Доступність посилання

06 грудня 2016, Київ 16:34

Григорій Гладій – виконавець ролі "Нескореного" Романа Шухевича каже, що "бути вдома – це перебувати в тому місці, де ти почуваєшся в гармонії з самим собою".


Людмила Ваннек Григорій Гладій – виконавець ролі "Нескореного" Романа Шухевича каже, що "бути вдома – це перебувати в тому місці, де ти почуваєшся в гармонії з самим собою".

Прага, 5 березня 2003 р.

Людмила Ваннек

54 роки тому, 5 березня 1950-го загинув легендарний Роман Шухевич – славний герой боротьби українського народу за свободу.

Про героїчну особистість Романа Шухевича написано багато, але... все ще замало (кажуть ті, хто мав щастя його знати).

Однією зі спроб пролити світло на цю постать став фільм "Нескорений", знятий відомим українським режисером Олесем Янчуком на кіностудії ім. О.Довженка і вперше показаний на Заході у 2000-му році.

Робоча назва фільму була "Командир армії безсмертних".

Напевно мало хто знає, що ідея фільму викристалізувалася в Канаді, куди тоді вже відомий режисер Лесь Янчук приїхав на зустріч з українською громадою.

Там же він і познайомився з актором, про якого багато чув, бо про Григорія Гладія, а саме про нього йдеться, в Україні тепер знають уже більше з оповідок - про ті вісімдесяті, коли Гладієві заборонили працювати на українській сцені і зніматися в українському кіно. Отож, режисер побачив свого героя. Ним був відомий тепер уже у західних театральних і кіноколах актор, громадянин Канади, про якого західна преса пише "російський Робер де Ніро" (чому так - трохи згодом).

Побачив і .... запропонував йому зіграти Нескореного Романа Шухевича.

Втім, послухаймо самого Григорія Гладія:

Григорій Гладій

"Коли я вже був у Канаді, сталось так, що Лесь Янчук був там, представляв свій попередній фільм на зустрічі з українською громадою у Монреалі. На тій зустрічі, власне, я й познайомився з Янчуком, тому що раніше я його особисто не знав. Там ми з ним трохи розговорилися, і він мені розказав про свої майбутні плани, і в тому числі розказав, що в нього є задум цього фільму, до якого він збирається приступити десь там за рік чи щось такого. І таким чином виникла ця ідея. Мені пропозиція сподобалася, тому що він сказав, що я схожий на нього (на Шухевича - Л.В.) і йому було б цікаво зі мною працювати, він чув багато про мене. Так що це була, я б сказав, скоріше пропозиція з боку Янчука".

Людмила Ваннек

Після виходу на екрани "Нескореного" пройшло вже 4 роки. За цей час Гриць (а саме так звертаємося до нього ті, хто його знає ще зі студентської лави) здійснив багато творчих проектів і знявся в багатьох фільмах режисерів з різних країн. Серед них є і голівудські, і канадські (останні з найбільш відомих - "Ідеальний чоловік" і «Le Marais», які мали касових успіх на американському континенті). Я запитала Гриця, чи його не дратує, коли англійськомовна преса називає його "російським Робером де Ніро (це один з найшанованіших голівудських володарів Оскра, про якого говорять, що він найбільш майстерно може створити характер на екрані)?

Григорій Гладій

"Вони відверто кажуть "російський Робер де Ніро", тому що багато мене вважають російським актором (оскільки я працював же в Москві, практично я з Києва виїхав ще на початку 80-х років). Тому зараз багато вважають мене російським актором. Там особливо, скажімо, на Заході, до України таке специфічне ставлення. Україна, я б сказав, не має такого досить гарного авторитету на західному горизонті. На жаль... на жаль. Це мені болить. І звичайно, коли називають мене не "українським де Ніро", а "російським де Ніро" - звичайно... ну що ж робити?... Хай називають, я дуже шаную Роберта де Ніро, це мій актор-фетиш. Я не думаю, що на нього такий схожий, але звичайно, раз кажуть, то, мабуть, щось є такого".

Людмила Ваннек

Ми багато говорили про нові проекти Гриця, про постановки у Канаді, про майстеркласи для акторів у різних країнах світу (Гриць виробив свою систему тренінгу для професійних акторів театру). Я поцікавилась, де ж він почувається вдома?

Григорій Гладій

"Вдома? Це внутрішня територія в першу чергу має значення. У великій мірі, скажімо, той факт, що я виїхав за океан - він дав мені зовсім інше відчуття самого себе. Щодо своєї батьківщини, своїх коренів , я думаю, що відчув себе більше навіть українцем в Канаді живучи, ніж коли я був в Україні, власне.

Я у великій мірі дійсно є громадянином світу. Я можу всюди себе відчути вдома, хоча (так признатися по великому рахунку) скажімо, в Москві я не почуваюся вдома. Десь інде, ніж, скажімо, там... Залежить, звичайно... Але великою мірою це внутрішній момент. Залежить від того, на якій платформі я стою, який пошук я роблю і саме той факт, що я займаюся зараз такими кореневими ситуаціями - пошуками в такому "поверненні додому" коренів, то практично місце не має значення. Має значення те місце, де ти почуваєшся в гармонії з самим собою".

Людмила Ваннек

Зараз в гармонії з самим собою Гриць почувається у Києві, де він ставить з українськими акторами театру імені Івана Франка виставу про останній рік життя Зігмунда Фройда.

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG