Доступність посилання

08 грудня 2016, Київ 12:25

1. Ухвалення Верховною Радою нового закону про вибори народних депутатів - це крок до демократії чи чергові політичні ігри? 2. Сполучені Штати Америки воліють поліпшити політичні відносини з Україною; 3. У Сан-Франциско триває суд над колишнім прем’єр-міністром Павлом Лазаренком. В цьому процесі стають відомими нові імена; 4. Грузія напередодні парламентських виборів: Константіне Ґамсахурдія прогнозує перемогу.


Наталя Мусієнко

Прага, 27 березня 2004 року.

Наталя Мусієнко

Вітаємо всіх, хто в цей час з “Радіо Свобода”. В ефірі – “Сім днів Демократії”, програма про найважливіші та найцікавіші події в Україні та світі. Перед мікрофоном Наталя Мусієнко. Далі ви почуєте:

- ухвалення Верховною Радою нового закону про вибори народних депутатів - це крок до демократії чи чергові політичні ігри?

- Сполучені Штати Америки воліють поліпшити політичні відносини з Україною;

- У Сан-Франциско триває суд над колишнім прем’єр-міністром Павлом Лазаренком. В цьому процесі стають відомими нові імена;

- Грузія напередодні парламентських виборів: Константіне Ґамсахурдія прогнозує перемогу

Головною політичною подією в Україні минулого тижня, на думку експертів, стало ухвалення Верховною Радою нового закону про вибори народних депутатів. Слід зазначити, що думки політиків та аналітиків щодо цього закону радикально розділилися: одні бачать у ньому помітний крок до демократії, інші вважають, що йдеться про чергову велику і брудну політичну гру. Далі із Києва Сергій Грабовський.

Сергій Грабовський

25 березня близько півночі Верховна Рада України ввела вибори в парламент від політичних партій на пропорційній основі. За ухвалення закону № 4285-4 “Про вибори народних депутатів України” проголосували 255 парламентаріїв при необхідних 226. Відповідно до закону, право на участь у розподілі депутатських мандатів одержують політичні партії або блоки, які подолали тривідсотковий прохідний бар‘єр.

Право висування кандидатів у депутати мають громадяни, які мають право голосувати, але реалізують вони його лише через партії і блоки партій. Депутатом може бути обраний громадянин України, якому в день виборів виповнився 21 рік, він проживає в Україні протягом останніх 5 років.

Виборчий процес починається за 120 днів до дня виборів. Вибори проводяться в 225 територіальних виборчих округах. Для участі у виборах партія повинна внести грошову заставу в розмірі 2,5 тис. мінімальних зарплат. Грошова застава повертається партіям або блокам, які взяли участь у розподілі депутатських мандатів. Грошова застава партії, яка не проводить своїх депутатів у Верховну Раду, перераховується в державний бюджет. Ось таким коротко є зміст нового закону.

Лідер соціалістів Олександр Мороз з парламентської трибуни так оцінив цей закон: “За нього ми боролися 8 років і він відповідає меморандуму, підписаному “Нашою Україною”, БЮТ, СПУ і КПУ”.

Натомість Іван Заєць (фракція “Наша Україна”) заявив: комуністи підтримкою закону “відкрили шлях до державного перевороту”, інший “нашоукраїнець” Роман Зварич в’їдливо пожартував, запропонувавши внести до проекту пункт: “Склад Верховної Ради призначає президент Кучма”.

Про що йдеться? По-перше, від контролю за виборами відсторонили громадські організації. За відповідну поправку до законопроекту проголосували 243 депутати, у тому числі майже всі соціалісти.

Як зауважив з цього приводу редактор журналу “Людина і політика” Олексій Кордун: “Якщо вже ми даємо такі широкі повноваження політичним партіям у виборчому процесі, ми маємо отримати й відповідні важелі для контролю за їх діяльністю під час виборів. Спостерігачі від позапартійних громадських організацій і є одним з таких важелів.

Досвід проведення попередніх виборчих кампаній в Україні та у більшості посткомуністичних країн Центральної та Східної Європи свідчить якраз на користь участі спостерігачів від спеціалізованих недержавних організацій”.

По-друге, від участі у виборчих перегонах і від контролю за ними фактично відсторонили і мас-медіа. Закон забороняє засобам масової інформації агітувати за кандидатів, оцінювати їхні передвиборні програми або віддавати їм перевагу в матеріалах, передачах, не обумовлених відповідними угодами. Як жартують самі журналісти, залишається право писати про чергове турне Філіпа Кіркорова, адже навіть розповідь про очікуваний у тій чи іншій області врожай картоплі можуть розцінити як агітацію за тих кандидатів, котрі від цієї області балотуються у партійних списках.

І, головне, закон містить положення про набуття ним чинності не з моменту ухвалення, а тільки з 1 жовтня 2005 року. Аналітики звертають увагу на те, що до того часу парламентська більшість матиме можливість спровокувати при потребі параліч роботи Верховної Ради і провести дострокові вибори за старим законом, тобто, за змішаною виборчою системою, відклавши партійні вибори щонайменше до 2009 року, до закінчення повноважень обраного на позачергових виборах парламенту. А до того часу і закон про вибори, і Конституція можуть бути змінені, і не тільки в бік їхньої демократичності.

Наталя Мусієнко

“Сполучені Штати не задоволені політичними відносинами з Україною і прагнуть їх поліпшити”, - заявив у четвер у Києві перший заступник державного секретаря США Річард Армітадж, який перебував в Україні з дводенним візитом. З подробицями - Сергій Кисельов.

Сергій Кисельов

Річард Армітадж приїхав до Києва у супроводі заступника Держсекретаря у справах Європи і Євразії Елізабет Джоунс. Отже, сам по собі дипломатичний десант такого високого рівня є свідченням зацікавленості США розібратися в політичних процесах, що з наближенням президентських виборів стають в Україні дедалі бурхливішими. Пан Армітадж повідомив, що він зустрічався і з президентом України, і з прем’єр–міністром, і водночас — з представниками опозиції, зокрема, з лідером "Нашої України" Віктором Ющенком.

За словами американського дипломата, розмова з керівником української держави здалася йому цілком конструктивною. Річард Армітадж висловив занепокоєння американської сторони тим, що в Україні відчуває утиски з боку влади вільної преси, що утисків зазнає також і політична опозиція: "Я думаю, що в жовтні ми переконаємося, наскільки була забезпечена демократія. Якщо це буде так, то ми зможемо повернутися до того високого рівня діалогу. Але повторю, що умовами для цього є відкриті демократичні вибори".

Заступник Державного секретаря сказав, що Україна зробила правильний крок у виборі напрямку для проходження пального нафтогоном Одеса–Броди. Та повідомив, що найближчим часом Київ відвідає група американських експертів, яка допоможе українським промисловцям зробити найпривабливіші пропозиції, аби дістати вагомі підряди на відбудову об’єктів в Іраку.

Що ж до поблажливішого ставлення США до України в разі, коли вона збільшить свій контингент у стабілізаційних силах в Іраку, Річард Армітадж зауважив: "Бути ворогом моїх ворогів ще не означає бути моїм другом – така позиція Сполучених Штатів. Будь–яке рішення, яке буде ухвалене в Україні щодо Іраку –– це рішення, яке суверенним чином ухвалює Україна. І воно ні в якім разі не пов’язане з перебігом демократичних процесів у самій Україні . Думка про те, що Сполучені Штати можуть закрити очі на порушення демократичних свобод, якщо Україна посилить свою присутність в Іраку, – хибна". Сергій Кисельов, для “Радіо Свобода", Київ

Наталя Мусієнко

“Радіо Свобода” уважно стежить за судовим процесом над колишнім прем''єр-міністром України Павлом Лазаренком, якого в Америці звинувачують у відмиванні 114 мільйонів доларів. Лазаренко заперечує свою вину і каже, що переказував гроші за кордон, щоб фінансувати опозиційну діяльність в Україні.

Наразі репортаж із Сан-Франциско нашого спеціального кореспондента, експерта “Радіо Свобода” з питань злочинності та корупції Романа Купчинського. Він розповість детальніше про засідання каліфорнійського суду.

Роман Купчинський

22 березня на суді Павла Лазаренка давав свідчення, записані на відеоплівці, Андрей Волкович, банкір з фірми “Кредит свісс” з Женеви. Волкович розповів, як Лазаренко приїздив до “Кредит свісс” разом з Петром Кириченком, щоб дати розпорядження банкові на переказ 85 мільйонів доларів на офшорний банк в Чаннел Айлендз."

Мар’яна Драч

А коли це було?

Роман Купчинський

Це було влітку 1998 року. Захисник Лазаренка під час допиту запитав Волковича, чи керівники “Кредит свісс” знали про ці операції і чи вони робили спроби перевіряти джерела фондів, які знаходилися на рахунках Лазаренка і Кириченка. На це Волкович відповів: “Ймовірно, сам голова банку “Кредит свісс” знав про ці операції, і був певний, що все було законно зроблено і що гроші були законні”.

Цього дня прокуратура також викликала як свідка голову американської фірми “Пасифік модерн хоумз” пана Томаса Дайера. Дайер розповів, як Петро Кириченко звернувся до нього з пропозицією продати в Україну 6 котеджів. Після його свідчень прокуратура показала копію оригінального рахунку, виставлену фірмою “Пасифік модерн хоумз” за продаж котеджів.

Побіч оригінального рахунку показали також ще один рахунок – фальшивий, сумою на декілька сот тисяч доларів, більше, ніж оригінальний, і лист до київської митниці з проханням, щоб митна служба в Києві користувалася тільки другим (тобто фальшивим) рахунком. Цей лист також був підроблений, і з фальшивим підписом бухгалтера фірми “Пасифік модерн хоумз”.

Як повідомляють джерела в суді, в понеділок, 29 березня, буде свідчити Петро Кириченко, колишній співробітник Павла Лазаренка і основний свідок прокуратури.

Мар’яна Драч

От Ви згадали про те, що швейцарський банкір згадував про ділові контакти Григоришина з Павлом Лазаренком. Чому саме згадувалося ім’я Григоришина, в якому контексті? Що намагалося довести обвинувачення?

Роман Купчинський

Це було під час свідчень Волковича. Його запитували, чи він контактував з Лазаренком і Кириченком, чи він старався через них одержати нових клієнтів для банку. Він сказав “так”, і між тими клієнтами він згадав Григоришина. І другий раз у свідченнях він згадав, як він, Волкович, їздив в Україну з банкіром з Росії, який називався Мальцев. Мальцев працював для “Кредит Свісс-Бостон” у Москві. Мальцев, Волкович, Григоришин і Кириченко поїхали до Дніпропетровська, щоб там говорити у справах бізнесу, але конкретно не було сказано, з якого бізнесу.

Тоді запитали у Волковича, як себе представляв Григоришин. Він відповів, що Григоришин себе представляв постійно як бізнес-партнер Лазаренка. І на тому скінчили, більше про Григоришина згадано не було. Але стає ясно, що Григоришин був у якійсь мірі пов’язаний з цими питаннями.

Мар’яна Драч

Чи під час судового засідання в Сан-Франциско згадувалися імена інших відомих українських чи російських політиків і бізнесменів?

Роман Купчинський

Поки що ні. Вчора не згадувалося. Найцікавіше було, звичайно, питання, хто в швейцарському банку давав згоду на те, щоб відкрити рахунки для Лазаренка і Кириченка (Волкович відповів, що сам голова банку “Кредит свісс” на це дав згоду), і чи були зроблені спроби перевірити джерела цих фондів?

Це дуже важливі питання є, тому що в той самий час проходили різні інші гроші через швейцарські рахунки. Скажімо, Павел Бородін, який тоді був завідуючим у справах Кремля, і цілий скандал навколо 30 мільйонів доларів, які перемивалися через швейцарські банки. Недавно, минулого року, заарештували в швейцарських банках рахунки Йосипа Кобзона, члена російської Держдуми і співака, який також має близькі стосунки з українською політичною елітою.

Наталя Мусієнко

Це був експерт “Радіо Свобода” з питань злочинності та корупції

Роман Купчинський

Тепер детальніше про Костянтина Григоришина. Його прізвище стало відоме широкому загалу після того, як у жовтні 2002 року міліція затримала Григоришина в центрі Києва, а після обшуку нібито знайшла наркотики. Саме тоді виявилося, що Костянтин Григоришин не просто бізнесмен, а громадянин Російської Федерації і один з найбагатших підприємців України. Принаймні таким він був донедавна. Детальніше розповідає наш московський кореспондент Віталій Портников.

Віталій Портников

Григоришин народився під щасливою зіркою. Працівники органів внутрішніх справ, які здійснювали арешт бізнесмена, навряд чи знали, що співрозмовником Григоришина в ресторані “Егоїст” буде народний депутат України Володимир Сівкович, недоторканість якого було порушено. Саме у зв’язку із цим справа Григоришина набула не тільки економічного, але й політичного розголосу. У справу втрутилося посольство РФ в Україні, представники російських і українських бізнес-кіл. Григоришина довелося звільнити.

Саме тоді згадали, що свій бізнес молодий бізнесмен розпочав в Дніпропетровську за допомогою Павла Лазаренка - тоді одного з наймогутніших українських політиків і олігархів. Саме за допомогою Лазаренка Григоришин встановив контроль над підприємством “Дніпроспецсталь”, одним із найважливіших в українській економіці. Після того, як зірка Лазаренка зайшла, Григоришин встановив нові партнерські стосунки із нинішнім керівником Адміністрації Президента Віктором Медведчуком та головним партнером Медведчука в бізнесі і політиці Григорієм Суркісом, - так підкреслювали українські і російські ЗМІ.

Саме боротьба за власність між Григоришиним з одного боку і Медведчуком та Суркісом з іншого, як вважали спостерігачі, стала причиною дивовижного арешту одного з найбагатших бізнесменів України за наркотики.

Однак після звільнення Григоришину вдалося встановити непогані бізнес-стосунки з іншим українським олігархом – народним депутатом України Віктором Пінчуком. Як вважають, саме ці взаємини і врятували на певний час бізнес Костянтина Григоришина. Однак - тільки на певний час. Зараз в українських ЗМІ знову з’являються повідомлення про те, що Костянтин Григоришин продовжує боротьбу із близькими до Віктора Медведчука та Григорія Суркіса бізнес-колами, і що сьогодні Віктор Пінчук вже не так зацікавлений у своєму бізнес-партнері, як це було ще кілька місяців тому.

А, отже, бізнесові російського громадянина Костянтина Григоришина в Україні загрожують нові небезпеки. Вважають, що цей бізнес приречений, а майно, яке свого часу за допомогою Павла Лазаренка набув в Україні Костянтин Григоришин, буде розподілено між новими учасниками гри.

Наталя Мусієнко

Про те, що бідність та корупція йдуть пліч-о-пліч, фахівці наголошують уже давно. Новий проект міжнародної організації “Transparency International” унаочнює цей зв’язок, бо показує, як саме за рахунок десятків мільйонів доларів, вивезених з найбідніших країн, збагачуються їхні лідери.

У списку десятьох керівників держав, які протягом останніх двох десятиліть найбільше обібрали своїх співгромадян, знайшлося місце і для колишнього українського прем’єра Павла Лазаренка. Він навіть побив свого роду рекорд, бо вивіз чи не найбільшу суму за найкоротший період часу. Тему продовжує Марія Щур.

Марія Щур

Більшість скорумпованих лідерів, які потрапили до рейтингу міжнародної організації, що займається боротьбою з корупцією у світі, походять з Азії, Африки та Латинської Америки. Очолює список рекордсмен серед корупціонерів, президент Індонезії Мохамед Сухарто, який за повідомленнями, за своє 30-літнє правління вивіз з країни від 15 до 35 мільярдів доларів. За ним ідуть президент Філіппін Фердінанд Маркос із сумою від 5 до 10 мільярдів та президент Заїру Мобуту з 5 мільярдами доларів. На п’ятому місці з’являється перший східноєвропеєць з ганебного списку – це звинувачений у злочинах проти людськості колишній президент Югославії Слободан Милошевич. Йому приписують викрадення близько одного мільярда доларів за одинадцятилітнє керівництво державою.

Та свого роду рекорд поставив інший східноєвропеєць – колишній український прем’єр Павло Лазаренко. Як вважає “Transparency International”, йому вдалося пограбувати Україну на 600 мільйонів доларів лише за нецілий рік свого перебування на посаді голови уряду. Незважаючи на те, що двоє останніх корупціонерів тепер перебувають на лаві підсудних, речник “Transparency International” Міклос Маршал вважає, що корупція на високому рівні у колишніх комуністичних країнах не лише не припиняється, але й наростає: «Ми помічаємо скорочення дрібних проявів корупції, як, скажімо, хабарі інспекторам дорожньої поліції, але великі корупційні схеми, і що найважливіше, політична корупція перебувають на підйомі. І це дуже негативна тенденція у колишніх комуністичних країнах».

Як наголошує міжнародна організація у своєму дослідженні, корупція на високому рівні безпосередньо впливає на рівень життя простих людей. Список країн, найбільш вражених корупцією, також свідчить про це. Із дев’яти країн, звідки походять корупціонери, лише Філіпіни та Перу мають відносно високий рівень доходів, решта на рівні України і нижче. Корупція позбавляє найбідніших найнеобхіднішого – таких державних послуг, як охорона здоров’я чи освіта.

“Transparency International” скептично ставиться до спроб деяких країн Східної Європи боротися з корупцією шляхом ухвалення нових законів та створення нових антикорупційних агентств. «Надто часто вони займаються лише риторикою. Існує дуже простий тест на дієвість таких організацій. Якщо вони підпорядковані виконавчій владі, це означає, що вони лише приховуватимуть випадки корупції. Для того, щоб вони мали реальну силу, вони повинні бути підпорядковані парламенту або мати повну незалежність та належне фінансування. Це призводить до головної проблеми східноєвропейських країн: органи, що підпорядковані уряду, борються з корупцією за політичним принципом. Корупціонери завжди в опозиції, і ніколи при владі», - говорить речник “Transparency International”.

Наталя Мусієнко

У неділю, 28 березня в Грузії відбудуться вибори до парламенту, в яких за парламентські крісла бореться 19 партій та блоків. Серед них є й Константіне Ґамсахурдія - син першого пострадянського президента Грузії Звіяда Ґамсахурдії. Тему продовжує Михайло Мигалисько.

Михайло Мигалисько

Це вже вдруге за півроку грузинські громадяни обиратимуть законодавчий орган, тому, що вибори, які відбулися торік, 2 листопада, вважаються недійсними. Власне, вони стали поштовхом до “трояндової” революції і повалення режиму Едуарда Шеварднадзе. Тим часом Константіне Ґамсахурдія після 12-річного перебування у Швейцарії повернувся на Батьківщину, і як лідер Національно-патріотичної “Партії Свободи” змагається за місця в законодавчому органі.

“Ці 12 років проминули як мить. Я знову ступив на грузинську землю. Великий марафон перед нами. Я повернувся до країни, яка зазнала поразки, однак я надіюся, що ми здобудемо великі перемоги. Хай живе Грузія!” – цими словами минулого тижня у Тбілісі Константіне Ґамсахурдія розпочав своє повернення на грузинську політичну сцену. Він є найстаршим сином першого президента пострадянської незалежної Грузії Звіяда Ґамсахурдії, який в результаті військового путчу був змушений покинути країну після перебування всього декілька місяців на посаді голови держави. Спроба повернутися до влади за допомогою озброєних прихильників не вдалася, і Звіяд Ґамсахурдія 1993 року загинув у досі не зовсім з’ясованих обставинах. В Грузії до влади прийшов Едуард Шеварднадзе.

Тут слід зазначити, що теперішній грузинський президент Михаїл Саакашвілі видав президентський указ, щоб вшанувати пам’ять першого президента, а також, щоб перенести його тлінні останки до столиці. Тим часом його син Константіне, та очолювана ним “Партія Свободи” стрімко посилили свої позиції серед грузинського електорату. Згідно з повідомленням пресового агентства “Кавказ-прес”, протягом минулих чотирьох тижнів “Партія Свободи” підняла свій рейтинг з 1% до 6%. Мераб Пахулія, директор грузинського Інституту дослідження громадської думки про феномен молодшого Ґамсахурдії сказав “Радіо Свобода”: “Він є прямим спадкоємцем президента Ґамсахурдії, у цьому і шарм його. І це дійсно йому допомагає. Його політична платформа маловідома, а фактично встановлена батьком та його соратниками, які живуть в Грузії”, - зауважив грузинський експерт.

Сам Константіне Ґамсахурдія під час зустрічі з журналістами намагався відмежуватися від раніше критикованої політики його батька щодо національних меншин, а стосовно головних завдань його партії в парламенті він сказав: “Ставши членами парламенту, ми будемо конкретніше про це говорити. Пріоритетом є підготовка Грузії до членства в Євросоюзі, а однією з передумов цього процесу є захист прав національних меншин”, - наголосив лідер “Партії Свободи”.

Грузинський експерт Мераб Пахулія в інтерв’ю “Радіо Свобода” висловив свій погляд, що партія Ґамсахурдії, ймовірно, не стане в опозиції до альянсу партій, які підтримують владу Михаїла Саакашвілі, теперішнього президента Грузії. Михайло Мигалисько, “Радіо Свобода”.

Наталя Мусієнко

В Європі кілька років тому почався бум. Причина – повальне захоплення етнічною музикою, але – не своєю. Власну етнічну традицію більшість європейських держав безповоротно втратили. І тому запал європейців спричиняє музичний фольклор азійських та африканських народів. Україна у сенсі власної етнічної музики виглядає заповідною територією, бо до сьогодні залишається живою давня музична традиція. Її шанувальники нещодавно об’єдналися у клуб етнічної музики. Докладніше про це – моя колега Ірина Перешило.

Ірина Перешило

Український клуб етнічної музики започаткувався у листопаді минулого року. Він є частиною мистецького проекту “Берви”. Завдання нового об’єднання – збирати інформацію про автентичне мистецтво по всій Україні і передавати її фольклористам.

Членський квиток № 1 в ордені посвячених в українську автентику дістався лідеру гурту “ВВ” Олегу Скрипці.

Олег Скрипка

Мене завжди цікавило поєднання рок-музики та інших стилів з етнічними українськими мотивами, а з Тарасом Грималюком, засновником цього клубу, ми вже давно знайомі, і він запропонував мені членський квиток № 1 як Леніну – я не відмовлявся...

Ірина Перешило

Тарас Грималюк – це автор ідеї створення клубу і його керівник. Реалізовувати свій проект Тарас хоче у колі творчих індивідуальностей, які здатні розуміти і поціновувати таку музику.

Тарас Грималюк

Кожен хоче сьогодні бути індивідуальністю. А слухати якісь там “Рукі ввєрх” і Валерію не може стовідсотково слухати людина, якщо вона має вищу освіту, має якусь свою думку, свій погляд на речі, шукає для себе ту музику, ту літературу, те кіно, яке її цікавить. Дійсно, багато таких молодих і сучасних, прогресивних людей - вони по-справжньому цікавляться цією старовинною музико., цими вже забутими награваннями і мелодіями, тому, що це справжні, цінні речі.

Ірина Перешило

Переваг від членства у клубі етнічної музики немало: від можливості купувати всі диски проекту “Берви” за найнижчими цінами до можливості брати участь у фольклорних експедиціях. Членами клубу вже стало багато відомих людей. А №1 у реєстрі, рокер Олег Скрипка навіть встиг змотатися в експедицію.

Олег Скрипка

Поїхали в експедицію в Полтавську область, під Миргород. Дуже цікаві села, тому, що там така особлива манера, як там, ніде так не співають на Україні. Я теж собі записав бабусь, ми спілкувались. Одне діло, коли ти спілкуєшся і слухаєш спеціалістів-професіоналів, а коли із перших уст чуєш оці пісні, ну, це інше враження – з варениками, з борщем, з холодним і тому подібне... І бабусі, вони розказують свої враження від сьогоднішнього дня, від культури, того, що було і подібне... Так що я, насправді, я захоплююсь всім цим.

Ірина Перешило

До речі, минулого року на міжнародному конкурсі народної музики у Словаччині, де свою музичну автентику представляли 17 європейських країн - серед них Ірландія, Фінляндія, Чехія, Угорщина, Гран-прі отримала українська пісня “Ой, у неділю рано”, записана у селі Крячківка Полтавської області. Голова журі професор Оскар Елшек, оголошуючи перемогу, сказав, що українська пісня – це унікальне явище у світовій музичній культурі.

Але для українців найприємнішим є те, що це унікальне явище живе сьогодні не у записах, а в людях. Можна поїхати у Карпати чи Полісся – саме у цих районах найкраще збереглася етнічна музична традиція, і почути русалчині пісні чи замовляння від укусу змії. Або – ось такі “гукання” у поліській традиції... Вчені стверджують, що це ні що інше як спроба докричатися до духів землі, до потойбічних предків.

Отже, в Україні до сьогодні залишається живою правічна традиція – традиція наших предків, які обожнювали природу, вірили в існування душі кожної травинки, дерева, квітки, і жили у повній гармонії з навколишнім світом. На жаль, більшості носіїв цієї традиції – вже за 70. І тому члени новоствореного клубу етнічної музики не баряться.

Нині триває робота над диском “Традиційна культура Карпат”, плануються експедиції на Поділля та на Чернігівщину. А, за словами лідера групи “ВВ” Олега Скрипки, у липні у Києві має відбутися грандіозний фестиваль народної музики. Я хочу запропонувати тим слухачам, тим фанам, які люблять і довіряють “ВВ”, щоб вони послухали таку музику, і відкрили для себе цей світ world music, який дуже подобається мені, і я думаю, що сподобається цим людям. Така музика – вона на сьогоднішній день дуже популярна в музичній культурі, і я думаю, вона варта того, заслуговує на те, щоб широкий глядач прийшов на такий фестиваль, і я розраховую на те, що той глядач, прихильник групи “ВВ”, чи іншої, прийде на такий фестиваль.

Ірина Перешило

Ширшу інформацію про клуб етнічної музики можна знайти на сайті www.ukrfolk.kiev.ua. Ірина Перешило, віднедавна, до речі, також член етноклубу.

Наталя Мусієнко

Наразі все, у програмі “Сім днів Демократії” з вами прощається Наталя Мусієнко. Щасти вам!

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG