Прага, 23 березня 2004 - В Україні з 1995 року почала діяти програма «Людина року». І вже 8 років поспіль, починаючи з 1996 року визначають переможців року в різних номінаціях. Скажімо, у перший рік переможцем у номінації «Державний діяч року» був Президент України Леонід Кучма, а «бізнесменом року» - Григорій Суркіс. «Юристом року» став Віктор Медведчук. Кращим «Журналістом року» - журналістка Юлія Мостова. Віктора Ющенка оголосили переможцем у номінації «Чоловік року». А «Гордістю країни року» стала Олімпійська збірна України. Це лише окремі переможці за 1996 рік.
А нещодавно, 13 березня, було оголошено переможців загальнонаціональної програми року «Людина року – 2003». За останні роки змінюються номінації, з’явилися нові, такі як: «Менеджер року», «Промисловець року», «Юний талант року», «Благодійна програма року» та низка інших.
Досить часто журналісти на зустрічах із керівниками програми «Людина року» ставлять прискіпливі запитання:
за якими критеріями з’являються нові номінації, за яким принципом відбирають претендентів на конкурс, чому переможцем у конкретній номінації оголошено саме цю людину, а не іншу?
А часто запитують: а чому б не запровадити номінації за негативними якостями чи результатами? Скажімо, «антигерой року», «найбільший скандал року», «найскандальніший депутат року».
Подібна практика – визначення найгіршого та найгірших уже існує в інших країнах.
Власне, щось подібне є також і в Україні. Скажімо, соціологічні інституції, здебільшого, з’ясовують не лише позитивне ставлення до державних діячів, політиків, але й водночас негативне. Так, респондентів часто запитують: довіряєте ви цьому політику, чи ні; за кого Ви збираєтеся проголосувати, а за кого однозначно не проголосуєте. Таким чином вимальовуються і певні антиподи серед окремих політиків чи політичних сил.
А в сусідній Росії Всеросійський центр вивчення громадської думки визначає і «політика року», і «антигероя року».
Для прикладу, в 2003 році героєм року став Володимир Путін, його особу підтримав 61% респондентів, а «антигероєм» - Анатолій Чубайс, 29% опитаних. Звичайно, одна і та ж постать може бути водночас для одних “Політиком року”, а для інших “Антигероєм”. Так, за цим же опутуванням, скандальний російський політик Володимир Жириновський набрав 20% голосів як «Політик року» і 18% як «Антигерой».
І необов’язково як позитивне, так і негативне відзначати лише у політиці. Скажімо, якщо взяти кіномистецтво, то існує щорічна нагорода «Оскар», яку присуджують із 1929 року в Лос-Анджелесі американським або закордонним фільмам за найкращі ролі, режисерську роботу, музику, спеціальні ефекти. Але у тих же Сполучених Штатах знайшлося товариство «Bad Cinema Society», яке вирішило заснувати, так би мовити, «антиоскар» , тобто, нагороду для найгірших фільмів та акторів, котрі найгірше зіграли свою роль. Ця нагорода має навіть свою спеціальну назву «Stinkers» від дієслова stink (смердіти, неприємно пахнути). Щоправда, це більше нагадує пародію, розважання публіки, хоча, звичайно, і містить у собі певні виховні та повчальні моменти.
А от із Азербайджану цими днями надійшло повідомлення про досить оригінальну ідею. Відоме в Азербайджані громадське об’єднання «В ім’я вільного суспільства» знайшло особливий спосіб боротьби із підлабузництвом у державі, оголосивши конкурс серед підлабузників із присудженням премій та призів переможцям.
Ця громадська організація стурбована моральною деградацією в суспільстві. В оприлюдненій заяві мовиться, що в Азербайджані на тлі байдужості більшої частини суспільства, процвітають такі негативні людські вади як лестощі та брехня, а підлабузництво стало практично нормою життя.
З огляду на це, громадське об’єднання збирається провести конкурс. Головна премія дістанеться «Головному підлабузнику року». Нагороди мають отримати також переможці в окремих номінаціях: «Підлабузник серед чиновників», «Підлабузник серед депутатів», «Підлабузник серед поетів», «Підлабузник серед артистів», «Підлабузник серед політиків», «Підлабузник серед церковних служителів» та «Найулесливіший телеканал».
Призерів збираються встановлювати шляхом інтерактивного опитування. А імена усіх кандидатів, а згодом і переможців збираються помістити в Інтернеті на спеціальному сайті. В такий спосіб азербайджанське громадське об’єднання «В ім’я вільного суспільства» сподівається «оздоровити суспільство та позбавити його негативних думок та вчинків».
Що ж, досить цікава ідея виникла в Азербайджані. Можливо таке починання азербайджанського громадського об’єднання знайде своє продовження і в інших країнах. Адже у кожному суспільстві вистачає тих чи інших вад, десь більше, десь менше. І конкурси, подібні до «Людина року», можна проводити за досить різними номінаціями. Приміром: «Найбільший крутій у політиці», «Найбільший політик-брехун», «Найпідступніший політик» тощо.
Та й не обов’язково переймати азербайджанський досвід. Скажімо, ще у 1989 році відомий український співак Віктор Морозов, звернув увагу на те, що серед численних професійних свят не вистачає Дня злодія.
А нещодавно, 13 березня, було оголошено переможців загальнонаціональної програми року «Людина року – 2003». За останні роки змінюються номінації, з’явилися нові, такі як: «Менеджер року», «Промисловець року», «Юний талант року», «Благодійна програма року» та низка інших.
Досить часто журналісти на зустрічах із керівниками програми «Людина року» ставлять прискіпливі запитання:
за якими критеріями з’являються нові номінації, за яким принципом відбирають претендентів на конкурс, чому переможцем у конкретній номінації оголошено саме цю людину, а не іншу?
А часто запитують: а чому б не запровадити номінації за негативними якостями чи результатами? Скажімо, «антигерой року», «найбільший скандал року», «найскандальніший депутат року».
Подібна практика – визначення найгіршого та найгірших уже існує в інших країнах.
Власне, щось подібне є також і в Україні. Скажімо, соціологічні інституції, здебільшого, з’ясовують не лише позитивне ставлення до державних діячів, політиків, але й водночас негативне. Так, респондентів часто запитують: довіряєте ви цьому політику, чи ні; за кого Ви збираєтеся проголосувати, а за кого однозначно не проголосуєте. Таким чином вимальовуються і певні антиподи серед окремих політиків чи політичних сил.
А в сусідній Росії Всеросійський центр вивчення громадської думки визначає і «політика року», і «антигероя року».
Для прикладу, в 2003 році героєм року став Володимир Путін, його особу підтримав 61% респондентів, а «антигероєм» - Анатолій Чубайс, 29% опитаних. Звичайно, одна і та ж постать може бути водночас для одних “Політиком року”, а для інших “Антигероєм”. Так, за цим же опутуванням, скандальний російський політик Володимир Жириновський набрав 20% голосів як «Політик року» і 18% як «Антигерой».
І необов’язково як позитивне, так і негативне відзначати лише у політиці. Скажімо, якщо взяти кіномистецтво, то існує щорічна нагорода «Оскар», яку присуджують із 1929 року в Лос-Анджелесі американським або закордонним фільмам за найкращі ролі, режисерську роботу, музику, спеціальні ефекти. Але у тих же Сполучених Штатах знайшлося товариство «Bad Cinema Society», яке вирішило заснувати, так би мовити, «антиоскар» , тобто, нагороду для найгірших фільмів та акторів, котрі найгірше зіграли свою роль. Ця нагорода має навіть свою спеціальну назву «Stinkers» від дієслова stink (смердіти, неприємно пахнути). Щоправда, це більше нагадує пародію, розважання публіки, хоча, звичайно, і містить у собі певні виховні та повчальні моменти.
А от із Азербайджану цими днями надійшло повідомлення про досить оригінальну ідею. Відоме в Азербайджані громадське об’єднання «В ім’я вільного суспільства» знайшло особливий спосіб боротьби із підлабузництвом у державі, оголосивши конкурс серед підлабузників із присудженням премій та призів переможцям.
Ця громадська організація стурбована моральною деградацією в суспільстві. В оприлюдненій заяві мовиться, що в Азербайджані на тлі байдужості більшої частини суспільства, процвітають такі негативні людські вади як лестощі та брехня, а підлабузництво стало практично нормою життя.
З огляду на це, громадське об’єднання збирається провести конкурс. Головна премія дістанеться «Головному підлабузнику року». Нагороди мають отримати також переможці в окремих номінаціях: «Підлабузник серед чиновників», «Підлабузник серед депутатів», «Підлабузник серед поетів», «Підлабузник серед артистів», «Підлабузник серед політиків», «Підлабузник серед церковних служителів» та «Найулесливіший телеканал».
Призерів збираються встановлювати шляхом інтерактивного опитування. А імена усіх кандидатів, а згодом і переможців збираються помістити в Інтернеті на спеціальному сайті. В такий спосіб азербайджанське громадське об’єднання «В ім’я вільного суспільства» сподівається «оздоровити суспільство та позбавити його негативних думок та вчинків».
Що ж, досить цікава ідея виникла в Азербайджані. Можливо таке починання азербайджанського громадського об’єднання знайде своє продовження і в інших країнах. Адже у кожному суспільстві вистачає тих чи інших вад, десь більше, десь менше. І конкурси, подібні до «Людина року», можна проводити за досить різними номінаціями. Приміром: «Найбільший крутій у політиці», «Найбільший політик-брехун», «Найпідступніший політик» тощо.
Та й не обов’язково переймати азербайджанський досвід. Скажімо, ще у 1989 році відомий український співак Віктор Морозов, звернув увагу на те, що серед численних професійних свят не вистачає Дня злодія.
