Прага, 26 лютого 2004 – Західна преса відгукується на візит канцлера Німеччини Шредера до США, де він у Вашингтоні у п’ятницю зустрінеться із президентом Бушем та іншими офіційними особами. Серед інших коментарів в американській пресі ми наведемо критичний відгук на близькосхідну політику адміністрації Буша в газеті «Нью-Йорк таймс».
Коментуючи візит канцлера Шредера до Вашингтона, газета «Файненшл таймс» у редакційній статті висловлює думку, що розходження між Німеччиною і США у справі війни в Іраку стали поворотним пунктом у відносинах двох країн від закінчення другої світової війни. Протягом 50-ти років, стверджує газета, Німеччина вперше не підтримала важливого зовнішньополітичного кроку Вашингтона. На думку газети, двосторонні стосунки вдасться поправити лише за умови, якщо обидві сторони врахують урок від сутички у справі війни в Іраку і якщо кожна зі сторін справді цінує користь від тривалих добрих відносин. «Файненшл таймс» вважає, що Вашингтон мав би рахуватися із глибокою алергією Німеччини до всього, що пов’язано із одностороннім воєнним втручанням. Тим часом Німеччина підтримує акції, веде далі «Файненшл таймс», які мають моральну і політичну підтримку міжнародних інституцій. Приміром, вона бере участь у таких акціях на Балканах і в Афганістані. На закінчення газета пише, що нині вже нема мови про повернення до попередніх стосунків між США і Німеччиною. Проте основа для тісних відносин залишається.
Серед інших відгуків на ситуацію на Близькому сході наведемо коментар оглядача газети «Нью-Йорк таймс» Ніколаса Крістофа, який близькосхідну політику адміністрації США звинувачує у подвійних стандартах. Це, як вважає автор, викликає антиамериканські настрої на Близькому сході і в Європі, де вважать американців лицемірами, які провели воєнний удар по Іраку за те, що Саддам Хусейн не виконав резолюцій ООН, водночас продовжуючи надавати Ізраїлю багатомільярдну допомогу попри той факт, що прем’єр-міністр Шарон теж ігнорує резолюції ООН.
Однак автор визнає, що араби, які живуть на території Ізраїлю, користуються більшими демократичними правами, ніж вони мали б в будь -якій іншій арабській країні Близького сходу. І невизнання цього факту, зосередження уваги лише на ізраїльських репресіях проти палестинців, пише автор, теж було б подвійним стандартом. Тому, веде далі автор, арабський світ мав би вимагати від своїх лідерів тих же стандартів, яких вимагає від Ізраїлю і Сполучених Штатів.
Проте, підкреслює на закінчення коментатор газети «Нью-Йорк таймс», це не виправдовує подвійних стандартів адміністрації США, яка на початок мала б поставити вимогу перед Ізраїлем припинити будівництво «стіни безпеки» уздовж кордону з палестинськими територіями.
Коментуючи візит канцлера Шредера до Вашингтона, газета «Файненшл таймс» у редакційній статті висловлює думку, що розходження між Німеччиною і США у справі війни в Іраку стали поворотним пунктом у відносинах двох країн від закінчення другої світової війни. Протягом 50-ти років, стверджує газета, Німеччина вперше не підтримала важливого зовнішньополітичного кроку Вашингтона. На думку газети, двосторонні стосунки вдасться поправити лише за умови, якщо обидві сторони врахують урок від сутички у справі війни в Іраку і якщо кожна зі сторін справді цінує користь від тривалих добрих відносин. «Файненшл таймс» вважає, що Вашингтон мав би рахуватися із глибокою алергією Німеччини до всього, що пов’язано із одностороннім воєнним втручанням. Тим часом Німеччина підтримує акції, веде далі «Файненшл таймс», які мають моральну і політичну підтримку міжнародних інституцій. Приміром, вона бере участь у таких акціях на Балканах і в Афганістані. На закінчення газета пише, що нині вже нема мови про повернення до попередніх стосунків між США і Німеччиною. Проте основа для тісних відносин залишається.
Серед інших відгуків на ситуацію на Близькому сході наведемо коментар оглядача газети «Нью-Йорк таймс» Ніколаса Крістофа, який близькосхідну політику адміністрації США звинувачує у подвійних стандартах. Це, як вважає автор, викликає антиамериканські настрої на Близькому сході і в Європі, де вважать американців лицемірами, які провели воєнний удар по Іраку за те, що Саддам Хусейн не виконав резолюцій ООН, водночас продовжуючи надавати Ізраїлю багатомільярдну допомогу попри той факт, що прем’єр-міністр Шарон теж ігнорує резолюції ООН.
Однак автор визнає, що араби, які живуть на території Ізраїлю, користуються більшими демократичними правами, ніж вони мали б в будь -якій іншій арабській країні Близького сходу. І невизнання цього факту, зосередження уваги лише на ізраїльських репресіях проти палестинців, пише автор, теж було б подвійним стандартом. Тому, веде далі автор, арабський світ мав би вимагати від своїх лідерів тих же стандартів, яких вимагає від Ізраїлю і Сполучених Штатів.
Проте, підкреслює на закінчення коментатор газети «Нью-Йорк таймс», це не виправдовує подвійних стандартів адміністрації США, яка на початок мала б поставити вимогу перед Ізраїлем припинити будівництво «стіни безпеки» уздовж кордону з палестинськими територіями.
