Доступність посилання

09 грудня 2016, Київ 17:30

“Економічний журнал”


Марія Щур “Економічний журнал”

Прага, 14 березня 2004 року.

Марія Щур

Говорить українська служба радіо “Свобода”!

Вітаю вас, шановні слухачі, на хвилях радіо “Свобода”! В ефірі “Економічний журнал”, перед мікрофоном Марія Щур.

На початку тижня сусідня Росія отримала новий уряд. Він став меншим і, як пообіцяв Володимир Путін за п’ять днів до президентських виборів, буде ефективнішим. Що означатимуть ці зміни для економічних взаємин Росії та України з’ясовувала моя празька колега Мар’яна Драч.

Мар’яна Драч

Економічний блок російського уряду практично не змінився. Українець Віктор Христенко, який раніше відповідав за економічний діалог Києва і Москви, втратив посаду першого віце-прем’єра, але залишився при владі на посаді міністра промисловості і технологій.

Зберегли свої посади і міністр економіки та торгівлі Герман Греф та міністр фінансів Олексій Кудрін.

На думку експертів, для України важливе значення має постать нового російського прем’єра Михаіла Фрадкова, який раніше представляв інтереси Росії при Європейському Союзі.

Говорить Вадим Карасьов, директор Інституту глобальних стратегій у Києві:

Вадим Карасьов

Фігура нового прем’єр-міністра Росії Фрадкова має засвідчити нову політику Росії щодо Європи, і в цій політиці, з точки зору Росії, чільне місце займає Україна.

Основна гра полягає в тому, щоб Україна увійшла не до Європейського Союзу, а до “великої Європи”, яку Росія хоче створити на базі взаємодії між східним економічним центром, ключову роль у якому грає Росія, і Європейським Союзом.

Ось чому нова російська європейська політика на пряму буде впливати на темпи, стан, курс європейської інтеграції України.

Мар’яна Драч

Але чи тут не залежить більше від самої України?

Вадим Карасьов

Це вже інше питання, як у цій грі знайде своє місце Україна.

Мар’яна Драч

А якщо говорити про якісь конкретні проекти співпраці України і Росії з ЄС, і зокрема про СОТ, тому що членство в СОТ є передумовою вступу, зокрема до ЄС, це для України. Так?

Росія також має вступити до цієї організації. Як Ви гадаєте, хто кого зараз обжене у вступі в СОТ: Україна чи Росія?

Вадим Карасьов

По-перше, Україна зараз випереджає у темпах по вступу в СОТ, хоча б тому що Україна проводила більш цілеспрямовану політику в цьому напрямку.

А по-друге, що в Україні менше питань сформулювати з другими членами СОТ, ніж для Росії. Але російська політика полягає в чому? Спочатку ЄЕП, потім єдиний економічний простір єдиної Європи, який формується на базі колективного вступу країн-членів ЄЕПу в СОТ.

Тому зараз буде потужна гра Росії для того, щоб вступити в СОТ колективно, щоб Україна, Росія, Білорусь і Казахстан колективно вступили в Світову організацію торгівлі.

Я думаю, що Україна націлена на автономний вступ до СОТ. Так і буде, але доведеться витримувати російський тиск у цьому напрямку.

Мар’яна Драч

Тим часом в самій Росії цього тижня тривала непримиренна боротьба з тими, кого деякі оглядачі називають “неслухняними олігархами”.

Генеральна прокуратура Російської Федерації повідомила про заблокування банківських рахунків співвласників акціонерів нафтової компанії “ЮКОС”.

З подробицями наш московський кореспондент Віталій Портников.

Віталій Портников

Начальник управління інформації і громадських зв’язків Генеральної прокуратури Росії Наталя Вишнякова повідомила, що швейцарська прокуратура на прохання Генеральної прокуратури Росії заблокувала банківські рахунки 20 російських громадян, які мають у п’яти швейцарських банках більш, ніж 6 мільярдів швейцарських франків, це приблизно 5 мільярдів доларів.

Серед цих громадян Михайло Ходорковський, Платон Лєбєдєв, Леонід Нєвзлін, Володимир Дубов, Михайло Бруднов.

Пані Вишнякова підкреслила, що мова йде не про активи, акції, всі інші папери, а щодо особистих грошових внесків фізичних осіб, які причетні до ситуації навколо нафтової компанії “ЮКОС”.

Пані Вишнякова підкреслила також, що ці дії відбуваються у відповідності з російським та швейцарським законодавством, і швейцарські колеги російських прокурорів вирішують питання, пов’язані із кримінальною відповідальністю всіх осіб, рахунки яких є заблоковані.

Між тим, адвокат Михайла Ходорковського Антон Дрель підкреслив, що зараз колишній керівник нафтової компанії “ЮКОС” не має рахунків у закордонних банках.

У Ходорковського був єдиний рахунок в одному з іноземних банків, відкритий за ліцензію Центрального банку РФ, який був закритий ще минулого року.

Адвокат Михайла Ходорковського висловив щире здивування інформацією про те, що у Ходорковського є якісь рахунки у швейцарському банку на суму 5 мільярдів доларів.

“Я думаю, що мій клієнт був би щасливим, дізнавшись, що у нього є мільярдний банківський рахунок у Швейцарії”, - підкреслив Антон Дрель.

Варто нагадати слухачам, що раніше поліція Швейцарської Конфедерації за проханням російської Генеральної прокуратури провела обшуки у офісах цілої низки компаній, які знаходяться на швейцарській території якраз у зв’язку із справою нафтової компанії “ЮКОС”.

Поліцейські прийшли до офісів в Цюрісі, Женеві, а також у кантонах Фрібург і Швіц у центральній частині Швейцарії. Під час цих обшуків було вилучено цілу низку документів, проведено низку інтерв’ю із особами, які працюють у цих компаніях.

Нещодавно аж 2 швейцарських бізнесмени звинуватили Михайла Ходорковського в тому, що він відмивав гроші у Швейцарії. Банкір Андрес Требель та підприємець Ернест Бафіт подали відповідні заяви у швейцарську прокуратуру, про що і розповів представник федеральної прокуратури Швейцарії Мак Вєдмєд.

Бізнесмени повідомляють, що ще 1995 року Ходорковський перевів до Швейцарії десятки мільйонів доларів.

Віталій Портников, радіо “Свобода”, Москва.

Марія Щур

Далі в програмі тема європейської економічної інтеграції. Українські робітники опинилися в центрі уваги в Британії, у той час, як британські профспілки вимагають від своєї влади не дискримінувати робітників зі Сходу.

За оцінками, в Британії працює від 40 до 100 тисяч українців і лише третина з них має легальний статус. Але дослідження, яке замовила британська Конфедерація профспілок, доходить висновку, що українці зазнають експлуатації навіть, якщо працюють у країні легально.

Десятки тисяч українців, які працюють нелегально за кордоном, мріють про те, щоб отримати дозвіл на роботу, який визволить їх від рабської залежності від свого працедавця.

Однак, як говорить дослідження, легальний статус – це зовсім не гарантія того, що закордонного робітника не будуть експлуатувати.

Згідно з результатами дослідження, яке на замовлення профспілок провів український студент Степан Шахно, українець у Британії отримує менше половини заробітної платні його британського колеги, він живе у переповнених гуртожитках, а його працедавця мало цікавить техніка безпеки, тож він зазнає і частіших поранень на роботі.

На думку автора дослідження, проблема полягає в британському законодавстві, яке повністю стоїть на боці працедавця.

Хоча теоретично права легального працівника мають бути захищені, “в дійсності робітник на 100% є залежний від свого працедавця, тому що його дозвіл на роботу є дійсним лише для цього працедавця.

І тільки його звільняють, він втрачає право бути в країні”, - говорить Степан Шахно.

Закордонні робітники опиняються у зачарованому колі. Жодного британського працедавця не було заарештовано за те, що він нелегально надавав працю, а для того, щоб довести факт експлуатації, потрібно перебувати в країні.

Проблеми українського заробітчанина розпочинаються ще вдома. За одне тільки за право працювати в Британії він платить хабарі посередникам від 1 000 до 4 000 доларів.

Опинившись у Британії з таким боргом, він не спроможний заробити навіть на те, щоб його повернути за ті шість місяців чи рік, на який йому дається дозвіл на працю.

Тому більшість робітників з України, які отримують легальну можливість працювати в сільськогосподарському секторі, на будівництві, чи у харчовій промисловості, часто залишаються і далі працюють уже нелегально.

Така ситуація, за словами речника британських профспілок Ніка Кларка, погіршує загальний робочий клімат у Британії, бо працедавець не зацікавлений у тому, щоб дотримуватись стандартів праці, адже у будь-який момент він може отримати робітника, який погодиться працювати довше і за менші гроші:

Нік Кларк (переклад)

Зараз захищають закон таким чином, що охороняють кордон та депортують нелегальних робітників. А це ніяк не перешкоджає тим працедавцям, які заробляють на цьому.

Марія Щур

Тому британська профспілка вимагає від уряду надати робітникам права, які реально можна захистити.

Як говорить український автор дослідження Степан Шахно, зараз особливо потрібно привернути до цієї проблеми увагу британської громадськості, бо в суспільстві панують антиіммігрантські настрої.

Степан Шахно

Ми закликаємо британський уряд набратися сміливості і визнати, що цілі сектори британської економіки залежать від іммігрантської праці і цим людям потрібно дати право на легальну роботу.

Марія Щур

Терористичні акти в Іспанії підкосили акції головних туристичних компаній та авіаперевізників.

Незважаючи на це, європейські туроператори, що зібралися в Берліні на найбільший в світі туристичний ярмарок - Міжнародну туристичну біржу, сподіваються, що цей рік буде кращим, ніж попередній.

Для цього вони розробляють нові нетрадиційні туристичні маршрути. Новим видом туризму для німців стали вікендові шоп-тури до сусідньої Польщі.

У вихідні дні розкішний автобус марки “Мерседес” забирає німецьких пасажирів з прикордонних містечок Східнї Німеччини і привозить просто під найбільші гіпермаркети польського містечка Щеціна.

Ця послуга набрала такої популярності, що автобусові кожного з двох вихідних доводиться робити по чотири рейси туди й назад.

З Варшави повідомляє Володимир Павлів.

Володимир Павлів

Переїзд із найбільшого містечка Швед до польського містечка Щеціна коштує всього 11 євро. Цю затрату німці собі компенсують вдесятеро за рахунок різниці цін на товари та послуги у них на батьківщині та у східного сусіда.

З того моменту, як німецькі громадяни зорієнтувалися, що всього за 100 кілометрів на схід у польських прикордонних містечках послуги чи товари не є гіршими, ніж у них, зате дешевшими більше, ніж в 4 рази, розпочався справжній вікендовий бум німецьких поїздок до Польщі, говорять німецькі журналісти із прикордонних редакцій.

Німецькими клієнтами дужезадоволені і польські продавці, адже на відміну від польських покупців, закордонні гості викуповують найдорожчі товари та замовляють найдорожчі послуги, на які полякам часто просто бракує грошей.

Натомість, розрахунок німців є дуже простим: чим дорожчу послугу чи товар вони замовляють, тим більше заощаджують.

Наприклад, технічний огляд на станції автомобілів марки “Opel” у Щеціні коштує 140 євро, а в Берліні – 300. Зачіску на урочистість німецькі перукарі зроблять середньому за 40 євро, а у польських містах – за 10 євро.

У таких же пропорціях відрізняються ціни на товари побутової техніки і на послуги стоматологів, при цьому якість послуг та матеріали, котрі для цього застосовуються вже кілька років є ідентичними.

“То для чого ж переплачувати?” – запитують задоволені німецькі клієнти. Німці поспішають використовувати польську дешевизну ще і через те, що побоюються, що після вступу Польщі до ЄС, ціни тут зростуть до середнього рівня, що нині панує в ЄС.

Отже, треба поспішати. Польські бізнесмени стверджують, що вслід за німцями до польських крамниць та салонів потяглися і інші сусіди. Все частіше на вулицях польських міст по вихідних можна зустріти групи так званих шоп-туристів також з Данії, Швеції та Голландії.

Іноземні клієнти почали також з’являтися і у більш віддалених від кордону польських містах, де вибір товарів та послуг ще більший, а продавці поки що менш розбещені.

Так що, не виключено, що скоро з’являться і інші транскордонні прикордонні вікендові автобусні маршрути. Ідея з автобусом виявилася дуже вдалою – тішаться власники щецінцького транскордонного маршруту, бо німці і раніше приїздили до Польщі по закупки своїм транспортом, але завжди боялися польських автомобільних злодіїв.

А тепер доводиться вважати тільки на кишені та сумки.

Володимир Павлів, радіо “Свобода”, Варшава.

Марія Щур

Переваги європейської економічної інтеграції німці вбачають не лише у можливості дешевше купувати продукти в Польщі, але й у тому, щоб дешевше виробляти свої автомобілі в Україні.

Розповідає наш кореспондент у Німеччині Надія Кандиба.

Надія Кандиба

Голова німецької спілки автомобілебудівників Берн Готчалг не боїться гучний заяв на кшталт того, що для автомобільних концернів Німеччини розширення ЄС на Схід вже відбулося.

На думку Готчалга, країни в Східній Європі, які незабаром стануть членами ЄС, представляють собою надзвичайно цікавий ринок, а експерт з питань маркетингу Фердінанд Дюденгофер не виключає, що в довгостроковій перспективі нові члени ЄС разом з Росією та Україною будуть для німецьких автомобілебудівників найважливішим після Китаю регіоном.

Причина полягає в тому, що ринок у цих країнах, на відміну від Західної Європи ще зовсім не наситився. У той час, як у Західній Європі на одну тисячу жителів припадає 800 машин, у країнах Східної Європи – тільки 200.

До речі, такі концерни, як “Volkswagen” вже почали освоювати ринок і за межами майбутнього розширеного ЄС.

Про потенціал, скажімо, українського ринку свідчить також останній контракт, підписаний між Міністерством внутрішніх справ України та “Volkswagen” на постачання 2 тисяч 200 автомобілів.

Про це днями повідомила прес-служба німецького концерну, щоправда подробиці контракту не розголошуються. Водночас експерт з питань маркетингу Фердінанд Дюденгофер говорить і про зворотну сторону медалі.

З 1300 німецьких фірм, які постачають автомобілебудівникам комплектуючі частини, 500 вже перенесли своє виробництво до Східної Європи, що означає подальше скорочення робочих місць у Німеччині.

Як приклад, тут можна назвати концерн “Леоні”, який має в Україні власний завод з випуску автомобільних кабельних систем. Німецьких виробників приваблює в Україні та інших країнах Східної Європи передусім дешева робоча сила.

Окремі автомобілебудівники вже почали налагоджувати у східноєвропейських країнах навіть монтажні цехи для збирання своїх машин.

Торік такий завод, що належить концерну “Volkswagen” запрацював в Україні. Його потужність - 15 тисяч автомобілів на рік.

Водночас експерти застерігають, що нові ринки можуть спричинити і головний біль в окремих німецьких виробників, якщо на ринку Німеччини почне з’являтися дешевий реімпорт.

Надія Кандиба, радіо “Свобода” з Німеччини.

Марія Щур

І на закінчення знову погляд в історію. В одній з наших минулих передач ми розповідали про англійського інженера Джона Юза, який наприкінці ХІХ століття заснував у Донбасі велике підприємство та місто Юзівка (нині – Донецьк).

Сучасником Юза і його конкурентом у Донбасі був інженер-залізничник Федір Єнакієв. Про підприємця та засновника великого металургійного заводу Федора Єнакієва розповідає ведучий рубрики “Українські підприємці в історії” Віталій Пономарьов.

Віталій Пономарьов

Син вихідця з Херсонщині, залізничний інженер Федір Єнакієв очолював Товариство Балтійської залізниці, був членом Петербурзького елеваторного акціонерного товариства та засновником Товариства під’їздних залізничних шляхів.

1895 року він разом з надвірним радником Яловецьким та бельгійськими підприємцями Октавом Неф-Орбаном і Оскаром Біє заснував “Російсько-бельгійське металургійне товариство”. Його метою було спорудження та експлуатація металургійного підприємства у Донбасі.

Для розташування заводу Єнакієв запропонував місцевість поблизу селища Федорівка Бахмутського повіту. Товариство придбало земельну ділянку у князя Долгорукова.

1895 року за проектом бельгійця Альфреда Філіпара і під керівництвом Єнакієва розпочалося зведення виробничих корпусів. Завод був названий Петровським – за назвою розташованого за 3 кілометри, майже 30 років перед тим ліквідованого чавуноливарного підприємства.

За 2 роки Товариство збудувало 2 домни, 120 коксових батарей, 2 конвертори, 2 шахти, бесемерівський, мартенівський та прокатний цехи.

27 листопада 1897 року новий Петровський завод дав перший метал. Сировиною була криворізька та донбаська руда, воду брали з річки Садки, вугілля – з розташованих поруч копалень Вєровська, Нар’євська, “Бунге”.

Через 2 роки на заводі працювало 2 тисячі 665 робітників. У заводському селищі постали 4 двоповерхових та 20 одноповерхових будинків, 2 готелі, залізнична станція, 2 церкви, молитовний будинок, синагога, костьол, лікарня, бібліотека, їдальня, кінотеатр “Ілюзія”, клуб, “Народний будинок”, пошта і 3 школи. 1898 року на честь засновника селище було назване Єнакієвим.

Зусиллями Єнакієва упродовж наступних шести років на підприємстві були збудовані ще одна домна і 3 мартенівські печі. 1913 року Єнакіївський завод виробив 349 тисяч тон чавуну, 316 тон сталі і 280 тон прокату, ставши за обсягами виробництва третім в Російській імперії металургійним підприємством. Значну частину продукції становили виготовлені на державне замовлення рейки для залізниць.

Федір Єнакієв помер 29 січня 1915 року. Згодом більшовики конфіскували завод, і вже 21-го року він видав Леніну так званий “комуністичний вексель” на виготовлення 10 мільйонів пудів металу. Радянська влада перейменувала Єнакієве на Рикове, а згодом – на Орджонікідзе. Під час Другої світової війни німецька влада повернула місту назву Рикове, а від 44-го року воно знову називається Єнакієвим.

Віталій Пономарьов, радіо “Свобода”, Київ.

Марія Щур

У нашій наступній передачі ми продовжимо подорож містами Донбасу і познайомимо вас з особою засновника міста Горлівка, що неподалік Єнакієва. Тож розповідь про Петра Горлова слухайте у нашій наступній передачі.

На цьому час “Економічного журналу” добігає кінця. З вами була Марія Щур, прощаюся з вами. А передачі радіро “Свобода” тривають. Залишайтеся на хвилях “Свободи”!

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG