Мінськ, 11 березня 2004 – На філологічному факультеті Білоруського державного університету врочисто відкрили кафедру україністики. Тепер у Мінську україністику вивчатимуть 17 студентів денного відділення та 40 заочників, повідомив посол України в Білорусі Петро Шаповал. Він передав новій кафедрі 300 книжок і телевізор, але викладачі української мови й літератури кажуть, що цього недостатньо, аби україністика в Білорусі розвивалася належним чином.
На творчому вечері з приводу 190-ї річниці від дня народження Тараса Шевченка посол України в Мінську Петро Шаповал наголосив, що спадщину Кобзаря в Білорусі цінують і люблять. “Особливо приємно, що останнім часом зростає цікавість до нашої національної культури з боку молоді”, – сказав посол. У середу він узяв участь у церемонії відкриття кабінету україністики в Білоруському державному університеті. Представники вузу та посольства говорили про гарні перспективи кафедри. Проте голова Білоруської асоціації україністів Тетяна Кобржицька в інтерв’ю радіо “Свобода” сказала, що на українське відділення в Мінську вперше набрали ще 1996 року.
“12 осіб тоді набрали. У час вступної кампанії приїжджав Кучма. Тут була цікава зустріч Кучми з Лукашенком. Я там виступала, і вони з радістю сприйняли цю вістку, що був дуже великий конкурс на це відділення, вітали цю ідею та обіцяли сприяти всіляко”.
Тетяна Кобржицька додала, що було підписано договір з Київським університетом, де планували створити відділення білорусистики. Але, за її словами, українська молодь більше цікавиться західними мовами, в тому числі західно-слов”янськими, а білоруську нібито вважає безперспективною. Тому в Києві білоруську мову та літературу досі не вивчають. Проте білоруська молодь так до україністики не ставиться. Чи були серед першого набору українського відділення Білоруського університету місцеві українці? Ось як на це запитання відповіла доцент БДУ Тетяна Кобржицька:
“Були виключно білоруси. А кияни нам кажуть: що наші будуть робити з білоруською мовою? Одним словом, у Києві набір такий не зробили. І у нас це загальмувало процес нового набору на українське відділення – три роки була перерва. А тепер новий склад українського посольства знайшов можливість, вийшов на якихось спонсорів з Луганська – вони подарували телевізор, набір книжок і плівки з голосами письменників, хтось з акторів читає твори, якісь музичні записи”.
Тетяна Кобржицька каже, що в Білорусі теж актуальна проблема поколінь української діаспори: старіші збираються разом, співають пісні, ностальгують, а молодь Україною та її мовою мало цікавиться. “Жоден з численних активістів українських спілок у Білорусі не послав свою дитину навчатися на українському відділенні”, – скаржиться Тетяна Кобржицька, але сподівається, що становище може змінитися.
На творчому вечері з приводу 190-ї річниці від дня народження Тараса Шевченка посол України в Мінську Петро Шаповал наголосив, що спадщину Кобзаря в Білорусі цінують і люблять. “Особливо приємно, що останнім часом зростає цікавість до нашої національної культури з боку молоді”, – сказав посол. У середу він узяв участь у церемонії відкриття кабінету україністики в Білоруському державному університеті. Представники вузу та посольства говорили про гарні перспективи кафедри. Проте голова Білоруської асоціації україністів Тетяна Кобржицька в інтерв’ю радіо “Свобода” сказала, що на українське відділення в Мінську вперше набрали ще 1996 року.
“12 осіб тоді набрали. У час вступної кампанії приїжджав Кучма. Тут була цікава зустріч Кучми з Лукашенком. Я там виступала, і вони з радістю сприйняли цю вістку, що був дуже великий конкурс на це відділення, вітали цю ідею та обіцяли сприяти всіляко”.
Тетяна Кобржицька додала, що було підписано договір з Київським університетом, де планували створити відділення білорусистики. Але, за її словами, українська молодь більше цікавиться західними мовами, в тому числі західно-слов”янськими, а білоруську нібито вважає безперспективною. Тому в Києві білоруську мову та літературу досі не вивчають. Проте білоруська молодь так до україністики не ставиться. Чи були серед першого набору українського відділення Білоруського університету місцеві українці? Ось як на це запитання відповіла доцент БДУ Тетяна Кобржицька:
“Були виключно білоруси. А кияни нам кажуть: що наші будуть робити з білоруською мовою? Одним словом, у Києві набір такий не зробили. І у нас це загальмувало процес нового набору на українське відділення – три роки була перерва. А тепер новий склад українського посольства знайшов можливість, вийшов на якихось спонсорів з Луганська – вони подарували телевізор, набір книжок і плівки з голосами письменників, хтось з акторів читає твори, якісь музичні записи”.
Тетяна Кобржицька каже, що в Білорусі теж актуальна проблема поколінь української діаспори: старіші збираються разом, співають пісні, ностальгують, а молодь Україною та її мовою мало цікавиться. “Жоден з численних активістів українських спілок у Білорусі не послав свою дитину навчатися на українському відділенні”, – скаржиться Тетяна Кобржицька, але сподівається, що становище може змінитися.
