Доступність посилання

09 грудня 2016, Київ 08:05

Абетка демократії: Демократичні реформи і рівність можливостей.


Василь Зілгалов

Прага, 13 квітня 2004 – Коли можливості діяльності різних політичних сил суспільства нерівні, то про яку демократію може йти мова? Саме на це вказали свого часу спостерігачі від Парламентської Асамблеї Ради Європи під враженнями від перших голосувань у Верховній Раді України з проектів конституційних реформ. Поспіх ініціаторів цих змін до Конституції України, порушення регламенту і термінів, ігнорування прав опозиції – це далеко не повний перелік проявів нерівності умов для реформування політичної системи. Чи закономірним став наслідок голосування у Верховній Раді 8 квітня, коли для реалізації конституційної реформи не вистачило шести голосів? І чи завершаться на цьому спроби влади й далі порушувати закони, за якими вона мала б і діяти та дотримуватися рівноваги політичних ініціатив від різних політичних сил?

Дехто з міжнародних спостерігачів, зокрема американський професор політології Кейт Дарден, вважає, що поведінка опозиції під час спроб більшості у Верховній Раді провести політичну реформу була викликана виключно її політичними розрахунками. І тому вона, на думку Дардена, не пішла на «компроміс, який міг стати кроком вперед для цілої держави». Але інші спостерігачі вважають, що успіх реформи означав би, насамперед, збереження нинішньої непопулярної в народі влади і відсунення перемоги опозиції на невизначений термін. Чи може відбутися торжество демократичних законів через беззаконне їх утвердження? Мабуть, що ні. Бо таким же самим методом беззаконня ці закони можна постійно перетворювати у лише у паперовий благий намір. Тією ж владою.

Ясно, що опозиція допустила чимало тактичних помилок. Але у одному вона була послідовна, як зауважують чимало спостерігачів: «Наша Україна» і БЮТ не відкидали принципової необхідності політичних реформ ,але лише на демократичній основі і без порушень уже діючих законів. І друге: лідер опозиції Віктор Ющенко неодноразово наголошував, що влада, намагаючись провести конституційні зміни в останній момент, поступає нечесно і порушує принцип рівності політичних умов різних політичних сил у реформах.

Важко сказати, які справжні причини провалу голосування 8 квітня. Може, й мають рацію ті, котрі стверджують, що це ще одне підтвердження того, що влада ніколи не була налаштована на серйозні демократичні зміни і використовувала гасла реформ, проекти реформ як політичні ігри, нечесні політичні технології. Безумовне досягнення цих ігор для влади – це, насамперед, явний розкол у лавах її противників і «розкрутка» можливого провладного кандидата на президентське крісло. Всі зауважили зрослі рейтинги як Леоніда Кучми, так і Віктора Януковича. А що ж буде далі? Наївно, як пишуть сьогодні чимало спостерігачів, чекати від влади визнання своєї поразки чи, тим більше, припинення нею подібних ігор. Скоріше, навпаки, з наближенням старту президентської передвиборчої кампанії в Україні будуть використані нові, ще брутальніші політичні технології з метою зберегти позиції діючої владної команди. Недарма згаданий вже політолог з США Кейт Дарден підсумовує: «варто очікувати відчайдушної політичної боротьби».

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG