Доступність посилання

09 грудня 2016, Київ 23:30

“Ми український народ: національно-етнічна мозаїка”. Естонці в Україні.


Олекса Боярко “Ми український народ: національно-етнічна мозаїка”. Естонці в Україні.

Київ-Прага, 19 березня 2004 року.

Олекса Боярко

Добрий вечір, шановні слухачі. В ефірі програма “Ми український народ: національно-етнічна мозаїка”.

Перед мікрофоном Олекса Борко. Ми продовжуємо цикл передач радіо “Свобода”, присвячений етнонаціональному портрету України.

Естонія й Україна. Естонці в Україні. Цим темам присвячена розповідь, якою розпочинає нашу програму доцент Києво-Могилянської академії Ігор Лосєв.

Ігор Лосєв

Естонці – етнонім “eestlased” чинний з ХІХ століття. До цього побутував етнонім “maarahvas” – в перекладі “народ нашої землі”. Естонці – невеличкий етнос, і їх трохи більше 1млн. в цілому світі. Незначні за чисельністю групи естонців є в Поволжжі, на Кавказі, в Сибіру.

Естонці на початку ХХ століття переїхали на поселення до США, Канади, Аргентини, Бразилії, Австралії, Швеції. Чимало естонців тікало від совєтської влади до сусудньої та етнічно близької Фінляндії.

Після 1945 року велика кількість росіян пересилилася до Естонії. Натомість поїхали німці і шведи.

Естонська мова належить до фіно-угорських мов, точніше до її прибалтійсько-фінської групи, що зазнала значного впливу з боку індо-європейських мов (зокрема балтійських, германських і слов''янських).

Естонська поділяється на три суттєво відмінні діалекти: прибережний (на північному сході Естонії, він дуже близький до фінської мови, принаймні його носії й за радянських часів дивилися фінське телебачення, не потребуючи перекладів), північно-естонський і південно-естонський (це давні естонські землі навколо міст Тарту, Виру і Валга).

Найдавніші естонські пам''ятки писемної мови датуються ХІІІст. Першим друкованим естонськомовним твором був Катехизис 1535 року.

До середини ХІХст. Існували дві літературні мови – таллінська і тартуська. Тільки в ХІХст. сформувалася єдина естонська літературна мова на основі північно-естонського діалекту. На початку ХІІІ ст. естонські племена стали жертвою німецької агресії.

У 1227 році закінчився процес німецького завоювання Естонії. Проте, конкурентами німців виявилися данці, які захопили північ Естонії.

Естонців навернули до католіцизму. Спочатку населення Естонії сприймало цю віру як чужу, тим більше, що не розуміло латиномовної літургії.

Тривалий час формальні католики естонці залишалися фактичними язичниками. Навіть у ХVІІст. католицькій церкві доводилося нищити естонських дерев''яних ідолів.

У містах панівним етнічним елементом були німці, міста Таллін і Тарту мали широке самоврядування за німецькими та скандинавськими зразками.

Естонці неодноразово повставали проти окупантів. У 1343р. на півночі країни відбулося повстання проти данців, так зване “повстання Юр’ївої ночі”. Але воно зазнало поразки від Лівонського ордену німецьких лицарів. Поступово завершився процес закріпачення естонців.

У ХVІст. Почалася Реформація, на теренах Естонії у формі лютеранства, це призвело до того, що церковні літургії почали правити естонською мовою

З 1645р. землі Естонії стають володінням Швеції.

З кінця ХVІст. Естонський кріпак за своїм юридичним статусом впритул наблизився до раба за римським правом: він та його нащадки були власністю поміщика, естонець не міг розпоряджатися навіть своїм рухомим майном.

На початку ХVІІІ століття Естонію захоплює Російська імперія. Північна частина Естонії стає Естляндською губернією, а південна входить до складу Ліфляндської.

Царат застеріг усі права остзейських німецьких баронів і бюргерів.

У другій половині ХVІІІст. естонські селяни зазнали ще жорстокішої, ніж раніше, барщини, що мала охоплювати від 400 до 600 днів на рік. Це провокувало постійні селянські повстання.

У 1816 і 1819 роках селянам Естонії і Ліфляндії було надано особисту волю, але їхня земля стала цілковитою власністю поміщиків. Селяни втратили спадкове право на свої земельні ділянки.

Олекса Боярко

Говорить Радіо “Свобода”. Сьогодні в Україні естонці найбільш компактно мешкають у Криму. Про переселення естонців з Батьківщини до Криму в останній третині ХІХ століття розповідає Віталій Пономарьов.

Віталій Пономарьов

На початку 1860-х років через утиски російським урядом кримських татар з Криму до Туреччини виїхало понад 180 тисяч осіб. Натомість в Естонії після скасування кріпацтва селяни відчували брак вільних земель, відтак, домоглися дозволу уряду на переселення на землі кримських татар. Переселенці отримували по 12–15 десятин землі на чоловіка, 100 рублів безповоротної позики на родину, хліб та насіння на рік, а також звільнялися на 8 років від податків і військової повинності. У серпні 1861 року перші 5 естонських родин на чолі з Абрамом Нортом переїхали до села Актачі-Кіят (згодом – Абрамівка Сімферопольського повіту). Друга група у складі двадцяти трьох родин прибула у листопаді до села Самрук (нині – Берегове Бахчисарайського району). Той рік видався посушливим і неврожайним, тож перші переселенці спочатку потрапили у скрутне становище. У серпні наступного року нові півтисячі естонців переїхали до Сімферополя, а ще кілька сотень – до села Капа-Кіят. Через 7 років прибула третя хвиля переселенців – кілька десятків родин. Облаштування на новому місці естонці починали з будівництва всією громадою школи, молитовного будинку і навіть танцмайданчика, а вже після того кожна родина зводила своє житло. До школи мешканці села запрошували вчителів рідної мови з Батьківщини. Адаптувавшись до кримських умов, естонці почали їздити на заробітки до міст. 1904 року всі естонські села півострова відвідав відомий естонський письменник Едуард Вільде. Наступного року він видав свої “Дорожні нотатки” з враженнями про мандрівку до Криму та історичний роман “Пророк Мальтсвіт”, в якому описав історію переселення. 1897 року в Криму мешкало 2 тисячі 176 естонців, або 0,4% всього населення півострова. За даними 1915 року, вони були найбільш письменним етносом усієї Таврійської губернії. 1930 року в Криму були створені 3 естонські сільради. За даними перепису 2001 року, в Криму нараховується 612 естонців, з яких 88 осіб вважають рідною естонську мову. Естонці мешкають переважно у містах та в селах Віліному, Береговому, Краснодарці та Новоестонії.

Олекса Боярко

Говорить радіо “Свобода”. Ми повертаємося до розповіді про розвиток естонського етносу, тепер уже в ХХ столітті. Перед мікрофоном Ігор Лосєв.

Ігор Лосєв

Приблизно 13% селянського населення Естонії перейшло в середині ХІХст. у православ''я, сподіваючись полегшити своє життя. Але надії не справдилися. У 1868 році було заборонено барщину. А на 1890р. більшість земель було викуплено селянами.

Певна частина селянської верхівки – приказчики, мельники, шинкарі – намагалися розмовляти німецькою мовою і наслідувати німецькі стандарти поведінки. Це відіграло свою роль у проникненні елементів німецької культури в середовище селянського естонського населення.

Естонський національний рух активно виступав проти засилля німецького дворянства та німецького міського нобілітету. Під час І-ї Світової війни позиції німецького етнічного елементу в Естонії значно послаблюються, натомість зростає вплив естонської національної буржуазії.

У 1917р. комуністи в Естонії захоплюють владу після Жовтневого перевороту в Петрограді.

Але навесні 1919р. було проголошено незалежну естонську державу. 2 лютого 1920р. РСФСР була змушена визнати державу Естонію. Період незалежності був добою консолідації модерної естонської нації, створення всіх атрибутів самостійної державності. Усе викладання в усіх навчальних закладах незалежної Естонії здійснювалося естонською мовою, викладання російською було припинено.

У 1940 році Москва позбавила естонців державної незалежності. Після 1944р. чимало естонців брали участь у партизанській війні проти СССР в русі так званих “лісових братів”.

Незалежність Естонії було відновлено внаслідок розпаду СССР у 1991 році.

Олекса Боярко

Цього тижня у Симферополі вийшло у світ перше число інформаційної літературно-художньої газети Кримського естонського товариства культури “Кріммі Еестласед”, тобто “Кримські естонці”. Її видрук фінансує Посольство Естонії в Україні. Розповідає Володимир Притула.

Володимир Притула

За словами головного редактора цього видання, голови естонського товариства Мері Нікольської, це перша газета етнічних естонців Криму. Її мета – розвиток національної культури, сприяння відновленню традицій і мови естонців, які мешкають в Криму та інших регіонах України. У газеті також публікуватимуться новини сучасної Естонії, історичні матеріали про кримських естонців, інформацію про заходи естонської діаспори, а також проводитимуться уроки естонської мови, національної кухні, друкуватимуться літературно-художні твори естонських авторів. Поки що газета виходитиме щоквартально накладом 500 примірників.

Ще одна цікава справа Кримського естонського товариства культури – вивчення рідної мови у школі села Олександрівка Красногвардійського району. У ній навчаються діти з родин кримських естонців, які мешкають проживають у селі Краснодарка. За словами Мері Ні кольської, це найбільше з естонських сіл у Криму - тут нараховується більш 50-ти естонських родин. Угода про викладання естонської мови кримським школярам була підписана директором Олександрівської школи Іриною Супрун і радником міністра Естонії з мовних питань Юрієм Вальге ще три роки тому. Рік пішов на те, щоб знайти викладача, який окрім естонської читає в школі й англійську мову. І тепер другий рік кримські школярі естонського походження мають змогу вивчати рідну мову.

Юні кримчани можуть спілкуватися естонською і під час дитячого літнього табору, що кілька років поспіль організовується в селі Краснодарка Красногвардійського району Кримським естонським товариством культури спільно з партнерами з Естонії. У ньому беруть участь й естонські школярі. Водночас, щороку діти з родин кримських естонців мають змогу відпочити в аналогічному таборі в Естонії, який розташувався в замку маєтку Мууга біля міста Ракверэ. Кримські школярі знайомляться там з традиціями і звичаями естонського народу, пам''ятниками історії і культури країни, а також вчать естонську мову.

За офіційними даними, зараз в Криму мешкає близько пів тисячі етнічних естонців, однак вони дбайливо ставляться до своєї мови і традицій, активно відроджують естонську культуру, яка потрапила до Криму півтора століття тому.

Олекса Боярко

Доповнює розповідь про справи кримських естонців один із активістів місцевої громади – музикант і композитор Андрас Ролле.

Андрас Ролле

Всі акції були ініційовані з Києва. Усе почалося з того, що Віктор Кирвил вивчав кримських естонців. І власне, він створив в Криму цей філіал.

Акції, які проводилися: це дні естонської культури в Криму. В 1998 році були перші естонські дні в Криму. І в 2002 були другі естонські дні в Криму.

На перших днях, скажемо, набивали гулі, але другі дні пройшли на ура. Приїхали колективи з Естонії, три чи чотири хори і танцювальний ансамбль.

Задоволення отримали величезне. Все це було на берегу моря, в селі Береговому, одне з сіл, в якому компактно проживали естонці ще з ХІХ століття.

А ще акції, такі національні свята відзначаються: це День матері, Різдво, День незалежності відзначається. Правда, раніше відзначалося на вищому рівні, тому що якось і фінансування було. Зараз все ж таки більш скромно все відзначається, тому що фінансування немає.

Олекса Боярко

Говорить радіо “Свобода”. Наостанок – про теперішній стан всієї естонської діаспори в Україні. Слово Ігорю Лосєву.

Ігор Лосєв

За результатами всеукраїнського перепису населення 2001 року, в Україна визнали себе естонцями 2868 осіб. З них назвали естонську мову рідною – 416 осіб, українську – 321 особа, російську – 2107. Як і інші народи Балтії, естонці мають багатющий фольклор.

Широко відомий в світі знаментитий естонський національний етнос “Калевіпоег”. Естонці дуже цінують народну пісню, в естонській традиції зберігається справжній культ національної пісні.

Олекса Боярко

На все добре, шановні слухачі. Наступної п‘ятниці ми продовжимо розповідь про етнонаціональний портрет України.

Ви слухали програму “Ми український народ: національно-етнічна мозаїка”. Вів передачу Олекса Боярко. Говорить радіо “Свобода”.

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG