Доступність посилання

11 грудня 2016, Київ 12:07

“Листи на Свободу”


Зиновій Фрис “Листи на Свободу”

Прага, 6 березня 2004 року.

Зиновій Фрис

Говорить радіо “Свобода”!

Передача “Листи на Свободу”. Сьогодні і наступного тижня з Вами Зиновій Фрис.

Вітаю Вас, дорогі слухачі!

”Доброго дня, пане Зіновію!

Не знаю, як у Празі Ви відчуваєте ситуацію в Україні, а щодо нас, то ми, на мій погляд, дійшли вже до тієї критичної межі беззаконня, яка може породити вже не грузинський сценарій повалення аморальної влади, а румунський. І повірте, ні збройні сили, ні рядові міліціонери цих владних злочинців захищати не будуть.

А всі суперечки опозиції відносно реформи виглядають на тлі сьогоднішньої ситуації в Україні як примітивні дитячі забави.. Яка різниця - буде реформа чи не буде?

Головне, щоб на президентських виборах переміг опозиційний до аморальної влади кандидат. А для людей не так вже й важливо, які повноваження будуть у президента, а які у прем’єра.

Для народу головним ще років 5-10 буде президент, навіть якщо його повноваження будуть менші, ніж у прем’єр-міністра. І якщо такий президент попросить народ допомогти йому і очистити країну від несправедливості і беззаконня, то відкликнуться мільйони і зметуть і прем’єра, і весь його кабінет.

Також дивує гнітючий песимізм деяких керівників опозиції. Таке враження, що вони не вірять в Бога, не вірять в те, що у Бога теж може закінчитись терпіння, і Він змете цю злочинну владу вмить.

А щоб прискорити цей процес, давайте кожного разу, коли ми будемо в Церкві, крім звичних молитов, помолимось також і за те, щоб наш Господь очистив нашу країну від нечесної влади і дарував розум і мудрість керівникам опозиційних сил.

З повагою до Вас і до Ваших колег Ярослав Мельниченко, м.Київ.

В іншому електронному листі того ж автора Ярослава Мельниченка з Києва читаю:

“Дуже прикро, що аморальна влада все ж насмілилась закрити останній острівок правдивої інформації. Однак, я впевнений, що владі вже не вдасться суттєво вплинути на свідомість більшості людей і відбілити себе.

Ми вже настільки звикли відрізняти біле від чорного, а правду від неправди, що ніякі Піховшеки, чи Корчинські з Лапікурами нас не переконають в тому, що у влади ще залишилась якась совість”.

Про закриття радіо “Свобода” спершу на “Довірі”, а потім і на “Континенті”, як зрештою, і про закриття самого радіо “Континент” у звуковому листі говорить наша слухачка з Миргорода Раїса Кар’юк:

“Як я вперше почула, що закривається радіомовлення на FM, то я дуже хвилювалася. Але я на FM не слухаю радіо, а на коротких хвилях, скільки себе пам’ятаю, то короткі хвилі мене влаштовують. І зараз навіть стало краще чути і ввечері, і вранці.

Я прокидаюся з радіо “Свобода”. В мене два приймачі, один в кухні, другий в спальні. Виношу, як коли, на вулицю. Починаються городні роботи, то в мене приймач поруч зі мною.

Я дуже обурилася з приводу нападів на демократичне мовлення улюбленої станції багатьох українців в світі. В процесі виявлення причин і винуватців ситуації, що склалася, видалося таке ганебне існування директорського методу керування Україною, так знайомого з мого особистого життя ще в минулому.

Завдяки вам, це ви знову спонукали з’явитися на екранах наших недержавних каналів гаранта Конституції з виправдальною промовою.

І всі не дурні українці, та й не тільки українці, в котрий раз уже впевнилися в тому, що чим більше слів, тим більше прірва, в яку занурює себе сам промовець, безпомічний в своєму слово брухті, через яке білими стіжками світиться пряма причетність до події і відкараскування від неї.

З тим телеспілкування з народом ще раз підтверджує відсутність письменницьких якостей і сумнівне авторство книги “Україна – не Росія”. Можливо, з метою утвердження автора в Спілці письменників і знадобилася заміна керівництва в Спілці письменників України.

На відміну від Яворівського, принципового, як ми всі знаємо, товаришка Околітенко вдасться заставити в урочистій обстановці і з поцілунками, подарунками провести таку процедуру у Спілці письменників, щоб прийняти Леоніда Даниловича до Спілки. Чогось мені так здається.

Зиновій Фрис

Пані Раїсо, якщо повернутись до радіо “Свобода”, то влада всіляко заперечує будь-яку причетність до закриття мовлення “Свободи” і на “Довірі”, і на “Континенті”. Ви вірите в це?

Раїса Кар’юк

Я в це не вірю. Ведеться спланована боротьба з ЗМІ. На шкоду демократії утискається не тільки радіо “Свобода”, але радіо “Свобода” виявилися молодці, настирливі.

Оце зараз “Континент” знову закривається і показали Холода, як він відбивається, але ж це тільки вони виконують вказівки.

Звичайно, почалося з “темників” і т.д. Чим ближче до виборів, до початку виборчої кампанії, то буде зростати. Але радіо “Свобода”, як я слухала, так і буду слухати, поки буду жити на світі.

Зиновій Фрис

Сказала у телефонній розмові зі мною 6 березня наша слухачка з Миргорода Раїса Кар’юк.

На перипетії навколо радіо “Свобода” відгукнувся професор факультету журналістики Львівського національного університету імені Івана Франка Володимир Здоровега:

“По-перше, я хочу сказати, що я радіоман, а не телеман. Я дуже багато слухаю. Я слухаю “Свободу” вже не знаю скільки років, скільки вона працює, стільки я її і слухаю.

Я слухаю, звичайно, і на коротких хвилях, і на FM-хвилях. В мне якраз два приймачі. Я на коротких хвилях слухаю “Ранкову Свободу” ще перебуваючи в ліжку, бо я погано сплю. І я вночі російську “Свободу”, де що можна піймати слухаю. Не тільки “Свободу”, я слухаю переважно по FM-хвилі.

Звичайно, незрівнянна якість, дуже чистий звук. Я прекрасно розумію, що саме тому, мабуть, і закрили саме цей канал, бо це означає відрізати доступ до каналу молоді.

Я буду слухати так чи так. Але багато людей, які, звичайно, і не мають і навіть не зможуть на коротких хвилях слухати. Де таких є багато ще людей, які будуть о 6 годині ранку слухати радіо?

Отже, я хочу сказати, що наші повелителі в даному разі роблять для себе корисну справу.

Зиновій Фрис

Вважає професор журналістики ЛНУ імені Івана Франка Володимир Здоровега.

А що ж, як зауважив професор Здоровега, кажуть повелителі на все те, що відбувається навколо радіо “Свобода”? Ми вже неодноразово наводили слова і президента Леоніда Кучми і, зокрема, начальника інформаційного відділу Адміністрації Президента Сергія Васильєва.

Вони в унісон заявляють, що непричетні до закриття радіостанції, що це справа самих комерційних радіостанцій, які не можуть вирішити між собою своїх же проблем.

Днями Держдеп США виступив з дуже гострою заявою з приводу того, що відбувається навколо радіо “Свобода”.

Держдеп вимагає негайно відновити мовлення на “Континенті”. Ось, що з цього приводу нашому кореспонденту заявив начальних інформаційного відділу Адміністрації Президента Сергій Васильєв:

“По-перше, українській владі немає чого припиняти, оскільки вона нічого не робила такого, про що говорить пан Бауч. Вона не припиняла мовлення ні радіо “Континент”, ні радіо “Свобода”, і не здійснювала жодних протиправних дій, спрямованих на ущемлення свободи слова в нашій державі”.

Зиновій Фрис

А ось, що сказав пан Васильєв свого часу, коли закрили “Свободу” на FM-хвилях радіо “Довіра”:

“А в якій ситуації опинилися радіо “Свобода”? Це предмет двохсторонніх стосунків між однією комерційною і іншою комерційною структурами. Як я можу це прокоментувати?

Я вважаю, що всі, в тому числі і влада, повинні бути дуже делікатними, коли мова йде про якійсь бізнес-стосунки між третіми особами. Якщо це не стосується безпосередньо влади, то влада, тут я взагалі вважаю, не повинна нічого коментувати, тому що це просто некоректно.

Так, що я думаю, що тут здіймати галас навколо цього, а тим паче приплітати сюди якісь політичні сегменти, це просто абсурдно і некоректно. Треба розібратися в рамках умов цього контракту і все”.

Зиновій Фрис

А зараз я хочу надати слово відомій в Україні людині, письменнику, президенту Українського ПЕН-клубу, багаторічному політв’язню Євгену Сверстюку:

“Триптих про свободу. Перше: свобода, як мрія. Це велике світле, чарівне слово, як синій птах у небі, особливо привабливий він у промінні сонця.

Але трохи страшно за нього. Що буде, коли він опуститься на темні доли, де, як писав Шіллер, панує холодна імла і мрія про сонячну вершину, до якої нема стежок?

Одна з найширше відомих притч – притча про птаха, який повертається до клітки. Притча ця не потребує коментарів. Похмура розповідь Достоєвського про великого інквізитора, який критикує Христа за великий дар свободи непосильний для того слабкого вічно порочного і завжди не вдячного людського племені. Повертає вона нас на землю, де воліють хліб в обмін на свободу.

На роздуми наводить і зустріч відомого письменника Віктора Астаф’єва зі своїм колегою по мисливству Евенком. “Аванс пропіл і ружьє тоже”, - розгублено признається Евенок. – “Ну, знаєш, што делалі с охотніком, которий пропіл ружьє”, – суворо каже колега. – “Е, кто будет делать, свобода?” – розчаровано відповідає Евенок.

Видно, що свобода без усяких обов’язків і законів для нього не радість. “Лише закон свободу може дати”, – говорив Гете. І ця істина зрозуміла і в Західній Європі, і в тайзі.

Велике свято свободи впало нам після падіння імперії зла і після падіння цензури. “Свобода!” – вітаються зеки після повернення з лагерів. – “Яка свобода?” – запитують члени СПУ і члени КПСС, яким перестали надходити інструкції зверху, і вони розгублено хапають губами повітря.

Що ж то за свобода, коли немає державної фінансової підтримки видань? “Свобода”, - радісно витягує з потаємних схованок свої рукописи поет, який відсидів за свободу слова і вже було заробляв потроху на другий термін. А таких були сотні в Києві, в Москві, в Боярці, в Фастові і по гуцульських селах.

“А мій не дожився до свободи”, - заплакала мати. - “Але що ж ви будете робити, думаєте, вас так і почнуть друкувати і нагороджувати?” – почувся ситий голос. – “А не треба мені ваших нагород. Я святкую те, що знято ваш конвой і ваших шпиків, які підслуховують, підглядають і душать тебе вдень і вночі. Досить. А зі свободою я дам собі раду”.

Усе це так, але оголився і зворотний бік справи – упав резонанс протестуючого слова. Тепер вже незаборонені вірші навіть гарного поета Чичибабина втрачали аудиторію, а патріотичні вірші і поготів.

Прогримівши на весь світ, тихо повертався в Росію Солжєніцин. Його найзаповітніші роздуми “Як нам облаштувати Росію?” мали своєрідну державну підтримку, але знизу почувся непоштивий сміх.

Наївні раби колгоспних полів колись переказували анекдот: “Усе віддав би, аби допустили б мене до радіо “Свобода”, щоб сказати одне тільки слово.” - “Яке ж слово?” - “Ря-туй-те-е-е!”

Коли всі газети і радіостанції славили заможне життя трудящих у найвільнішій у світі країні, тоді вигукнути таке слово, це прозвучало б. Тепер ціна впала і стало ясно, що ніхто не чекає когось там ще рятувати.

Але, коли комуністи з набитими кишенями і пузами покинули обікрадених людей, то хай собі кричать, як хочуть. Старі ігри закінчилися і старі ефекти втечі з неволі також.

На порядок денний вийшли інші питання: як розумно діяти в умовах свободи, як поєднати свободу з обов’язками, як нам зберегти радість свободи в щоденному житті, де свобода не відчувається так, як розтоптаний черевик, а відчувається тільки трудність шляху, який треба знайти і долати?”

Зиновій Фрис

Письменник, філософ, давній і постійний слухач радіо “Свобода” Євген Сверстюк, “Роздуми про свободу”.

Коли людина вільна, вона і не замислюється, вільна вона чи невільна, вона просто живе цією волею, цією свободою, насолоджується нею тихо мовчки, без зайвих слів.

І якось я прочитав, на жаль, я не пам’ятаю чиї це слова, я їх записав, але автора, на жаль, не записав: “Що потрібно для щастя?” - запитує той автор і відповідає, що для щасливого життя необхідно якомога менше думати про щастя, утримуватися від запитання чи щасливий я, не накликати запитаннями негативних відповідей, треба обов’язково заборонити собі вимірювати обсяг щастя, яке нам дісталося, пред’являти всім і всьому позову відносно нестачі і таке інше. Ніколи ще так багато народу не було заражене звичкою думати про власне існування в категоріях щастя.

Всесвітньо відомий співак Лучано Паваротті, котрий у 12 років 15 днів пролежав у комі і пережив свого часу авіакатастрофу на Нью-Йорком, тоді літак розколовся навпіл і, здавалося б, все, кінець, а він залишився живим.

Так ось Лучано Паваротті після цього сказав, що життя належить приймати таким, яким воно є, і насолоджуватись ним повною мірою, віддаватися йому зі всіма своїми силами.

Ну і, вочевидь, варто запитати себе: а чи можливе щастя без свободи? А це вже, мабуть, залежить того, про яке щастя ми говоримо, який рівень свободи маємо на увазі.

В кожному ж разі видається свобода первинна, щастя похідне від неї. За умови, звичайно, що ми цінуємо цю свободу і вміємо нею по-справжньому скористатися.

Наша слухачка Галина Гаврилюк зі Львова написала, що після того, як в неї забрали радіо “Свобода” з хвиль “Довіри” вона відчуває себе обкраденою, скривдженою, розтоптаною:

“У мене забрали не радіо “Свободу, у мене забрали свою свободу”.

“Те що сьогодні робить влада, це свідчить про те, що вони не впевнені в своїх силах, що вони не впевнені в результатах майбутніх президентських виборів. І це всиляє надію в те, що ми її змінимо”.

Зиновій Фрис

Сказав у передачі “Вечірня Свобода” у прямому ефірі 5 березня головний редактор часопису “Свобода” Олег Ляшко.

“Наше життя – це вже цікава інформація”, - так розпочав Юрій Миколайович Тригубенко з Полтавщини, коли я попросив його поділитися своїми враженнями від українських реалій.

Юрій Миколайович Тригубенко продовжує:

“Я просто за це життя. От, дивіться, Ви його знаєте, Ви його розумієте, Ви в Празі. Але це, що твориться на Україні – це дуже велике-велике зло. І зло це відходить, як от президента, як от парламенту. Але я Вам скажу, що ще й народ. Він необізнаний. Мені його шкода цього народу.

І ось дивіться, яка метаморфоза проходить через людей. Ви ж дивіться, колишній парторг, здавалося б, Ви ж розумієте, дібрався до влади, йому через що, я Вам скажу перший строк, що він пішов.

Йому ж люди повірили, що він стане президентом замість Кравчука і таки ж народ буде, народ завжди сподівається на краще життя. А при тому ж почало рушиться у зворотному напрямку. Повірив.

І вже в другий вже період, Ви ж знаєте, як вибори ці проходили, так і став наш президент. І це ж Ви бачите, які його заяви. Мені, як людині, мені ж соромно. Це так, як так відмовляється він тих плівок. І оце ж з Кравченком, це ж стид і ганьба. Починається, що це абсурд, а потім закінчується, що це не абсурд, а це правда. Стидно за таку державу.

Але мені соромно за цей народ, в якому я живу. Ви ж дивіться, Держдепартамент перший раз заявив, що ось дивіться за “Свободу”, за вашу радіостанцію, яка несе таки ж інформацію об’єктивну. Це ж явне політичне замовлення. І “Континент” не дали, щоб виходив в ефірі. І це все цілеспрямовано.

І Кучма правильно він каже. Ви дивіться, він каже, що це будуть дуже брудні вибори. Не знаю, як цей народ наш розцінить це. Я Вам скажу, що така апатія цього народу. І він же сам цей народ, давайте так от душі говорити, як поки він в стороні не при владі, він жаліється, як оце так, і те й те осуджає, правильно, начебто, він розсуждає. Тільки стає, тільки до кормушки, як, начебто, перевернута людина.

І я Вам скажу основне, що Боже, я в вірю в Бога, і не тільки вірю, а й знаю, що він є і управляє. Так на цей народ, давайте так подумаємо, а він достойний другого президента, чи другої влади, якщо він сам такий поганий.

Це ясно, що влада нікуди не годиться, нікуди, він таку й дав. Тому що народ напівкримінальний, напівчесний, напівправдивий, а особливо, що хтось же чекає, у нас така звичка, це не тільки, а у всіх слов’ян, ми завжди чекаємо, щоб хтось за нас пішов і добився. Раніше така приказка: “Моя хата з краю, нічого не знаю”.

А зараз такий принцип: “Та чого я там піду, та воно безполєзно”. Це я зустрічаюсь з багатьма такими людьми. Бачу їхню позицію, через що Кучма і сміється. Він каже, що бачте, що на стадіони йдуть 100 тисяч, а там якась кучка. Ви розумієте кучка. Правильно він називає, того що не йдуть, всі хочуть відсидітися. Ви ж розумієте це ж прекрасно, що це робиться.

Оце Вам апатія цього народу. Якось його і все чекає, він дуже звик вірить владі оцій. А вона, я Вам скажу, влада, це ж не пусте, це ж люди ті, що при владі. Вони ж ідуть то звідсіля. І в нас особливо ще дуже риса така погана: поклоніння ж отому, хто вверху сидить”.

Зиновій Фрис

Ось такий монолог нашого слухача з Полтавської області Юрія Миколайовича Тригубенка.

Дорогі слухачі, повідомляйте і ви нам свої домашні чи робочі телефони. Ми принагідно постараємося вам зателефонувати і записати вашу точку зору, ваші думки про те, що відбувається в Україні.

Дорогі слухачі, ми залишаємося з Вами. Дякуємо щиро за вашу підтримку і вашу таку відчутну небайдужість. Власне, будь-яка перемога починається мабуть з небайдужості. Вона породжує віру і додає сил. І дай Вам Боже побільше і сил, і здоров’я!

В передачі “Листи на Свободу” я зустрінуся з Вами за тиждень. Хай Вам щастить! Хай щастить Україні!

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG