Доступність посилання

03 грудня 2016, Київ 09:11

"Споконвіку було Слово": Католики в Україні.


Василь Зілгалов

Аудіозапис програми:

Прага, 1 травня 2004 року.

Василь Зілгалов

Говорить ”Радіо Свобода”! В ефірі – щотижнева передача “Споконвіку було Слово”, присвячена проблемам релігії, духовності, культурної пам’яті.

У празькій студії перед мікрофоном – автор і укладач програми Василь Зілгалов, мені допомагає за режисерським пультом звукооператор Вацлав Клоцберг.

У червні цього року минає третя річниця з дня початку візиту до України Папи Римського Івана Павла Другого, який був на цій землі дорогою правди і життя одного із видатних християнських діячів, в серці якого є і частинка української душі. Іван Павло Другий, його Святість Папа Римський, є не лише глава Церкви, але й глава держави Ватикан, яка має сталі дипломатичні стосунки з Україною.

На минулому тижні Папа Іван Павло Другий призначив нового апостольського нунція для України. Ним став колишній нунцій в Білорусії архієпископ Іван Юркович. У нового нунція чимало спільного з його попередником – архієпископом Миколою Етеровичем. Вони майже однолітки, обидва з південних слов’ян – Етерович – хорват, Юркович – словенець, і обидва, природно, професійні дипломати Святого Престолу, а це означає, що монсеньйор Юркович не лише знає велику кількість іноземних мов (біографічна довідка запевняє, що шість), але й вміє плідно працювати. Ватиканське дипломатичне відомство за ефективністю хтось порівняв свого часу із конвеєром Форда.

Відзначимо, що попередник нового нунція призначений генеральним секретарем Синоду єпископів у Ватикані – це дуже помітна посада в ієрархії апостольської столиці. І як би не коментували це призначення, зрозуміло, що в Римі високо оцінили роки, проведені Миколою Етеровичем в Україні, і вважають, що він свою місію у царині ватикано-українських відносин виконав якнайкраще. Про ці відносини і про перспективу їхнього розвитку детальніше буде у матеріалі Віктора Єленського

Віктор Єленський

Українсько-ватиканські дипломатичні відносини модерної доби сягають спроб уряду Української Народної Республіки створити представництво в Римі. Але тоді, 1919 року, місія графа Тишкевича була невдалою. Та після референдуму 1 грудня 1991 року Святий Престол одним з перших повідомляє український уряд про бажання розпочати переговори стосовно встановлення дипломатичних відносин. Переговори пройшли в Києві 9-12 січня 1992 року, а 8 лютого дипломатичні відносини між двома державами на рівні апостольської нунціатури і посольства відповідно було встановлено. 19 серпня перший апостольський нунцій в Україні архиєпископ Антоніо Франко вручав вірчі грамоти.

Поза сумнівом, кульмінацією українсько-ватиканських відносин став візит Івана Павла Другого до Києва й Львова влітку 2001 року. Серед дипломатів вважається, що посол, який підготував державний візит на найвищому рівні у країні свого перебування, може вважати власну місію успішною. Певно, з таким настроєм і вирушив до Риму на явне підвищення архиєпископ Микола Етерович. Його наступник Іван Юркович їде в країну, де його попередниками було чимало зроблено заради відтворення інституційної структури Римо- й Греко-Католицької церков, відродження чернечого життя, розгортання соціальних проектів, а також врегулювання численних внутрішньоцерковних проблем. Він представляє державу, яка є очевидною союзницею України. Прагнення Апостольської столиці запобігти зведенню нової „залізної завіси” в Європі, її позиція в міжнародних економічних й екологічних питаннях відповідає, поза сумнівом, інтересам України. Саме з Апостольської столиці Україна дуже часто чує слова підтримки й симпатії: чи це йдеться про кандидатство до Євросоюзу чи про засудження політики голодомору, яку Ватикан офіційно визначив як штучний геноцид голодом.

Василь Зілгалов

Перериваючи на якусь хвилину матеріал Віктора Єленського, хочу нагадати, що, виступаючи у Києві три роки тому перед діячами різних церков, Іван Павло Другий засудив будь-які прояви насильства, що мали місце в історії України. Він, зокрема, сказав: “Хто може забути про цю жахливу данину крові, якою вони заплатили за фанатизм ідеології, яка захищала перевагу однієї раси над іншими! Власне, тут, у Києві, у місцевості Бабин Яр під час нацистської окупації за кілька днів вбито величезну кількість людей, серед яких – понад сто тисяч євреїв! Це був один серед багатьох найжорстокіших злочинів, які, на жаль, була змушена записати історія у минулому столітті. Нехай спогад про цю подію смертоносного безумства послужить для всіх корисною пересторогою – на яку жорстокість здатна людина, яка себе обманює, що може обійтися без Бога. Бажання Йому протиставитись і поборювати кожен релігійний вияв у деспотичний спосіб проявилось також і в атеїстичному та комуністичному тоталітаризмі. Про це пригадують нам у цьому місті пам’ятники жертвам голодомору, жертвам у Биківні, загиблим у Афганістані, щоб згадати, принаймні, деяких. Нехай спогад про цей болісний досвід допоможе сучасному людству, особливо, молодим поколінням, відкинути кожну форму насильства та зростати у пошані до гідності людини, зберігаючи закорінені у ній основні права, серед яких не останнє місце займає право на релігійну свободу”.

І Віктор Єленський завершує свій матеріал про стосунки між Апостольською столицею і новітньою Україною.

Віктор Єленський

Зрозуміло, що на новопризначеного нунція чатують і серйозні проблеми. Перш за все, посол Святого Престолу несе особливу відповідальність за нормальну життєдіяльність католицької церкви, хоча він і не має права підміняти місцевих єпископів. Ці проблеми, пов’язані з поверненням відчуженої свого часу церковної власності, зі складнощами відносин між греко-католиками з виразною українською ідентичністю та католиками латинського обряду, чия церква мала в Україні переважно польське обличчя; між Українською греко-католицькою церквою і греко-католиками Закарпаття, з іншими проблемами, що пов’язані з поліетнічністю католицької спільноти України.

Доведеться нинішньому нунцієві зіткнутися і з проблемою патріархату Української греко-католицької церкви, і з католицько-православними відносинами, і з тиском Московського патріархату, який вимагатиме від архієпископа засуджувати незалежні від Москви українські православні церкви при всякій нагоді. Звичайно, йому доведеться зіткнутися також зі стандартними звинуваченнями у прозелітизмі, у сприянні процесові перекрадання душ. Але тут, скидається, навряд чи Іван Юркович відкриє для себе щось нове порівняно із Білоруссю.

Природно, в Україні дуже уважно стежитимуть вже за першими кроками новопризначеного нунція. Вже ці перші кроки здатні цілком виразно продемонструвати, наскільки Україна лишається для Ватикану самостійною одиницею, і наскільки він збирається прислухатися у відносинах з нею дружніх порад Московської патріархії.

Василь Зілгалов

6 травня цього року у Львові відбудеться урочистість з нагоди вручення декрету про передачу резиденції архієпископів латинського обряду Римо-Католицькій Церкві в Україні. На цю подію довго очікували вірні цієї церкви. Будинок митрополії благословив під час свого візиту у Львів Святіший Отець Іван Павло Другий.

Сьогодні Римо-Католицька Церква в Україні налічує до 2 мільйонів вірних. Найчисельніші громади проживають у Вінниці, на Хмельниччині, Житомирщині та Львівщині. Римо-Католицька церква в Україні складається із 7 архиєпархій у Харкові, Кам’янці-Подільському, Львові, Луцьку, Києві, Мукачеві, Одесі, і працюють у них одинадцять єпископів.

Єпископ-помічник Львівського митрополита Мар’ян Бучек зауважив, що найголовнішим завданням церква вважає душпастирську працю із вірними. Адже родини більшості з них є наполовину католицько-православні, або ж чоловік - греко-католик, а дружина – римо-католичка, чи навпаки. І найголовніше для священиків, щоб у сім’ях панував лад і спокій, - не внести серед подружжя нерозуміння чи то пак - конфлікт на рівні обрядовості.

Моя колега Галина Терещук розмовляє про життя і діяльність Римо-Католицької Церкви в Україні з єпископом Мар’яном Бучеком.

Галина Терещук

“Жодного конфлікту і жодної конфронтації!” - ці слова доволі часто повторює священикам Львівський архиєпископ, митрополит РКЦ, кардинал Мар’ян Яворський. “Хтось хоче, аби ти пройшов 1000 кроків, - пройди 2 тисячі, хоче, аби ти віддав половину - віддай усе”. Можливо, тому за роки незалежності в українських мас-медіа і не було скандалу, пов’язаного із діяльністю Римо-Католицької церкви. У східних регіонах України греко-католицькі священики відправляють богослужіння у костелах. А у містечку Золочів, що на Львівщині, греко- та римо-католицькі отці відправляють в одному храмі почергово. Адже костел відбудовувався спільними зусиллями вірних обох конфесій.

Галина Терещук

В Галичині склався такий стереотип, що Римо-Католицька церква асоціюється із громадянами України, за етнічним походженням які є поляками. А, власне, як зараз, які національності є вашими прихожанами і вашими вірними?

Мар’ян Бучек

То є питання трохи складне, але й просте. До Другої світової війни так було – поляк був римо-католик, українець був греко-католик. Тепер ситуація помінялась, і ми маємо багато, очевидно, польського походження цих громадян, а також маємо і українців, і росіян, євреїв маємо там, угорців чи словаків, маємо чехів (там на Південній Україні трохи є, і на Волині трохи чехів).

Багатонаціональна наша церква є, і якби ви побачили прізвища наших єпископів, якого походження вони є, то там і російського, і польського, і українського, і словацького походження чи угорського. Так що тут у нас нема проблеми, бо церква, взагалі, є церква римо-католицька одна для всіх людей, які проживають на даній території. Особливо, на Україні – ми маємо майже 180 різних національностей тут – ну, скажімо, одна має декілька мільйонів, інша має декількасот людей, римо-католиків є багато, тому, що ми також відправляємо різними мовами – як громадяни хочуть польською мовою, то очевидно, щоби священик казав на польській, також - на українській, на російській, на угорській... Наприклад, в духовній семінарії, маємо виклади польською та українською мовами, але також служба Божа правиться, коли це в духовній семінарії - на польській-українській мові. Також на латинській, ну так латинська – то є наша історично церковна мова.

Галина Терещук

Багато говорять про такий конфлікт міжконфесійний – греко-католиків і православних. А як, власне, складаються у Римо-католицької церкви в Україні стосунки з іншими конфесіями?

Мар’ян Бучек

Взагалі, нема жодного великого конфлікту. Проблеми... Час від часу є. Скажімо, конфлікт такий, може, більш персональний, особовий, залежно від священика – чи з нашої сторони, чи з сторони іншої конфесії. Всім нам треба пам’ятати, і весь час ми кажем, що ми тут маємо людей, які проживають у змішаних фаміліях (родинах), ніколи не може священик казати, що там та конфесія, чи там та церква чи обряд є гірші, і так далі. Бо поки буде той конфлікт, то з проповіді, з церкви він піде на родину, додому. І треба все можливе зробити, щоб якась була толеранція і розуміння, взаємне розуміння, треба допомагати, щоб люди, котрі ще не прийшли до жодної церкви, знайшли дорогу до святині, до костьола.

Василь Зілгалов

Перериваючи інтерв’ю з єпископом, хочу нагадати, що, звертаючись до української еліти, три роки тому Папа Римський, зокрема, нагадав: “Як Пастир Католицької церкви хочу підкреслити мою високу оцінку того факту, що преамбула Конституції України нагадує своїм громадянам відповідальність перед Богом. Без сумніву, такою була і точка зору вашого Григорія Сковороди, коли він запрошував своїх сучасників на перше місце ставити завдання зрозуміти людину, шукаючи для неї шляхів, відповідних для того, щоб остаточно вивести її з глухих кутів непримиренності та ненависті”.

І Галина Терещук завершує розмову з католицьким єпископом Мар’яном Бучеком.

Галина Терещук

Такий конфлікт, як, наприклад, між Київською церквою, греко-католиками і Московським патріархатом, він, як правило, базується лише на деталях земельних, нерухомості там, і таке інше. А якщо говорити, як Ви кажете, що конфлікти можуть бути і між священиками, якісь непорозуміння...

Мар’ян Бучек

Також маємо кілька тих проблем, де наче влада передала греко-католикам церкви, а ми були змушені будувати нову церкву. Ну то будуємо!

Галина Терещук

Чи змінилися стосунки між отцями-католиками після того, як виступила православна церква проти надання патріархату УГКЦ, скажімо, чи не загострився якийсь конфлікт між священиками?

Мар’ян Бучек

Там є конфлікт, скажімо, внутрішній, церковний... Кожна церква має свій закон, наша теж має свій кодекс канонічного церковного права, і свій кодекс має церква східного обряду, греко-католицька, і також має свої позиції православ’я. Очевидно, то будуть такі різні проблеми, чи думки – чому так, чому інакше... Ми маємо свій закон, згідно з яким будемо щось (...), а як хтось нас не розуміє, то треба сказати – прошу, почитай наш закон, але вперше не кричи, бо найшвидше можна покричати, але я скажу: “Добре, але читав закон наш чи інший? Не читав? То вперше почитай закон, що є згідне з правами чи не згідне з правами церкви! А по тому будемо говорити.” Бо найгірше, це коли людина йде відразу в крик, і кричить, що то є неправильне, й то не так, і то не так. То почитаймо – східна церква має свій закон, і як є католицька церква, то, очевидно, разом із Святим Престолом і Святим отцем вирішують проблеми...

Два роки тому наша Львівська конференція єпископів прийняла, скажімо, такий документ, це рішення, що справа іменування конгрегату греко-католицьких церков в Україні належить не до нас, але тільки до Святого Престолу! І постанови цього Престолу ми приймаємо, бо ми – церква католицька, і навпаки, греко-католики це приймають, постанови щодо нашої церкви, також, щодо нашої латинської церкви, так вони то теж сприймають нормально.

Галина Терещук

Римо-католицька церква в Україні, як я то відслідковувала останнім часом, практично ніколи не є заангажована в політиці, і ніколи не висловлювалася, і ніколи не можна було звинуватити у тому, що хтось щось давав через вибори. Ви дуже так відсторонено до цього ставитеся...

Мар’ян Бучек

Завдання церкви взагалі, особливо нашої, згідно з законом церкви, - не керувати людьми, їх совістю, як вони мають вибирати людей. Ні! Ніколи! Не можемо сказати, що людина добра і можна її вибирати. Або – якби та людина була якимсь представником, Верховної Ради, наприклад, то вона би непогано то робила... Не скажемо ані проти, ані за ту людину. Такі накази - згідно з Святим письмом, тим, що нам каже Христос.

Галина Терещук

З єпископом, помічником митрополита Римо-католицької церкви в Україні Мар’яном Бучеком розмовляла Галина Терещук, “Радіо Свобода”, Львів.

Василь Зілгалов

Катедральний собор Святого Олександра в Києві – ровесник української незалежності. В радянські часи тут розташовувався давніший планетарій, а відтак цю культову споруду використовували для різних утилітарних потреб радянського режиму. Цей римо-католицький храм приваблює не лише віруючих, які розмовляють численними мовами, але й меломанів. Віднедавна у соборі звучить орган, і проводять міжнародні конкурси органістів.

Про це й більше – у розмові мого київського колеги Тараса Марусика з настоятелем катедрального собору Святого Олександра отцем Віктором Маковським.

Тарас Марусик

Отче, скількома мовами правиться в катедральному соборі Святого Олександра?

Віктор Маковський

Головні служби відправляються українською і польською мовами, також є служби російською і англійською - це один раз на тиждень для парафіян, які є або іноземці, або розмовляють щоденно цими мовами А так щоденно у нас всі служби польською і українською мовами.

Тарас Марусик

А я чув, що, начебто, проводять служби так само французькою і німецькою?

Віктор Маковський

Так, але це є не завжди, це є раз на місяць, і служби Божі французькою і німецькою, це, в більшості, для працівників дипломатичних корпусів, для студентів, але також і для наших парафіян, котрі є французами чи німцями за походженням, а мешкають в Києві.

Тарас Марусик

Чи порівну разів відбуваються служби українською і польською?

Віктор Маковський

Більшість служб відправляється українською мовою, тому, що більшість парафіян є україномовними, є за походженням українцями, і тому всі головні служби відправляються українською мовою. Польською мовою відправляються служби також, тому, що є велика кількість наших парафіян польського походження, котрі мешкають в Києві вже з давніх часів, тож, в парафії немає такого поділення, тому, що всі ми творимо одну церкву, і, зрештою, це не є таке актуальне питання для нас, якою мовою відправляється служба. Якщо вона є зрозумілою для людей, то немає проблем.

Тарас Марусик

Скільки служб на день відбувається?

Віктор Маковський

В будні маємо три служби Божі – дві зранку, одну ввечері. Більшість людей приходить ввечері на службу Божу, тому, що є після роботи, а в неділю ми маємо сім служб Божих – п’ять зранку і дві ввечері.

Тарас Марусик

Скажіть, будь-ласка, хто відправляє служби всіма цими мовами?

Віктор Маковський

Священики, які є назначені в цьому храмі, це є катедральний собор, то відправляє також і єпископ головні служби, ну і священики, які від нашої парафії призначені. Маємо одного священика з Ірландії, який відправляє англійською мовою, а інші відправляємо ми.

Тарас Марусик

Ви особисто?

Віктор Маковський

Я відправляю в трьох мовах – це польська, українська, і часом ще буває, чеською мовою службу – але дуже рідко.

Тарас Марусик

Скажіть, будь-ласка, а звідки Ви родом?

Віктор Маковський

Я з України, з Житомира, народжений в Житомирі. Семінарію закінчив в Білорусії, в Гродно, з 1996 року я священик і працюю у цій парафії.

Тарас Марусик

Семінарія в Гродно – римо-католицька?

Віктор Маковський

Так-так, римо-католицька семінарія в Гродно, якраз після розпаду Радянського Союзу вже семінарія була там відкрита, і я звільнився з армії і зміг туди поступити.

Тарас Марусик

Хто ви етнічно?

Віктор Маковський

Я етнічного походження поляк.

Тарас Марусик

Але Ви...

Віктор Маковський

Так-так, з України, всі мої діди-батьки жили тут на Житомирщині.

Василь Зілгалов

На фоні мелодії органу і молитви з катедрального собору Святого Олександра у Києві згадаймо слова із звернення Івана Павла Другого до української молоді: “Люби Твого ближнього! Ставленню до ближнього присвячені сім інших заповідей, вони вказують нам шлях для встановлення стосунків з іншими людьми на основі пошани, любові, правди і справедливості. Хто практикує цей Божий закон, той дуже часто йде проти течії. Молоде України, Христос запрошує Тебе йти проти течії, запрошує вас бути захисниками його Закону, та виявляти його послідовною поведінкою у щоденному житті!” – сказав Іван Павло Другий.

І Тарас Марусик завершує розмову з настоятелем катедрального собору Святого Олександра в Києві отцем Віктором Маковським.

Тарас Марусик

Я звернув увагу, що катедральний собор Святого Олександра в доброму стані. Тобто, поремонтований після того, як тут було колись світське приміщення. Чиїми силами було воно поремонтоване – силами парафіян чи, можливо, Ватикан допомагав?

Віктор Маковський

Ви знаєте, що навпаки – парафії утримують Святішого отця, так як є обов’язок, що мають парафіяни утримувати клір. А відносно цього храму – він був відданий парафії в 1991 році, і стараннями католиків багатьох країн світу і наших парафіян був зроблений цей ремонт. Останнє, що ми зробили – це був установлений великий орган, концертний орган, який був дарунком архідієцезії Бамберг, Німеччина, для нашої парафії, в зв’язку з візитом в Київ Святішого отця Івана Павла Другого. І цей орган є установлений в нашому храмі майстрами із Польщі за допомогою примаса Польщі, кардинала Ґлємпа. Цей орган був установлений, і вже зараз буде відбуватися другий фестиваль органної музики.

Тарас Марусик

Коли?

Віктор Маковський

Розпочинається четвертого травня міжнародний фестиваль, де будуть органісти із Нідерландів, із Швейцарії, з Німеччини, з Польщі, з Росії, з України, з Литви, з Чехії. Буде тривати протягом двох місяців.

Тарас Марусик

Дякую Вам, отче! Це був настоятель катедрального собору Святого Олександра в Києві отець Віктор Маковський. Розмовляв з ним Тарас Марусик, “Радіо Свобода”, Київ.

Василь Зілгалов

На цьому ми завершуємо програму української редакції “Радіо Свобода” “Споконвіку було Слово”. Нагадаю, що її автор і укладач Василь Зілгалов, допомагав мені у празькій студії за режисерським пультом Вацлав Клоцберг.

І, прощаючись з вами, шановні слухачі, хочу нагадати вам слова із звернення Папи Римського Івана Павла Другого до українців тоді, коли він три роки тому вперше вступив на українську землю. Фрагмент із звернення Івана Павла Другого до українців читає Олекса Боярко.

Олекса Боярко

Дорогі українці! Обіймаю вас усіх від Донецька до Львова, від Харкова до Одеси та Симферополя! У слові Україна є заклик до величі вашої Батьківщини, яка своєю історією засвідчує особливе покликання бути межею та дверима між Сходом і Заходом. Протягом сторіч ця країна була привілейованим перехрестям різноманітних культур, місцем зустрічі духовного багатства Сходу і Заходу. Україна має виразне європейське покликання, яке підкреслюють також і християнські корені вашої культури. Висловлюю побажання, щоб ці корені могли зміцнити вашу національну гідність, запевнюючи здійснюваним тепер реформам життєдайні соки справжніх цінностей, із яких усі могли б користати. Нехай же ця земля і далі розвиває своє благородне завдання з гордістю, яку висловив щойно цитований поет, коли писав:

Нема на світі України, Немає другого Дніпра.

Народе, що живеш на цій землі, не забувай цього! З душею, переповненою цими думками, роблю перші кроки цього, так палко бажаного і сьогодні ж щасливо розпочатого візиту. Нехай Господь благословить тебе, дорогий народе України, і нехай завжди береже твою улюблену Батьківщину!

Говорить “Радіо Свобода”!

НА ЦЮ Ж ТЕМУ

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG