Аудіозапис:
Прага, 29 квітня 2004 року.
Мар’яна Драч
Україна і Туркменистан знову відкладають підписання угоди про поставки туркменського газу українським споживачам. Так стверджують російські мас-медіа, посилаючись на джерела в туркменському уряді. Йдеться про угоду на чверть століття, до 2032-го року. Леонід Кучма мав їхати до Ашгабада на початку травня. Таким чином Президент України відкладає свій візит до Туркменистану вже в четвертий раз. У чому головна причина? Хто, Київ чи Ашгабад, не хоче налагоджувати контакти? З цими запитаннями радіо “Свобода” звернулося до директора енергетичних програм Центру імені Разумкова у Києві Володимира Саприкіна:
Володимир Саприкін
Причиною не є погіршення відносин між двома країнами. Мета цього візиту – підписання довгострокового контракту на постачання туркменського газу до України. Проте ситуація складається так, що Туркменистан не може підписати цю угоду з Україною в тих обсягах, що були раніше, тобто, пролонгувати на сьогодні існуючий договір з Україною. Питання полягає в тому, що по-перше, Туркменистан підписав деякі угоди і вже фактично не має вільного газу.
З початку наступного року основний обсяг туркменського газу буде надходити до Росії, десь 60 мільярдів кубометрів. Якщо додати до цього 10 мільярдів для російської компанії “ІТЕРА” та 7 мільярдів на постачання до Ірану, то для України фактично нічого не залишається. Це і є головною причиною того, що два президенти не зустрілись і не підписали цю угоду.
Мар’яна Драч
Які це наслідки може мати для України? Чи це означає, що в 2007 році Україна не буде отримувати туркменський газ?
Володимир Саприкін
Підрахунок, який зроблений Центром Разумкова, показує, що у 2007 році фактично Україна не зможе мати ті 36 мільярдів кубічних метрів газу, які вона отримує в цьому році і буде отримувати в 2005 та 2006. Максимально можливі обсяги – це десь 5, можливо, 10 мільярдів кубічних метрів туркменського газу.
Проте тут є ще одна значна проблема. Газотранспортна система, яка має назву “Центральна Азія-Центр”, не здатна пропустити навіть ту кількість або той обсяг газу, який законтрактувала Росія. Тобто, є дві величезні проблеми: дефіцит туркменського газу і нездатність газопроводів з Туркменистану (як відомо, вони йдуть через Узбекистан та Казахстан) пропустити ці обсяги газу.
Що ж ми отримаємо в кінці кінців? Нинішнього року , 2005 і 2006 ми ще будемо отримувати вдосталь туркменського газу. Починаючи з 2007 року, Україні доведеться звертатись до Росії, оскільки вона перекупила майже весь надлишок узбецького, туркменського та казахського газу. Тобто, Україна не залишиться без газу. Проте питання в тому, скільки він буде коштувати і які поступки буде вимагати Росія від України за постачання цього газу. Тобто, ми змушені будемо підписати невигідні умови , наприклад, щодо газотранспортного консорціуму та, можливо, деякі інші.
Мар’яна Драч
Скажіть, будь ласка, чому так сталося? Що заважало керівникам України випередити Росію і раніше підписати з Туркменистаном угоду про поставки газу після 2007 року?
Володимир Саприкін
Питання в тому, що Україна підписала такий середньостроковий договір на 5 років і заспокоїлась. Останні 5-7 років відбувалось таке змагання за туркменський газ між Росією і Україною з перемінним успіхом.
Тобто, інколи Україна випереджала Росію і навпаки. Минулого року трапилось так, що Росія значно випередила (на 25 років) Україну. І тут уже досить важко щось зробити. Це був вибір, власне, Туркменистану. Тобто, було підписано деякі угоди між двома країнами: Росією і Туркменистаном - не тільки в газовій сфері. Це стосувалось багатьох політичних проблем, а також співробітництва.
Прага, 29 квітня 2004 року.
Мар’яна Драч
Україна і Туркменистан знову відкладають підписання угоди про поставки туркменського газу українським споживачам. Так стверджують російські мас-медіа, посилаючись на джерела в туркменському уряді. Йдеться про угоду на чверть століття, до 2032-го року. Леонід Кучма мав їхати до Ашгабада на початку травня. Таким чином Президент України відкладає свій візит до Туркменистану вже в четвертий раз. У чому головна причина? Хто, Київ чи Ашгабад, не хоче налагоджувати контакти? З цими запитаннями радіо “Свобода” звернулося до директора енергетичних програм Центру імені Разумкова у Києві Володимира Саприкіна:
Володимир Саприкін
Причиною не є погіршення відносин між двома країнами. Мета цього візиту – підписання довгострокового контракту на постачання туркменського газу до України. Проте ситуація складається так, що Туркменистан не може підписати цю угоду з Україною в тих обсягах, що були раніше, тобто, пролонгувати на сьогодні існуючий договір з Україною. Питання полягає в тому, що по-перше, Туркменистан підписав деякі угоди і вже фактично не має вільного газу.
З початку наступного року основний обсяг туркменського газу буде надходити до Росії, десь 60 мільярдів кубометрів. Якщо додати до цього 10 мільярдів для російської компанії “ІТЕРА” та 7 мільярдів на постачання до Ірану, то для України фактично нічого не залишається. Це і є головною причиною того, що два президенти не зустрілись і не підписали цю угоду.
Мар’яна Драч
Які це наслідки може мати для України? Чи це означає, що в 2007 році Україна не буде отримувати туркменський газ?
Володимир Саприкін
Підрахунок, який зроблений Центром Разумкова, показує, що у 2007 році фактично Україна не зможе мати ті 36 мільярдів кубічних метрів газу, які вона отримує в цьому році і буде отримувати в 2005 та 2006. Максимально можливі обсяги – це десь 5, можливо, 10 мільярдів кубічних метрів туркменського газу.
Проте тут є ще одна значна проблема. Газотранспортна система, яка має назву “Центральна Азія-Центр”, не здатна пропустити навіть ту кількість або той обсяг газу, який законтрактувала Росія. Тобто, є дві величезні проблеми: дефіцит туркменського газу і нездатність газопроводів з Туркменистану (як відомо, вони йдуть через Узбекистан та Казахстан) пропустити ці обсяги газу.
Що ж ми отримаємо в кінці кінців? Нинішнього року , 2005 і 2006 ми ще будемо отримувати вдосталь туркменського газу. Починаючи з 2007 року, Україні доведеться звертатись до Росії, оскільки вона перекупила майже весь надлишок узбецького, туркменського та казахського газу. Тобто, Україна не залишиться без газу. Проте питання в тому, скільки він буде коштувати і які поступки буде вимагати Росія від України за постачання цього газу. Тобто, ми змушені будемо підписати невигідні умови , наприклад, щодо газотранспортного консорціуму та, можливо, деякі інші.
Мар’яна Драч
Скажіть, будь ласка, чому так сталося? Що заважало керівникам України випередити Росію і раніше підписати з Туркменистаном угоду про поставки газу після 2007 року?
Володимир Саприкін
Питання в тому, що Україна підписала такий середньостроковий договір на 5 років і заспокоїлась. Останні 5-7 років відбувалось таке змагання за туркменський газ між Росією і Україною з перемінним успіхом.
Тобто, інколи Україна випереджала Росію і навпаки. Минулого року трапилось так, що Росія значно випередила (на 25 років) Україну. І тут уже досить важко щось зробити. Це був вибір, власне, Туркменистану. Тобто, було підписано деякі угоди між двома країнами: Росією і Туркменистаном - не тільки в газовій сфері. Це стосувалось багатьох політичних проблем, а також співробітництва.
