Вашингтон, 14 квітня, 2004 - Для українського суспільства залишається притаманним стан дезорієнтованості та невизначеності щодо напрямків свого розвитку. Про це у виступі в інституті Кеннана у Вашингтоні розповідав провідний український культуролог та публіцист Микола Рябчук. Він також зазначив, що такі важливі для американців поняття як демократія та вільний ринок знецінені в українській суспільній свідомості. А винними у цьому Микола Рябчук вважає владні еліти, які, за його словами, безвідповідально ними користувалися.
Відчуття невизначеності Микола Рябчук вважає цілком природнім для суспільств, що переживають стримки зміни, як це відбувалося в Україні на початку 90-х років. Водночас, занепокоєєня у нього викликає те, що такі настрої збереглися у більшості українських громадян і дотепер.
“Україна пережила такий період, коли розвалився Совєтскій Союз і люди опинилися у нових умовах, у новій державі. Тому природна реакція людей є амбівалентною. Люди орієнтуються на різні цінності – їм хочеться трошки капіталізму, трошки соціалізму, трошки бути вегітаріанцем, трошки м`яса поїсти, трошки українізації, а трошки совєтизації. Але погано, що за 12 років в Україні не вдалося змінити цієї амбівалентності".
На думку Рябчука, у збереженні такого стану суспільства зацікавлена владна еліта, оскільки він сприяє апатії та зневірі громадян:
“Українські еліти консервують цей совєтський стан, вони консервують гомо совєтікуса. Вони посилають абсолютно суперечливі сигнали. Один день Україна інтегрується у НАТО та ЄС, а другий день вона вступає в Євразійський союз чи ще кудись. І звідси походить цілковита зневіра в усе. Люди не вірять у жодну державну інституцію, суцільний нігілізм, а це у свою чергу породжує правовий нігілізм, це сприяє злочинності, корупції і так далі.”
Водночас, за словами Миколи Рябчука, влада змушена декларувати свою відданість демократичним цінностями через бажання бути визнаною на Заході:
“Українська влада за десять років блискуче опанувала цю модну демократичну риторику. Вони навчилися говорити те, що від них очуть почути на Заході. Оскільки у сучасному світі диктаторські режими є непопулярними, з ними ніхто не хоче мати справу, то всі ці режими намагаються імітувати певну демократичність. Вони послуговуються певною риторикою, вони проводять ніби то демократичні процедури. Але водночас вони допускають певні порушення, щоб нічого не змінилося. І наші керівники дуже добре навчилися це робити.”
Незважаючи на прагнення влади консервувати авторитарний режим, Рябчук вважає, що перехід України до демократії все ж відбудеться:
“Так чи так, Україна буде демократичною. Питання часу – мені просто шкода змарнованого часу. Я не маю сумніву, що цей наш хрлявий авторитарний режим неминуче впаде – рано чи пізно. Подібні режими не виживають у цьому світі, а в Європі ніхто його не буде толерувати. Мене просто дивує розумова обмеженість певних людей, які не можуть збагнути, що Совєтскій Союз програв Холодну Війну із Заходом. Тим більше програє таку війну, якщо наважиться на неї, авторитарний режим в Україні.”
Жорсткіша політика США щодо української влади, на думку Рябчука, лише прискорить процес її демократичної трансформації.
Відчуття невизначеності Микола Рябчук вважає цілком природнім для суспільств, що переживають стримки зміни, як це відбувалося в Україні на початку 90-х років. Водночас, занепокоєєня у нього викликає те, що такі настрої збереглися у більшості українських громадян і дотепер.
“Україна пережила такий період, коли розвалився Совєтскій Союз і люди опинилися у нових умовах, у новій державі. Тому природна реакція людей є амбівалентною. Люди орієнтуються на різні цінності – їм хочеться трошки капіталізму, трошки соціалізму, трошки бути вегітаріанцем, трошки м`яса поїсти, трошки українізації, а трошки совєтизації. Але погано, що за 12 років в Україні не вдалося змінити цієї амбівалентності".
На думку Рябчука, у збереженні такого стану суспільства зацікавлена владна еліта, оскільки він сприяє апатії та зневірі громадян:
“Українські еліти консервують цей совєтський стан, вони консервують гомо совєтікуса. Вони посилають абсолютно суперечливі сигнали. Один день Україна інтегрується у НАТО та ЄС, а другий день вона вступає в Євразійський союз чи ще кудись. І звідси походить цілковита зневіра в усе. Люди не вірять у жодну державну інституцію, суцільний нігілізм, а це у свою чергу породжує правовий нігілізм, це сприяє злочинності, корупції і так далі.”
Водночас, за словами Миколи Рябчука, влада змушена декларувати свою відданість демократичним цінностями через бажання бути визнаною на Заході:
“Українська влада за десять років блискуче опанувала цю модну демократичну риторику. Вони навчилися говорити те, що від них очуть почути на Заході. Оскільки у сучасному світі диктаторські режими є непопулярними, з ними ніхто не хоче мати справу, то всі ці режими намагаються імітувати певну демократичність. Вони послуговуються певною риторикою, вони проводять ніби то демократичні процедури. Але водночас вони допускають певні порушення, щоб нічого не змінилося. І наші керівники дуже добре навчилися це робити.”
Незважаючи на прагнення влади консервувати авторитарний режим, Рябчук вважає, що перехід України до демократії все ж відбудеться:
“Так чи так, Україна буде демократичною. Питання часу – мені просто шкода змарнованого часу. Я не маю сумніву, що цей наш хрлявий авторитарний режим неминуче впаде – рано чи пізно. Подібні режими не виживають у цьому світі, а в Європі ніхто його не буде толерувати. Мене просто дивує розумова обмеженість певних людей, які не можуть збагнути, що Совєтскій Союз програв Холодну Війну із Заходом. Тим більше програє таку війну, якщо наважиться на неї, авторитарний режим в Україні.”
Жорсткіша політика США щодо української влади, на думку Рябчука, лише прискорить процес її демократичної трансформації.
