Прага, 25 березня 2004 – Про те, що бідність та корупція йдуть пліч-о-пліч, фахівці з корупції наголошують уже давно. Новий проект міжнародної організації “Transparency International” унаочнює цей зв’язок, бо показує, як саме за рахунок десятків мільйонів доларів, вивезених з найбідніших країн, збагачуються їхні лідери. У списку 10 керівників держав, які протягом останніх двох десятиліть найбільше обібрали своїх співгромадян, знайшлося місце і для колишнього українського прем’єра Павла Лазаренка. Він навіть побив свого роду рекорд, бо вивіз чи не найбільшу суму за найкоротший період часу.
Більшість скорумпованих лідерів, які потрапили до рейтингу міжнародної організації, що займається боротьбою з корупцією у світі, походять з Азії, Африки та Латинської Америки. Очолює список рекордсмен серед корупціонерів, президент Індонезії Мохамед Сухарто, який за повідомленнями, за своє 30-літнє правління вивіз з країни від 15 до 35 мільярдів доларів. За ним ідуть президент Філіппін Фердінанд Маркос із сумою від 5 до 10 мільярдів та президент Заїру Мобуту з 5 мільярдами доларів. На п’ятому місці з’являється перший східноєвропеєць з ганебного списку – це звинувачений у злочинах проти людськості колишній президент Югославії Слободан Милошевич. Йому приписують викрадення близько одного мільярда доларів за одинадцятилітнє керівництво державою.
Та свого роду рекорд поставив інший східноєвропеєць – колишній український прем’єр Павло Лазаренко. Як вважає “Transparency International”, йому вдалося пограбувати Україну на 200 мільйонів доларів лише за нецілий рік свого перебування на посаді голови уряду. Незважаючи на те, що двоє останніх корупціонерів тепер перебувають на лаві підсудних, речник “Transparency International” Міклос Маршал, вважає, що корупція на високому рівні у колишніх комуністичних країнах не лише не припиняється, але й наростає: «Ми помічаємо скорочення дрібних проявів корупції, як хабарі інспекторам дорожньої поліції, але великі корупційні схеми, і що найважливіше, політична корупція перебувають на підйомі. І це дуже негативна тенденція у колишніх комуністичних країнах».
Як наголошує міжнародна організація у своєму дослідженні, корупція на високому рівні безпосередньо впливає на рівень життя простих людей. Список країн, найбільш вражених корупцією, також свідчить про це. Із дев’яти країн, звідки походять корупціонери, лише Філіпіни та Перу мають відносно високий рівень доходів, решта на рівні України і нижче. Корупція позбавляє найбідніших найнеобхіднішого – таких державних послуг, як охорона здоров’я чи освіта.
“Transparency International” скептично дивиться на спроби деяких країн східної Європи боротися з корупцією шляхом ухвалення нових законів та створення нових антикорупційних агентств. «Надто часто вони займаються лише риторикою. Існує дуже простий тест на дієвість таких організацій. Якщо вони підпорядковані виконавчій владі, це означає, що вони лише приховуватимуть випадки корупції. Для того, щоб вони мали реальну силу, вони повинні бути підпорядковані парламенту або мати повну незалежність та належне фінансування. Це призводить до головної проблеми східноєвропейських країн: органи, що підпорядковані уряду, борються з корупцією за політичним принципом. Корупціонери завжди в опозиції, і ніколи при владі», - говорить речник “Transparency International”.
Більшість скорумпованих лідерів, які потрапили до рейтингу міжнародної організації, що займається боротьбою з корупцією у світі, походять з Азії, Африки та Латинської Америки. Очолює список рекордсмен серед корупціонерів, президент Індонезії Мохамед Сухарто, який за повідомленнями, за своє 30-літнє правління вивіз з країни від 15 до 35 мільярдів доларів. За ним ідуть президент Філіппін Фердінанд Маркос із сумою від 5 до 10 мільярдів та президент Заїру Мобуту з 5 мільярдами доларів. На п’ятому місці з’являється перший східноєвропеєць з ганебного списку – це звинувачений у злочинах проти людськості колишній президент Югославії Слободан Милошевич. Йому приписують викрадення близько одного мільярда доларів за одинадцятилітнє керівництво державою.
Та свого роду рекорд поставив інший східноєвропеєць – колишній український прем’єр Павло Лазаренко. Як вважає “Transparency International”, йому вдалося пограбувати Україну на 200 мільйонів доларів лише за нецілий рік свого перебування на посаді голови уряду. Незважаючи на те, що двоє останніх корупціонерів тепер перебувають на лаві підсудних, речник “Transparency International” Міклос Маршал, вважає, що корупція на високому рівні у колишніх комуністичних країнах не лише не припиняється, але й наростає: «Ми помічаємо скорочення дрібних проявів корупції, як хабарі інспекторам дорожньої поліції, але великі корупційні схеми, і що найважливіше, політична корупція перебувають на підйомі. І це дуже негативна тенденція у колишніх комуністичних країнах».
Як наголошує міжнародна організація у своєму дослідженні, корупція на високому рівні безпосередньо впливає на рівень життя простих людей. Список країн, найбільш вражених корупцією, також свідчить про це. Із дев’яти країн, звідки походять корупціонери, лише Філіпіни та Перу мають відносно високий рівень доходів, решта на рівні України і нижче. Корупція позбавляє найбідніших найнеобхіднішого – таких державних послуг, як охорона здоров’я чи освіта.
“Transparency International” скептично дивиться на спроби деяких країн східної Європи боротися з корупцією шляхом ухвалення нових законів та створення нових антикорупційних агентств. «Надто часто вони займаються лише риторикою. Існує дуже простий тест на дієвість таких організацій. Якщо вони підпорядковані виконавчій владі, це означає, що вони лише приховуватимуть випадки корупції. Для того, щоб вони мали реальну силу, вони повинні бути підпорядковані парламенту або мати повну незалежність та належне фінансування. Це призводить до головної проблеми східноєвропейських країн: органи, що підпорядковані уряду, борються з корупцією за політичним принципом. Корупціонери завжди в опозиції, і ніколи при владі», - говорить речник “Transparency International”.
