Доступність посилання

ТОП новини

Рішення Конституційного Суду щодо конституційної реформи, президентські вибори та чергове пересування депутатів-мажоритарників.


Ірина Халупа Сергій Телешун - політолог, голова фонду “Співдружність”; Олександр Дергачов - політолог, головний редактор журналу “Політична думка”.

Київ-Прага, 18 березня 2004 року.

Ірина Халупа

Добрий вечір, Україно!

Українська “Свобода” розпочинає своє радіомовлення.

Сьогодні четвер, 18-те березня, 20-та година. З вами передача “Вечірня Свобода”. Перед мікрофоном Ірина Халупа. Вітаємо всіх, хто нас слухає.

Наша сьогоднішня тема така: “Рішення Конституційного Суду щодо конституційної реформи, президентські вибори та чергове пересування депутатів-мажоритарників”.

Наші гості: голова фонду “Співдружность”, політолог Сергій Телешун; головний редактор журналу “Політична думка”, політолог Олександр Дергачов.

Вітаю вас, шановні гості, і дякую за участь у сьогоднішній “Вечірній Свободі”.

Отже, сьогодні Конституційний Суд визнав законопроект Медведчука-Симоненка про внесення змін до Конституції таким, який відповідає 157-й і 158-й статтям Основного Закону.

Ці статті, зокрема, мовлять про те, що Конституцію не можна змінювати в умовах воєнного чи надзвичайного стану, що зміни не можуть обмежувати свободи громадян чи загрожувати українській територіальній цілісності та незалежності і що парламент не може під час однієї каденції змінювати одні і ті самі положення Конституції.

13 суддів конституційних вважають, що цей законопроект є конституційним, а 4 голосували проти нього.

У цьому законопроекті передбачається перехід на парламентсько-президентську форму правління; Президент далі буде обраний шляхом всенародного голосування, проте уряд буде формувати депутатська коаліція.

Крім того, термін повноважень народних депутатів буде продовжений до п’яти років; буде запроваджений імперативний мандат, тобто, депутати будуть змушені залишатися в партіях і блоках, в рядах яких вони прийшли до ВР.

Основна мета цього законопроекту – послабити президентську владу, посилити роль Кабінету Міністрів та посилити відповідальність парламенту за роботу уряду.

До цього рішення Конституційного Суду опозиція наголошувала на тому, що в тексті законопроекту містяться розбіжності з чинною нині Конституцією. Проте Конституційний Суд визнав ці неузгодженості такими, що не посягають на права і свободи громадян і не загрожують українській незалежності.

Також Конституційний Суд вирішив не тлумачити факт голосування за цей законопроект у ВР минулого року, тобто 24-го грудня, яке опозиція не визнає і вважає це голосування нелегітимним і неконституційним.

В той день опозиція блокувала систему голосування, і депутати провели голосування підняттям рук. Тому у січні 52 народні депутати направили подання до Конституційного Суду, в якому заперечують конституційність постанови ВР про попереднє схвалення законопроекту про внесення змін до Конституції.

Трохи згодом Конституційний Суд отримав подання про незаконність голосування і 3-го лютого, коли парламент вилучив із законопроекту положення про обрання Президента країни в парламенті.

Наскільки конституційним є сьогоднішнє рішення Конституційного Суду щодо пропонованих змін? Які політичні наслідки може мати таке рішення?

З такими запитаннями Марина Пирожук звернулася до голови Парламентського комітету з питань правової політики, колишнього міністра юстиції, члена Вищої ради юстиції Василя Онопенка.

Ось його відповідь: | Василь Онопенко

Враховуючи обставини, за яких приймалося рішення на сесії ВР, я вважав до прийняття рішення Конституційним Судом, що немає підстав для винесення позитивного рішення по даних законопроектах.

Але, оскільки Конституційний Суд ухвалив таке рішення, мені як юристу просто незручно критикувати рішення Конституційного Суду. Якщо воно вже є, то я вважаю, що рішення Конституційного Суду повинні виконувати всі.

Марина Пирожук

А які політичні наслідки може мати нинішнє рішення Конституційного Суду?

Василь Онопенко

Це все рівно, що відкрити двері в приміщення, яке було закрите, і дати можливість вирішувати всі питання, які пов’язані з політичною реформою. Це та основа, на якій будуть проводитися зміни до Конституції.

Інша справа, чи проголосує зал, чи не проголосує? Але рішення Конституційного Суду – це ключ до того, щоб вносити зміни до Конституції, звичайно, з тих питань, які ставилися і перед Конституційним Судом і на які він дав відповідь. Це надзвичайно важливий акт для депутатів.

Марина Пирожук

Тобто, парламентська більшість у такий спосіб отримала повний карт-бланш?

Василь Онопенко

Абсолютно. Вони можуть зараз вносити зміни до Конституції і голосувати, але в межах тільки тих питань, які ставилися перед Конституційним Судом.

Марина Пирожук

А чи опозиція в цьому контексті зможе протистояти?

Василь Онопенко

Звичайно, є різні можливості протистояти. Адже після того, як ухвалене рішення Конституційного Суду, то ці рішення повинні бути проголосовані ще в залі ВР. Там потрібно набрати 300 і більше голосів.

Багато депутатів не погоджуються з тими пропозиціями, які вносяться до Конституції, зокрема, навіть мажоритарники, які входять до більшості. Тому це питання буде не таким простим, як декому здається сьогодні.

Ірина Халупа

Шановні гості, постійний представник Президента у ВР О.Задорожній прогнозує, що вже наступного тижня пройде голосування за внесення змін до Конституції.

Чи можна вважати рішення Конституційного Суду перемогою більшості чи карт-бланшем для більшості, як це сказав пан Онопенко, і поразкою опозиції? Пане Телешун.

Сергій Телешун

Однозначно казати про те, що це питання або рішення Конституційного Суду є обов’язково поразкою для опозиції і виграшем для більшості, достатньо важко.

Але відкривається правова форма, на якій більшість уже може ухвалювати інші рішення. Тобто, якщо раніше була змога, так би мовити, апелювати до юридичних органів, то сьогодні і опозиція, як на мене, і більшість зосередяться вже на боротьбі на змістовій частині. Тобто, хто зможе нав’язати більш оптимальну модель поведінки у ВР, внести більше поправок і зробити змістову частину такою, яка або влаштує 300 голосів, або не влаштує, або розіб’є, так би мовити, попередні домовленості.

Але я не виключаю, що сьогодні більшість, комуністи і соціалісти ключові питання для себе зможуть вирішити у ВР.

Ірина Халупа

Пане Дергачов, як буде далі ? Отже, голосування 24-го грудня і 3-го січня... Конституційний Суд не чіпав тих проблем. Він вважає, що це внутрішні проблеми ВР. Якщо вона не спроможна дотримуватися власного регламенту, то це її проблеми.

Як тоді опозиції бути далі? Чи зможуть вони знайти якусь спільну мову з більшістю щодо цієї реформи, щоб вийшло це так, як кажуть в народі, щоб і вовк був ситий і коза ціла?

Олександр Дергачов

По-перше, ми давайте згадаємо, що в нас є різні опозиційні сили і вони вибудовують власний курс. І одна справа - це “НУ” і БЮТ. Їх позиція, хоч і всіма характеризується, як невизначена і не зовсім зрозуміла, але вона визначена і зрозуміла, вона така, якою вона є. І ці сили не будуть підтримувати і надалі політичну реформу.

Що стосується комуністів і соціалістів... Ми найближчим часом будемо бачити, наскільки вони здатні обстоювати власні інтереси ось у межах цієї тактичної співпраці з більшістю, оскільки для них дуже важливі деякі деталі тих законів, які мають передувати ухваленню змін до Конституції.

Тут ми будемо дуже чітко бачити, який саме буде той закон про вибори на пропорційній основі, якою буде ця угода щодо порядку внесення змін до Конституції, чи будуть там прописані процедури, які б убезпечили від непорозумінь і невиконання зобов’язань?

Тож багато питань ще попереду. Сьогодні ми маємо таке рішення КСУ, яке, по-перше, очікувалось. По-друге, все ж мало що змінює, оскільки ключові питання легітимності голосування залишились не вирішеними.

Ірина Халупа

Отже, як бути, власне, з тими? Бо багато хто вважає, що це таке половинчасте рішення, так би мовити, а головну проблему прикрито. І як сказав суддя Мироненко, що його відповідальністю було тлумачення тих двох статей (157-ї, 158-ї) щодо регламентних питань і легітимності голосування. КСУ вирішив не чіпати тих проблем.

Якщо вони не звертаються до проблеми, то проблема все одно пропадає, як бути далі з тим?

Сергій Телешун

Давайте так. По-перше, є три рівні. КСУ так дипломатично не захотів втручатись у політичну боротьбу між політичними силами. Тобто, він показав те, що ми вважаємо, що така форма ось доречна, така недоречна.

Але зверніть увагу на одне таке зауваження, на що журналісти, можливо, не дуже звертають увагу. Кожне доповнення вже, коли буде виноситись голосування остаточно, буде розглядатись КСУ.

Тобто, по-перше, опозиція вже може постійно звертатись, як, до речі, і більшість до КСУ, звертаючись щодо тлумачення оцих доповнень. Це перша складова.

Друга складова - це складова змістова. І третя складова - це стратегічна. Тобто, не брати участь, але готуватись до президентських виборів, щоб потім у тій чи іншій формі змінити рішення, прийняті у ВР.

Ірина Халупа

Пане Дергачов, що Ви скажете з цього приводу? Може, хай тоді КСУ все це розписує, депутати лише будуть голосувати?

Олександр Дергачов

Давайте згадаємо, що ще важливо мати на увазі, коли ми обговорюємо оці питання. По-перше, КСУ, хоч і відмовився реагувати на запити депутатів щодо легітимності голосування, прокоментував одну деталь, пов’язану з тим, що зміни до проекту, який голосувався наприкінці грудня, були внесені на позачерговій сесії. І досить дивні взагалі-то за організацією сесії.

І це додає характеристики самому КСУ. Він вільно протлумачив так, як вигідно владі, і не виявив великої прискіпливості в цьому питанні. Хоча дійсно, я розумію, що має на увазі пан Онопенко, коли каже, що ось відбулось рішення КСУ, і його вже належить виконувати.

Для пересічного українця це не є правилом. І тому пересічному українцю цікаво, що таке КСУ, наскільки він є авторитетним, наскільки можна довіряти його рішенням?

Коли за простішою політичною арифметикою 1+1 став 1. Я маю на увазі тлумачення того, скільки ж разів обирався пан Кучма на посаду Президента. То це навантажує цей склад КСУ певним іміджем, негативним іміджем.

І тут важко пропагувати таку законослухняність у пересічного українця, коли йдеться саме про подібні дії найвищої інстанції. Це одне.

Інше, що сьогодні ті, хто ініціював розгляд питання про легітимність і нелегітимність голосування, мабуть, нічого не можуть формально вдіяти, але за ними залишається можливість у новій політичній ситуації повернутися до цього питання.

І ми матимемо, можливо, дійсно позитивне рішення щодо змін до Конституції, але за ним буде оцей шлейф сумнівності процедури, на яку, до речі, наші європейські партнери зважають увагу набагато серйозніше, ніж це відбувається в нас.

Нарешті, коли ми кажемо про те, що ось КСУ зняв якісь питання... Питання треба було знімати не на цьому юридичному рівні, а на рівні суспільно-політичному. Треба все ж таки мати на увазі, чи є зрозумілим оцей варіант конституційної реформи для населення, для виборців, що саме може дійсно підтримати населення, а що ні?

Колись ми дуже активно обговорювали за ініціативою Президента інший варіант реформи. Він знятий з порядку денного, з’явився новий, але він чомусь абсолютно не обговорюється.

Згадую позицію європейців, що з населенням не порадились належним чином. Це теж створює характеристику оцього варіанту політичного реформування.

Ірина Халупа

Здається, головна проблема з точки зору населення у проектах конституційної реформи полягала в тому, що народ хотів далі обирати свого вождя, свого Президента. І голосуванням 3-го січня це право було зафіксоване за українським обивателем.

Може, влада вважає, що це вистачально щодо дискусії. Я хочу також, не знаю, чи наші гості мали можливість прочитати вчорашнє послання Президента до ВР, але там у першому розділі мова йде про те, що конституційна реформа якраз проводиться, навколо неї широке обговорення.

А ось Ви, пане Дергачов, вважаєте, що ні. Що Ви скажете з цього приводу, пане Телешун? Може, просто віддання обивателю права голосу – це і є тим обговоренням?

Сергій Телешун

Ні. Насамперед, ні. Зразу так...

Ірина Халупа

А як би воно мало виглядати? Тобто, Ви знаєте, навіть людина така, як я, яка змушена дещо зачитуватися у тому всьому і слідкувати. Тут така саламаха законопроектів, постанов , перепрошую, що важко розібратися. Як тоді пересічна людина має все це зрозуміти?

Сергій Телешун

Ви знаєте, не тільки Ви не можете зрозуміти, а судячи по тому, як голосують депутати і як вони відповідають у своїх інтерв’ю, то до кінця і вони не розібрались, за що голосують.

Головне, що чітко з’ясувати сценарій, по якому вони голосують. Це по-перше. По-друге, відповідь ось у чому полягає: сьогодні визначає не правила гри між владою, опозицією і громадянами, а визначаються правила гри між основними політичним гравцями і опозицією. Хоча опозиція вже, як казав мій колега, неоднозначна. Ось і на цьому закінчується.

Громадяни поки що в основній масі (подобається це комусь, чи не подобається) виконують функцію статистів.

Пам’ятаєте, я казав, що це, на жаль, торкається як влади, зрозуміло, але торкається й опозиції. Ніхто з політичних сил не пояснює суть конституційної реформи або протесту проти окремих положень конституційної чи політичної реформи. Це є тусовка щодо визначення політико-правових правил гри між основними політичними гравцями за владу. Це перше.

По-друге: чому, до речі, рішення КСУ, чому йде розмова про народ, про деякі інші речі? Багато хто вважає, що якщо звернутись до народу, то не встигнуть провести конституційну реформу – раз. По-друге, це треба затратити великі кошти. По-третє, не встигнуть до президентських виборів.

І четверте – конституційна реформа не виконає технологічну суть своєї, так би мовити, проблематики. Вона не зможе бути прийнята до президентських виборів. А значить , в значній мірі втратить свою актуальність для однієї частини політичного спектру, скажімо так, провладних політичних сил.

Ірина Халупа

А дивлячись на все це трошки здалека і враховуючи добро України як держави і українського населення, чи буде це така велика катастрофа, якщо ця реформа не буде пропхана до президентських виборів, пане Телешун?

Сергій Телешун

Ви розумієте, дивлячись здалеку і зблизька, можна прийти до висновку, що у світі реформи робились від двох років до 20-30. В Британії, до речі, вже тридцятий рік політична реформа. Мені все рівно, якого кольору кішка – головне, щоб вона ловила мишей. Бажано, щоб вона ловила дуже влучно цих мишей.

Тобто, виходячи з тих речей, мені здається, що я вже, зверніть увагу, кажу про конституційну реформу. Так, окремі зміни можна було внести, так би мовити, до президентських виборів.

Але вектор політичної реформи (до речі, про це каже й опозиція) може змінитися після виборів Президента. Дуже важливо, який буде Президент. Він може послатися на свою легітимність, він може звернутись напряму до народу, використовуючи інструментарії референдуму, і намагатись так чи інакше вплинути на деякі зміни, що були прийняті. Це перше.

По-друге: проблема полягає в тому, що самі громадяни в значній мірі (я не хочу казати, що вони не розуміють змісту політичної реформи) плутаються у суті цих речей, починають відсторонюватись від влади, як чорт від ладану. На жаль, для багатьох політиків це дуже важливо. Тобто, по принципу “Кесареві – Кесареве, Богові – Богове”. Тобто, багато хто не хоче участі громадян у політичному процесі, тому що ми ж забули про ще один, так би мовити, аспект – економічний.

А особливо цікавий для України економічний , тобто, закінчення стратегічної приватизації. Це також, як на мене, є одна ключова політичної реформи, бо політична реформа, на мою думку, базується не на власності влади, а на власності власності. Оце найбільш важливо.

Ірина Халупа

Дякую, пане Телешун. Шановні гості, на своїй прес-конференції суддя КСУ пан Мироненко сказав ось таке. Він підтвердив, що є певні неузгодженості у цьому законопроекті, який сьогодні отримав конституційне “добро”, і основним Законом. Тут, зокрема, у перехідних положеннях законопроекту вказується, що парламент обирається на пропорційній основі за партійними списками у 2006 році.

“А що буде в 2011?” – запитав суддя. Що це за штучки такі? Якщо буде ухвалений цей закон, тоді я це тлумачу і розумію так, що від 2006 року так воно й буде навіки-вічні, якщо, звичайно, депутати не запровадять ще якісь чергові зміни. Чи, може, в мене юридично не налаштований мозок, пане Дергачов?

Олександр Дергачов

Я думаю, що автори не попрацювали з юристами разом з філологами, я сказав би так, і не доформулювали деякі речі. З’явиться можливість (а вона вже є) по-різному тлумачити. Хтось каже, що достатньо того, що записано – що в 2006 вперше обирається на 5 років, і далі все ясно. Хтось захоче уточнити і ми бачитимемо ще один цикл внесення поправок і погодження їх з КСУ. Думаю, що конституційні судді запрошують депутатів ще й ще раз звертатись до них, щоб узгоджувати чергові варіанти змін.

Сергій Телешун

Пані Ірино, я якраз уже тут, як юрист, звернув увагу, можливо, на що Ви не звернули увагу. До речі, навіть не тільки в цих трактуваннях КСУ... Наприклад, в сьогодні прийнятому законі щодо Президента сказано, що Президент не має права обиратися 2 рази поспіль. А чи може він обиратися через раз?

Ірина Халупа

5 років пізніше.

Сергій Телешун

Абсолютно. Тобто, це вже перше. Друге питання виникає – 2006 рік, що Ви сказали. А що буде в 2011 і далі? Третє питання – це питання імперативного мандату: коли, за яких умов можна позбавити депутата мандату? Четверте питання (юридичне): скільки ж років має право обиратися, продовжувати повноваження ВР – 4 чи 5? І коли цей термін стікає?

Тобто, можна, виходячи з цього рішення, скоротити діяльність ВР від одного (до речі, Мироненко так чи інакше звернув увагу) місяця до 12 місяців. Я вважаю, що тут достатньо багато недопрацьованих речей.

Ірина Халупа

А чому це так виходить? Все ж таки, багато депутатів - юристи. Хоча вони час від часу тут, в нашому ефірі зізнаються, що вони свої законопроекти не дочитують до кінця і голосують за них. Просто важко мені це зрозуміти – чому так невдало опрацьовуються ті документи. Пане Дергачов.

Олександр Дергачов

Ми можемо констатувати, що в нас не дуже висока культура документотворення і узгодження всіх цих деталей. Але я думаю, що тут були присутні і такі два моменти : ініціатори реформи хотіли просто перерозподілити повноваження, а деталі вже – це, дійсно, деталі...

Ірина Халупа

Це зайве, так?

Олександр Дергачов Тоді як ті, хто, можливо, все це помічав, були зацікавлені в тому, щоб реформи були, але трохи пізніше. Зараз ми відчуваємо – йде боротьба за терміни, коли й що може відбутися. Це дуже драматична ситуація, коли за перехідними положеннями зміни мають набути чинності через 4 місяці після ухвалення. Що це за 4 місяці, що має відбутися з ВР і урядом таким чином?

Можливо, десь влітку – не зовсім зручний час. Всі ці деталі ще на порядку денному. Знов-таки, я думаю, що занадто оптимістичні прогнози ми чуємо від керівництва більшості :“Зачекайте ще тиждень-два. Тим більше, буде ще додатковий пленарний тиждень, і все буде позаду” .

Ірина Халупа

Три дні голосування.

Олександр Дергачов

Насправді, головне ще попереду.

Ірина Халупа

До речі, пане Телешун, Ви згадували імперативний мандат. Сьогодні сталося щось, що, мабуть, коли буде запроваджений цей принцип, не буде відбуватися. Саме троє народних депутатів з групи “Демократичні ініціативи” Людмила Давидова, Михайло Добкін та Олег Каратуманов вийшли з її складу. Таким чином, “Демократичні ініціативи” нараховують всього 16 депутатів.

Мій колега Тарас Марусик спробував з’ясувати причини їхнього виходу з групи. Йому вдалося поспілкуватися з двома народними обранцями. Ось як пояснив причину свого виходу депутат Михайло Добкін. Нагадаю, що він входить до об’єднання “Мажоритарник”, яке виступало категорично проти введення в Україні 100-відсотково пропорційної системи виборів до парламенту.

Михайло Добкін

Такого основного мотиву не було в мене. Це такий збіг обставин. Перше і найголовніше – що я не був у змозі працювати більше з керівництвом.

Тарас Марусик

З керівництвом фракції, так?

Михайло Добкін

У нас депутатська група.

Тарас Марусик

А от те, що я вже встиг прочитати, чи відповідає дійсності ,що це пов’язано з перспективою створення центристської політичної сили?

Михайло Добкін

Так. Я вважаю, що напередодні прийняття змін до Конституції, напередодні нового закону про пропорційні вибори народних депутатів у ВР в мене є думка, що буде створена третя політична сила, яка не буде відноситись до того формату, який склався у ВР – ні до більшості, ні до опозиції. Тому я бачу себе в такій третій хвилі, яка буде представляти інтереси народу.

Тарас Марусик

Це не обов’язково буде політична партія?

Михайло Добкін

Не обов’язково.

Тарас Марусик

Чи це може означати, що Ви і Ваші однодумці, я не маю на увазі тільки тих, які вийшли з "Демократичної ініціативи", але і ширше коло, не буде голосувати за конституційну реформу в такому вигляді у ВР?

Михайло Добкін

Я буду голосувати за конституційну реформу в тому вигляді, в якому вона зараз буде запропонована, тому що я вважаю, що зараз настав час, коли потрібно зробити розподіл між усіма гілками влади, тобто у мене немає ніяких заперечень.

Тарас Марусик

А тоді може у Вас не буде вибору, чи це буде політична партія, чи якесь інше політичне утворення?

Михайло Добкін

Ні, я заперечив такому закону про вибори народних депутатів на пропорційній основі в тому вигляді, в якому він поданий, з імперативним мандатом, із закритими списками - це у мене не викликає ніякого сумніву, я не буду голосувати за цей закон. Але за всі другі зміни до Конституції, пов’язані із розподілом влади, з Президентом, урядом, ВР, я буду підтримувати.

Тарас Марусик

Ви синхронізували свій вихід? Чи кожен прийняв вибір індивідуально?

Михайло Добкін

Ні, це збіг обставин, в якийсь термін часу рішення приймав кожен, але так склалося, що заяви ми написали в один день.

Тарас Марусик

І останнє запитання. Ви не плануєте найближчим часом вступити в якусь фракцію?

Михайло Добкін

Зараз ні, я вважаю, що зараз ще ні. Мені не зовсім приємно бути депутатом, який переходить з однієї фракції в другу. Тому, якщо я вже вступлю до лав якоїсь партії, а не до фракції, то це вже буде мій останній крок до 2006 року.

Ірина Халупа

Народний депутат Михайло Добкін, він разом із двома колегами вийшов з групи "Демократичні ініціативі". Цей крок лідер цієї групи Степан Гавриш пов’язує з проведенням політичної реформи, оскільки, цитую за інформагентствами, "багато з них не відчувають себе у майбутній політичній програмі, шукають своє місце, і це є нормальним процесом".

Пан Гавриш вважає, що цей процес може торкнутися всіх фракцій і груп, які створені не на партійній основі. За його словами, в якійсь фракції це відбудеться раніше, в якійсь пізніше, а ось що про свій вихід сказала інший народний депутат Людмила Давидова.

Людмила Давидова

Рішення це зріло давно, просто так співпало в часі, що я сьогодні вийшла з групи "Демократичні ініціативи" і ще два депутати , мої колеги.

Ніякої політики тут немає, абсолютно, я залишаюся в більшості. Інакше і бути не може. Я за політичну реформу, я на 100 % підтримую політику Президента, я завжди це робила і буду робити до останнього.

Тарас Марусик

Але формально причина якась повинна бути. Чи Ви синхронізували Ваш вихід з іншими колегами?

Людмила Давидова

Ні, ні, просто так вийшло, я можу сказати, що випадково, що в один день ми вийшли.

Ірина Халупа

Людмила Давидова, народний депутат від більшості, але вже не член групи "Демократичні ініціативи". Політики мають такий талант: тлумачити навіть негативні речі в позитивному світлі. Але все-таки втрата трьох членів - це серйозна справа. Що за тим стоїть, на Вашу думку, пане Телешун?

Сергій Телешун

Можна погодитися зі Степаном Гавришем у тому, що кожен шукає своє місце у цьому українському політичному просторі в контексті навіть не президентських виборів, а в контексті 2006-го року. Пан Добкін чітко сказав, що він буде шукати, чи створювати...

Ірина Халупа

Пане Телешун, а чи не повинен кожен народний депутат бачити своє місце на політичній сцені ще до виборів? Тобто, треба прийти до парламенту і тоді шукати своє місце?

Сергій Телешун

Справа в тому, що в Україні правила гри дуже часто змінюються і дуже швидко, і не всі так швидко можуть змінювати своє бачення.

Ірина Халупа

Ви хотіли сказати: "стрибати".

Сергій Телешун

І в гречку: чи в політичну гречку, чи не в політичну. Питання дещо в іншому. Політичний простір після 2006 року буде достатньо вузький. І потрібно чітко визначити, з ким.

Зверніть увагу: вони всі, як один, заявили: ми в більшості. Але яка це буде більшість і що за політична сила знайде їм місце для того, щоб реалізувати себе як політика і отримати депутатський мандат - це достатньо важливо.

По-друге: я не виключаю, що це технологічна дія, конкретно направлена проти координатора більшості тому що, як відомо, є деякі специфічні стосунки між головою ВР і координатором більшості, між представниками інших фракцій.

Тоді в цій ситуації ця позиція може також достатньо суттєво вплинути на координатора більшості, особливо напередодні голосування по політичній реформі.

І третє: насправді я знаю і володію інформацією, що зараз стоїть питання створення нових політичних сил. Я б не хотів передчасно казати...

Ірина Халупа

Ось пан Добкін про це згадував. Він хоче створити партію, яка буде островом між більшістю і опозицією.

Сергій Телешун

Справа в тому, що в самій більшості, я трошки відкрию таємницю, але не до кінця.

Ірина Халупа

Відкрийте дуже, пане Телешун!

Сергій Телешун

Мушу казати, що в самій більшості є думка , щоб створити політичні сили або політичну силу, яка б, проводячи політичну реформу, з часом дистанціювалася б від найбільш одіозних представників більшості і була проміжним етапом між більшістю і опозицією.

Ірина Халупа

Пане Дергачов, як Ви бачите цей вихід і слова пана Телешуна? Як Ви це розумієте?

Олександр Дергачов

Йдеться про трьох маловідомих, малоактивних у політичному просторі депутатів, тому цікавіше дійсно, куди вони прийдуть, а не чому вони вийшли. Звичайно, вони не можуть бути ініціаторами створення якоїсь авторитетної політичної сили.

Я думаю, що вони дійсно могли б скласти не кращі відносини з керівництвом депутатської групи, що обмежувало їхні лоббіські можливості.

В якості незалежних депутатів вони, можливо, мають більше шансів на даному етапі задовольняти якісь власні чи групові інтереси.

Ірина Халупа

Шановні гості, наш час добігає кінця. Будь ласка, кілька слів про ухвалений сьогодні закон про президентські вибори. По-перше, поясніть, будь ласка, навіщо його було ухвалювати, наскільки він відрізняється від того, який був до цих пір. Пане Телешун.

Сергій Телешун

Дуже коротко. Це якраз і є той закон, в якому збіглися інтереси і більшості, і меншості, і опозиції, і провладних. Цей закон свідчить про те, що тепер точно відбудуться президентські вибори згідно з Конституцією, чітко визначені терміни - це друге. Тобто вибори вже відмінити не можна.

Ірина Халупа

Так, вже є дата.

Сергій Телешун

Так є вже конкретна дата, і він більш деталізований, на відміну від попереднього закону, зокрема деталізований процес голосування і висування кандидатів на посаду Президента.

Тобто, це дозволить вже не міняти правила гри щодо посади Президента. Я маю на увазі обрання, не функції, а обрання, вже не міняти до самих виборів.

Ірина Халупа

Пане Дергачов?

Олександр Дергачов

Я думаю, що закон є результатом компромісу, а не збігу інтересів. Компроміс полягає в тому, що старий закон був недемократичним, він передбачав просто те, що виконавча влада сама організує і контролює весь процес виборчий.

Його учасники мають неоднакові можливості. Сьогодні ухвалено закон, який дає більше можливостей для самоорганізації виборів, тобто тих, хто буде балотуватися, їх ініціативні групи матимуть більшу роль і обмежене застосування адміністративного ресурсу.

Але компроміс полягає в тому, що є в цьому законі, його треба ще уважно повивчати, звичайно, деякі моменти, які все ж таки дозволяють використовувати трохи інші технології впливу на результат.

Мається на увазі полегшений варіант потрапляння до кандидатів в президенти. Тобто застава, зменшення кількості підписів необхідних - все це призведе до того, що у нас з’являться абсолютно штучні учасники перегонів, які все ж таки будуть презентувати себе в різних комісіях, в різних структурах, які будуть керуватися з іншого центру.

Ірина Халупа

Дякую, пане Дергачов, дякую Вам, пане Телешун. Нашими гостями сьогодні були два відомі київські політологи: Дергачов Олександр - головний редактор журналу "Політична думка" і голова Фонду "Співдружність" Сергій Телешун. Залишайтеся з нами, радіослухачі, з радіо "Свобода"! З вами прощається Ірина Халупа.

ВИБІР ЧИТАЧІВ

XS
SM
MD
LG