Прага, 10 березня 2004 – Із наближенням президентських виборів у Росії, які там відбудуться 14 березня, тобто наступної неділі, західні оглядачі щораз частіше порушують цю тему у контексті відсутності у цій країні демократії. Серед іншого західна преса продовжує коментувати позицію Сполучених Штатів у справі Іраку.
Коментуючи передвиборчу ситуацію в Росії, оглядачка газети «Вашингтон пост» Анне Еплбаум зосереджує увагу не на можливих результатах виборів або на політичних платформах кандидатів-суперників, як це завжди буває у демократичних західних країнах, а на браку опозиції й демократії у цій країні. Результати виборів у Росії відомі, бо Путин не має конкурентів. Серйозних політичних конкурентів тут видворено, ув’язнено або іншими шляхами нейтралізовано. Але чого насправді бракує російській демократії, веде далі оглядачка, так це не стільки політичної опозиції, скільки механізмів її постання, тобто незалежних бізнесменів, які могли б творити альтернативні партії, незалежних журналістів, чесних членів виборчих комісій, а головне – самих виборців, які не боялися б голосувати за незалежних кандидатів і не думали б під час голосувань лише про дешеві овочі. Щоправда, визнає автор, ці елементи присутні і в інших навіть високо демократичних суспільствах, проте тут, як правило, передвиборча боротьба відбувається принаймні між двома політичними суперниками.
Тим часом французька газета «Ле Монд» містить коментар свого оглядача Даніеля Верне, який аналізує, за його словами, стратегічні інтереси Сполучених Штатів у світі і методи поширення демократії у різних країнах світу. Авторами цієї політики коментатор вважає американських так званих неоконсерваторів. Терористичні акти у США 2001-го року і дальші воєнні акції в Афганістані й Іраку, за образними словами автора, викликали «тектонічні зрушення» не лише у зовнішній політиці США, а й загалом у міжнародних відносинах. Неоконсерватори традиційно вдаються до вжиття сили, до політики втручання з метою поширення західних цінностей і стратегічних інтересів США у світі. Тим часом американські ліберали, на думку автора, від часів в’єтнамської війни виступають проти застосування сили. Проте після останньої війни на Балканах ліберальне мислення зазнало кризи. Багато американських лібералів розцінили бездіяльність, як гірше зло від інтервенції. Терористичні акти у США 2001-го року лише посилили ідею «гуманітарної інтервенції» і врешті прикладом такої інтервенції став удар по Афганістану. Однак пізніший удар по Іраку поставив значно тяжчі запитання: чи це була війна з вибору, чи з необхідності? На додаток для здійснення акції вжито помилкового виправдання про наявність в Іраку зброї масового знищення. При цьому коментатор французької газети «Ле Монд» стверджує, що багато американських лібералів підтримали цю війну саме з міркувань поширення західних цінностей і стабільності у світі.
Коментуючи передвиборчу ситуацію в Росії, оглядачка газети «Вашингтон пост» Анне Еплбаум зосереджує увагу не на можливих результатах виборів або на політичних платформах кандидатів-суперників, як це завжди буває у демократичних західних країнах, а на браку опозиції й демократії у цій країні. Результати виборів у Росії відомі, бо Путин не має конкурентів. Серйозних політичних конкурентів тут видворено, ув’язнено або іншими шляхами нейтралізовано. Але чого насправді бракує російській демократії, веде далі оглядачка, так це не стільки політичної опозиції, скільки механізмів її постання, тобто незалежних бізнесменів, які могли б творити альтернативні партії, незалежних журналістів, чесних членів виборчих комісій, а головне – самих виборців, які не боялися б голосувати за незалежних кандидатів і не думали б під час голосувань лише про дешеві овочі. Щоправда, визнає автор, ці елементи присутні і в інших навіть високо демократичних суспільствах, проте тут, як правило, передвиборча боротьба відбувається принаймні між двома політичними суперниками.
Тим часом французька газета «Ле Монд» містить коментар свого оглядача Даніеля Верне, який аналізує, за його словами, стратегічні інтереси Сполучених Штатів у світі і методи поширення демократії у різних країнах світу. Авторами цієї політики коментатор вважає американських так званих неоконсерваторів. Терористичні акти у США 2001-го року і дальші воєнні акції в Афганістані й Іраку, за образними словами автора, викликали «тектонічні зрушення» не лише у зовнішній політиці США, а й загалом у міжнародних відносинах. Неоконсерватори традиційно вдаються до вжиття сили, до політики втручання з метою поширення західних цінностей і стратегічних інтересів США у світі. Тим часом американські ліберали, на думку автора, від часів в’єтнамської війни виступають проти застосування сили. Проте після останньої війни на Балканах ліберальне мислення зазнало кризи. Багато американських лібералів розцінили бездіяльність, як гірше зло від інтервенції. Терористичні акти у США 2001-го року лише посилили ідею «гуманітарної інтервенції» і врешті прикладом такої інтервенції став удар по Афганістану. Однак пізніший удар по Іраку поставив значно тяжчі запитання: чи це була війна з вибору, чи з необхідності? На додаток для здійснення акції вжито помилкового виправдання про наявність в Іраку зброї масового знищення. При цьому коментатор французької газети «Ле Монд» стверджує, що багато американських лібералів підтримали цю війну саме з міркувань поширення західних цінностей і стабільності у світі.
