Прага, 16 березня 2004 – Колишній прем’єр-міністр України Павло Лазаренко стверджує, що законно заробив свої багатства в майже беззаконній економіці України; звинувачення каже, що єдиним беззаконням є сам Лазаренко. Такими словами повідомляють західні агентства про початок суду над колишнім українським прем’єром у понеділок у Сан Франциско в американському штаті Калифорнія.
Павла Лазаренка, прем’єр-міністра України в 1996 – 1997 роках, у США звинувачено в відмиванні через американські банки принаймні 114 мільйонів доларів із тих багатомільйонних сум, які він шляхом шахрайства й примусу вивіз із України. Як мовиться в обвинувальному висновку( в якому загалом 53 пункти), Лазаренко використовував свій політичний вплив, щоб створити міжнародну мережу банківських рахунків для відмивання коштів, здобутих в Україні за допомогою підпільних схем із природним газом, продуктами рільництва, житлом і таке інше.
На понеділковому засіданні прокурор Марта Берш змалювала Лазаренка так: «Він зловживав своєю посадою, щоб привласнювати гроші… Від 1998 до 1999 року він скорумповано вивіз зі своєї країни сотні мільйонів доларів».
Сам Лазаренко вважає себе не винним і «абсолютно» переконаний, що його буде виправдано. А його адвокат Доран Вайнберґ заявив, що Лазаренко розбагатів завдяки власному талантові: «Своєю енергією й розумом він досяг надзвичайних успіхів і в підприємництві, і в керуванні державою… Існували величезні можливості для підприємництва, і ці можливості пішли на користь таким, як Павло Лазаренко», – заявив адвокат. Шляхами до збагачення, за його словами, в Україні були перепродаж за ринковими цінами товарів, отриманих за низькими державними цінами, використання низьковідсоткових кредитів у часи високої інфляції чи скупівля підприємств за дешеві приватизаційні ваучери.
Одним із тих, хто мав змогу спостерігати Лазаренка зблизька, є відомий економіст Андерс Ослунд, у 1994 – 1997 роках фінансовий радник українського уряду. Він не впевнений, чи зможе американське звинувачення виконати умову, яку висунув каліфорнійський суд: щоб довести відмивання Лазаренком грошей, треба спершу довести, що він отримав ті гроші в Україні незаконно: «Законодавство в Україні тоді було недорозвинене й суперечливе. З одного боку можна стверджувати, що нічого не можна було зробити (за законом), бо всі закони суперечили одне одному. З іншого ж боку можна казати й те, що все було законне, бо ж законодавство було надзвичайно неповне». За підрахунками Ослунда, Лазаренко вивіз із України, можливо, до 1 мільярда доларів.
Сам Лазаренко та його захист стверджують, що колишній прем’єр перекидав мільйони за кордон задля фінансування опозиційної партії, а всі звинувачення проти нього – політичні й виникли тоді, коли він насмілився постати проти Президента Леоніда Кучми. В Україні, нагадаю, Лазаренкові інкримінують організацію вбивства двох підприємців.
Деякі оглядачі вважають, що в справі таки є й політична складова: «Лазаренко – це той тип прем’єр-міністра, якого Сполучені Штати не хотіли б бачити в Україні», – каже Джон Гевко, колишній юридичний радник українського уряду.
Але Андерс Ослунд називає Лазаренка «провідником культури всюдисущої корупції» й не пригадує, щоб колись йому зустрілася така «грубо скорумпована» людина, як Лазаренко.
Подробиці, які розкриватимуться в справі колишнього українського прем’єра, можуть створити великі неприємності для Леоніда Кучми. Досить пригадати, що до доказів звинувачення офіційно долучено частину записів майора Миколи Мельниченка. Каліфорнійські свідчення можуть зашкодити взагалі будь-кому, хто балотуватиметься на місце Кучми від його влади на жовтневих виборах, тому що Кучма знав, кого він призначає прем’єром, каже Ослунд: «Немає чим Кучмі вибачитися: він призначив людину, яка вважалася найскорумпованішою в країні, за прем’єр-міністра, а таким Лазаренко вважався ще до того, як став прем’єр-міністром».
Але люди в Україні можуть і не дізнатися про компрометувальні подробиці, погоджуються спостерігачі, за умов, коли засоби інформації переважно підконтрольні нинішній українській владі.
Павла Лазаренка, прем’єр-міністра України в 1996 – 1997 роках, у США звинувачено в відмиванні через американські банки принаймні 114 мільйонів доларів із тих багатомільйонних сум, які він шляхом шахрайства й примусу вивіз із України. Як мовиться в обвинувальному висновку( в якому загалом 53 пункти), Лазаренко використовував свій політичний вплив, щоб створити міжнародну мережу банківських рахунків для відмивання коштів, здобутих в Україні за допомогою підпільних схем із природним газом, продуктами рільництва, житлом і таке інше.
На понеділковому засіданні прокурор Марта Берш змалювала Лазаренка так: «Він зловживав своєю посадою, щоб привласнювати гроші… Від 1998 до 1999 року він скорумповано вивіз зі своєї країни сотні мільйонів доларів».
Сам Лазаренко вважає себе не винним і «абсолютно» переконаний, що його буде виправдано. А його адвокат Доран Вайнберґ заявив, що Лазаренко розбагатів завдяки власному талантові: «Своєю енергією й розумом він досяг надзвичайних успіхів і в підприємництві, і в керуванні державою… Існували величезні можливості для підприємництва, і ці можливості пішли на користь таким, як Павло Лазаренко», – заявив адвокат. Шляхами до збагачення, за його словами, в Україні були перепродаж за ринковими цінами товарів, отриманих за низькими державними цінами, використання низьковідсоткових кредитів у часи високої інфляції чи скупівля підприємств за дешеві приватизаційні ваучери.
Одним із тих, хто мав змогу спостерігати Лазаренка зблизька, є відомий економіст Андерс Ослунд, у 1994 – 1997 роках фінансовий радник українського уряду. Він не впевнений, чи зможе американське звинувачення виконати умову, яку висунув каліфорнійський суд: щоб довести відмивання Лазаренком грошей, треба спершу довести, що він отримав ті гроші в Україні незаконно: «Законодавство в Україні тоді було недорозвинене й суперечливе. З одного боку можна стверджувати, що нічого не можна було зробити (за законом), бо всі закони суперечили одне одному. З іншого ж боку можна казати й те, що все було законне, бо ж законодавство було надзвичайно неповне». За підрахунками Ослунда, Лазаренко вивіз із України, можливо, до 1 мільярда доларів.
Сам Лазаренко та його захист стверджують, що колишній прем’єр перекидав мільйони за кордон задля фінансування опозиційної партії, а всі звинувачення проти нього – політичні й виникли тоді, коли він насмілився постати проти Президента Леоніда Кучми. В Україні, нагадаю, Лазаренкові інкримінують організацію вбивства двох підприємців.
Деякі оглядачі вважають, що в справі таки є й політична складова: «Лазаренко – це той тип прем’єр-міністра, якого Сполучені Штати не хотіли б бачити в Україні», – каже Джон Гевко, колишній юридичний радник українського уряду.
Але Андерс Ослунд називає Лазаренка «провідником культури всюдисущої корупції» й не пригадує, щоб колись йому зустрілася така «грубо скорумпована» людина, як Лазаренко.
Подробиці, які розкриватимуться в справі колишнього українського прем’єра, можуть створити великі неприємності для Леоніда Кучми. Досить пригадати, що до доказів звинувачення офіційно долучено частину записів майора Миколи Мельниченка. Каліфорнійські свідчення можуть зашкодити взагалі будь-кому, хто балотуватиметься на місце Кучми від його влади на жовтневих виборах, тому що Кучма знав, кого він призначає прем’єром, каже Ослунд: «Немає чим Кучмі вибачитися: він призначив людину, яка вважалася найскорумпованішою в країні, за прем’єр-міністра, а таким Лазаренко вважався ще до того, як став прем’єр-міністром».
Але люди в Україні можуть і не дізнатися про компрометувальні подробиці, погоджуються спостерігачі, за умов, коли засоби інформації переважно підконтрольні нинішній українській владі.
