Київ, 28 січня 2004 - Сьогодні у Києві в Українському домі розпочне роботу 6-й з''їзд партії "Трудова Україна". Два роки тому у цьому ж таки приміщенні проходив 5-й форум трудовиків. Що змусило членів пропрезидентської партії нині збиратися на своє найвище зібрання? Що обговорюватимуть вони сьогодні?
Членів партії "Трудова Україна" ( звичайно, тих, що є депутатами Верховної Ради ) парламентські кореспонденти жартома називають "мозолястими". У такий спосіб вони натякають, що офіційна назва "Трудова Україна" не зовсім відповідає тій кількості олігархів і напіволігархів, для яких партія стала трампліном для здобуття депутатських мандатів. Історія свідчить, що коли напередодні парламентських виборів 1998 року народився виборчий блок "Трудова Україна", то разом із тодішнім керівником дніпропетровської науково-виробничої інвестиційної групи "Інтерпайп" Віктором Пінчуком чи тодішнім першим помічником прем’єр-міністра Андрієм Деркачем були і шахтарі, і ветерани праці, і робітники. Та в депутати вони чомусь не пройшли.
Тим не менше, "Трудова Україна" ніколи не почувалася далекою від народу. Тим паче, що вважає себе партією середнього класу. Що, як сказав у інтерв’ю для радіо "Свобода" народний депутат, голова політради партії Юлій Іоффе, має стати чи не наріжним каменем нової програми трудовиків.
Мета з’їзду - “відповідь на наявну політичну ситуацію зараз. Та, яка є. Після того, як провалилася конституційна реформа, прихильниками якої ми були. Причому не кон’юнктурно ,а тому що ми абсолютно твердо вважали і вважаємо, що не може бути така влада в однієї людини. І коли ми залежимо від його моральних якостей і якостей його оточення. Я не хотів би вдаватися до персоналій, але тут абсолютно був правий Кравчук, коли казав, що коли обрати на цю посаду янгола, то в нього почнуть однаково рости роги".
Як повідомив Юлій Іоффе, на своєму форумі "Трудова Україна" обговорюватиме питання про те, чи самостійно їй іти на парламентські вибори 2006 року, чи ж шукати союзників. А на запитання про те, чи йтиметься на з’їзді про висування свого кандидата на цьогорічні президентські перегони, голова політради партії відповів:
"Я не знаю, можливо ми перенесемо це або розіб’ємо на два етапи. Я думаю, що таке рішення ухвалить з’їзд. І вирішиться все це наприкінці травня або наступного місяця".
І ще одне запитання до пана Іоффе: чи позначився на партії вихід з неї зятя Президента країни, народного депутата Віктора Пінчука? Адже саме ця людина тривалий час підтримувала голову партії Сергія Тигипка, подейкують, не без допомоги олігарха той став головним банкіром країни.
"Я думаю, що це ніяк не ударило. Зовсім. Він бізнесмен, він ні з ким не лаявся. Він нам сказав, що хоче відділити бізнес свій від політики, залишитися у фракції. І ніякого скандалу, ніяких "смажених фактів" не було", – додав народний депутат України, голова політради партії "Трудова Україна" Юлій Іоффе.
А ось якою бачить ситуацію з "Трудовою Україною" політолог і шеф-редактор журналу "Політична думка" Владимир Полохало:
"Трудова Україна" — це типова кланова партія, яка, як і СДПУ(о), не має якоїсь вираженої конкретної ідеології, а, скоріше, претендує на цю ідеологію. У даному випадку йдеться про ліберальну ідеологію. Оскільки Сергій Тигипко, один із чільників цієї партії, презентує себе як ліберал західного типу. Але історія цієї партії, історія створення, склад засвідчують, що вона спирається лише на великі фінансові капітали, на "піарні" можливості тих чи інших структур, медіа-голдингів, які їм належать, але не більше. Це є такий типовий приклад в пострадянському світі: кланово-олігархічної партії".
Що ж до майбутнього партії, то пан Полохало прогнозував його так:
"Що торкається сучасної ситуації або передвиборчої ситуації, сьогодні відбувається певний торг. І певні цікаві нюанси в цій партії, зокрема, вихід з партії Віктора Пінчука, зятя чинного Президента з тим, щоб не вважати або, скажімо, продемонструвати, скоріше, Україні, що ця партія не є прокучмівською партією і насправді вона є самостійне, самодостатнє утворення. Хоч зрозуміло, що найближча до Кучми саме ця кланова політична структура. І в даному випадку вихід з партії Віктора Пінчука – це дуже знакова ситуація, як і постійні спроби Сергія Тигипка підняти свій рейтинг за допомогою політичної реклами, що йому не вдається. І, скоріш за все, ця партія буде розкладати, як кажуть, яйця в декілька кошиків, як мінімум, у два. Один із них – це Віктор Янукович, прем’єр–міністр, а партія є складовою так званої парламентської урядової коаліції, інший кошик – Віктор Ющенко".
Членів партії "Трудова Україна" ( звичайно, тих, що є депутатами Верховної Ради ) парламентські кореспонденти жартома називають "мозолястими". У такий спосіб вони натякають, що офіційна назва "Трудова Україна" не зовсім відповідає тій кількості олігархів і напіволігархів, для яких партія стала трампліном для здобуття депутатських мандатів. Історія свідчить, що коли напередодні парламентських виборів 1998 року народився виборчий блок "Трудова Україна", то разом із тодішнім керівником дніпропетровської науково-виробничої інвестиційної групи "Інтерпайп" Віктором Пінчуком чи тодішнім першим помічником прем’єр-міністра Андрієм Деркачем були і шахтарі, і ветерани праці, і робітники. Та в депутати вони чомусь не пройшли.
Тим не менше, "Трудова Україна" ніколи не почувалася далекою від народу. Тим паче, що вважає себе партією середнього класу. Що, як сказав у інтерв’ю для радіо "Свобода" народний депутат, голова політради партії Юлій Іоффе, має стати чи не наріжним каменем нової програми трудовиків.
Мета з’їзду - “відповідь на наявну політичну ситуацію зараз. Та, яка є. Після того, як провалилася конституційна реформа, прихильниками якої ми були. Причому не кон’юнктурно ,а тому що ми абсолютно твердо вважали і вважаємо, що не може бути така влада в однієї людини. І коли ми залежимо від його моральних якостей і якостей його оточення. Я не хотів би вдаватися до персоналій, але тут абсолютно був правий Кравчук, коли казав, що коли обрати на цю посаду янгола, то в нього почнуть однаково рости роги".
Як повідомив Юлій Іоффе, на своєму форумі "Трудова Україна" обговорюватиме питання про те, чи самостійно їй іти на парламентські вибори 2006 року, чи ж шукати союзників. А на запитання про те, чи йтиметься на з’їзді про висування свого кандидата на цьогорічні президентські перегони, голова політради партії відповів:
"Я не знаю, можливо ми перенесемо це або розіб’ємо на два етапи. Я думаю, що таке рішення ухвалить з’їзд. І вирішиться все це наприкінці травня або наступного місяця".
І ще одне запитання до пана Іоффе: чи позначився на партії вихід з неї зятя Президента країни, народного депутата Віктора Пінчука? Адже саме ця людина тривалий час підтримувала голову партії Сергія Тигипка, подейкують, не без допомоги олігарха той став головним банкіром країни.
"Я думаю, що це ніяк не ударило. Зовсім. Він бізнесмен, він ні з ким не лаявся. Він нам сказав, що хоче відділити бізнес свій від політики, залишитися у фракції. І ніякого скандалу, ніяких "смажених фактів" не було", – додав народний депутат України, голова політради партії "Трудова Україна" Юлій Іоффе.
А ось якою бачить ситуацію з "Трудовою Україною" політолог і шеф-редактор журналу "Політична думка" Владимир Полохало:
"Трудова Україна" — це типова кланова партія, яка, як і СДПУ(о), не має якоїсь вираженої конкретної ідеології, а, скоріше, претендує на цю ідеологію. У даному випадку йдеться про ліберальну ідеологію. Оскільки Сергій Тигипко, один із чільників цієї партії, презентує себе як ліберал західного типу. Але історія цієї партії, історія створення, склад засвідчують, що вона спирається лише на великі фінансові капітали, на "піарні" можливості тих чи інших структур, медіа-голдингів, які їм належать, але не більше. Це є такий типовий приклад в пострадянському світі: кланово-олігархічної партії".
Що ж до майбутнього партії, то пан Полохало прогнозував його так:
"Що торкається сучасної ситуації або передвиборчої ситуації, сьогодні відбувається певний торг. І певні цікаві нюанси в цій партії, зокрема, вихід з партії Віктора Пінчука, зятя чинного Президента з тим, щоб не вважати або, скажімо, продемонструвати, скоріше, Україні, що ця партія не є прокучмівською партією і насправді вона є самостійне, самодостатнє утворення. Хоч зрозуміло, що найближча до Кучми саме ця кланова політична структура. І в даному випадку вихід з партії Віктора Пінчука – це дуже знакова ситуація, як і постійні спроби Сергія Тигипка підняти свій рейтинг за допомогою політичної реклами, що йому не вдається. І, скоріш за все, ця партія буде розкладати, як кажуть, яйця в декілька кошиків, як мінімум, у два. Один із них – це Віктор Янукович, прем’єр–міністр, а партія є складовою так званої парламентської урядової коаліції, інший кошик – Віктор Ющенко".