Доступність посилання

11 грудня 2016, Київ 02:42

Українська мова на телебаченні та радіо. Чому не виконується закон про її використання?


Ірина Халупа Гості: Віталій Шевченко - заступник голови Національної ради з питань телебачення та радіомовлення;Рауль Чілачава - заступник голови Державного комітету національностей та міграції, президент Міжнародної асоціації грузинсько-українських культурних взаємозв''язків імені Давида Гурамішвілі (телефоном).








Київ-Прага, 14 квітня 2004 року.

Ірина Халупа

Добрий вечір, Україно!

Сьогодні середа, 14 квітня, 20-та година. З вами передача “Вечірня Свобода”. Перед мікрофоном Ірина Халупа.

Вітаємо всіх, хто нас слухає!

Тема сьогоднішньої “Вечірньої Свободи” така: “Українська мова на телебаченні та радіо. Чому не виконується закон про її використання?”

Її з нами обговорять сьогодні: Віталій Шевченко, заступник голови Національної ради з питань телебачення та радіомовлення; Рауль Чілачава, заступник голови Державного комітету національностей та міграції, президент Міжнародної асоціації грузинсько-українських культурних взаємозв''язків імені Давида Гурамішвілі (телефоном).

Дякую нашим шановним гостям за участь у сьогоднішній “Вечірній Свободі”.

Національна рада України з питань теле- і радіомовлення заявила сьогодні, що вітчизняні телерадіокомпанії не дотримуються українського законодавства щодо трансляцій державною мовою. У зв’язку з цим Нацрада збирається затвердити нові рекомендації з використання ТРК української мови.

Робоча група Нацради провела перевірки ТРК у різних регіонах. В результаті чого стало ясно, що третина регіонів не виконують положення закону стосовно мови програм i передач, причому це стосується як державних, так i недержавних телерадіокомпаній.

Заступник голови Нацради Віталій Шевченко, наш сьогоднішній гість, повідомив, що до них зверталися громадяни, організації, державні інститути, навіть Державний комітет телебачення i радіомовлення, з заявами, що, попри те, що українська мова є державною, насправді, сфера її використання звужується. Це, у свою чергу, є причиною соціальної напруги i суперечить інтересам національної безпеки України.

На сьогоднішній прес-конференції голова Нацради Борис Холод сказав, що до 15-го травня Нацрада створить постійно діючу робочу групу з питань застосування та нормативного використання державної мови в аудіовізуальних ЗМІ, а з 19-го квітня, тобто за 5 днів, Нацрада зобов''язує загальнонаціональні телеканали і радіостанції проводити свої програми виключно українською мовою.

"Ми дійшли висновку, що якщо ми хочемо зберегти українську націю, то повинні сказати чітко і ясно, що мова повинна бути українською," - сказав пан Холод.

За даними Нацради, зараз в Україні близько 1,5 тисячі телерадіоорганізацій.

Голова Нацради Борис Холод також назвав сьогоднішнє рішення щодо мови "історичним".

Пане Шевченко, чи це нормально, що Нарада за 10 років ні разу не розглядала це питання, питання дотримання положень законодавства щодо мови?

Ми зі “Свободи” багато разів готували різні передачі з питань української мови і зверталися, власне, до пана Холода з цього приводу, але відповіді жодної не було.

Що сталося останнім часом? Чому зараз це раптом стало важливим? Чи це пов’язано з провалом конституційної реформи, чи з розташуванням планет? Чому раптом українська мова в ефірі стала важливою для Нацради? Віталій Шевченко

Пані Ірино, добрий вечір!

Ірина Халупа

Добрий вечір!

Віталій Шевченко

Я не пов’язував би це з конкретними політичними обставинами, чому саме зараз рішення прийняті Національною радою.

Якщо формально, то приводом до цієї серйозної теми, яка вийшла на такий результат, послужило те, що восени ми отримали офіційні матеріали перевірки Рахункової палати, що, зрештою, було незвично для нас. Адже це такий орган, який трошки іншою сферою цікавиться, опікується. А тут в цих висновках наводилися конкретні речі, як багато установ в державі, використовуючи бюджетні кошти, мало дбали про розвиток української мови. Зокрема, конкретно вказувалося і Національній раді, що вона теж у цьому ж числі.

Чому так сталося? І на прес-конференції, власне, нас цікавило, чому саме зараз, і що завадило Національній раді раніше стежити за дотриманням законодавства.

Я маю сказати, що цей гріх мають віднести на себе кілька поколінь членів Національної ради, які пропрацювали в цьому органі впродовж 10 років. Це наш спільний гріх.

Але не тільки Національної ради спільний гріх. Сьогодні навіть на нашому засіданні наголошувалося, наводилися приклади і називалися приголомшливі цифри, як сфера функціонування української мови катастрофічно звужується за ці роки. Те саме ми спостерігаємо в інформаційній сфері України. Тому це можна називати “запізнілим рішенням”, але рано чи пізно Нацрада до нього повинна була б дійти, так як і годилося дійти багатьом іншим організаціям, які не надають в державі достатньої уваги розвитку державної мови.

До речі, сьогоднішнім рішенням ми навіть утворили комісію, яка буде постійно відстежувати ті процеси, бо в Конституції чітко записано, яка мова є державною. А в державі на сьогоднішній день не лишилося жодного органу, який від імені держави опікувався б розвитком мови і відстежував процеси її нормативного використання.

Ірина Халупа

До цього комітету, пане Віталію, я хотіла б трошки пізніше дійти.

Я хочу запитати пана Чілачаву таку річ. Пане Чілачава, Ви є українським громадянином, говорити українською мовою, але Ви є етнічним грузином.

Згідно з результатами останнього перепису населення, українську мову вважають рідною 67,5% громадян України. Це майже 70 % населення. Це велика цифра. Як тоді можна пояснити це зростаюче російщення українського ефіру? Чому мова лише однієї національної меншини перетворюється на медійну “лінгуа франка”?

Рауль Чілачава

Доброго Вам вечора! Спасибі за запрошення до розмови!

Ірина Халупа

Дякую, що Ви погодилися бути бодай по телефону з нами.

Рауль Чілачава

Ви знаєте, для мене це є дуже важливим питанням не тільки по службі, а й по творчості. Я живу в Україні вже понад 35 років. І скільки живу, стільки й розмовляю українською мовою і послуговуюся цієї мовою і в побуті, і в творчості, і на службі.

Для мене є дуже прикрим той факт, про що сьогодні йшлося на засіданні Нацради, і про що щойно сказав пан Віталій, та й про що ми, в принципі, всі знаємо.

Чому так? Ви знаєте питання досить риторичне, оскільки ми знаємо історію України і перебування цієї великої країни і великого народу під різними коронами, як складалася історія України, в тому числі мовна історія.

Ви називали приблизно 70%. Це так назвали люди себе українцями, але виявляється, що національне самовідчуття і самоідентифікація не завжди збігається з мовною самоідентифікацією. От у чому суть.

Коли, наприклад, в Україні десь на початку 90-х років і в пізніші роки спробували саме за цими відсотками перевести колишні російськомовні школи на українську мову навчання, то ми виявили, що досить великий спротив з боку населення через те, що вони звикли все ж таки більше спілкуватися і вчитися російською мовою.

Так склалося, що я зараз викладаю в кількох провідних вузах України, будучи професором філології, і спостерігаю таку картину, що навіть майбутні філологи, викладачі української мови і літератури схильні між собою спілкуватися російською мовою. Я вже не кажу про загальну картину чи в транспорті, чи на вулиці, чи в різних громадських місцях, де абсолютно переважає російська мова.

І, звичайно, рішення, яке було сьогодні ухвалене, без перебільшення є історичним, оскільки роль електронних ЗМІ на сьогодні є просто вирішальною для впливу на самосвідомість населення, на підвищення їхнього рівня, навіть чисто мовленнєвого і просто лексичного (чи як хочете назвати) через те, що є 25 кадр, який постійно впливає на свідомість людей. І якщо держава через Нацраду, через інші міністерства і відомства нарешті застосує свою силу закону, то я думаю, що, можливо, через деякий час становище зміниться.

З іншого боку, я хотів би наголосити на тому, що я як представник Державного комітету України в справах національностей та міграцій, який опікується ще й захистом прав національних меншин, повинен сказати, що ми в Україні маємо дуже багато мов національних меншин. І як Україна, і як країна, що вже інтегрується до європейських різних структур, взяла на себе відповідальність захистити ці мови, теж, мабуть, спіткнеться там з певними проблемами, оскільки стаття 10 Конституції...

Ірина Халупа

Ви маєте на увазі з тим новим чи старим-новим рішенням Нацради? Вони зіткнуться з проблемами щодо нацменшин і їхніх мов?

Рауль Чілачава

Ви знаєте, справа в тому, що сьогодні (і це абсолютно, я вважаю, правильне рішення) мовою ЗМІ, безперечно, повинна бути мова держави, державна мова.

Але разом з тим Україна, як ви знаєте, минулого року 15-го травня ратифікувала Європейська хартію регіональних мов або меншинних мов, де Україна бере під опіку аж 13 мов національних меншин, в тому числі і російську мову...

Ірина Халупа

Так, але, пане Чілачава, тут таке запитання мені виринає. Як Україна може гарантувати 13 мов нацменшин, в тому числі мову, яка називається “єврейська”, якої взагалі немає в світі, коли вона навіть не може гарантувати статус своєї державної мови?

Рауль Чілачава

Ви знаєте, ось справа в тому- то і є, що європейські державні чи міжнародні чиновники не завжди розуміють внутрішні проблеми України, не тільки політичні, соціальні, економічні, а й мовно-культурні. Вони не розуміють, як це держава має 11 млн. неукраїномовного населення, якщо не вважати ще російськомовних українців, може захищати все це. 11 мільйонів - це по суті середньоєвропейська держава. А ці люди є саме національного походження і, оскільки вони є громадянами України, то Україна має захищати їхні права теж. Але не враховується той факт де-факто існування української мови, в якому важкому стані.

Ірина Халупа

Пане Чілачава, давайте трошки повернемося все ж таки до сьогоднішнього історичного рішення, за словами голови Нацради пана Холода.

Пане Шевченко, пан Холод сказав, що видаючи ліцензії на мовлення, рада до цих пір керувалася Законом "Про телебачення і радіомовлення" і Законом "Про Національну раду", якими передбачене право телерадіоорганізацій здійснювати мовлення українською мовою, а також іншими мовами.

Я знову повертаюся до мого першого запитання, так би мовити. Чи щось змінилося в законодавстві? Я сьогодні студіювала ці закони і не могла якихось нових редакцій знайти. Вони є такими, якими вони були. Там є деякі зміни, але нічого суттєвого немає. Чому пан Холод раптом про це заговорив?

Я знайшла ліцензію нашого колишнього партнера радіо “Довіра”. Ліцензія була видана 17 квітня 2002 року під номером 0223. Програмна концепція мовлення: мова. І написано, що українською та іншими мовами згідно з чинним законодавством. Підписано Борисом Холодом.

Але ж українська мова завжди фігурувала, як чинна мова у цьому законодавстві?

Віталій Шевченко

От тут -то й біда, що ми маємо одні закони. Часто практика, насправді, зовсім різко відірвана від законів. Ми мали навіть у практиці у своїй такі випадки, коли мали студії з аналогічним записом щодо мови передач, де вранці говорили: “Добрий день!”, а ввечері “До побачення!” українською мовою.

Поза тим усе було мовлення не українським. І тяжко було доказати при такому записі, що теле- чи радіокомпанія порушує законодавство або неправильно розуміє.

Зауважте, пані Ірино, що у нас в ст. 9 Закону “Про телебачення і радіомовлення”, основній, яка регламентує питання мови, чітко записано, що телеорганізації ведуть мовлення українською мовою. І тут все зрозуміло. А от після того йде друге речення, що мовлення на певні (не зрозуміло, на які) регіони може, а може й не може здійснюватись певною мовою у меншин, які компактно проживають на даній території. Донедавна ми не знали, де ці компакти та й зараз не вповні уявляємо, і де ця “дана територія”?

Так от в минулій практиці Нацради укорінився такий термін записувати “мова передач відповідно до чинного законодавства”. Аж доки ми не спіткнулися (знову ж таки, на одній компанії), яка сказала, що ви так його розумієте наше чинне законодавство, а ми розуміємо його інакше. А між тим, лише КСУ може нас розсудити. І на тому ми зрозуміли, що щось треба змінювати навіть і в цій практиці.

А практика, власне кажучи, сумна. Коли ми восени провели масштабне дослідження, то ми побачили, що у 8 регіонах (це Крим, Севастополь, Харківщина, Дніпропетровщина, Донеччина, Запоріжжя, Луганщина і Миколаївщина) мова передач в сукупності коливалася українською мовою від 14% у Криму до 46% на Миколаївщині.

Ви знаєте, то це загрозливі тенденції. Якщо ми сьогодні говорили про те, що майже за 15 років суверенної України, відколи йдуть процеси національного відродження України, у 16 регіонах невпинно погіршувалася ситуація з мовою в інформаційній сфері, то це катастрофа.

У нас робоча група, яка напрацювала матеріали, прямо констатувала таку ситуацію, що Україна стає в Європі унікальною державою, втрачає власну автохтонну мову, яка витісняється офіційними мовами інших держав.

От, власне кажучи, сукупність всіх цих обставин просто призвела до того, що 8 членів Нацради попри те, що вони мають різні погляди на мовну проблему сьогодні одностайні були в голосуванні в своєму рішенні, що щось таки треба змінювати у цій нашій непростій сфері.

Ірина Халупа

Пане Шевченко, пан Холод сьогодні сказав, що рішення Нацради не зобов''язує телерадіо-організації негайно переоформити ліцензії, якщо в їхніх ліцензіях зазначене мовлення не лише українською мовою. Чи знаєте ви сьогодні, скільки отих ліцензій ви повидавали і на яких засадах?

Віталій Шевченко

Дуже багато. Ми їх повидавали на сьогодні вже десь близько півтори тисячі. І, власне, чого було так сказано Борисом Івановичем. Знаєте, якщо б у нас були якісь мізерні кошти, свій бюджет від тих мільйонів, які ми маємо від сплати за ліцензії, то ми, б навіть, на повному серйозі розглянули ситуацію, як можна заохотити матеріально тих, хто звертатиметься до нас за переоформленням. Тому що кожне переоформлення чогось коштує.

У нас просто не було іншого виходу, як прийняти рішення, що приводити у відповідність з нормами законодавства та нинішніми рішеннями ті ліцензії, з приводу переоформлення чи подовження яких звертаються на сьогодні мовники. Не кажучи вже про те, що попереду будуть нові конкурси і там ці правила застосовуватимуться однозначно з самого початку.

Ірина Халупа

Пан Холод також сказав, пане Шевченко, що виконувати своє рішення Нацрада буде поступово, переоформляючи ліцензії в міру завершення їх терміну. Чи такий благородний підхід до цієї справи не розтягне цей процес занадто довго і якоюсь мірою його майже унеможливить?

Віталій Шевченко

Я не думаю. Крім того, що ми ще ж ухвалили рішення і провести такий масштабний моніторинг уже під цим кутом зору, під кутом зору сьогоднішніх рішень до 15 травня.

Зобов’язали включитися в цю роботу наших представників в областях. Вони нам нададуть інформацію, ми її систематизуємо. І на підставі отриманих матеріалів ми будемо розглядати ті питання, які вимагатимуть негайного реагування у світлі сьогоднішніх рішень. Це, до речі, термін, який дозволяє нашим телерадіокомпаніям щось змінити тим, у яких не благополучна ситуація в плані мови в програмі передач.

Тому, я думаю, що це якраз та поступовість, яка, може, й необхідна, тому що легко відрубати в один момент, постановити щось, важко забезпечити, очевидно, що треба ставити реальні завдання.

Ірина Халупа

Пане Чілачава, пан Шевченко згадував, що закон дещо не чіткий. Ось, наприклад, використовується мова в тій ст. 9, яку можна по-різному тлумачити: мовлення на певні регіони, компактне проживання і т.п.

Чи ваш комітет може допомогти розтлумачити ці такі нечіткі формулівки словесні, щоб добрі наміри Нацради не перекрили інші добрі наміри, а саме забезпеченням мов нацменшин і т.п.?

Рауль Чілачава

Ви знаєте, що якоюсь мірою мабуть так. От згадували справді термін “місце компактного проживання”. До речі, у нас, справді, немає тлумачення цього терміну і юридично не визначене, де саме проживають представники тієї чи іншої меншини, групи, компакту, скільки цих людей має бути, щоб вони були компактними.

Ірина Халупа

А хіба точний якийсь аналіз останнього перепису населення не дасть вам такі даних?

Рауль Чілачава

В принципі, ці дані ми можемо на око визначити. І дані є. Ми знаємо, що, наприклад, угорці в Закарпатті в кількох районах проживають компактно через те, що абсолютна більшість населення є етнічні угорці. Або там на Буковині, в Чернівецькій області, в кількох районах майже, не стовідсотково, а десь 90-95% румуни. І це очевидно, що є компактне проживання. Так само можна сказати на Одещині про болгар.

Але й є інші етнічні групи, які дисперсно живуть по всій країні, десь 20%, десь 10% і т.д. І там виникає, безперечно, проблема. От у нас, наприклад, ми знаємо, що ведеться мовами, крім української і російської і ще мовами національних меншин радіо та телепередачі в Криму, в Закарпатті, в Одеській і в Чернівецькій області. Кілька мов, знову ж таки, угорська, румунська, болгарська, кримськотатарська. Це декілька мов, але це так значно не впливає на радіотелеефір.

В основному, якщо бути відвертими, йдеться, звичайно, про переважання російської мови. З іншого боку, наприклад, ми чули навіть нарікання представників російських культурно-національних товариств, що от немає в Україні жодного російського каналу. Мовляв, що це не наші канали, що вони там передають інформацію російською мовою, але це є інформація суто українська і вона нас не стосується, як етнічної меншини.

Тобто, тут присутня певна така юридична казуїстика. Ми бачимо, що ведуться передачі повністю російською мовою, а з іншого боку, чуємо дорікання, що, мовляв, це не їхні проблеми висвітлюються. І щоб їм теж згідно закону дали можливість мати такі канали.

З іншого боку, знову ж таки ми бачимо, наприклад, що в кожному місці, не кажучи про область, є свої FM-станції, особливо на радіо. І там повністю вони не тільки російськомовні, а вони і пропагують там російські пісні, попсу, гумор і все інше. Тобто, чом не російські вони, я не розумію?

Ми, звичайно, могли підключитися певною мірою, але тут побіжно було сказано в нашій сьогоднішній передачі, що сьогодні немає в Україні єдиного виконавчого центрального органу, який би якраз опікувався проблемами мовними.

Колись, років 4-5 тому, у складі Державного комітету зі справ національностей та міграції був цілий департамент із здійснення мовної політики. Потім він якось під час урядової реформи, коли Віктор Андрійович Ющенко був прем’єр-міністром, і були ці реформи, введення держсекретарів і т.д., якось тихо цей департамент зник.

Зараз у нас в Держкомі є дві посади, які (люди) мали б займатися проблемами мовними.

Але з іншого боку, не визначені ні функції, ні повноваження. І немає центрального органу. Тобто, якщо все це буде визначено, якщо на нас будуть покладені такі функції, звичайно, ми за своїх повноважень будемо робити те, що маємо робити.

Ірина Халупа

Ми хотіли сьогодні залучити до нашої розмови голову Державного Комітету телебачення і радіомовлення України пана Чижа. На жаль, він відмовився. Відмовився також його заступник Анатолій Мураховський. Але нам вдалося записати коротку розмову з паном Мураховським. Його розпитував мій колега Тарас Марусик.

Тарас Марусик

Пане Мураховський, відомо, що з кінця серпня Президент доручив Держкомтелерадіо стати уповноваженим спеціальним органом виконавчої влади для забезпечення реалізації державної мовної політики. Чи в структурі Комітету вже створено відповідний департамент чи управління?

Анатолій Мураховський

В структурі Комітету функціонує відділ мовної політики. Але безперечно, що він не задовольнить потреб, які від нас вимагаються, які вимагає час. Тому сьогодні розроблені проекти урядових рішень і про утворення Ради з питань мовної політики при Кабінеті Міністрів і Державного департаменту мовної політики, як урядового органу державного управління у складі нашого Комітету. Проблема полягає в тому, що потрібно належним чином забезпечити діяльність цього департаменту. Сьогодні рішення є на стадії його прийняття.

Тарас Марусик

Тобто можна сказати, що уряд Януковича – Табачника виправив помилку уряду Кінаха – Семиноженка, відтворюючи ці структури. Чи Ви погоджуєтесь з такою думкою?

Анатолій Мураховський

Сьогодні, мабуть, ще не варто говорити, що хтось зробив помилки, а хтось їх виправляє. Сьогодні йдеться про те, що є принципове рішення. Воно ще не формалізоване відповідним документом, на жаль. Але в принципі дійшли думки, врешті-решт, про те, що такий департамент, як урядовий орган державного управління має бути. Сьогодні проблема полягає в тому, щоб включити це рішення, відповідним чином вмонтувати його в державний бюджет.

Сьогодні формується державний бюджет наступного року. Якщо ми це рішення формалізуємо в нинішньому році, тоді ми зможемо передбачити відповідним чином фінансування такого державного департаменту в році наступному.

Тарас Марусик

Зрозуміло. І тепер запитання, яке стосується сьогоднішнього засідання Національної ради з питань телебачення і радіомовлення України.

Анатолій Мураховський

Я не в курсі, бо не брав участі...

Тарас Марусик

О! А чому не було жодного представника Вашого Комітету?

Анатолій Мураховський

А що там розглядали, до речі?

Тарас Марусик

Розглядали стан виконання телерадіоорганізаціями чинного законодавства у сфері мови.

Анатолій Мураховський

На жаль, ми дізналися про такий діалог в Національній раді тільки зараз, від Вас, хоча чули про це і вдень. Ми висловлюємо лише превеликий жаль з приводу того, що ми запрошення до такої розмови не отримали. Але ми з задоволенням взяли б участь не тільки в обговоренні проблеми, а й готові брати участь у розв’язанні цієї проблеми системно, в межах тих повноважень, які має комітет.

Ірина Халупа

Це був Анатолій Мураховський, перший заступник голови Державного комітету телебачення і радіомовлення України.

Пане Шевченко, ви не запросили нікого з цього Комітету на ваше засідання?

Віталій Шевченко

Справа в тому, що ще у п’ятницю я свого радника попросив, щоб він особисто обійшов державні установи і служби, які причетні до цієї сфери, і розніс стандартні запрошення, в тому числі і Держкомітету телебачення і радіо.

До речі, з інших інстанцій, отримавши точно такого змісту запрошення, люди прийшли, повноважні представники взяли участь у розмові. Тому, очевидно, щось не спрацювало в наших державних коридорах.

Але я хотів заперечити ось що. Ви знаєте, я принципово не згоден, якщо от такий Департамент мовної політики буде створюватися в системі нашого телебачення і радіо. Це буде рішення, яке відкине нас на кілька років тому. От сьогодні модно з боку Держтелерадіо називати відсоток державних телерадіокомпаній, наскільки він звузився. Насправді він не звузився, а обчислюється сотнями, якщо ще врахувати усі телерадіокомпанії аж до райцентрів, які створені місцевими органами влади і існують за державні гроші.

В багатьох державних телерадіокомпаніях фігурує засновником Державний комітет телебачення і радіо. То виникає питання: як зацікавлений суб’єкт на інформаційному ринку може перебрати на себе повноваження суддів у такій важливій сфері? Наскільки він зможе бути об’єктивним (якщо зможе), неупередженим, виносячи відповідні рішення?

Ірина Халупа

Самосуд – це складна річ...

Віталій Шевченко

Якщо вже таке створювати, це повинна бути або абсолютно якась незалежна спеціального статусу група чи комісія, або хай вона вже буде при Нацраді, як ми сьогодні запропонували, бо ми є конституційним позавідомчим органом, ні від кого не залежним. Або, в гіршому випадку, вже тоді створити бодай при Кабінеті Міністрів. Але не при відомстві, яке саме є гравцем на інформаційному ринку. Це, я думаю, принципова позиція.

Ірина Халупа

Це Ви відповіли на моє наступне запитання: чи буде якась співпраця у реалізації ваших хоробрих намірів з Державним комітетом телебачення і радіомовлення?

Віталій Шевченко

Певно, що буде. У нас багато спільних моментів. У нас є певні “ревнощі” у розподілі сфери наших повноважень. Про це всі знають. Але тим не менше, нам треба спільно працювати й головне, щоб виграла справа, а не “наростити м’язи” своїх відомств. Не ця ж мета, певна річ, переслідується.

Ірина Халупа

Пане Шевченко, ось до 16 квітня ви маєте створити групу, якщо я не помиляюся, так? Розкажіть, будь ласка, як ви до цього підходите, хто буде входити до цієї групи, чим вона буде займатися і взагалі, як ви практично будете реалізовувати це ваше історичне рішення.

Віталій Шевченко

Поза всяким сумнівом, до складу цієї групи ввійдуть авторитетні люди. Це є принципова позиція, інакше, Ви ж розумієте, яка буде ціна рішень, ухвалених цією групою...

Ірина Халупа

Назвіть одну авторитетну людину, наприклад.

Віталій Шевченко

Приміром, пан Рауль Чілачава, якого я дуже шаную, і сьогодні вже дав попередню згоду, якщо йому буде офіційне запрошення. Сьогодні в нас була розмова на цей предмет із Мовчаном як головою “Просвіти” і одночасно першим заступником голови парламентського Комітету з питань культури й духовності. Це відомий багатьом Олександр Пономарів, який постійно порушує цю тему і наголошує на тому, що стан державної мови – це є ознака цивілізованості держави. Зрештою...

Ірина Халупа

І сама робота як буде реалізовуватися? Як ви будете проводити ті моніторинги? Чи план уже розроблений, чи ці робочі групи будуть його розробляти?

Віталій Шевченко

Я думаю, що десь найближчим часом, за 1-2 тижні ми якісь певні регламентуючі документи з цього приводу розглянемо на своєму засіданні. Але мені уявляється, що ця група має засідати хоча б раз на місяць і виносити якісь певні рекомендації, які тут же ж розглядаються на засіданнях Національної ради.

Мені здається, що перше питання, яке повинна розглянути ця група, це взяти і уважно проаналізувати практику 11-ти загальноукраїнських (для початку) телемовників. Себто тих телемовників, які відповідно до Закону “Про телебачення і радіомовлення” ведуть свої передачу на більш, ніж половину адміністративно-територіальних утворень України. Себто області Крим, міст Київ і Севастополь. Ви знаєте, тут теж не все благополучно, є багато скарг. Ви знаєте і розумієте цю ситуацію.

І до речі, у зв’язку з цим щодо попередньої розмови Вашої із Раулем Чілачавою: чи не ущемимо ми інтереси національних меншин? От я вдячний особисто йому, що він правильно протрактував назву закону “Хартія регіональних меншин”, “меншинна хартія”. Ви знаєте, жупел цієї Хартії настільки довго витав над Україною, що ми просто відкинули з жахом питання мови, ми боялися, як її застосувати, коли насправді цей документ, по-перше, опікується меншинами, які скупчено живуть, а по-друге, тими, які потребують захисту, і не більше.

Так от якраз за рахунок місцевого мовника ми й забезпечили їм захист у такій мірі, що ніхто не буде ображатися на Національну раду за рахунок місцевого мовника, який мовить у певному регіоні, місті, селищі і так далі. У нас є офіційна статистика Держкомітету у справах нацменшин й міграції. Ми будемо нею користуватися, і навіть самі ініціюватимемо запис у програмні концепції мовників, які ведуть у шести регіонах, де національні меншини означені в нашій державі офіційно.

А що стосується загальнонаціональних мовників, які посилають свої сигнали інформаційні на всю територію, тут не може бути мови. Підхід лише один: мовлення державною українською мовою.

Ірина Халупа

Пане Чілачава, Ви як майбутній член цієї робочої групи, як собі уявляєте роботу цієї групи?

Рауль Чілачава

Я уявляю так, як це уявить Нацрада, які будуть на мене покладені, так би мовити, зобов’язання, я готовий співпрацювати і як представник Держкомнацу, так і як письменник, як людина, яка щиро зацікавлена в тому, щоб українська мова в Україні, справді, була державною і функціонувала в усіх галузях національного і державного життя. До речі, я хотів би вам сказати, що сьогодні ж 14 квітня, правильно?

Ірина Халупа

Так.

Рауль Чілачава

Це у Грузії День рідної мови. 1978 року, коли приймалася брежнєвська конституція, з’ясувалося, що із грузинської конституції стаття, яка визнавала грузинську мову державною в республіці, випала. І тоді вся грузинська інтелігенція, усе грузинське студентство, навіть селяни, робітники і так далі вийшли на вулиці. Це була величезна демонстрація, яка дістала дуже великого розголосу.

В той час наші письменники, наші діячі культури і так далі відстояли державність грузинської мови. Відтоді (уже з радянських часів) і подосі, і, я думаю, надалі, буде ось таке свято рідної мови. У нас є таке в Україні міжнародне свято рідної мови. Вірніше, це не української мови, а всіх рідних мов, всіх національних меншин.

Я вважаю, що в Україні повинно бути ще й свято рідної мови. Всілякими засобами, так би мовити, треба пропагувати українську мову де тільки можна, а кращого засобу, ніж телебачення і радіо я просто не можу уявити. Тому я людина, яка (ще раз підкреслюю – без всілякого, як то кажуть, підлабузництва) справді щиро зацікавлена. Я грузинський поет, але я пишу вірші ще й українською мовою. Для мене це дуже дорога мова. Я хотів би, щоб, справді, звертаючись до людей українською мовою, мені відповідали так само, чого я, на жаль, дуже часто не бачу.

Ірина Халупа

Дякую, шановні гості. Пане Шевченко, може, з успіхом, який Ви, напевне, зустрінете з цим наміром, Ви якось би могли взятися до того, щоб державні службовці, міністри і тому подібні також виступали й користувалися державною мовою у своїх виступах. Але все попереду.

Я дякую шановним гостям за участь у “Вечірній Свободі”. Наша тема сьогодні була – “Українська мова на радіо і телебаченні: чому не виконується закон про її використання?” На цю тему з нами дискутували заступник голови Державного комітету національностей та міграції Рауль Чілачава і заступник голови Національної ради телебачення і радіомовлення Віталій Шевченко. Це була “Вечірня Свобода”. За вами прощається Ірина Халупа. Залишайтесь з нами! Шануймося!

НА ЦЮ Ж ТЕМУ

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG