Доступність посилання

04 грудня 2016, Київ 10:30

“Права людини: українська реальність”: закон “Про вибори до місцевих рад” з точки зору дотримання прав людини; меджліс кримськотатарського народу звинувачує місцевих правоохоронців у порушенні законів під час розслідування інцидентів, пов’язаних з кримськими татарами; судова справа ЗАТ “ТНК-Україна- інвест” проти газети “Голос України”.


Надія Шерстюк

Аудіозапис:

Київ, 8 квітня 2004 року.

Надія Шерстюк

На хвилях української служби радіо “Свобода” ви слухаєте передачу “Права людини: українська реальність” . Перед мікрофоном у київській студії Надія Шерстюк. Звукооператор Михайло Петренко.

Ми вітаємо вас, шановні слухачі!

Сьогодні у програмі, зокрема, ви почуєте:

- Закон “Про вибори до місцевих рад” з точки зору дотримання прав людини;

- Меджліс кримськотатарського народу звинувачує місцевих правоохоронців у порушенні законів під час розслідування інцидентів, пов’язаних з кримськими татарами;

- Судова справа ЗАТ “ТНК-Україна- інвест” проти газети “Голос України”.

6-го квітня Верховна Рада ухвалила закон України “Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної республіки Крим, місцевих рад і сільських, селищних та міських голів”.

З 742 поправок до закону, які народні депутати розглядали до 9-ї години вечора, ухвалено лише декілька. Як стверджують представники опозиції, із суттєвих поправок не ухвалена жодна.

Нагадаємо, що проект цього закону був підготовлений соціалістами Морозом, Вінським та Мельничуком, які обіцяли підтримати конституційні зміни після ухвалення виборчих законів.

Фракції блоків “Наша Україна” та Юлії Тимошенко критично оцінили цей закон. Представники цих фракцій заявляють, що цей закон звужує права громадян і порушує низку статей Конституції України.

Продовжує тему Марина Пирожук.

Марина Пирожук

Член фракції “Наша Україна” Юрій Кармазін, зокрема, заявляє, що ухвалений 6-го квітня закон обмежує гарантовані Конституцією України права та свободи громадян.

Юрій Кармазін

Проект закону “Про вибори депутатів” звужує гарантовані Конституцією України права та свободи її громадян і порушує цілу низку статей Конституції України. Порушує 21-шу, 22-гу, 24-ту, 34-ту, 36-ту, 37-му, 38-му, 64-ту, 71-шу, 141-шу статті Конституції, оскільки лишає просту людину реально брати участь у виборах до органів місцевого самоврядування і бути обраним до них.

Марина Пирожук

Кармазін також заявляє, що принцип ухвалення виборчого законодавства у Верховній Раді обмежує права народних депутатів, які не мали можливостей повноцінно брати участь у дебатах.

Думку Юрія Кармазіна поділяють і деякі представники парламентської більшості.

Кримський депутат, член фракції Партії промисловців і підприємців Анатолій Раханський стверджує, що ухвалений закон про вибори депутатів до парламенту Криму і у місцеві ради порушує не лише Конституцію, а й закон України “Про Верховну Раду Автономної Республіки Крим”.

Тим часом один із авторів закону, лідер фракції соціалістів Олександр Мороз заперечує заяви вищеназваних депутатів.

Олександр Мороз

Закон “Про вибори до ВР Криму і місцевих органів самоврядування” жодним чином не порушує ні Конституцію, ні конституційні права громадян. Також не порушує статусу АРК, бо він стосується не її статусу, а процедуру обрання ВР АРК, місцевих органів самоврядування, в тому числі в Криму, і ніякої потреби окремо приймати закон не існує.

Закиди з цього приводу роблять ті, хто не хотів би взагалі прийняття цього закону, як і змін до Конституції. Але прийняття цього закону повністю відповідає тим домовленостям, які ми мали в минулому році.

Таким чином громадянин України, котрий проживає в Криму, ущемляється в своїх правах, коли інформує, за визначеними тут в законі процедурами, свою ВР.

Чи ми порушуємо статус ВР? Ні. чи ми втручаємося в Конституцію Криму? Теж ні. То про що йде мова?

Надія Шерстюк

Меджліс кримськотатарського народу вважає, що методи, якими керуються співробітники міліції у розслідуванні інцидентів, де фігурують кримські татари, є "грубим порушенням закону і конституційних прав людини".

Нагадаємо, що 23-го березня цього року в симферопольському барі “Коттон” кримськотатарський юнак Ділявер Максудов отримав ножове поранення. Припускають, що нападниками були місцеві “скінхеди”, представники неформального профашистського молодіжного руху.

У відповідь на це група кримських татар вчинила бійку в одному з барів, де зазвичай збираються неформали.

Симферопольська міліція затримала людей, причетних до інциденту. У заяві Політико-правового управління Меджлісу, оприлюдненій у Симферополі, йдеться про те, що це слідство ведеться упереджено.

Детальніше про це розповідає наш кримський кореспондент Володимир Притула.

Володимир Притула

Керівник Політико-правового управління Меджлісу Надир Бекиров повідомив, що для отримання свідчень щодо деталей масової бійки між кримськотатарською і слов’янською молоддю, що сталася 23-го березня в одному із симферопольських барів, міліція застосовує погрози, залякування і тиск на свідків.

Крім того, більшість із них доставляються в міліцію без повісток, часто вночі, а обшуки проходять з брутальними порушеннями законодавства. Брутально допитуються неповнолітні, без повідомлення і присутності батьків.

Він відзначив, що до Меджлісу за захистом стали звертатися не тільки кримські татари, свідки цих подій, але й люди інших національностей.

Надир Бекиров

Я б не хотів передбачати результати розслідування, бо це вважається некоректним, я скажу лише про методи роботи так званих правоохоронних органів (причому як міліції, так і прокуратури) у перебігу так званого досудового розслідування.

До нас в останні дня, після того, як були порушені кримінальні справи, стали звертатися люди, яких викликають у міліцію як свідків, причому, і кримські татари, і росіяни. І стало очевидним, що міліція використовує сталінські методи.

Володимир Притула

Надир Бекиров каже, що затриманих, а мова йде про 30 осіб, правоохоронці б’ють і всіляко принижують.

Формально проводом до нинішньої ескалації конфлікту в Криму став напад ввечері 23-го березня в на кримськотатарського юнака Ділявера Максудова, який отримав ножове поранення у спину.

За його словами, нападники були скінхедами, представниками неформального профашистського молодіжного руху.

Щоб помститися, за кілька годин близько 50 молодих кримських татар напали на один із барів, де збиралися симферопольські “неформали”. У масовій бійці постраждали 9 відвідувачів бару.

Після цього правоохоронці затримали, як вони підозрюють, організатора нападу на бар, ним виявився Куртсеїт Абдуллаєв, який, начебто, причетний і до інших силових дій кримських татар в Симеїзі та Судаку.

За даними представників Меджлісу, протягом останніх 4 місяців до них надійшло багато скарг від кримських татар про напади “бритоголових”.

Меджліс звертався з цього приводу до Головного управління МВС і до СБУ, однак правоохоронці стверджують, що організованого скінхедівського руху в Симферополі немає.

Надир Бекиров продовжує.

Надир Бекиров

Представники МВС неймовірно непослідовні у своїх оцінках того, чи існують в Криму скінхеди. Одні кажуть, що скінхедів тут немає, інші заявляють, що, мовляв, ми перевіряємо усіх зареєстрованих скінхедів.

Таким чином, насправді доказова база навіть не шукається, хоч інцидент стався не у дуже пізній час, у людному місці, там було багато очевидців.

Але це слідство не цікавить. Для нього важливо зараз вибити з людей, причетних до події, в першу чергу, у кримських татар, які-небудь зізнання, які можна було б потім покласти в основу звинувачення їх самих, і в кінцевому рахунку, скомпрометувати і кримських татар загалом, і Меджліс кримськотатарського народу.

Володимир Притула

Вважає Надир Бекиров.

Правоохоронні органи, які розслідують масову бійку кримськотатарської і слов’янської молоді, що сталася в барі “Коттон” 23-го березня, спершу відмовлялися коментувати ці заяви, але, на прохання радіо “Свобода” начальник Центру громадських зв’язків кримського главку міліції Олександр Домбровський офіційно заявив:

Олександр Домбровський

Цю заяву можна розцінити як тиск на слідство з боку Меджлісу чи його представників. Черговий тиск на слідство, такий же як і проведення пікетувань. Є встановлені терміни розслідування таких кримінальних справ.

Володимир Притула

Заявив полковник міліції Олександр Домбровський.

Тим часом Надир Бекиров заявив, що Меджліс має намір звернутися зі скаргою до Генеральної прокуратури України і міжнародних правозахисних організацій.

Надія Шерстюк

2-го квітня Апеляційний суд Києва задовольнив скаргу парламентського оглядача “Голосу України” Сергія Лавренюка до ЗАТ “Тюменська нафтова компанія-Україна-Інвест”.

Нагадаємо, що Сергій Лавринюк, починаючи з квітня 1997-го року, висвітлював на шпальтах газети тему приватизації відомого підприємства “Лисичанськнафтаоргсинтез” або скорочено “Линос”.

Тоді він опублікував статтю під назвою “Нафтова арифметика або дещо про білі плями на чорному тлі”. Журналіст писав про спроби Кабінету Міністрів України передати 45% акцій підприємства одній російській комерційній структурі за трохи більше, ніж 4 мільйони гривень, тоді як це нафтопереробне підприємство було оцінене експертами в 1 мільярд доларів.

Керівництво “ТНК-Україна-Інвест” подало позов до суду.

Тему досліджував мій київський колега Тарас Марусик.

Тарас Марусик

10-го грудня 2003-го року суддя Дарницького районного суду міста Києва Щасна винесла рішення, яким задовольнила позовні вимоги закритого акціонерного товариства “ТНК-Україна-Інвест” до редакції газети “Голос України” та до Сергія Лавренюка про відшкодування немайнової шкоди в розмірі 238 500 гривень та 23 850 гривень державного мита.

В своїй апеляційній скарзі Сергій Лавренюк написав, що прийняте рішення незаконне, оскільки суд розглянув та ухвалив це рішення за його відсутности, чим порушив його особисті права та законні інтереси.

Крім того, позовна заява про відшкодування немайнової шкоди була подана після того, як минув термін позовної давности, визначений ст. 7 Цивільного кодексу України. Ця норма припиняє справу, а термін не може бути поновлений у зв’язку з пропуском строку давности з будь-яких причин, оскільки це не передбачено законодавством.

Апеляційний суд Києва на засіданні 2-го квітня повністю задовольнив скаргу Сергія Лавренюка. Він вважає, що в судді Шиманського, який головував на засіданні, не було іншого варіанту.

Сергій Лавренюк

Настільки це рішення суду було викличне. Коли судять людину за її відсутності і при цьому навіть не повідомляють її належним чином про те, що має відбутися суд, то треба ставити питання про відповідність цієї судді належній кваліфікації.

Тарас Марусик

Апеляційний суд Києва повернув цю справу в судову інстанцію нижчого рівня. Очевидно, це вже не буде Дарницький суд. Як пояснив суддя Шиманський, цей суд тепер не працює після відомого вибуху. Журналіст таким рішенням задоволений.

Сергій Лавренюк

Я наполягав у своєму зверненні на тому, що це має розглядати інший суд, оскільки після такого суду, який вчинив Дарницький суд, я просто не маю довіри до складу суду Дарницького.

Тарас Марусик

До речі, в 2002-му році, як розповів парламентський оглядач “Голосу України” Сергій Лавренюк, прес-служба “ТНК-Україна” домовилася з редакцією газети, що в разі опублікування на її шпальтах своєї точки зору вона відмовиться від претензій до цього видання.

“Голос України” надав таку можливість. Ба більше. Прес-служба “ТНК-Україна” розмістила також коментарі народних депутатів від блоку “Наша Україна” Віктора Ющенка та Юрія Єханурова. І тут вийшов казус.

Сергій Лавренюк

Але потім до нас надійшов офіційний лист від Ющенка про те, що він таких коментарів не давав. Коли ми почали розбиратися, то виявилося, що ці їхні підписи просто були підроблені.

Ми в суді сказали: “Ось ваш лист, яким ви повідомляли, що не будете мати ніяких претензій, якщо ми вам надамо слово, то Ви сказали: “Ви знаєте, а цей лист підписала людина від прес-служби, яка не має права підпису”.

Це протягом всього цього процесу відбувалися якісь такі речі, що вони підписували, а потім не визнавали своїх же підписів.

Тарас Марусик

Говорив парламентський оглядач газети “Голос України” Сергій Лавренюк.

Представниця відповідача, закритого акціонерного товариства “Тюменська нафтова компанія-Україна-Інвест”, до якої я звернувся за коментарем, відповіла, що вона не буде ні називати себе, ні коментувати нічого, оскільки це її право.

Надія Шерстюк

І на завершення передачі рубрика минуле.

6-го квітня померла відома московська правозахисниця, активна учасниця Гельсинського руху Лариса Богораз. Слово пам’яті про неї від гостя рубрики, політв’язня і дисидента, члена УГГ Миколи Матусевича.

Микола Матусевич

В понеділок ми прощалися з М.Руденком, керівником Української Гельсінської групи. Він був сьомим із 10 членів-засновників групи, який відійшов у вічність. Лишилося в живих троє зі жмені тих, хто віднайшов у собі сили не боятися страшної тоталітарної машини.

Підкреслюю ще раз, що саме відсутність страху дозволила кільком десяткам людей отримати спочатку моральну перемогу, а в кінцевому рахунку вбити осикового кілка на могилі червоної російської імперії.

У вівторок у Москві померла Лариса Богораз . В столиці імперії знайшлося півдюжини людей, які теж щиро бажали загибелі тоталітарного монстра. Лариса Богораз була однією з них.

Учасниця відомої “демонстрації сімох” в 1968-му році на Красній площі в Москві проти окупації Чехословаччини, де прозвучало гасло “За вашу і нашу свободу!”

Згодом член Московської Гельсінської групи. Завжди активна, принципова, іронічна вона була проста і доступна у спілкуванні. У неї не було ненависті до ворогів – вона завжди до них ставилася з іронією і насмішкувато.

В очах усіх пригноблених народів вона спасала репутацію своєї нації, самим своїм єством стверджуючи, що російський народ – це не лише унтер-пришибєєви і паталогічні “асвабадітєлі”, але є й дещиця нормальних людей, які бажають своєму народу гарної долі, але при цьому не прагнуть збудувати свій дім на кістках поневолених людей.

Дуже шкода, що в Росії перемогли не ідеї пані Лариси і її нечисленних побратимів, але ідеї Івана Грозного і Петра I, які в новій сучасній редакції звучать лаконічно і доступно для громадян обскубаної імперії: “мочіть в сортірє”.

Відсунуті на маргінес, російські дисиденти не змогли вплинути на політику своєї держави і, що ще прикріше, не спромоглися суттєво вплинути на суспільну думку.

І ми з острахом спостерігаємо, як в “єдіном поривє” народ готовий йти за своїм улюбленим вождем будь-куди, хоч в прірву, якщо туди вкаже августіший пальчик.

І я вельми сумніваюся, що сьогодні знайдеться у Москві семеро людей, які скажуть: “Схаменіться!”

Земля Вам пухом, пані Ларисо!

Надія Шерстюк

Це був гість рубрики “Минуле” Микола Матусевич.

Ви слухали передачу “Права людини: українська реальність”. Її уклала і провела Надія Шерстюк. Мені допомагав у київській студії Михайло Петренко.

На все добре, шановні слухачі!

НА ЦЮ Ж ТЕМУ

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG