Доступність посилання

logo-print
06 грудня 2016, Київ 03:21

Тарасу Шевченкові – 190.


гість студії Євген Сверстюк Тарасу Шевченкові – 190.

Київ, 9 березня 2004 - Тарасу Шевченкові 190. Вік довгий, але який наповнений. І то ще питання: чи 47 років за життя, чи 143 по смерті і більш наповнені?

Коли Степан Васильченко у повісті “У бур’янах” писав про казкового поета казкового краю, то підкреслював живу легенду. Бо справді, казкові метаморфози шевченкового дитинства і юності неймовірні.

Творча історія теж фантастична, але після смерті поета почалися нові історії, які тягнуться десь.

Можемо говорити про першу реінкарнацію, перепоховання в Україні. Перше в історії України народне дійство в супроводі легенди: наш Тарас не помер, а тільки прикинувся мертвим.

Містерії коло могили, де на канівський безлюдній горі сторожували жандарми і поселився сторож-доглядач могили.

В ХХ столітті довелося випустити з арешту рукописи поета, а водночас заборонити святкування його ювілею. Які колізії? Червоні коні революції понесли ім’я і портрет Шевченка, як прапор.

Спершу свої озброїлися його іменем, а потім чужі перехопили і перехрестили його в свою антихристову віру. Історія большевізованого Шевченка, починаючи від підміни портрету і закінчуючи підміною душі, – це жанр мефістофельського опошлення.

Але проходимо бульваром Шевченка повз Університет імені Шевченка, обминаємо пам’ятник Шевченкові, входимо в Шевченківський район, обминаємо гімназію імені Шевченка і в’їжджаємо на Шевченківську площу.

Що це за наслання? Виходимо із совєцької епохи, наповненої культами і стереотипами, входимо в постсовєцьку, а тут нічого не змінилось, тільки ще густіше.

На місце портрету Леніна якісь люди тягнуть портрет Шевченка, заходить похмурий господар кабінету. “Цур тобі, мерзенний каламарю!” – каже поет з портрета, і зробився він знову незримим.

Але до портрету причепився бомж: “Чо ти лєзіш і лєзіш в глаза, вот те щас напою”. І поставив дві пляшки. “Думаєш, тільки я п’яниця? Ти теж п’яниця. Я знаю вас всіх. Ти пишеш, і я теж вмію писати. От напишу “Вурдалак Тарас Шевченко” і мене будуть читати, а не тебе”.

Хтось незримий заїхав бомжеві в вухо. Бомж огризнувся: “Чо лаєшся? Шо тут такого? Ви подивіться на свої книжкові полиці, ви ще гіршого понаписували, там сама політична порнографія”.

Дивимось на книжкові полиці, матеріалістичні і атеїстичні погляди Шевченка. Поет-революціонер, переспіви псалмів Тараса Шевченка.

Справді, як між цими книжками не проскакує іскра короткого замикання? Хіба Шевченко, як співець революційної помсти не гірше, ніж поет-п’яниця у версії бомжа?

Якийсь вуйко із шевченковими вусами суворо запитує вас: чи розмовляють твої діти моєю мовою? Вуйка тихо обминають.

Але учасники шевченкового дійства активізуються 9 березня. Ще вдосвіта діловиті молоді люди принесли вінок до пам’ятникові Шевченка.

Після 9-ти прийшли ще молодші, викинули вінок і замели мітлою сліди після Президента, який квапливо вшанував Шевченка.

“Гей, чого ви там усі збираєтесь?” – гукає бомж. “На що вам він здався, пішли на пиво”. І бомж також має свою аудиторію і свою компанію.

Пам’ятники Шевченкові побудовано в Києві, Полтаві, в Москві, Петербурзі, в Варшаві і в Парижі, в Торонто і в Вінніпегу і т.д.. Перелік довгий.

У Харкові, власне, побудований пам’ятник Постишеву під Шевченка. Часом навіть журналісти не знають, кому це пам’ятник. Якась журналістка писала в “Нью-Йорк Таймс”, що в Вашингтоні пам’ятник большевистському діячеві.

Пам’ятник живий тоді, коли до нього щоденно несуть квіти. А, може, справді, краще нам не ставити пам’ятників, а заснувати щось на зразок Інститут Гете - Український культурний центр?

Якби між 190-річчям і 200-річчям поставити крапку на використовуванні імені поета і замість того настроїтися на його хвилі.

“Борітеся – поборете, Вам Бог помагає, За вас правда, за вас слава і воля святая”

Якби навчитися читати його нагадування! Знать, од Бога і голос той, і ті слова ідуть між люди. Якби то навчити дітей, щоб вони збирали дорослих і читали їм: “Обніміться ж, брати мої, молю вас, благаю”.

Якби то його слово жило між нами, то, може б, і не потрібно було тих парадних вшанувань. Десь треба зупинитися і чесно запитати, а чи знають тепер наші сучасники, хто такий Шевченко і чому його треба очистити від скверних фальшивих стереотипів?

Може, чарівник слова оздоровить зазомбованих, зацькованих, зациклених, прив’язаних до Тараса і чужих його духові правди і любові.

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG