвидавівська в Києві.

Ми з ними, в принципі, не дуже знайомі, але вони нас чудово знають (наскільки я розумію, і наскільки мені казали). Дехто з нашого університету брав участь у створенні білінгвальної тусовки.

Можливо це і добре. Я не знаю. Для мене російська мова завжди була субстанцією імперіалізму. Не знаю. В мене все рівно якась дистанція, але кажуть, що це дуже ліберталіанці. Можливо, і є якась російськомовна українськість. Не знаю. Хлопці з ІРА теж говорять англійською.

Олекса Боярко

Ми цієї весни ще побачимось. Я цієї весни ліг додолу. І очима такими собачими Проведу, як коханий, додому. А дерева угору руками; Вітер в коси деревам болюче, І сльоза головою об камінь – От як родиться бог курячий. І кричатиме хтось: “Що робиться?” Знаю: ти ж і не думав злого. Лежу я в сірниковій коробочці Замість коника дітьми зловленого.

Андрій Охрімович

Лабіринт українського самвидаву. Вірші незареєстрованого користувача. Читав Олекса Боярко.

Ганна Стеців

Під кінець програми якось з’ясувалось, що незареєстрований автор, окрім прізвища та імені, має біографічні дані про 22 роки життя та велику тягу до птахів, для яких він майструє шпаківні та плете віночки. За роботою завжди співає, бо любить пісню. Його імейл “Рукі. Собака. Юей.фм”. Отакі ось пиріжки.

Ну а ми, тим часом, нагадаємо, що над програмою працювали: журналіст Віктор Недоступ, тертий діяч незручної літератури Андрій Підпалий та автор програми Андрій Охрімович. Звук робив Артем Мостовий. Модерувала Ганна Стеців.

Всього вам доброго. Зустрінемось через тиждень.

Говорить радіо “Свобода”.

ВИБІР ЧИТАЧІВ

XS
SM
MD
LG