Доступність посилання

05 грудня 2016, Київ 19:28

На історичних паралелях: Свобода слова і бур’ян /до 190- річчя від дня народження Тараса Шевченка/.


Василь Зілгалов На історичних паралелях: Свобода слова і бур’ян /до 190- річчя від дня народження Тараса Шевченка/.

Прага, 9 березня 2004 – І знову ми звертаємося до Тараса Шевченка за порадою у сподіваннях на дієвість слова вільного, котре і нині, як за часів Тарасових, не викликає захоплення у сильних світу цього, українського, та не дають йому розповсюджуватись безперешкодно серед народу, котрий ще не позбувся старого страху, нав’язаного йому диктаторами, а тут сіють новий, заглушуючи вільний поклик. У день шевченківського свята Київ знову почув вигуки опозиції: «Свобода слову!». Та чи страх, чи байдужість, котрі для багатьох громадян стали другою натурою, не пускають багатьох у не дуже численні сьогодні ряди мітингувальників столиці України. Як питав колись Тарас - «Великеє слово? Всі оглухли, похилились...їм байдуже»...Чи може чогось ще чекають?

Ситуація зі свободою слова в Україні сьогодні, якщо проводити історичні порівняння, досить подібна часам Кирило - Методіївського братства, до революційного крила котрого належав і Тарас Шевченко в кінці 40-х років ХІХ століття. Адже, мабуть, недарма нинішній найхаризматичніший лідер опозиції Віктор Ющенко назвав умови діяльності противників правлячого режиму України сьогодні «близькими до підпільних»... І народ сьогодні веде себе також відповідно, як писав колись Тарас: «всі оглухли, похилились, в кайданах байдуже!»...Хоча хтось може і «благоденствує»? Подібні оцінки ситуації давалися і на сьогоднішньому мітингу опозиції у Києві , біля пам’ятника Тарасові Шевченку. Лунали заклики перейти «до підготовки серйозного народного повстання»...Але чи хоче цього здвигу сам народ? Судячи із оцінок політологів , широкий загал не проти, але хто ж це зробить?

Самому Тарасу Шевченку чи не найбільше боліли за життя дві взаємопов’язані причини: втрата народом того незалежницького духу, який він мав за часів козаччини, і безмежне терпіння українського люду у тяжкій неволі:

«За що боролись ми.... За що ми різались з Ордами? За що скородили списами Татарські ребра? Засівали І рудою поливали, І шаблями скородили. Що ж на ниві уродило? Уродила рута, рута ,- Волі нашої отрута»

Чи не у різному ставленні різних народів до того «великого слова», про яке писав Тарас в посланні до Миколи Гоголя, і різниця у рівнях демократизації життя народів сьогодні? Розуміння ідеї, слова у західному світі переслідувало конкретну мету, практичну дію і узагальнення життєвої практики у слові-законі. Звідси й прагматизм, справжні ліберальні цінності Заходу, на які і в царські часи, і в радянські, на Сході Європи лише матюкалися. Недарма, мабуть німецький філософ Геґель зауважив колись, що слов’яни схильні до слова, як до емоційного акту, і тому на їхніх віче чи з’їзді, як правило, вважалося достатнім обговорення проблеми, а вже практика переважно не пов’язувалася зі словом. Недарма ж Тарас Шевченко писав:

«І на Січі мудрий німець Картопельку садить, А ви її купуєте...»

Понад півтора століття минуло із часу написання Шевченком згаданих рядків до Гоголя, але чи багато змінилося в Україні, в її народі в наслідуванні великого слова?

Великеє слово? Всі оглухли, похились В кайданах-байдуже! Ти смієшся, а я плачу, Великій мій друже. А що вродить з того плачу? Богилова, брате...»

Може й не всі знають сьогодні, що богилова, то бур’ян, та ще й отруйний. Недарма, мабуть, демократичний світ занепокоєний тим, як допомогти українцям сьогодні вийти із цих ядучих зарослів, котрі підсівають «агрономи», далекі від інтересів України, як незалежної держави.

Слово сьогоднішньої української реальності вже не багато важить, незалежно, ким сказане. Бо й на мітингу шевченківському у Києві прозвучало, що «наш останній патрон – це бюлетень на виборах». Як же ж не згадати при цьому, дивлячись на досить похмурі обличчя біля пам’ятника Тарасові, його послання до Гоголя:

«..........Себто, бачиш, Лепта удовиці Престолові , «отечеству» Та Німоті плата... Нехай брате! А ми будем Сміятися та плакать».

Чи оцінять нащадки Шевченкові «лепту» «Великого слова». Це вирішувати їм.

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG