Прага, 9 березня 2004 – Британські профспілки вимагають від свого уряду покращення ситуації для українських робітників. За оцінками в Британії працює від 40 до 100 тисяч українців і лише третина з них має легальний статус. Але дослідження, яке замовила британська Конфедерація профспілок, доходить висновку, що українці зазнають експлуатації навіть, якщо працюють у країні легально.
Десятки тисяч українців, які працюють нелегально за кордоном, мріють про те, щоб отримати дозвіл на роботу, який визволить їх від рабської залежності від свого працедавця. Однак, як говорить дослідження, легальний статус – це зовсім не гарантія того, що закордонного робітника не будуть експлуатувати. Згідно з результатами дослідження, яке на замовлення профспілок провів український студент Степан Шахно, українець у Британії отримує менше половини заробітної платні його британського колеги, він живе у переповнених гуртожитках, а його працедавця мало цікавить техніка безпеки, тож він зазнає і частіших поранень на роботі.
На думку автора дослідження, проблема полягає в британському законодавстві, яке повністю стоїть на боці працедавця. Хоча теоретично права легального працівника мають бути захищені, «в дійсності робітник на 100% є залежний від свого працедавця, тому що його дозвіл на роботу є дійсним лише для цього працедавця. І тільки його звільняють, він втрачає право бути в країні», - говорить Степан Шахно. Закордонні робітники опиняються у зачарованому колі. Жодного британського працедавця не було заарештовано за те, що він нелегально надавав працю, а для того, щоб довести факт експлуатації, потрібно перебувати в країні.
Проблеми українського заробітчанина розпочинаються ще вдома. За одне тільки за право працювати в Британії він платить хабарі посередникам від 1000 до 4 000 доларів. Опинившись у Британії з таким боргом, він не спроможний заробити навіть на те, щоб його повернути за ті шість місяців чи рік, на який йому дається дозвіл на працю. Тому більшість робітників з України, які отримують легальну можливість працювати в сільськогосподарському секторі, на будівництві, чи у харчовій промисловості, часто залишаються і далі працюють уже нелегально.
Така ситуація, за словами речника британських профспілок Ніка Кларка, погіршує загальний робочий клімат у Британії, бо працедавець не зацікавлений у тому, щоб дотримуватись стандартів праці, адже у будь-який момент він може отримати робітника, який погодиться працювати довше і за менші гроші: «Зараз захищають закон таким чином, що охороняють кордон та депортують нелегальних робітників. А це ніяк не перешкоджає тим працедавцям, які заробляють на цьому». Тому британська профспілка вимагає від уряду надати робітникам права, які реально можна захистити.
Як говорить український автор дослідження Степан Шахно, зараз особливо потрібно привернути до цієї проблеми увагу британської громадськості, бо в суспільстві панують антиіммігрантські настрої. «Ми закликаємо британський уряд набратися сміливості і визнати, що цілі сектори британської економіки залежать від іммігрантської праці і цим людям потрібно дати право на легальну роботу».
Десятки тисяч українців, які працюють нелегально за кордоном, мріють про те, щоб отримати дозвіл на роботу, який визволить їх від рабської залежності від свого працедавця. Однак, як говорить дослідження, легальний статус – це зовсім не гарантія того, що закордонного робітника не будуть експлуатувати. Згідно з результатами дослідження, яке на замовлення профспілок провів український студент Степан Шахно, українець у Британії отримує менше половини заробітної платні його британського колеги, він живе у переповнених гуртожитках, а його працедавця мало цікавить техніка безпеки, тож він зазнає і частіших поранень на роботі.
На думку автора дослідження, проблема полягає в британському законодавстві, яке повністю стоїть на боці працедавця. Хоча теоретично права легального працівника мають бути захищені, «в дійсності робітник на 100% є залежний від свого працедавця, тому що його дозвіл на роботу є дійсним лише для цього працедавця. І тільки його звільняють, він втрачає право бути в країні», - говорить Степан Шахно. Закордонні робітники опиняються у зачарованому колі. Жодного британського працедавця не було заарештовано за те, що він нелегально надавав працю, а для того, щоб довести факт експлуатації, потрібно перебувати в країні.
Проблеми українського заробітчанина розпочинаються ще вдома. За одне тільки за право працювати в Британії він платить хабарі посередникам від 1000 до 4 000 доларів. Опинившись у Британії з таким боргом, він не спроможний заробити навіть на те, щоб його повернути за ті шість місяців чи рік, на який йому дається дозвіл на працю. Тому більшість робітників з України, які отримують легальну можливість працювати в сільськогосподарському секторі, на будівництві, чи у харчовій промисловості, часто залишаються і далі працюють уже нелегально.
Така ситуація, за словами речника британських профспілок Ніка Кларка, погіршує загальний робочий клімат у Британії, бо працедавець не зацікавлений у тому, щоб дотримуватись стандартів праці, адже у будь-який момент він може отримати робітника, який погодиться працювати довше і за менші гроші: «Зараз захищають закон таким чином, що охороняють кордон та депортують нелегальних робітників. А це ніяк не перешкоджає тим працедавцям, які заробляють на цьому». Тому британська профспілка вимагає від уряду надати робітникам права, які реально можна захистити.
Як говорить український автор дослідження Степан Шахно, зараз особливо потрібно привернути до цієї проблеми увагу британської громадськості, бо в суспільстві панують антиіммігрантські настрої. «Ми закликаємо британський уряд набратися сміливості і визнати, що цілі сектори британської економіки залежать від іммігрантської праці і цим людям потрібно дати право на легальну роботу».
