Доступність посилання

07 грудня 2016, Київ 16:20

“Народна” гра “Сталкер” братів Леоніда та Гліба Канторів.


Андрій Охрімович

Аудіозапис програми

Київ, 29 квітня 2004 року.

Ганна Стеців

Шановні слухачі, вітаю вас. В ефірі “Альтернатива”, експеримент в мистецтві, науці, політиці, і просто у житті...

Андрій Охрімович

“Життя – не що інше, як гра,” – виспівує оперний Мефістофель. Іноді буває навпаки: гра перетворюється на життя. Такі ось взаємні перекривляння та спроба пародії.

Однак державний розум – штука хворобливо прагматична, скрізь шукає вигоди. Було колись в Україні “патріотична” гра “Зарніца”, хтіла прив’язати юних гравців до дисципліни та виробити готовність померти за “Cовєтскую родіну”.

Дорослий аналог забавки – спортивне орієнтування - довів гру до маразму. Людина, яка вимацала кедами парковий маршрут і вклалася у норматив, мала втіху од паперової грамоти. Азарт без належного живлення виснажився до пародії на ентузіазм.

“Наше життя – просто гра,” – співає оперний бас. Вухо чує, а серце вже ані теліпнеться.

Ганна Стеців

Нинішня “Альтернатива” про ігри. Точніше, про одну з них. Пострадянські часи значною мірою є часом зневіри. На противагу ентузіазму, який з наївної людини чавили нудні ідеологи, прийшов прагматизм, приправлений жадобою, страхом та зовсім не смачними економічними реаліями. Гра нікуди не поділась. Вона змотувала до телешоу з грошовим мішечком вкінці. Решта люду завмерла перед телевізором і з трепетом душевним, тамуючи жадобу та заздрість, рахує чужий “джек-пот”.

Паралельно глядач вкраїнський з наїжаченою цікавістю підглядає фарбовану модель життя за склом. Адреналіну з того всього – кіт наплакав.

Незважаючи ні на що, природа тяжіє сама до себе. Комп’ютерні стрілялки та бігалки у біологічно здорового юнацтва асоціюються з перецвілим повидлом. Хочеться пружних м’язів та живого азарту. Попит, як відомо, породжує пропозицію та креативну публіку.

Брати Леонід та Гліб Кантори взялись за справу не на жарт і сотворили “народну” гру “Сталкер”. Журналісти Віктор Недоступ та Богдана Костюк спробували вияснити суть цієї гри. Модерує Ганна Стеців. За звук відповідає Михайло Петренко. Автор Андрій Охрімович.

Віктор Недоступ

Отже, коротко, в чому суть гри?

Леонід Кантор

Суть гри полягає в тому, що абсолютно екстремальні люди, котрі люблять бігати лісами, полями, селами, бігають і шукають скарб. Ті, хто йде правильно, отримують підказки на різних етапах. Ті, хто буде йти правильно, і ті, хто дійде до кінця, ті, хто дійдуть першими, отримають скарб.

Гліб Кантор

Це може бути екстремальна зона, це біг, це все, що завгодно. Один із факторів, які вони мусять долати, - це спілкування з місцевими мешканцями.

Леонід Кантор

В першій грі сталася дуже цікава ситуація. Команда, яка йшла першою, майже ніде не зупинялася, першими прибігли до лісника, котрому вони не змогли пояснити, що вони від нього хочуть, і залишися у нього на 8 годин (тобто, кілька разів до його верталися і так й не змогли від нього добитися того, що їм було потрібно). Всі інші команди приходили, правильно ставили запитання до нього, отримували необхідну інформацію і бігли далі.

Віктор Недоступ

Лісник поінформований був про ці речі, чи він просто не розумів, що вони від нього хочуть?

Леонід Кантор

Завдання, яке видавалося ще на початку гри, було сформульоване так: лісник Петро знає, де задіяти артефакт сну. Хлопці не знали, хто такий Петро, і на першому етапі не знали, що це артефакт сну. Потім вони отримали фотографію, на якій був зображений предмет, а що це за предмет лісник знав.

Андрій Охрімович

Кожна гра має свої внутрішні реалії. Ми ж тим часом пропонуємо подивитись на факт з різних “точок зборки”.

Люди у пошуках скарбу бігають землею, нашпигованою кістками загиблих, снарядами, що лишилися після світових воєн та невідомими схронами різних часів.

Гравці про це не думають. Вони дбають про скарб.

Навряд чи думають про це “аборигени” (так розробники гри назвали місцевих людей), ті дбають про хліб насущний.

Навряд чи в момент пошуку гравець згадує назву своєї країни. Йому це не обов’язково. В принципі. Або ж, принаймні, на момент гри.

Гліб Кантор

Мене дуже вразило, що “аборигени” дуже контактні, вони з великим задоволенням приймали участь у грі.

Віктор Недоступ

Можливо, для них це ще з іншого боку гра, зовсім інакше структурована: тут учасники, а тут до них приходять учасники?

Богдана Костюк

Коли ви розробляли артефакти, на що ви спиралися?

Леонід Кантор

Що стосується відгадування цих загадок, здобуття наступних артефактів, насправді там не потрібно мати спеціальні знання, там не допоможуть фахові знання, наприклад, зі спортивного орієнтування, тому що мапи настільки приблизні, все мальовано від руки (тобто, скажімо, це “карти Флінта”). Їх накреслила якась людина не для того, щоб могли зорієнтуватися люди всього світу, конкретно в конкретній ситуації ти приїздиш на місцевість, бачиш і починаєш вгадувати. Плюс дуже важлива річ комунікабельність.

Гліб Кантор

Я хочу сказати, що була команда, яка помилилася і пішла не в той бік, але вони настільки якісно спілкувалися з місцевими мешканцями, що дістали всю інформацію, яка їм була потрібна.

Віктор Недоступ

А от цікаво щодо інформації. Серед місцевих розходилася якась луна гаєм?

Леонід Кантор

“Сталкер” – це народна розвага.

Гліб Кантор

Окрім гри для людей екстремалів, для яких ми зробимо ці ігри, ми знайшли інваліда, який теж зацікавився в таке погратися, але він не має можливості долати такі перепони, які ми ставимо. Ми для них будемо робити окрему гру, де буде складно, цікаво, але вони зможуть це зробити.

Віктор Недоступ

Йшла мова в правилах про предмети сили. Що то за предмети сили? Адже сила буває фізична, ментальна, електромагнітна, віртуальна...

Гліб Кантор

Всі терміни дуже умовні. Ви бачили і чуваків цих, і регентів. Це все терміни, якими нам зручно користуватися і не більше. Якщо придиратися до всіх термінів, які ми вказали, то в тлумачному словнику вони будуть мати якесь інше значення. Для мене предмети сили в контексті, який я в нього вкладав, - це речі, які допоможуть чувакові дістатися до кладу.

Ганна Стеців

Гра собі котиться далі. Ми ж тим часом знову міняємо точку зборки.

У сусідів свої ігри. Оренбурзьке радіо передає: “Російський гімн. Ряди хлопчиків завмерли. Все, як і повинно бути у військово-патріотичних іграх. При з’яві військового отамана лунає “ісконно казачьє” вітання “Любо!”

Ще одна цитата. Військово-патріотична гра “Мужество” в рамках патріотичної програми “Істокі”. “Конкурс “Статєн в строю силєн в бою”. Комбінований марш-кидок “Семеро сміливих”, рубіж, стежка десантника – біг з автоматом та протигазом. Рубіж снайпер – стрільба з автоматичної зброї...” Кінець фарбованої в хакі цитати.

Віктор Недоступ

Шукають же скарб. В яких одиницях він є? Скільки це приблизно?

Леонід Кантор

Минулого разу скарб був 400 гривень. Ці гроші були розбиті по одній гривні. Залізний мішок...

Гліб Кантор

Якщо запитати нас, в яких номінаціях, то я скажу так: він в залізних кружечках, їх багато, їх неменше, ніж 400 штук.

Віктор Недоступ

В принципі, це гра. Учасники вкладають гроші? Взагалі, як фінансується вона?

Леонід Кантор

Гра “Сталкер” – це некомерційний проект. Учасники роблять добровільний внесок, з якого формується скарб. Плюс трішки грошей відкладається на створення сайту та на організацію. Тобто, це некомерційна гра, вона не прибуткова. Як її учасники, так і регенти роблять все для задоволення.

Богдана Костюк

Яким методом фіксується гра? Можливо, якийсь телевізійний канал зацікавиться цим?

Леонід Кантор

Студія “Лізарт-філмс” відзняла минулу гру і інтерв’ю з усіма учасниками. Незабаром буде готова така 30-хвилинна програма, як звіт по першій грі. Чуваки розповідають одне про одного дуже цікаві речі: як вони перетиналися, як вони спілкувалися з аборигенами, де були дуже складні моменти, де вони не могли вирішити завдання.

Друга гра буде зніматися, напевне, таким самим чином.

Весь бюджет минулої гри складав 700 гривень. А цієї гри, я думаю, буде 1 000 гривень.

В мене є плани щодо третьої гри. Я думаю, що вона буде наприкінці червня, коли завершаться всі сесії, тому що основний контингент цієї гри – це все ж таки студенти. Вже в другій грі буде зроблений пілот радіогри “Сталкер”, яка буде виходити прямими включеннями з місць перебування регентів. Тобто, регенти будуть на точках, а поруч з ними буде стояти людина, яка буде робити прямі включення, інтерв’ю з учасниками, які прибігли на це місце. Це проект. Я не кажу, що він відразу буде виходити на радіо, зараз буде створено пілот.

Під час третьої гри вже буде створено більш глобальну телевізійну версію, де буде задіяно понад 10 камер. Оператори будуть бігати поруч з учасниками протягом всієї гри.

Є дуже класні кадри, як учасники прийшли в кінці, ледь пересуваючи ноги, і перші фрази, які вони говорили: “Ну це жах, чуваки. Ну це жах”. Вони були настільки стомлені. Крепатура страшна у всіх.

Гліб Кантор

Насправді в Києві всі займаються якимось іншими справами. Більшість учасників насправді ж сидять за комп’ютерами і щось роблять. А тут вони дві доби пересувалися відкритими місцевостями. Я підрахував, що щонайменше 25 км було пройдено пішки.

Андрій Охрімович

Давайте поміркуємо, що є скарб?

Традиція українських копачів нікуди не зникала. Скарби теж не всі відкопано. Кожна війна (а їх Україна знала предостатньо), кожний голодомор, репресії та повстання усіх часів, примушували людей ховати, а потім шукати скарби.

Що стоїть за кожним таким скарбом – можна лише здогадуватись. Нинішні копачі перетворилися на так званих “чорних археологів”. Сировини, якщо можна так висловитись, вистачає – історія тисячолітня, митниці ледь встигають перехоплювати якусь частку на кордонах. Отакий бе-граунд, плюс контексти.

Леонід Кантор

Я організовував цю гру з таким малесеньким бюджетом, що намагався робити все нелегально. І от я побачив старий закинутий вагон в Півнях, іржавий, нікому непотрібний, вже розписаний якимись словами, на які спроможне було місцеве населення.

Я подумав: от яке класне місце, щоб намалювати мапу, як дістатися до лісника. Таку просту графічну мапу з лісними кварталами. Починаю креслити, підходять місцеві жіночки і починають пояснювати, що, мовляв, це належить приватній власності. Я сказав: “Ну що ви говорите”.

Але виявилося не все так просто. Вони дійсно викликали господаря, який приїхав з поля (такий мужичина кілограм 150). Він сказав: “Я поки їхав, то думав, що ми просто скидаємо тобі штани і різками тебе”. Я стою такий очманілий і говорю: “Давайте викличемо міліцію, я заплачу штраф за дрібне хуліганство”.

Коротко кажучи, він мені 1,5 години пояснював, що, можливо, я вважаю, що і Малевич – це мистецтво, тобто, от Шишкін – це да. А от Малевич – це лайно: те, що ми малюємо.

Врешті-решт я з ним домовився: за 10 доларів найняв в нього цю рекламну площу на його вагоні і накреслив мапу повністю на весь вагон.

Хоча 10 доларів - це його моральне відшкодування. Зрозуміло, що морально, якщо він вирішить все це зафарбовувати, то це значно більше. Але вагон все одно там в такому вже стані.

Віктор Недоступ

На майбутнє він буде якимсь учасником гри?

Леонід Кантор

Ні. він дуже важкий, йому, мабуть, буде важко бігати. Він, напевне, тільки з машиною, а з машиною не можна.

Богдана Костюк

Ну якщо в ночі обступити з чотирьох боків з ліхтариками...

Віктор Недоступ

Принаймні, якась поворотна точка, до нього звертатися?

Леонід Кантор

Він сказав, що справді не тримає на нас образу, хоча спочатку все починалося дуже агресивно. Але в кінцевому результаті він сказав, що образ немає, що йому подобається ідея ця, тому що люди не сидять, не пиячать, зрештою, просто не сидять і дивляться телевізор. Тобто, люди розважаються. Кайф в тому, щоб пробігти цю дистанцію, все розгадати. Це така гігантська вистава насправді.

Я як регент вам кажу, що я ж не бачу, що робиться, тобто, я запустив всіх учасників, дав завдання перше, а далі я сиджу і просто отримую від них sms і розумію, що пройшли цей етап, зустрілися. Спрацювало. В магазині треба було дати три цукерки “Рачки” за новий артефакт – спрацювало там. Далі знайшли вагон. І пише: “Я бачу того”. Переписуються всі sms-ами. І ти бачиш, що це гігантська вистава.

При чому там додається дуже багато нових штук, які не продумані (от зараз вони стаються), непередбачені. Сама гра дуже добре підготовлена, але в самій грі це ніяк не впливає на головну схему, але додає якихось нових додаткових ліній, взаємин між командами учасниками, наприклад, поєдналися по дорозі деякі команди. Насправді це дуже велика вистава.

Андрій Охрімович

Ще одна алюзія вимагає посунути точку зборки. Слово “сталкер”, себто шукач, провідник, розвідник паранормального, пов’язують з поняттям “ЗОНА”. Науково-фантастична повість братів Стругацьких виникла не з порожнечі. Науковцям були відомі наслідки аварії на Челябінській АЕС.

В Україні після Чорнобильського вибуху поняття “ЗОНА” обросло конкретним м’ясом. В цьому сенсі “ЗОНОЮ” можна вважати значну частину України.

Для жителів міста це сільська місцевість, для степовика зоною виглядають поліські хащі... Мешканцям високих кабінетів зоною може видатись простір довкола троєщинської бочки з пивом. Такий бе-граунд, плюс контекси.

Ганна Стеців

Програма добігає кінця і пропонує замислитись, наскільки справжньою нагородою є мішок з гривнями для зопрілого в пошуках скарбу “сталкера”.

До сказаного якось сама собою підшивається цитата із сценарію до однойменного фільму Андрія Тарковського, де персонаж під вивіскою “Письменник” мізантропствує: “В усякому разі вся ця ваша технологія, усі ці домни, колеса... інша суєта-маєта – все це для того щоби менше робити і більше жерти. Все це милиці, протези. А людство мало би існувать для того, щоб творити... це, принаймні не так меркантильно на відміну від інших людських дій”.

На цьому все.

Нинішній випуск “Альтернативи” готували журналісти: Віктор Недоступ та Богдана Костюк. Гості програми: розробники гри “Сталкер”, брати Кантори. Модерувала Ганна Стеців. Автор програми Андрій Охрімович.

Всього вам доброго! Зустрінемось через тиждень!

Говорить радіо “Свобода”.

НА ЦЮ Ж ТЕМУ

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG