Доступність посилання

09 грудня 2016, Київ 16:06

“Права людини”: 1. У Києві стартувала всесвітня кампанія проти насильства над жінками; 2. Хто захистить права сиріт на Прикарпатті? 3. Корупція у комунальних службах Луганська; 4. У рубриці “Голоси скривджених”: боротьба за землю на Київщині.


Надія Шерстюк “Права людини”: 1. У Києві стартувала всесвітня кампанія проти насильства над жінками; 2. Хто захистить права сиріт на Прикарпатті? 3. Корупція у комунальних службах Луганська; 4. У рубриці “Голоси скривджених”: боротьба за землю на Київщині.

Київ, 9 березня 2004 року.

Надія Шерстюк

На хвилях української служби радіо “Свобода” ви слухаєте передачу “Права людини: українська реальність”. Перед мікрофоном у київській студії Надія Шерстюк. Звукооператор Світлана Коломієць. Ми вітаємо вас, шановні слухачі.

Сьогодні у програмі такі теми:

- У Києві стартувала всесвітня кампанія проти насильства над жінками;

- Хто захистить права сиріт на Прикарпатті?

- Корупція у комунальних службах Луганська;

- У рубриці “Голоси скривджених”: боротьба за землю на Київщині.

5-го березня у Києві розпочалася всесвітня кампанія міжнародної правозахисної організації Amnesty International проти насильства над жінками.

За словами активістів організації, принаймні, одна з трьох жінок у світі стала жертвою серйозного насильства - чи під час військових конфліктів чи у власній родині.

Про масштаби цієї проблеми для України говорить неофіційна статистика.

За словами речниці української секції Міжнародної Амністії Антоніни Тарановської, українська влада не приділяє цьому питанню належної уваги, і всі дані, які отримує їхня організація, надходять переважно від неурядових організацій.

Співпрацю Amnesty International з українськими державними структурами, які займаються цією проблематикою, Антоніна Тарановська прокоментувала так.

Антоніна Тарановська

У нас є контакти, але назвати їх плідними стосовно проблеми насильства над жінками не можна.

Сьогодні на нашому круглому столі була присутня людина з секретаріату Уповноваженого з прав людини. Вона виявила зацікавленість подальшою співпрацею, особливо щодо законодавчих ініціатив і роботи з силовими структурами.

Подивимося, як воно буде розвиватися надалі.

Надія Шерстюк

Говорячи про пріоритетні напрямки акції в Україні, Антоніна Тарановська, зокрема, зазначила:

Антоніна Тарановська

Готуючи план для України ми обрали попередження домашнього насильства, подолання, як одну із пріоритетних по роботі Міжнародної Амністії в Україні.

В нашому плані дій є кілька важливих моментів.

По-перше, ми хочемо підготувати тіньовий звіт про становище жінок в Україні.

По-друге, лобіювання змін до законодавства і лобіювання ратифікацій міжнародних угод.

По-третє, ми плануємо провести в Україні моніторинг законодавства для того, щоб висунути певні законодавчі ініціативи відповідно до цієї проблеми.

Ми так само будемо лобіювати ті моменти, щоб держава обов’язково створювала притулки для жертв домашнього насильства.

По Україні велика частка нашої роботи буде стосуватися спеціального навчання для силових структур і журналістів.

Надія Шерстюк

За словами Антоніни Тарановської, вони і досі не мають звіту по домашньому насильству від українських офіційних джерел. Майже усі цифри надходять від неурядових жіночих правозахисних організацій: таких, як, наприклад, Winrock International.

“68 відсотків жінок в Україні, - стверджують експерти цієї організації, - терплять знущання в сім’ї.” Тривалий час проблема насильства в родині на державному рівні не визнавалась, але наразі вже є спеціальний закон “Про попередження насильства в сім’ї”, який набрав чинності з березня 2002-го року.

Правозахисники вважають, що 2004 рік - вдалий час для початку цієї кампанії, оскільки, на думку організатора акції Наталії Дульнєвої...

Наталія Дульнєва

Тільки минулого року і перші місяці цього року нарешті міжнародне співтовариство визнало, що насильство щодо жінок – це правозахисна проблема. До того вона вважалася проблемою приватної сфери.

Ми хочемо зробити натиск на правовий і правозахисний аспект цієї проблеми.

Не лише жіночі організації цим цікавляться. Це не є маргінальна проблема. Ми маємо певні методики аналізу цього явища як порушення прав людини. Використаємо наші механізми боротьби з цим явищем як з порушенням прав людини.

Надія Шерстюк

Організатори акції також наголосили, що день старту кампанії, напередодні 8 березня, було вибрано теж не випадково.

Наталія Дульнєва

Ми хотіли б позбавити цю дату її радянскості, тому що, власне, за часів існування СРСР це стало святом. Але це не свято.

Антоніна Тарановська

Ми хочемо, щоб права жінок дотримувалися 365 днів на рік, а не тільки один день, 8-го березня.

Надія Шерстюк

Зазначили організатори всесвітньої кампанії проти насильства над жінками.

Соціальна незахищеність дітей-сиріт – основна проблема, яку впродовж останніх 5-ти років намагається вирішувати на Прикарпатті правозахисна організація сиріт “Віра в майбутнє”.

Колишні випускники інтернатів створили власну громадську організацію для того, щоб відстоювати права сиріт.

З подробицями наш івано-франківський кореспондент Іван Костюк.

Іван Костюк

В Івано-Франківську зараз проживає понад 200 дітей-сиріт. В області їх ушестеро більше.

Усі ці діти після закінчення шкіл-інтернатів залишаються соціально незахищеними. Більшість з них не можуть працевлаштуватись. А якщо й знаходять роботу, то це некваліфікована праця, за яку вони отримують мізерну платню.

Більшість з них за час перебування в інтернатах втрачають також власне житло.

Вже 5 років в Івано-Франківську для того, щоб допомогти дітям-сиротам, діє правозахисна організація “Віра в майбутнє”, яку створили колишні діти-сироти.

За цей час правозахисна організація зуміла налагодити активну роботу юридичної приймальні, яка сприяє працевлаштуванню дітей-сиріт. В організації працюють психологи, які завжди готові допомогти дітям, які позбавлені батьківської опіки.

Єдине, що дотепер не може вирішити організація, - це домогтися в місцевої влади виділення коштів на спорудження будинку для колишніх дітей-сиріт, які, як правило, позбавлені житла. На цьому наголошує голова правозахисної організації сиріт “Віра в майбутнє” Василь Мосійчук.

Василь Мосійчук

У більшості випадків житло не зберігається. Воно якимось чином продається, валиться. З ним стається будь-що, але воно не зберігається. Це поодинокі випадки, що в когось є куди піти, навіть до кого піти. Навіть якщо людина має власне житло, то вона не має до кого піти. Вона не має середовища, де вона себе б комфортно почувала.

Іван Костюк

Представники правозахисної організації “Віра в майбутнє” наголошує, що дотепер інтернати працюють за радянським зразком: вони виховують дітей-сиріт споживачами, які замкнуті у своєму тісному колі. Закінчивши інтернат, такі діти фактично безпорадні. Вони не пристосовані до умов реального життя. Вони не мають відповідної професійної підготовки. Отож не конкурентноздатні на нинішньому ринку праці.

Зрештою, про те, ким хоче бути майбутній випускник інтернату, його ніколи не питають. На цьому наголошує Василь Мосійчук.

Василь Мосійчук

Не питають дитину. Мене, скажімо, відправили після інтернату вчитися сільському господарству. На жаль, до цього часу я не працював згідно з тією освітою, яку отримав. Вона мені ніколи не подобалась. Я ніколи не хотів нею займатись. Але мене ніколи про це ніхто не питав.

Іван Костюк

Правозахисній організації сиріт “Віра в майбутнє” вдалося тимчасово поселити в гуртожитки 10 сиріт-випускників інтернатів, щоправда тимчасово. Вони також просили в міської ради виділення одного мільйона гривень на будівництво багатоквартирного будинку для дітей-сиріт. Депутати навіть не розглянули цього питання.

Однак організація не припиняє своєї роботи. Вона підтримує тісні зв’язки з аналогічними правозахисними організаціями сиріт закордоном.

Щоправда, в Україні, як стверджують керівники “Віри в майбутнє”, більшість таких структур працюють лише на папері. Держава ж практично усунулась від будь-якої допомоги тим, хто закінчив школи-інтернати.

Надія Шерстюк

Луганські правозахисники наголошують на високому рівні корупції у комунальних службах міста.

“У бюджеті виділені кошти на облаштування міста, а куди вони витрачаються, ніхто не знає,” - стверджують активісти громадських організацій. Вони заявили, що обласному центру потрібний статут, який би мав антикорупційні механізми.

Далі наш луганський кореспондент Василь Соколенко.

Василь Соколенко

Учасниками прес-конференції стали керівники Луганського правозахисного комітету Микола Козирєв, жіночої правозахисної організації “Чайка” Лариса Заливна та громадської служби правової допомоги Юрій Моцний.

“Боротися з корупцією потрібно так, як зі злодіями: ставити замки на дверях,” – заявив Микола Козирєв. І додав, що почесна місія встановлення систем захисту повинна лягти на плечі соціально-активних громадян.

Учасники прес-конференції говорили про те, що городяни, які регулярно і вчасно платять за комунальні послуги, постійно зіштовхуються із тим, що ліфти в їхніх будинках не працюють, біля під’їздів нагромаджуються купи сміття, роками комунальники не роблять ні поточні, ні капітальні ремонти, а дізнатися у відповідних службах, куди витрачаються кошти, просто неможливо.

У зв’язку з такою ситуацією Луганський правозахисний комітет разом з квартальним комітетом розпочали експеримент: його активісти звертаються до мешканців квартир із проханням заповнити комунальний паспорт. У ньому власники житла заявляють про стан будинку, висловлюють претензії та побажання, куди вони зверталися зі скаргами, а ще повідомляють про те, що вони зробили власними силами, а що комунальні служби виконали.

Після завершення збору інформації правозахисники мають намір звернутися до депутатів міської ради, щоб ті повідомили, які кошти виділялися на утримання та ремонт кожного конкретного будинку чи під’їзду.

Цю акцію її організатори назвали “Громадським аудитом комунальних служб”.

Ось як коментує ситуацію з порушенням прав громадян в комунальній сфері депутат луганської міської ради Ігор Сідих:

Ігор Сідих

Я думаю, що наші права сьогодні, безумовно, порушуються тим, що ми не бачимо відповідної реакції на ті наші платежі; ми не знаємо, що зроблено конкретно в нашому домі, у нашому під’їзді.

Такої інформації нам не надають, і навіть депутатський корпус одержати її, так би мовити, в розрізі конкретного будинку чи під’їзду не може.

Друга проблема в надмірній централізації. Я думаю, що нам потрібно брати відповідальність на себе. А тому говорити про порушення наших прав складно – ми живемо в єдиному механізмі.

Василь Соколенко

Що стосується самих депутатів, то на згаданій прес-конференції порушувалося питання: куди ж витрачаються гроші, які виділяються кожному народному обранцю з державного бюджету для вирішення проблем виборців?

Нагадаю, що народним депутатам виділяється до 1,5 мільйона, а депутатам міських рад до 20-ти тисяч гривень. При цьому було наведено приклад, як один з нардепів київської прописки при зустрічі з виборцями заявив, що ось, мовляв, він хотів на округ віддати 1,5 мільйони гривень, але у зв’язку з тим, що виборці себе погано поводять, цього робити не буду.

Микола Козирєв зазначив, що такому місту, як Луганськ, потрібен статут, який містив би антикорупційні механізми і посилював громадський контроль за діяльністю влади.

Надія Шерстюк

Споконвіку земля в Україні була “яблуком розбрату”, і ситуація не змінилася донині.

Нинішній герой рубрики “Голос скривдженого”, васильківський фермер Микола Штрікер кілька років намагається одержати землю. Але місцева влада дозволу не дає.

Тему досліджує наша кореспондентка Богдана Костюк.

Богдана Костюк

Про землю Микола Штрікер може говорити годинами: розповідати, як пахне весняне поле, як росте жито, як мріє він сам і його чисельна родина (дружина Світлана і шестеро дітей) обробляти земельну ділянку.

Але поки що сімейне фермерське господарство Штрікерів не має цієї ділянки. Ще 1992-го року Крушинська сільрада відмовила Миколі Штрікеру у виділенні ста гектарів землі.

Після кількох судів і звернень пана Миколи до фахівців державного центру землеустрою влада змушена була піти на поступки: у 97-му році видала Акт на право користування земельною ділянкою, але площею втричі меншою від раніше передбачуваної.

Штрікери ж заявили, що мають право на сто гектарів землі, що відповідає чинному законодавству України. І продовжили боротьбу, витримуючи “наїзди” чиновників.

Нині, за словами пана Миколи, його родина вимагає одного:

Микола Штрікер

Розглянути питання в односторонньому порядку фахівцем “Землеустрою”, який би чітко визначив мої позиції: правий я чи ні, і розв’язати мою проблему відповідно до чинного законодавства України... І з’ясувати, чи має право моя родина на сто гектарів землі?

У мене складається враження, що мені, німцеві за походженням, чиїх батьків за сталінського часу було вислано на спецпоселення до Сибіру, в незалежній Україні земельної ділянки не дочекатись.

Богдана Костюк

Каже Микола Штрікер.

Думку представників влади Васильківщині на цю проблему з’ясувати не вдалося: вони відмовилися від коментарів.

Надія Шерстюк

Шановні слухачі, це була передача “Права людини: українська реальність” української служби радіо “Свобода”.

У наступній передачі, яка буде присвячена свободі слова, ви почуєте про мітинг опозиції у Києві на захист вільного слова, про конфлікт довкола Павлоградського телебачення, про судовий позов проти кримської журналістки Лілії Буджурової та інтернет-видання “Українська правда”.

На цьому сьогоднішню передачу закінчено. Випуск уклала і провела Надія Шерстюк.

На все добре!

Говорить радіо “Свобода”!

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG