Олекса Боярко
Добрий вечір, шановні слухачі. В ефірі програма “Ми український народ: національно-етнічна мозаїка”.
Перед мікрофоном Олекса Боярко. Ми продовжуємо цикл передач радіо “Свобода”, присвячений етнонаціональному портрету України.
Татарський етнос присутній в Україні з давніх часів. Про історію цього етносу, його культуру та розселення на землях України розповідає доцент Києво-Могилянської академії Ігор Лосєв.
Ігор Лосєв
Татари є великим тюркомовним етносом. Татарський народ пройшов тривалий шлях історичного розвитку і мав у минулому свою державність (древньотюркські каганати, Причорноморська Булгарія, Хозарський каганат, Волзька Булгарія, Золота Орда, Казанський, Астраханський, Касимівський, Сибірський ханати). В усіх цих державах існувала і розвивалась самостійна культура, що сягала високого як на той час рівня.
Татари як етнос поділяються на велику кількість субетносів і можуть претендувати на одне з перших місць за субетнічною строкатістю. Наприклад, волго-уральські татари поділялися на субетноси: мішар, тіптер, нагайбак, кряшен; астраханські татари на: юрттатарлар, нугай, карагаш; сибірські на: себерек (часом не звідси походить російське “сибиряк”?), тоболик (дуже нагадує назву міста Тобольськ), турали, бохарли.
У другій половині ХІХ – на початку ХХ відбулася консолідація середньоволзько-уральських, астраханських і сибірських татар у нову етнічну спільноту – татарську націю. Ядром нації стали найбільш розвинуті соціально-економічно і найчисленіші татари Волгоуральського регіону.
Волгоуральські татари складають 95,4%, сибірські – 2,9, астраханські – 1,7% загальної чисельності татарської нації. Антропологічно переважна більшість татар належить до великої європейської раси.
Найдавніша з літературних пам''яток старотатарською мовою, що збереглася, - поема Кул Галі “Кийсса – и Йосиф”. Була написана в ХІІІ столітті (її автор загинув під час монгольської навали 1236 року).
З другої половині ХІХ ст. починається формування татарської літературної мови. Писемність з Хст. до 1927 року функціонувала на основі арабської абетки, з 1928 до 1939 року – на основі модифікованої латинської абетки (яналіф), а з 1939 – на російській графічній основі.
Татари Росії й нині намагаються повернутися до яналіфу, але Державна дума спеціальним законом заборонила всім народам Російської Федерації використовувати будь-яку іншу абетку, крім кирилиці.
Олекса Боярко
У Києві татари мешкали ще від княжих часів, а у середині ХІХ століття переселенці з Поволжя навіть утворили окремий київський район під назвою Татарка. Про історію громади волзьких татар у Києві розповідає Віталій Пономарьов.
Віталій Пономарьов
Люстрація (тобто, опис) Києва 1552 року фіксує на Подолі вже цілий татарський квартал. Його мешканці поступово українізувалися і часто мали християнські імена та тюркські прізвища: Семен Татарин, Андрій Турчинович, Федько Черкашенин. У 40-і роки ХІХ століття до Києва прибула нова хвиля волзьких татар. Вони оселялися на узгір’ї на Лук’янівці і займалися переважно дрібною торгівлею та виготовленням мила. За своїми мешканцями ця місцевість отримала назву Татарка, а її центральна вулиця від 60-х років ХІХ століття називається Татарською. В одній із татарських садиб на нинішній вулиці Мельникова була зведена невеличка дерев’яна дворова мечеть. Наприкінці століття татарська громада налічувала близько п’яти сотень осіб. Татарський осередок перемістився на схили гори Щекавиці, де і досі існує мусульманський цвинтар. 1897 року у будинку на вулиці Чорний Яр була відкрита перша громадська мечеть. Перенесена наступного року до сусіднього будинку, вона діяла там до захоплення Києва більшовиками. 1910 року татарська громада, що тоді складалася вже з близько тисячі осіб, спробувала збудувати справжню мечеть. Її проект – з куполами та мінаретом, – розробив інженер Олександр Феокрітов і доповнив архітектор Олександр Кобелєв. Місце для храму було обране на Гоголівській вулиці, проте через перешкоди російської влади він так і не був побудований. І тільки наприкінці 2000 року на Щекавиці була збудована мечеть Ар-Рахма (тобто, Милосердя).
Олекса Боярко
Говорить Радіо “Свобода”. Ми продовжуємо розповідь про татарський етнос. Перед мікрофоном Ігор Лосєв.
Ігор Лосєв
Релігійні татари, крім так званих кряшен, що були силою повернені до православ''я в ХVІ-ХVІІІ ст.ст. є мусульманами – сунітами. Майже 200 років за наказом російської влади всі мечеті татар було закрито, і тільки Катерина ІІ, переконавшись, що охрестити і зросійщити татар все одно не вдається, наказала їх відкрити.
Дуже складно прищеплювався етнонім “татари”. Цей етнонім серед волзькоуральських тюрків ще в ХVІст. сприймався як негативний. На період перепису населення 1926 року більшість татар вже називала себе татарами.
Етнічну основу волгоуральських татар становили булгари, що створили на початку Хст. Державу Волзьку Булгарію, що проіснувала як самостійне національно-державне утворення до 1236 року, коли Волзька Булгарія була зруйнована монголами.
У ХХ столітті татари переживають процеси прискореної урбонізації. З кінця 1960-х років понад половина татар стає мешканцями міст. Нині городяни серед татар становлять подан 70% населення і за цим показником татари є одним з найбільш урбанізованих народів на пострадянському просторі. Татари дисперсно розселені по всій території країн цього простору, і мають одну з найбільших діаспор за межами Татарстану і Російської Федерації.
Олекса Боярко
Татарська громада Донеччини є не надто чисельною, але вельми впливовою. Розповідає Сергій Гармаш.
Сергій Гармаш
Татарську громаду Донеччини ,за офіційними даними останнього всеукраїнського перепису, складають 19 тисяч осіб. Це лише 0,4% мешканців області. Між тим етнічні та родинні зв‘язки роблять її досить впливовою в регіоні.
Досить сказати, що її яскравими представниками є найбагатша людина сучасної України Ринат Ахметов. Татарином був і його попередник на посаді президента футбольного клубу “Шахтар” Ахат Брагін, якого до 1995 року, коли він загинув під час вибуху на стадіоні в Донецьку, вважали чи не лідером криміналітету Донбасу.
Якщо вже продовжувати тему впливовості донецьких татар, то треба відзначити, що майже все близьке оточення колишнього прокурора Донецької області, а нині Генпрокурора України Геннадія Васильєва, складають етнічні татари. Передусім це родина Кузьміних, з яких і прокурор Києва.
Є у донецьких татар і політичне утворення. Рашид Брагін, родич загиблого Ахати Брагіна, на початку дев’яностих створив Партію мусульман України. ЇЇ офіційною метою є об‘єднання мусульман України, але, наприклад, Кримськотатарський меджліс вважає ПМУ загрозою єдності кримськотатарського народу. Про це сам Брагін заявив нещодавно в інтерв’ю “Дзеркалу тижня”.
Політичні спостерігачі, які відзначають останнім часом різке зростання лав Партії мусульман у Криму вважають, що вона має на меті забрати татарський електорат в “Нашої України” і передати його Партії регіонів.
Тут треба відзначити, що донецькі татари - це не кримські татари. Донецьку татарська громаду складають переважно вихідці з Поволжя. Вони і зараз підтримують зв’язки з прабатьківщиною.
Наприклад, у грудні 2002 року голова облради Борис Колесников, який свого часу був заступником Ахметова, та сам Ринат Ахметов здійснили офіційний візит у Казань, де зустрічались з президентом Татарстану Шаймієвим та іншими керівниками республіки. Обговорювались питання співробітництва Донеччини та Татарстану. Щоправда, з тих пір воно, здається, не посилилось.
Зберігають донецькі татари і свої культурні, релігійні традиції. Донецьким обласним татарським культурним центром навіть створений фільм про татарську діаспору на Донеччині під назвою “Мій рідний край”.
В області діють 19 мусульманських релігійних громад. Є навіть вищий навчальний заклад – Український ісламський університет. В Маріуполі є мусульманська школа. А кілька тижнів тому в Донецьку відкрита перша в Україні недільна татарську школа, яку створили на базі 63 школи Куйбишевського району Донецька. Саме там компактно проживають донецькі татари. Там діє мечеть, національно-культурне об‘єднання “Зірка пророка”. Допомогу у створенні школи надав Ринат Ахметов.
Татарські мотиви з‘являються останнім часом і в архітектурі Донецька. Так новозбудований готель “Донбасс”, який розміщується у самому центрі Донецька і належить Ринату Ахметову, вінчається купольною спорудою, яка за архітектурним стилем дуже нагадує мечеть.
Олекса Боярко
Говорить радіо “Свобода”. Сучасні проблеми татарського народу та чисельність татарської діаспори в України – цим закінчує свій виступ у нашій програмі Ігор Лосєв.
Ігор Лосєв
Саме татари, найчисленнійший після росіян, народ Російської Федерації, очолили рух за суверенізацію автономій, а нині після приходу до влади Путіна і початку просеців унітаризації, за так званий “реальний федералізм”.
На рівні побутової свідомості російських мас татар часто ототожнюють з так званим “татаро-монгольським ігом”, хоча в 1223 році саме Волзька Булгарія зупинила першу хвилю монгольської навали.
У національній пам''яті татар помітне місце посідає етнічна травма, пов''язана з подіями 1552 року, коли Москва знищила Казанське ханство.
У книзі М. Худякова “Очерки по истории Казанского ханства” – Казань, сказано: “Страхітливе побиття мешканців захопленої Казані становить одну з найважчих сторінок російської історії.
Такою колосальною гекатомбою людських жертв, закінчився “хрестовий похід” христолюбивого воїнства проти казанців, перший крок російської держави на шлях територіальних завоювань”. По Волзі було відправлено плоти з горами трупів захисників Казані. Потім Петро І буде робити те саме на Дніпрі з прихильниками гетьмана Мазепи.
Нині татарська громада України нараховує за даними всеукраїнського перепису населення 2001 року 73304 особи. З них 25770 осіб визнали татарську мову своєю рідною, 43000 – російську, а 3310 – українську. Найбільша кількість українських татар проживає в Донецькій області – 19000 осіб, АРК – 11000 осіб, Луганській – 8,5 тис. осіб, Запорізькій – 5,1 тис., Херсонській – 5,3 тис. і місті Севастополі – 2,5 тис.
Олекса Боярко
1998-го року у Києві створено Всеукраїнський татарський культурний центр “Туґан тел”, що у перекладі означає “рідна мова”. Про роботу центру розповідає його голова Канафія Хуснутдінов.
Каналія Хустдунінов
Центр “Туґан тел” зареєстрований у Міністерстві юстиції України; крім Києва, має відділення у шістнадцяти областях держави. Наша мета – об’єднати зусилля татарського народу, який мешкає в Україні, для розвитку національного етносу, формування національно-творчої еліти у різних сферах суспільного життя. Ми також сподіваємося відродити і розвинути традиції, мову і культуру татарського народу в Україні.
Ми зустрічаємося громадою для відзначення наших національних свят, слухаємо виступи наших творчих колективів – народних жіночих ансамблів “Шатлик” та “Асил’яр”, дитячого ансамблю “Лейсен”. З березня двохтисячного року наш Центр видає журнал “Дуслик” – “Дружба”.
Упродовж кількох років “Туґан тел” проводить для киян татарське свято – сабантуй.
А нещодавно ми розпочали підготовку до Першого міжнародного тюрко-татарського фестивалю “Київ Сандугачи”, який відбудеться на початку червня. Запрошуємо до участі у фестивалі наших співвітчизників з різних міст України, з держав Центрально-Східної Європи та СНД. Сподіваємося, Фестиваль пройде успішно!
Олекса Боярко
На все добре, шановні слухачі. Наступної п‘ятниці ми продовжимо розповідь про етнонаціональний портрет України. Ви слухали програму “Ми український народ: національно-етнічна мозаїка”. Вів передачу Олекса Боярко. Говорить радіо “Свобода”.
Добрий вечір, шановні слухачі. В ефірі програма “Ми український народ: національно-етнічна мозаїка”.
Перед мікрофоном Олекса Боярко. Ми продовжуємо цикл передач радіо “Свобода”, присвячений етнонаціональному портрету України.
Татарський етнос присутній в Україні з давніх часів. Про історію цього етносу, його культуру та розселення на землях України розповідає доцент Києво-Могилянської академії Ігор Лосєв.
Ігор Лосєв
Татари є великим тюркомовним етносом. Татарський народ пройшов тривалий шлях історичного розвитку і мав у минулому свою державність (древньотюркські каганати, Причорноморська Булгарія, Хозарський каганат, Волзька Булгарія, Золота Орда, Казанський, Астраханський, Касимівський, Сибірський ханати). В усіх цих державах існувала і розвивалась самостійна культура, що сягала високого як на той час рівня.
Татари як етнос поділяються на велику кількість субетносів і можуть претендувати на одне з перших місць за субетнічною строкатістю. Наприклад, волго-уральські татари поділялися на субетноси: мішар, тіптер, нагайбак, кряшен; астраханські татари на: юрттатарлар, нугай, карагаш; сибірські на: себерек (часом не звідси походить російське “сибиряк”?), тоболик (дуже нагадує назву міста Тобольськ), турали, бохарли.
У другій половині ХІХ – на початку ХХ відбулася консолідація середньоволзько-уральських, астраханських і сибірських татар у нову етнічну спільноту – татарську націю. Ядром нації стали найбільш розвинуті соціально-економічно і найчисленіші татари Волгоуральського регіону.
Волгоуральські татари складають 95,4%, сибірські – 2,9, астраханські – 1,7% загальної чисельності татарської нації. Антропологічно переважна більшість татар належить до великої європейської раси.
Найдавніша з літературних пам''яток старотатарською мовою, що збереглася, - поема Кул Галі “Кийсса – и Йосиф”. Була написана в ХІІІ столітті (її автор загинув під час монгольської навали 1236 року).
З другої половині ХІХ ст. починається формування татарської літературної мови. Писемність з Хст. до 1927 року функціонувала на основі арабської абетки, з 1928 до 1939 року – на основі модифікованої латинської абетки (яналіф), а з 1939 – на російській графічній основі.
Татари Росії й нині намагаються повернутися до яналіфу, але Державна дума спеціальним законом заборонила всім народам Російської Федерації використовувати будь-яку іншу абетку, крім кирилиці.
Олекса Боярко
У Києві татари мешкали ще від княжих часів, а у середині ХІХ століття переселенці з Поволжя навіть утворили окремий київський район під назвою Татарка. Про історію громади волзьких татар у Києві розповідає Віталій Пономарьов.
Віталій Пономарьов
Люстрація (тобто, опис) Києва 1552 року фіксує на Подолі вже цілий татарський квартал. Його мешканці поступово українізувалися і часто мали християнські імена та тюркські прізвища: Семен Татарин, Андрій Турчинович, Федько Черкашенин. У 40-і роки ХІХ століття до Києва прибула нова хвиля волзьких татар. Вони оселялися на узгір’ї на Лук’янівці і займалися переважно дрібною торгівлею та виготовленням мила. За своїми мешканцями ця місцевість отримала назву Татарка, а її центральна вулиця від 60-х років ХІХ століття називається Татарською. В одній із татарських садиб на нинішній вулиці Мельникова була зведена невеличка дерев’яна дворова мечеть. Наприкінці століття татарська громада налічувала близько п’яти сотень осіб. Татарський осередок перемістився на схили гори Щекавиці, де і досі існує мусульманський цвинтар. 1897 року у будинку на вулиці Чорний Яр була відкрита перша громадська мечеть. Перенесена наступного року до сусіднього будинку, вона діяла там до захоплення Києва більшовиками. 1910 року татарська громада, що тоді складалася вже з близько тисячі осіб, спробувала збудувати справжню мечеть. Її проект – з куполами та мінаретом, – розробив інженер Олександр Феокрітов і доповнив архітектор Олександр Кобелєв. Місце для храму було обране на Гоголівській вулиці, проте через перешкоди російської влади він так і не був побудований. І тільки наприкінці 2000 року на Щекавиці була збудована мечеть Ар-Рахма (тобто, Милосердя).
Олекса Боярко
Говорить Радіо “Свобода”. Ми продовжуємо розповідь про татарський етнос. Перед мікрофоном Ігор Лосєв.
Ігор Лосєв
Релігійні татари, крім так званих кряшен, що були силою повернені до православ''я в ХVІ-ХVІІІ ст.ст. є мусульманами – сунітами. Майже 200 років за наказом російської влади всі мечеті татар було закрито, і тільки Катерина ІІ, переконавшись, що охрестити і зросійщити татар все одно не вдається, наказала їх відкрити.
Дуже складно прищеплювався етнонім “татари”. Цей етнонім серед волзькоуральських тюрків ще в ХVІст. сприймався як негативний. На період перепису населення 1926 року більшість татар вже називала себе татарами.
Етнічну основу волгоуральських татар становили булгари, що створили на початку Хст. Державу Волзьку Булгарію, що проіснувала як самостійне національно-державне утворення до 1236 року, коли Волзька Булгарія була зруйнована монголами.
У ХХ столітті татари переживають процеси прискореної урбонізації. З кінця 1960-х років понад половина татар стає мешканцями міст. Нині городяни серед татар становлять подан 70% населення і за цим показником татари є одним з найбільш урбанізованих народів на пострадянському просторі. Татари дисперсно розселені по всій території країн цього простору, і мають одну з найбільших діаспор за межами Татарстану і Російської Федерації.
Олекса Боярко
Татарська громада Донеччини є не надто чисельною, але вельми впливовою. Розповідає Сергій Гармаш.
Сергій Гармаш
Татарську громаду Донеччини ,за офіційними даними останнього всеукраїнського перепису, складають 19 тисяч осіб. Це лише 0,4% мешканців області. Між тим етнічні та родинні зв‘язки роблять її досить впливовою в регіоні.
Досить сказати, що її яскравими представниками є найбагатша людина сучасної України Ринат Ахметов. Татарином був і його попередник на посаді президента футбольного клубу “Шахтар” Ахат Брагін, якого до 1995 року, коли він загинув під час вибуху на стадіоні в Донецьку, вважали чи не лідером криміналітету Донбасу.
Якщо вже продовжувати тему впливовості донецьких татар, то треба відзначити, що майже все близьке оточення колишнього прокурора Донецької області, а нині Генпрокурора України Геннадія Васильєва, складають етнічні татари. Передусім це родина Кузьміних, з яких і прокурор Києва.
Є у донецьких татар і політичне утворення. Рашид Брагін, родич загиблого Ахати Брагіна, на початку дев’яностих створив Партію мусульман України. ЇЇ офіційною метою є об‘єднання мусульман України, але, наприклад, Кримськотатарський меджліс вважає ПМУ загрозою єдності кримськотатарського народу. Про це сам Брагін заявив нещодавно в інтерв’ю “Дзеркалу тижня”.
Політичні спостерігачі, які відзначають останнім часом різке зростання лав Партії мусульман у Криму вважають, що вона має на меті забрати татарський електорат в “Нашої України” і передати його Партії регіонів.
Тут треба відзначити, що донецькі татари - це не кримські татари. Донецьку татарська громаду складають переважно вихідці з Поволжя. Вони і зараз підтримують зв’язки з прабатьківщиною.
Наприклад, у грудні 2002 року голова облради Борис Колесников, який свого часу був заступником Ахметова, та сам Ринат Ахметов здійснили офіційний візит у Казань, де зустрічались з президентом Татарстану Шаймієвим та іншими керівниками республіки. Обговорювались питання співробітництва Донеччини та Татарстану. Щоправда, з тих пір воно, здається, не посилилось.
Зберігають донецькі татари і свої культурні, релігійні традиції. Донецьким обласним татарським культурним центром навіть створений фільм про татарську діаспору на Донеччині під назвою “Мій рідний край”.
В області діють 19 мусульманських релігійних громад. Є навіть вищий навчальний заклад – Український ісламський університет. В Маріуполі є мусульманська школа. А кілька тижнів тому в Донецьку відкрита перша в Україні недільна татарську школа, яку створили на базі 63 школи Куйбишевського району Донецька. Саме там компактно проживають донецькі татари. Там діє мечеть, національно-культурне об‘єднання “Зірка пророка”. Допомогу у створенні школи надав Ринат Ахметов.
Татарські мотиви з‘являються останнім часом і в архітектурі Донецька. Так новозбудований готель “Донбасс”, який розміщується у самому центрі Донецька і належить Ринату Ахметову, вінчається купольною спорудою, яка за архітектурним стилем дуже нагадує мечеть.
Олекса Боярко
Говорить радіо “Свобода”. Сучасні проблеми татарського народу та чисельність татарської діаспори в України – цим закінчує свій виступ у нашій програмі Ігор Лосєв.
Ігор Лосєв
Саме татари, найчисленнійший після росіян, народ Російської Федерації, очолили рух за суверенізацію автономій, а нині після приходу до влади Путіна і початку просеців унітаризації, за так званий “реальний федералізм”.
На рівні побутової свідомості російських мас татар часто ототожнюють з так званим “татаро-монгольським ігом”, хоча в 1223 році саме Волзька Булгарія зупинила першу хвилю монгольської навали.
У національній пам''яті татар помітне місце посідає етнічна травма, пов''язана з подіями 1552 року, коли Москва знищила Казанське ханство.
У книзі М. Худякова “Очерки по истории Казанского ханства” – Казань, сказано: “Страхітливе побиття мешканців захопленої Казані становить одну з найважчих сторінок російської історії.
Такою колосальною гекатомбою людських жертв, закінчився “хрестовий похід” христолюбивого воїнства проти казанців, перший крок російської держави на шлях територіальних завоювань”. По Волзі було відправлено плоти з горами трупів захисників Казані. Потім Петро І буде робити те саме на Дніпрі з прихильниками гетьмана Мазепи.
Нині татарська громада України нараховує за даними всеукраїнського перепису населення 2001 року 73304 особи. З них 25770 осіб визнали татарську мову своєю рідною, 43000 – російську, а 3310 – українську. Найбільша кількість українських татар проживає в Донецькій області – 19000 осіб, АРК – 11000 осіб, Луганській – 8,5 тис. осіб, Запорізькій – 5,1 тис., Херсонській – 5,3 тис. і місті Севастополі – 2,5 тис.
Олекса Боярко
1998-го року у Києві створено Всеукраїнський татарський культурний центр “Туґан тел”, що у перекладі означає “рідна мова”. Про роботу центру розповідає його голова Канафія Хуснутдінов.
Каналія Хустдунінов
Центр “Туґан тел” зареєстрований у Міністерстві юстиції України; крім Києва, має відділення у шістнадцяти областях держави. Наша мета – об’єднати зусилля татарського народу, який мешкає в Україні, для розвитку національного етносу, формування національно-творчої еліти у різних сферах суспільного життя. Ми також сподіваємося відродити і розвинути традиції, мову і культуру татарського народу в Україні.
Ми зустрічаємося громадою для відзначення наших національних свят, слухаємо виступи наших творчих колективів – народних жіночих ансамблів “Шатлик” та “Асил’яр”, дитячого ансамблю “Лейсен”. З березня двохтисячного року наш Центр видає журнал “Дуслик” – “Дружба”.
Упродовж кількох років “Туґан тел” проводить для киян татарське свято – сабантуй.
А нещодавно ми розпочали підготовку до Першого міжнародного тюрко-татарського фестивалю “Київ Сандугачи”, який відбудеться на початку червня. Запрошуємо до участі у фестивалі наших співвітчизників з різних міст України, з держав Центрально-Східної Європи та СНД. Сподіваємося, Фестиваль пройде успішно!
Олекса Боярко
На все добре, шановні слухачі. Наступної п‘ятниці ми продовжимо розповідь про етнонаціональний портрет України. Ви слухали програму “Ми український народ: національно-етнічна мозаїка”. Вів передачу Олекса Боярко. Говорить радіо “Свобода”.
