Симферополь, 12 березня 2004 - Найтиражніша і найвпливовіша кримськотатарська газета “Голос Криму” залишилася без бюджетної підтримки. Спершу у виділенні коштів цьому виданню етнічної меншини відмовив кримський уряд, а потім і український.
Ельдар Сеїтбекиров, головний редактор газети “Голос Криму”, яка виходить у Симферополі накладом понад 10 тисяч примірників, каже, що дії з фінансового придушення цього впливового кримськотатарського видання чітко вписуються у кампанію тиску на кримських татар і Меджліс кримськотатарського народу, що останнім часом розгорнулася у Криму. У лютому спікер кримського парламенту Борис Дейч різко критикував “Голос Криму”, звинувативши його у розпалюванні міжнаціональної ворожнечі. Водночас він заявив, що не можна кусати руку, яка годує, і розпорядився припинити виділення коштів цій газеті з республіканського бюджету. Кримський уряд відреагував блискавично: за дорученням його прем’єра Сергія Куницина Республіканський комітет у справах національностей і депортованих громадян АРК викреслив цю газету зі списку видань етнічних меншин, яким надавалася фінансова допомога для придбання паперу. Торік “Голос Криму” таким чином отримав від Рескомнацу автономії 30 тисяч гривень. А з Державного бюджету України – 112 тисяч. Для порівняння: російськомовні парламентське та урядове видання Криму торік отримали 450 і 350 тисяч гривень.
Водночас кримські керівники поскаржилися на “Голос Криму” до Держкомтелерадіо і Держкомнацміграції України. Очевидно, як результат цього, Київ ухвалив рішення зменшити державну підтримку цієї газети. Але досі і цих коштів це етнічне видання не отримало і невідомо, чи отримає. Адже “Голос Криму” об’єктивно і широко висвітлює позицію Меджлісу, політичного партнера блоку Віктора Ющенка “Наша Україна”. І крім того газета досить різко критикує республіканську і місцеву владу за небажання вирішувати проблеми репатріантів, ігнорування їхніх законних інтересів. Ельдар Сеїтбекиров каже, що саме з цим він пов’язує виникнення фінансових проблеми у газети. Розпалювання міжнаціональної ворожнечі – кримінальний злочин, але ніхто – ні суд, ні прокуратура таких звинувачень газеті не висували. За його словами, “Голосу Криму”, як етнічному виданню важко бути самоокупним. В тому числі через складне матеріальне становище його читачів і через обмежену кількість рекламодавців – кримськотатарських підприємців.
Водночас у Мінфіні автономії кажуть, що не можуть підтримувати “Голос Криму”, бо фінансування з двох бюджетних джерел заборонене законодавчо. Але там не пояснили, чому така практика існувала ще торік. А в представництві Президента України в Криму, куди я звернувся за коментарем, висловили припущення, що фінансові проблеми кримськотатарської газети пов’язані лише з початком фінансового року, мовляв, з часом все утрясеться.
Тим часом на захист “Голосу Криму” піднімається громадськість. В одному з листів до українського і кримського керівництва мовиться: “Фактичне закриття газети перед трагічним ювілеєм – 60-ю річницею злочинної депортації кримськотатарського народу з його історичної батьківщини може призвести до непередбачуваних наслідків, насамперед до загострення в регіоні етно-політичної обстановки. Якщо кримськотатарське видання припинить свій вихід, то це може розцінюватись, як певне свідчення позиції всієї української влади щодо кримських татар”.
Ельдар Сеїтбекиров, головний редактор газети “Голос Криму”, яка виходить у Симферополі накладом понад 10 тисяч примірників, каже, що дії з фінансового придушення цього впливового кримськотатарського видання чітко вписуються у кампанію тиску на кримських татар і Меджліс кримськотатарського народу, що останнім часом розгорнулася у Криму. У лютому спікер кримського парламенту Борис Дейч різко критикував “Голос Криму”, звинувативши його у розпалюванні міжнаціональної ворожнечі. Водночас він заявив, що не можна кусати руку, яка годує, і розпорядився припинити виділення коштів цій газеті з республіканського бюджету. Кримський уряд відреагував блискавично: за дорученням його прем’єра Сергія Куницина Республіканський комітет у справах національностей і депортованих громадян АРК викреслив цю газету зі списку видань етнічних меншин, яким надавалася фінансова допомога для придбання паперу. Торік “Голос Криму” таким чином отримав від Рескомнацу автономії 30 тисяч гривень. А з Державного бюджету України – 112 тисяч. Для порівняння: російськомовні парламентське та урядове видання Криму торік отримали 450 і 350 тисяч гривень.
Водночас кримські керівники поскаржилися на “Голос Криму” до Держкомтелерадіо і Держкомнацміграції України. Очевидно, як результат цього, Київ ухвалив рішення зменшити державну підтримку цієї газети. Але досі і цих коштів це етнічне видання не отримало і невідомо, чи отримає. Адже “Голос Криму” об’єктивно і широко висвітлює позицію Меджлісу, політичного партнера блоку Віктора Ющенка “Наша Україна”. І крім того газета досить різко критикує республіканську і місцеву владу за небажання вирішувати проблеми репатріантів, ігнорування їхніх законних інтересів. Ельдар Сеїтбекиров каже, що саме з цим він пов’язує виникнення фінансових проблеми у газети. Розпалювання міжнаціональної ворожнечі – кримінальний злочин, але ніхто – ні суд, ні прокуратура таких звинувачень газеті не висували. За його словами, “Голосу Криму”, як етнічному виданню важко бути самоокупним. В тому числі через складне матеріальне становище його читачів і через обмежену кількість рекламодавців – кримськотатарських підприємців.
Водночас у Мінфіні автономії кажуть, що не можуть підтримувати “Голос Криму”, бо фінансування з двох бюджетних джерел заборонене законодавчо. Але там не пояснили, чому така практика існувала ще торік. А в представництві Президента України в Криму, куди я звернувся за коментарем, висловили припущення, що фінансові проблеми кримськотатарської газети пов’язані лише з початком фінансового року, мовляв, з часом все утрясеться.
Тим часом на захист “Голосу Криму” піднімається громадськість. В одному з листів до українського і кримського керівництва мовиться: “Фактичне закриття газети перед трагічним ювілеєм – 60-ю річницею злочинної депортації кримськотатарського народу з його історичної батьківщини може призвести до непередбачуваних наслідків, насамперед до загострення в регіоні етно-політичної обстановки. Якщо кримськотатарське видання припинить свій вихід, то це може розцінюватись, як певне свідчення позиції всієї української влади щодо кримських татар”.
