Київ, 22 квітня 2004 - В Україні майже непоміченою залишилася подія, яка минулого тижня викликала в світі певний резонанс. 15 квітня у Женеві Комісія ООН з прав людини на своїй 59-й сесії відхилила резолюцію у справі Чечні, де йшлося про порушення прав людини в цій республіці. Проект документу був внесений на розгляд Європейським Союзом. Серед тих держав, які проголосували проти чеченської резолюції, була й Україна.
Дивна історія. Уже третій рік поспіль країни Євросоюзу та Сполучені Штати вносять до Комісії ООН з прав людини практично одну й ту саму резолюцію: про порушення прав людини в Чечні. І щоразу цю резолюцію провалюють. Саме Росія, починаючи з 2002 року, щоразу докладає чимало дипломатичних зусиль, аби документ не пройшов. І щоразу її стабільно підтримують в тому Китай, Куба та Індія. Нинішнього року до держав – противників резолюції долучилися і карликова південно-африканська абсолютна монархія Свазіленд і Україна.
Про що ж ішлося у відхиленій резолюції? Євросоюз пропонував засудити "серйозні порушення міжнародного права щодо прав людини та міжнародного гуманітарного права в Чечні, які тривають, включаючи насильницькі зникнення, позасудові страти, страти без належного судового дізнання, тортури, жорстоке поводження, незаконні затримання та викрадання людей".
До списку держав, які підтримали резолюцію Комісії ООН з прав людини по Чечні, увійшли Австралія, Австрія, Бельгія, Великобританія, Німеччина, Ірландія, Канада, Коста-Ріка, Мексика, Сполучені Штати Америки, Франція, Хорватія, Чилі, Швеція та Польща. У цій країні протягом трьох років працював послом український поет та політичний діяч Дмитро Павличко. А в середині 90-х років минулого століття він опублікував збірку віршів, присвячених Чечні. В інтерв’ю для радіо "Свобода", розмірковуючи про позицію України щодо Чечні, Росії, Європи та світу, поет підкреслив: якщо Київ говорить про євроатлантичну інтеґрацію й проголошує плани вступу до ЄС, НАТО та СОТ, то вже навіть виходячи з цього, йому було б вигідніше не голосувати проти резолюції по Чечні, яку підготував Євросоюз.
"Я думаю з великим смутком про те, що сталося з резолюцією Комісії ООН про права людини в Чечні. Оскільки Україна разом з іншими державами, які почувались до того, щоб підтримати в даному випадку Росію, підтримала так само Росію. І це говорить про те, що українська зовнішня політика перестає бути незалежною. Це говорить так само про те, що ми вже включилися у певне, я б сказав, смертельне колесо. І оце голосування України , ганебне голосування України проти резолюції комісії ООН , говорить про те, якою є насправді наша політики. Ми могли б утриматися. І це показувало б для європейських країн, для Європейського Союзу, який є автором цієї резолюції, що ми справді європейська нація. І що ми маємо свою позицію. Одначе ми цього не зробили. Я вже сказав вам, що все це зараз належить до певного ряду подій. Печальних подій, які крок за кроком фактично ведуть до нового поневолення України Москвою".
До речі, жодних офіційних роз’яснень, чому саме Україна проголосувала проти чеченської резолюції, не було. Більше того, коли радіо "Свобода" кілька днів тому звернулося за коментарем з цього приводу до речника Міністерства закордонних справ Маркіяна Лубківського, він пообіцяв його підготувати протягом години. Та так і не підготував понині.
Дивна історія. Уже третій рік поспіль країни Євросоюзу та Сполучені Штати вносять до Комісії ООН з прав людини практично одну й ту саму резолюцію: про порушення прав людини в Чечні. І щоразу цю резолюцію провалюють. Саме Росія, починаючи з 2002 року, щоразу докладає чимало дипломатичних зусиль, аби документ не пройшов. І щоразу її стабільно підтримують в тому Китай, Куба та Індія. Нинішнього року до держав – противників резолюції долучилися і карликова південно-африканська абсолютна монархія Свазіленд і Україна.
Про що ж ішлося у відхиленій резолюції? Євросоюз пропонував засудити "серйозні порушення міжнародного права щодо прав людини та міжнародного гуманітарного права в Чечні, які тривають, включаючи насильницькі зникнення, позасудові страти, страти без належного судового дізнання, тортури, жорстоке поводження, незаконні затримання та викрадання людей".
До списку держав, які підтримали резолюцію Комісії ООН з прав людини по Чечні, увійшли Австралія, Австрія, Бельгія, Великобританія, Німеччина, Ірландія, Канада, Коста-Ріка, Мексика, Сполучені Штати Америки, Франція, Хорватія, Чилі, Швеція та Польща. У цій країні протягом трьох років працював послом український поет та політичний діяч Дмитро Павличко. А в середині 90-х років минулого століття він опублікував збірку віршів, присвячених Чечні. В інтерв’ю для радіо "Свобода", розмірковуючи про позицію України щодо Чечні, Росії, Європи та світу, поет підкреслив: якщо Київ говорить про євроатлантичну інтеґрацію й проголошує плани вступу до ЄС, НАТО та СОТ, то вже навіть виходячи з цього, йому було б вигідніше не голосувати проти резолюції по Чечні, яку підготував Євросоюз.
"Я думаю з великим смутком про те, що сталося з резолюцією Комісії ООН про права людини в Чечні. Оскільки Україна разом з іншими державами, які почувались до того, щоб підтримати в даному випадку Росію, підтримала так само Росію. І це говорить про те, що українська зовнішня політика перестає бути незалежною. Це говорить так само про те, що ми вже включилися у певне, я б сказав, смертельне колесо. І оце голосування України , ганебне голосування України проти резолюції комісії ООН , говорить про те, якою є насправді наша політики. Ми могли б утриматися. І це показувало б для європейських країн, для Європейського Союзу, який є автором цієї резолюції, що ми справді європейська нація. І що ми маємо свою позицію. Одначе ми цього не зробили. Я вже сказав вам, що все це зараз належить до певного ряду подій. Печальних подій, які крок за кроком фактично ведуть до нового поневолення України Москвою".
До речі, жодних офіційних роз’яснень, чому саме Україна проголосувала проти чеченської резолюції, не було. Більше того, коли радіо "Свобода" кілька днів тому звернулося за коментарем з цього приводу до речника Міністерства закордонних справ Маркіяна Лубківського, він пообіцяв його підготувати протягом години. Та так і не підготував понині.
